Шацький національний природний парк

Шацькі озера. Шацький національний природний паркСкачать  «Шацькі озера. Шацький національний природний парк», 1:50 000

Скачать карту «Экологические карты и атласы» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Шацький національний природний парк було створено пстановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 р.№ 533, його площа становила 32515 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р у постійне користування паркові було надано 6761,8 га.
Пізніше, відповідно до Указу Президента України від 16 серпня 1999 р. Ха 992, площу парку було розширено, і на сьогодні вона становить 48977 га, з них 20856 га земель перебувають у його постійному користуванні.

Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників “Озеро Кримно”, “Озеро Пісочне”, “Озеро Пулемецьке”, “Озеро Світязь”, зоологічної пам’ятки природи “Озеро Климівське”, гідрологічних пам’яток природи “Болото Луки”, “Болото Мальоване”, “Болото Піддовге-Підкругле”.

На сьогодні до території парку входять ботанічний заказник загальнодержавного значення “Втенський” , лісові заказники місцевого значення “Ростанський” та “Ялинник”-, іхтіологічний заказник “Соминець” та 3 ботанічні пам’ятки природи місцевого значення.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер’я, посилення охорони водно-болотяних угідь міжнародного значення, сприяння розвиткові міжнародного співробітництва у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Територія парку розташована на заході одного з найбільших болотяно-озерно-лісових комплексів Європи - регіону Полісся, яке охоплює північ України, південь Білорусі і, частково, територію Польщі і Російської Федерації.

За схемою фізико-географічного районування територія парку належить до області Волинського Полісся Поліської провінції Зони мішаних лісів південного заходу Східноєвропейської рівнини. Тут пролягає головний Європейський вододіл, який розділяє басейни річок Прип’яті і Західного Бугу.

Територія парку включає, переважно, типові для Західного Полісся екосистеми: озерні, лісові, болотяні та лучні. Чорницево-зеленомохові соснові ліси є тут найхарактернішим типом лісів. Луки та водні екосистеми трапляються переважно поблизу річок і озер.

Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. У пониззях між озерами знаходяться евтрофні та мезотрофні осокові болота. Тут представлені також рідкісні для Полісся оліготрофні болота.

Усього в сучасних межах парку є 23 озера. Серед них найбільше озеро України - Світязь, площа якого перевищує 26,2 кв. км, а глибина - 58,4 метра.

Усі озера є характерними представниками поліських озер, розміщених у пониженнях, які утворилися внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків.

За розмірами більшість озер невеликі, тільки п’ять із них мають площу водної поверхні, яка перевищує 2 кв.км, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Другим за величиною є озеро Пулемецьке, далі ідуть озеро Луки, Люцимер, Острів’янське, Пісочне. Найменшим є озеро Навраття.

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип’яті. Озера відокремлюються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно- кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття.

В озерах водиться 31 вид риб: вугор, окунь, щука, лин, лящ, плітка, карась, короп, сом, в’юн, є акліматизовані види (в озерах Світязь, Пулемецьке та Кримне - канадський сом, у Пісочному - форелеокунь, у Пулемецькому - чудський сиг, в озерах Люцимер і Чорне Велике - судак та сазан амурський.

Шацькі озера у стадії старіння. Вони міліють, їхня глибина, за винятком деяких, не перевищує 10 метрів. Порослі очеретом і осокою, біля берегів вкриті ряскою та лататтям, насторожено охороняють вони свою дзеркальну тишу, яку тимчасово порушують тільки крики диких птахів або сплески риб.

Мальовничість краєвидів Шацьких озер доповнюють сприятливі кліматичні умови місцевості. Клімат тут помірно континентальний, вологий. Переважають західні вітри, що пом’якшують температурний режим території. Зима м’яка, з нестійкими морозами і частими відлигами. Літо нежарке (середня температура - +18° - +20° С). Завдяки добрій провітрюваності місцевості та розрідженим лісам, на Шацьких озерах ніколи не відчувається спека, а цілюще хвойне повітря створює добрі умови для відпочинку в будь-яку пору року.

Особливості геолого-геоморфологічної будови та кліматичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослинності парку. Сучасний його рослинний покрив відзначається мозаїчністю та різноманітністю.

Ліси на території парку поширені майже рівномірно, проте суцільні великі масиви їх зосереджені в його східній частині. Тут переважають соснові ліси, для яких характерний середньовіковий деревостан, досить високий і добре зімкнений. Найпоширенішими є сосняки-чорничники. їх охоче відвідують як місцеве населення, так і відпочиваючі в сезон збирання ягід. Дещо менші площі займають соснові ліси, зеленомохові та вересові. Вершини піщаних гряд вкриті сосняками лишайниковими. Досить значними у лісовому покриві є вільшаники, невеликі ділянки яких розкидані по всій території парку. Березові ліси трапляються на місці корінних соснових лісів. З них особливо привабливі для відпочинку березники орлякові та злакові. їхні світлі деревостани, грибні місця приваблюють відвідувачів парку. Ділянки з багатшими ґрунтами зайняті дубово-сосновими та грабово-дубовими лісами, проте вони займають незначні площі.

На території парку є багато боліт. Вони різноманітні за потужністю торф’яних шарів і типом рослинного покриву. Найпоширенішими є низинні (евтрофні) болота, серед яких переважають трав’яні. Вони сформувалися переважно в заплаві Прип’яті і частково - Західного Бугу. В міжозерних улоговинах зосереджені як евтрофні, переважно осоково-гіпнові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні болота. Великий комплекс вони формують у східній частині парку, де знаходиться найбільше торфовище з екзотичною назвою “Князь-Багон”. Найбільшими з болотяних масивів є також болота Унич, Кругле-Довге, Став , Рипицьке.

Своєрідності території парку надають і луки, основні з яких прилягають до східної частини заплави Прип’яті. Невеликими острівками трапляються вони і серед лісових масивів та на трохи піднятих ділянках навколо боліт.

Велика кількість озер, каналів та інших водойм зумовила значний розвиток прибережно-водної рослинності. Угруповання водних рослин відіграють велику роль у підтриманні функціонування озерних екосистем. Так, прибережні ценози створюють умови для нересту риби. Прибережні зарості озер є також місцем гніздування багатьох видів птахів.

Своєрідне географічне положення Шацьких озер мало вплив нахарактер рослинності парку. У Шацькому НПП і його околицях ростуть близько 800 видів рослин.

Великого природоохоронного значення Шацькому паркові надає наявність рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут нараховується 14. До Червоної книги України занесено 28 видів флори парку: береза низька, зозулині черевички справжні, булатка червона, гніздівка звичайна, жировик Лезеля, любка дволиста, журавлина дрібноплода, росички англійська та середня, товстянка звичайна та ін.

Тваринний світ парку представлений типовими поліськими видами: тут зустрічаються лось, козуля, дика свиня, заєць-русак, білка. Із хижих ссавців звичайними на території парку є лісова куниця, горностай, ласиця, лісовий тхір, лисиця, рідкісними - куниця кам’яна, борсук, видра річкова, єнотовидний собака та вовк. Нечисленними або навіть рідкісними є представники рукокрилих: водяна нічниця, вухань, пізній кажан, вечірниця дозірна, малий нетопир. Із плазунів у значній кількості трапляються ящірки, вуж звичайний, черепаха болотяна, рідко можна побачити гадюку, мідянку та веретінницю ламку. Із земноводних зустрічаються тритон звичайний, ропухи, жаби, з риб - лящ, щука, окунь, плітка, плоскирка, карась, зрідка трапляються сом, линь та ін. В озерах парку водиться такий цінний вид риб, як вугор річковий.

До Червоної книги України занесено 33 види фауни: ропуха очеретяна, мідянка, лелека чорний, лебідь малий, жовта чапля, пугач, шуліка рудий, гага звичайна, корольок черво-ноголовий, кутора мала, горностай та ін.

Надзвичайно велике значення має територія парку для збереження багатьох видів птахів. Західне Полісся є важливим регіоном для збереження глобально зникаючого виду птахів - очеретянки прудкої, важливим середовищем існування таких видів, як глухар, коловодник ставковий, журавель сірий та ін., які в Європі перебувають під загрозою зникнення. Цей регіон є дуже важливим місцем відпочинку птахів під час їхніх міграцій. Більшість із зазначеної кількості видів птахів у парку є мігруючими і зупиняються у цьому озерному районі на відпочинок. Тут перетинаються два шляхи міграцій: північно-південний Біломоро-Балтійсько-Середземноморський та Поліський широтний. Загалом під час весняних та осінніх міграцій у цьому районі зупиняються понад 10 тис. особин птахів. Найбільше під час міграцій тут збирається качок та гусей (особливо гуски сірої), численними є також мартин звичайний, лиска, норець великий, чайка, кулики: травник, веретенник великий та ін. Велике різноманіття водно-болотних та хижих птахів, серед яких багато рідкісних видів, спостерігається тут уже впродовж багатьох років. З огляду на це найбільш цінні водні акваторії та заболочені землі загальною площею 32850 га з 1995 р. увійшли до Рамсарського переліку у складі водно-болотного угіддя міжнародного значення “Шацькі озера”.

Волинь здавна славиться своїми лісами, чудовими озерами, повноводими річками ірізноманітним тваринним світом. Соснові бори й розкішні діброви, загадкові вільшники і білокорі березники створюють неповторну красу цього краю. Мальовнича природа Волині надихнула славетну українську поетесу Лесю Українку на створення невмирущоготвору «Лісова пісня», який є гордістю національної культури українського народу.

Шацьке поозер’я є найпопулярнішим рекреаційним регіоном Волині. Поєднання численних озер із лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їхня естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвиткові рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. Тепер у парку функціонують чотири зони відпочинку: “Гряда”, “Світязь”, “Урочище Гушове” та “Пісочне”. На берегах озер розміщено велику кількість баз відпочинку, пансіонат “Шацькі озера” (600 місць), санаторій “Лісова пісня” (420 місць), спортивні та дитячі табори. У погідні вихідні дні з червня до вересня чи в період літних відпусток на озерах Світязь та Пісочне відпочивають тисячі людей. Найспокійніше тут у травні та жовтні, і при тому барвисто і у міру тепло. Взимку цей край відвідує небагато людей, а шкода, оскільки краєвиди засніжених лісів, скутих кригою озер та покритих інеєм очеретів, створюють неповторні можливості для відпочинку.

Відвідувачі можуть ознайомитися з природою парку, пройшовши еколого-пізнавальними маршрутами “Лісова пісня”, завдовжки 5,6 км, що пролягає сосновими лісами між озерами Пісочне і Перемут, та “Світязянка”, завдовжки 5,2 км, що проходить поблизу озера Світязь.

Останніми роками у парку проводиться Міжнародний пісенний фестиваль “На хвилях Світязя”.

Природа парку залишає незабутні враження будь-якої пори року.

Навесні, коли з першою піснею струмка розпуґкуються вербові котики та проліски і на озерах сходить крига, з-за моря повертаються лебеді, а на болотах збираються зграї чапель.

Коли навкруги усе починає розквітати, у лісових хащах тішать своїм співом невгамовні птахи.

Особливо привабливий цей край влітку своїми золотими озерними пляжами та тихими перекатами хвиль. Для тих, хто полюбляє посидіти з вудкою - великий простір у виборі місця для рибальства. У лісі достигають ягоди суниці, журавлини, брусниці, чорниці, а наприкінці літа - ожини.

Восени для грибників починається “тихе полювання”, і їхньою багатою здобиччю стають боровики, красноголовці, маслюки, лисички, опеньки.

Взимку берегами озер прогулюються любителі лижних прогулянок, а самі озера, вкриті кригою, стають улюбленим місцем рибалок - прихильників підльодного лову.

У тих, хто бодай раз у житті був на озерах, вже самі слова ці будять ностальгійні спогади. А якщо людина хоч раз пролетіла над цією місциною літаком чи мотодельтапланом, її память назавжди закарбує красу замріяної води, що з малахіту лісів зачаровано дивиться у всесвіт. Навіть уявити неможливо собі Волинське Полісся без цих блакитних очей землі...

Шацька озерна група - одна з найбільших у Європі. На території однойменного району - чотири десятки великих, середніх і зовсім малих, ледь помітних на карті озер. Загальна площа їх - майже 70 кв. км.

Світязь, Пісочне, Соминець, Кримне, Острів’янське, Перемут, Луки, Пулемецьке, Чорне Велике, Чорне Мале, Плотиче, Карасинець, Линовець та інші. Скільки романтики, духу незвіданого вже у назвах цих озер!

У вчених немає єдиної думки щодо походження кожної з цих голубих перлин в оправі прадавніх лісів, розкішних луків чи непрохідних боліт.

Академік Павло Тутковський, який у 1899 році в цьому краї здійснив перші геологічні та лімнологічні дослідження, утворення озер пов’язав із рухом з півночі сотні тисяч років тому неосяжної сили льодовика. На думку вченого, той в одному місці викопував озера, в іншому - із взятого з них ґрунту нагортав моренні пасма чи окремі морени.

Взірцем останніх є розташована неподалік Бужньої затоки Світязя, нині вкрита сосновим лісом, Татарська гора. Вже сама її назва свідчить про те, що в минулі століття під час походів тут зупинялися татарські загони. Можливо й ті, котрі, як писав літописець, „пустошили... по озерах Світязьке, Пулемецьке, Луки”.

Ще й дотепер в окремих місцях на берегах озер, каналів, а то й на дні озер, можна побачити валуни, що разом із льодовиком примандрували в цей край із Скандинавських гір.

Найбільша водна поверхня, як уже згадувалося, у богатиря-Світязя - 26,2 кв.км! Як тут принагідно не згадати і про довжину його берегової лінії, що становить понад ЗО кілометрів.

Майже вдвічі програє йому в розмірах Пулемецьке озеро - 15,7 кв. км.

А озера Луки та Люцимер проти батька-Світязя взагалі видаються дітьми - „лише” 6,7 та 4,3 кв.км відповідно. Острів’янське, Пісочне і Кримне ж взагалі виглядають „онуками”, бо мають відповідно площу „тільки” в 2,6; 1,9 та 1,5 кв.км.

А про два десятки інших, ще дрібніших озер, розкиданих по Шацькому району, і говорити не доводиться!..

Більшість озер поєднані між собою меліоративними каналами чи природними протоками.

Оскільки через Шацький район проходить Головний європейський вододіл, то і надлишок води з них через Західний Буг і Віслу та Прип’ять і Дніпро періодично поповнює відповідно басейни Балтійського та Чорного морів.

Розташоване у межиріччі Прип’яті і Західного Бугу Шацьке поозер’я за Рамсарською угодою визнано однією з найважливіших в Україні територій, де перелітні птахи можуть знайти місце для розмноження, а при відльотах із півночі у вирій - можливість для перепочинку та харчування.

Серед природних туристичних привабливостей Прибужжя на першому місці є озеро Світязь. Воно найглибше в Україні. Вода в озері чиста, прозора. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Знаходиться озеро неподалік від селища Шацьк. Світязь має якусь дивовижну привабливу силу. Варто тільки увійти у його кришталеву воду, як душа сповнюється світлою радістю. Майже уздовж усієї берегової смуги озера стоять ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Озеро Світязь вражає своїм розмахом і досконалою прозорістю води, його береги піщані й позбавлені водяної рослинності. З піщаних дюн, званих Татарськими горами, відкривається чудовий краєвид на блакить озера і самотній заліснений острів у далині. Таку саму панораму можна спостерігати з церковного пагорба у селі Світязь. Подібного задоволення не мав жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Та і сам Світязь чимось схожий на море. Він має довжину 9,2 і ширину 4 кілометри. Площа озера - 26,2 кв.км. Найбільша глибина - 58,4 м, а середня - 6,9 м. У вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти. Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя й інших Шацьких озер. Окремі дослідники вважають, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не даючи воді стікати вниз. Учені розглядають озера як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якого з часом поглибилися через вимивання вапняків підземними потоками. Інші учені стверджують, що озера мають винятково карстове походження. Останні наукові дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на їхнє припущення, пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків. Світязь люблять порівнювати з відомим Байкалом. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні. ….