Способи складання схем місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Складання схеми місцевості за картою (аерофотознімком). Залежно від призначення, схема місцевості може складатися в масштабі карти  або аерофотознімка у зміненому (частіше збільшеному) або приблизному масштабі.

У масштабі карти (аерофотознімка) схему складають копіюванням на прозору основу (кальку або пластик) необхідних місцевих предметів та елементів рельєфу. Копіювання з карти можна виконати на чистий аркуш паперу, підсвічуючи його, наприклад, електричним освітленням через скло, або закріпленій клейкою стрічкою карті на склі вікна. Масштаб карти інколи не дозволяє детально нанести місцезнаходження елементів бойових порядків, систему вогню та інші дані. Тому в таких випадках схему виготовляють у збільшеному, ніж топографічна карта масштабі.

Схему місцевості виготовляють у наступній послідовності. На карті окреслюють ділянку місцевості у вигляді прямокутника, яку необхідно нанести на схему (рис. 17.2). Потім на папері викреслюють прямокутник (рис. 17.3), сторони якого збільшують у стільки разів, у скільки разів масштаб схеми повинен бути більше масштабу карти, і переносять на неї з карти координатну сітку.

Карта з позначеною ділянкою для складання схеми місцевості17.2. Карта з позначеною ділянкою для складання схеми місцевості

Для цього за допомогою пропорційного циркуля або пропорційного масштабу визначають відстані від кутів прямокутника до точок перетину його сторін з лініями сітки, наносять ці точки і поруч із ними підписують цифрові позначки ліній сітки, які проходять через них. З’єднуючи відповідні точки, отримують кілометрову сітку.

Після цього окомірно або за допомогою пропорційного масштабу переносять з карти на схему необхідні місцеві предмети і форми рельєфу відповідними умовними знаками. При необхідності точнішого нанесення об’єктів квадрати на карті і схемі розбивають на менші тонкими лініями олівцем, які після викреслювання схеми стирають.

Схема місцевості, що складена за картою17.3. Схема місцевості, що складена за картою

Складання схеми в масштабі аерофотознімка виконують так, як і за картою. Для цього на аерознімок наносять сітку квадратів необхідної величини, за допомогою якої з необхідною точністю переносять елементи місцевості на схему. Нанесення квадратів на схему і перенесення на неї контурів з аерознімка виконують за допомогою пропорційного масштабу.

Складання схеми місцевості прийомами окомірного знімання. Окомірне знімання – це спосіб топографічного знімання місцевості, яке виконується за допомогою планшета, компаса, циркуля-вимірювача, візирної або звичайної лінійки. Схема місцевості може бути складена прийомами окомірного знімання з однієї або декількох точок стояння.

Знімання з однієї точки стояння (рис. 17.4) виконується тоді, коли необхідно нанести на схему невелику ділянку місцевості. Воно виконується способом кругового візування в наступній послідовності.

Планшет із закріпленим на ньому аркушем паперу орієнтують так, щоб верх схеми був направлений у бік противника або дії свого підрозділу. Планшет закріплюють на бруствері окопу, у кабіні автомобіля тощо.

На аркуш паперу, зорієнтованим за компасом і з проведеною стрілкою ,,північ-південь”, наносять точку стояння так, щоб ділянка повністю помістилася на ньому. Після цього, не збиваючи орієнтування планшета, прокреслюють на папері прямі лінії за допомогою візирної лінійки у напрямку на об’єкти місцевості, які необхідно показати на схемі. На кінцях ліній підписують назву об’єктів або помічають їх умовними знаками. Після цього за допомогою віддалеміра, бінокля або окомірно визначають відстані до цих об’єктів і відкладають їх у масштабі схеми на відповідних напрямках.

Знімання місцевості з однієї точки стояння17.4. Знімання місцевості з однієї точки стояння

На місці отриманих точок викреслюють картографічними умовними знаками або в перспективі відповідні об’єкти (орієнтири), відносно яких потім наносять необхідні деталі місцевості, які знаходяться поблизу точки стояння, між нанесеними об’єктами та поблизу них. Масштаб схеми визначається за відстанню від точки стояння до найвіддаленого орієнтира. Після цього схема оформляється остаточно кольоровими олівцями. На схемі дають кількісні та якісні характеристики об’єктів, які можна визначити візуально.

Знімання з декількох точок стояння виконується при складанні схем на значні ділянки місцевості. Місцеві предмети і характерні форми рельєфу  наносять на схему засічками, способом кругового візування, способом перпендикуляра, або за створами, використовуючи при цьому віддалемір або спідометр для визначення відстаней між точками та кутомірний пристрій бойової машини.

На першій точці круговим візуванням наносять на схему найближчі об’єкти місцевості. Потім прокреслюють пряму лінію в напрямку на другу точку стояння (рис. 17.5а), з якої буде продовжене знімання, а також прокреслюють і підписують напрямки на об’єкти, які у подальшому необхідно буде визначити засічкою.

Після цього, пересуваючись до другої точки, визначають відстань кроками або за спідометром і відкладають її у масштабі схеми на прокресленому раніше напрямку, отримують нову точку стояння, на якій орієнтують планшет у напрямку попередньої точки, і круговим візуванням та засічками наносять на схему необхідні об’єкти місцевості. Рельєф знімають одночасно зі зніманням місцевих предметів, помічаючи спочатку характерні точки і лінії (вершини, улоговини, сідловини, обриви, лінії вододілів і водозливів), а потім викреслюють форми рельєфу горизонталями і умовними знаками. Висота перерізу береться довільною.

На рис. 17.5б показано накреслені напрямки  з двох точок стояння. Для забезпечення високої точності нанесення на схему окремих об’єктів засічками знімання виконують з трьох-чотирьох точок.

Складання схеми місцевості з двох точок знімання

                                                     а                                                          б            

17.5. Складання схеми місцевості з двох точок знімання: а – робота на першій точці; б – робота на другій точці

Складання схеми місцевості за допомогою баштового кутоміра. У деяких випадках, коли окомірне знімання місцевості ускладнене, складання схеми місцевості виконують за допомогою кутомірних і віддалемірних приладів бойових машин. Об’єкти місцевості визначають за визначеними на місцевості напрямками і відстанями. Напрямки на об’єкти місцевості визначають за допомогою баштового кутоміра, а відстані – віддалеміром, або  іншим способом. Схему виконують за допомогою артилерійського круга або транспортира і прицільної масштабної лінійки (лінійки з міліметровими поділками).

Знімання місцевості виконується в такій послідовності. Бойову машину установлюють на точку, з якої виконують знімання (рис. 17.6), і послідовно, візуючи центральною маркою на об’єкти, які необхідно нанести на схему, зчитують зі шкали кутоміра значення кутів напрямів на ці об’єкти і записують у таблицю. Одночасно з визначенням напрямів визначають і записують відстані до об’єктів. При необхідності характерні особливості деяких місцевих предметів відображають або записують у блокноті. При складанні схем на великі ділянки місцевості, а також для забезпечення більш високої точності нанесення на схему об’єктів місцевості, знімання виконують ще з декількох точок стояння. Порядок роботи такий же, як і на першій точці.

Знімання місцевості за допомогою баштового кутоміра17.6. Знімання місцевості за допомогою баштового кутоміра

Складання схем місцевості за допомогою координатора. За умов обмеженої видимості (вночі, в тумані, на закритій місцевості тощо) знімання місцевості може бути виконане за допомогою координатора. Порядок роботи повинен бути наступним.

Спочатку необхідно уважно вивчити за картою ділянку знімання, вибрати вихідну точку, а також точки маршруту об’їзду ділянки. Маршрут повинен проходити через всі топографічні і тактичні об’єкти місцевості, координати яких необхідно визначити.

Порядок визначення вихідної точки маршруту, визначення на ній вихідних даних (дирекційного кута поздовжньої осі машини і координат X, Y), а також об’їзд ділянки місцевості викладено в підрозд. 15.5 і 15.6. Визначені координати об’єктів місцевості за шкалами приладів під час руху, напрями і відстані до них записують у блокнот. При необхідності, на коротких зупинках зарисовують об’єкти або позначають їх характерні особливості, які будуть потрібні для складання схеми. Якщо під’їхати до яких-небудь точок неможливо, напрями і відстані до них визначають з інших точок відомими способами.

Для складання схеми місцевості вибирають масштаб і на папері, відповідно до масштабу, наносять кілометрову сітку, яку підписують так само, як і на карті. Кілометрову сітку схеми використовують для нанесення за допомогою координатора об’єктів місцевості відповідними умовними знаками або в перспективі.

Якщо на район складання схеми місцевості великомасштабні карти відсутні, координати вихідної точки встановлюють на лічильниках шкал довільні, але такі, щоб всі точки ділянки були додатні, наприклад, X = 10 000, Y = 10 000. Курс машини в цьому випадку визначають приблизно за допомогою компаса або приймають довільним. Координати точок місцевості, таким чином, визначають в умовній системі координат, тому після виготовлення схеми місцевості лінії кілометрової сітки необхідно стерти.