Стан довкілля Черного моря. Демографія і розселення

Стан довкілля Чорного моряСкачать  Скачать «Стан довкілля Чорного моря»        бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Демографія і розселення. Однією з характерних особливостей розвитку українського узбережжя є вкрай нерівномірне розміщення населення та об'єктів господарської діяльності. Переважно вся промисловість, транспорт а також центри агропромислового комплексу і більша частка населення сконцентровані в таких містах як Одеса, Миколаїв, Херсон. З 18 українських портів 11 розташовано на північно-західному узбережжі Чорного моря, в тому числі 3 найбільш великих — Одеса, Южний та Іллічівськ, які знаходяться на відстані 24-28 км один від одного — в Одеському регіоні.

Все це спричинило величезне навантаження на відповідні частини берегової смуги, на природні біологічні та рекреаційно-туристичні ресурси та створило загрозу погіршення санітарно-гігієнічного стану цих ресурсів і здоров'я населення та пов'язаних з ними соціально-економічних наслідків.

Загальна площа територій 19 адміністративних районів Причорноморських областей складає 29,7тис.км2, або 34,3% площі трьох областей, але населення в цих областях є значно більшим і складає майже 60%, із співвідношенням міського і сільського населення близько 4:1.

Найбільша питома вага населення приморської смуги припадає на Одеську область — 70%, на Херсонську — близько 60%, на Миколаївську — понад 50%. Співвідношення міського і сільського населення складає приблизно 4:1 в Одеській і Миколаївській, та 4:1,5 — в Херсонській областях.

Станом на 1994 р. в прибережній смузі налічувалось 47 міських (16 міст і 31 селище міського типу) та 713 сільських поселень з загальною чисельністю населення понад 3,2 млн.чол. В міських поселеннях мешкало 2575 тис.чол., в сільської місцевості — 697 тис.чол. (78,7% та 21,3% відповідно).

Загальна площа Кримського півострова дорівнює 27 тис км2 з кількістю населення на 1995 р. — 2651,7 тис.чол.

Концентрація населення в прибережній смузі обумовила формування тут прибережних агломерацій.

Одеську агломерацію очолює місто Одеса з чисельністю населення близько одного мільйона чоловік — поліфункціональна, своєрідна столиця усього причорноморського регіону Іллічівськ, Южний, та Білгород-Дністровський мають власну базу містоформування у вигляді портово-промислових комплексів. Це характерно і для центрів розселення на нижньому Дунаї, лише Вилкове сьогодні відіграє роль міста-спальні порту Усть-Дунайськ. Невеликі за чисельністю населення міста Біляївка і Татарбунари — районні центри з розвинутими агропромисловими функціями, які не розташовані на морському узбережжі та судноплавних річках (особливо це стосується Татарбунар, відокремлених від моря мілководними лиманами).

Миколаїв та Херсон формують власні агломерації на базі розвитку портово-промислових комплексів, але приморська аттрактивність розселення тут менш виразна порівняно з Одеською агломерацією.

У Криму його географічне положення та унікальні природні рекреаційні ресурси вплинули на розвиток розселення і зумовили відносно відокремлені і, разом з тим, взаємодоповнюючі структурні елементи його територіальної організації. По-перше, це локальні системи розселення (ЛСР) у головній рекреаційній смузі кримського узбережжя (від Євпаторії до Феодосії включно) на чолі з досить розвинутими рекреаційними містами та їх супутниками у складі ЛСР, підпорядкованими адміністрації міст-центрів систем. По-друге, це системи розселення агломераційного виду (міста Сімферополь, Севастополь).

Сформовані міжрайонні системи розселення — Сімферопольська та Севастопольська — найбільше відповідають моноцентричному типу агломерацій. Серед них особливе місце посідає Сімферопольська агломерація. Приморська аттрактивність найбільш притаманна рекреаційним (за головною функцією) лінійно-вузловим локальним системам розселення Великої Ялти, Євпаторійській, Феодосійській та Алуштиньській. Серед міських поселень Криму велика частка має монофункціональну рекреаційну структуру зайнятості. Найбільша частка зайнятих у рекреаційному господарстві — в містах Алупка (76,9%), Алушта (71,9%), Ялта (66,6%), Судак (63,4%), Євпаторія (58,4%), Феодосія (57%), Саки (56,5%).

В останні роки демографічна ситуація в Україні зазнала гострої кризи і продовжує погіршуватися. Кількість населення зменшується переважно за рахунок міського населення.

В 1998-1999 рр. в Одеській області, АРК та в м.Севастополі було зафіксовано найбільше в Україні зменшення населення.

Внаслідок важкого екологічного стану в прибережних областях більш високі, ніж в середньому по Україні, коефіцієнти захворюваності населення та дитячої смертності (28,3 на 1000 народжених у 1998 р. по трьом Причорноморським областям України).