Стан довкілля Черного моря. Морське природокористування

Стан довкілля Чорного моряСкачать  Скачать «Стан довкілля Чорного моря»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Морське природокористування

Захист прибережної смуги. Захист берегів від розмиву і, пов'язаного з ним, зсувного руйнування берегових територій — найгостріша соціально-економічна та екологічна проблема, що стримує освоєння рекреаційних та інших ресурсів прибережної смуги України.

Берегоукріплення включає побудову в зоні розвантаження енергії хвиль жорстких залізобетонних перепон, перпендикулярних або паралельних до берегової лінії, насипання та намивання піску або теригенних матеріалів для утворення штучних пляжів, уположення та терасування берегових схилів, прокладення дренажу для зменшення зволоженості грунтів на зсувонебезпечних схилах, будівництво підпірних стінок та інших протизсувних споруд.

На цей час комплексне берегоукріплення виконано на ділянках берега в місті Іллічівську (1,1 км), місті Одесі (21,1 км), місті Очакові (5,3 км), в місті Скадовську (1,0км), в містах Криму (78,5 км). Береукріплювальні споруди збудовані в портах Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Южний.

Будівництво берегозахісних споруд здійснювалося відповідно до державних планів берегоукріплення та фінансувалося з державного бюджету. Всього було побудовано захисні споруди на 9,8% берега, що потребує захисту.

В 1986 році урядом була затверджена Генеральна схема протизсувних і берегозахісних заходів Чорноморського узбережжя України. У 1989 році ця схема була доповнена Схемою протизсувних і берегоукріплювальних робіт узбережжя Кримської області та Гірського Криму та Схемою протизсувних та берегозахісних заходів північно-західної частини узбережжя Чорного моря.

Цими документами визначені обсяги берегоукріплювальних робіт в обсязі 14,6% від протяжності берега, що потребує захисту Здійснені роботи забезпечили стабілізацію та відтворення морського берега на найбільш небезпечних його ділянках, але вирішили проблему захисту узбережжя частково .

Основними причинами недосконалості попередньої діяльності в галузі захисту морського берега є:

•недостатня вивченість природних берегоформуючих процесів та недосконалість засобів спостереження за ними;

•здійснення робіт щодо захисту морського узбережжя без достатнього наукового обґрунтування;

•недостатнє врахування закономірностей природних процесів у прибережній смузі моря при формуванні складу проектних рішень;

•застосування матеріало- та трудоємних технологій внаслідок формування політики в галузі берегоукріплення монопольним підрядником проектних та будівельних робіт;

•не комплексність ведення робіт та незавершеність формування берегозахісних та берегорегулюючих споруд у локальні комплекси, що повністю охоплюють берегові природні системи в яких існує високий рівень взаємозв'язків природних процесів, що не забезпечувало їх проектну ефективність.

Останніми роками темпи руйнування частини ділянок морського берега зросли. Причинами цього є частково природні чинники — тектонічне занурення Північного Приазов'я, зниження продуктивності морських організмів щодо утворення теригенних матеріалів, а частково антропогенні — зарегульованість твердого стоку рік, неконтрольоване видобування піску та гравію, будівництво берегових споруд, що не відповідають характеру притаманних морському узбережжю гідродинамічних та літодинамічних процесів.

Розробка Державної програми забезпечить зміни в організації берегозахісних робіт, що випливають з реформованих відносин у інвестиційній галузі та базуються на екологічно ощадливих берегозахісних технологіях.

Видобування піску. У межах прибережної смуги України, включаючи внутрішні та територіальні води Чорного моря, здійснюється видобування будівельних матеріалів, тобто — будівельних пісків. Їхні промислові запаси їх складають 880 млн.м3 в континентальних родовищах і 790 млн.м3 в морських.

Більша частина будівельних пісків видобувається на морському шельфі. Так в Одеський області 60-70% видобування припадає на шельфові родовища, 25-30% доставляється з-поза меж регіону і лише 5-10% з місцевих континентальних кар'єрів. Експлуатація кар'єрів призводить до відчуження земельних угідь та орних земель. У морській частині берегової зони розташовані добре відсортовані висококондиційні піски. Зараз розробляються 2 родовища будівельного піску: Одеська банка (родовище Григорівка), видобуток у 2000 р. - 717,1 тис.м3, балансові запаси на 01.01.2001 р. становлять майже 38,9 тис.м3, та Каланчакське родовище у Каркінітській затоці, видобуток у 2000 р. — 35,7 тис.м3, балансові запаси на 01.01.2001 р. становлять 1882,3 тис.м3.

На мал 3.15 виконано просторове порівняння сучасних супутникових знімків 1999-2000 років зі знімками 1988 року з власного архіву УЦМЗР. Демонструється зміна контурів і площ територій природно-заповідного фонду України, таких як Бакальська коса та Лебедині острови. Природа ціх змін дуже складна, але без сумніву одним із головних впливових факторів є видобуток піску та гравію на узбережжі Чорного моря, що прискорює порушення балансу циркуляції природного будівельного матеріалу який повинен бути компенсований за рахунок інших територій.

Днопоглиблення та дампінг. При днопоглиблювальних роботах в морських акваторіях щорічно переміщається великі обсяги грунтів, що являють собою окремий вид промислових відходів. Вплив цього джерела забруднення морських вод сягає такого рівня, при якому воно є одним з провідних чинників деградації придонних біоценозів в результаті замулення.

В цілому на українській частині акваторії Чорного і Азовського морів економічні втрати від забруднення моря, що спричиняються роботами, пов'язаними з днопоглиблюванням акваторії портів та морських каналів становить щорічно близько 1,85 млн. гривень. Цей показник протягом наступного десятиріччя можна вважати відносно стабільним, оскільки ні обсяги днопоглиблювальних робіт ні умови їхнього впливу на довкілля не будуть помітно змінюватися.

Усунення звалищ скидів морських грунтів, що утворюються під час днопоглиблювальних робіт є дуже важливим для зменшення забруднення морського середовища. Окрім того, розвиток проектів зберігання або використання грунтів розглядається як вигідний з економічної і екологічної точки зору

В таблиці 3.12 наведені дані відходів грунтів від днопоглиблювальних робіт.

Загальний обсяг днопоглиблення у 2000 р. склав понад 7 млн.м3. Дампінг ґрунтів здійснювався на морські підводні звалища (2,6 млн.м3), у рекомендовані науковими організаціями локальні точки у лиманах, річкові підводні звалища і на берегові карти намиву (4,8 млн.м3).

У 2000 р. Державна інспекція охорони Чорного моря здійснювала екологічний моніторинг стану морського середовища у районі раніше рекомендованих місць розташування підводних звалищ та локальних місць складування ґрунтів днопоглиблення, а саме: на морських звалищах Одеського, Іллічівського, Керченського морського порту, та порту "Южний”. Експериментальне звалище у авандельті Дунаю, а також вищезазначене Одеське у 2000 р. не експлуатувалися. Також здійснювався моніторинг стану екосистеми Дніпро-Бугського лиману у районі локальних рекомендованих точок складування ґрунтів від днопоглиблення лиманських судноплавних каналів до Миколаївського та Херсонського портів.

На даний час у районах дампінгу ґрунтів в Чорному морі, вийнятих при днопоглиблювальних роботах в Одеському та Іллічівському портах, не відзначені порушення у видовому складі сезонних циклів планктонних співтовариств.Невідкладною проблемою стає накопичення значної маси твердих побутових і промислових відходів в межах прибережної смуги моря. В багатьох випадках звалища побутових та промислових відходів розташовані в межах водоохоронної смуги морів, у відповідних служб не вистачає коштів для налагодження належної системи контролю за несанкціонованими скидами сміття в прибережні акваторії.

Низький рівень екологічної свідомості населення прибережних областей і чисельних туристів загострює цю проблему. Необладнані звалища відходів отруюють поверхневі і підземні води, створюють загрозу погіршання санітарно-епідеміологічному стану рекреаційних ресурсів та здоров'я населення.