Сутність зображення рельєфу горизонталями

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Сутність зображення рельєфу горизонталями розглянемо на такому прикладі. Уявимо острів у вигляді гори (рис.6.2). У цьому положенні берегова лінія виходить у вигляді кривої АВ, проекція якої на горизонтальну площину дає таку ж замкнену криву ав.

Припустимо, що рівень води піднявся на 10 м і при цьому утворилася нова берегова лінія СD, усі точки якої лежать на однаковій висоті, але на 10 м вище, ніж початкова берегова лінія АВ. Проекція нової берегової лінії СD на горизонтальну площину дає таку ж замкнену криву сd, тобто кожному рівню води відповідатиме своя берегова лінія (АВ, CD, EF) у вигляді замкненої кривої, всі точки якої мають однакову висоту. Ці замкнені лінії можна розглядати як сліди перерізу рельєфу місцевості рівневими поверхнями, паралельними рівневій поверхні моря, яку прийнято за початок відліку висот.Сутність зображення рельєфу горизонталями

6.2. Сутність зображення рельєфу горизонталями

Якщо кожну берегову лінію спроектувати на горизонтальну площину і зобразити в заданому масштабі на карті, то ми одержимо зображення гори у вигляді замкнених кривих ліній (ab, cd, ef). Проекція одержаних кривих на площині дасть зображення гори горизонталями.

Горизонталь – лінія однакових висот або замкнена крива, що поєднує на карті точки однакових висот. Горизонталі зображуються на картах коричневим кольором і бувають кількох видів (рис. 6.3):

  • Основні (суцільні) горизонталі – проводяться через висоту перерізу рельєфу і призначені для відображення основних форм рельєфу (на картах зображуються суцільними тонкими лініями).
  • Основні потовщені горизонталі призначені для полегшення рахунку горизонталей і зручності в читанні рельєфу (кожна п’ята горизонталь потовщується).
  • Додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі призначені для відображання на картах важливих подробиць рельєфу, які не виражаються основними горизонталями і проводяться через ½ і ¼ висоти перерізу рельєфу. На картах напівгоризонталі зображуються переривчастими, а чверті – короткими переривчастими лініями.

Види горизонталей6.3. Види горизонталей: 1-основні; 2-основні потовщені; 3-додаткові (напівгоризонталі); 4-допоміжні (чверті); 5-підписи горизонталей в метрах

На топографічних картах прийнята наступна (стандартна) висота перерізу рельєфу: 1:25 000 – 5 м, 1:50 000 – 10 м, 1:100 000 – 20 м, 1:200 000 – 40 м, 1:500 000 – 50 м, 1:1 000 000 – 100 м. Проте на картах застосовується і нестандартна висота перерізу рельєфу, наприклад, на плоскорівнинні райони на карті масштабу 1:200 000 рельєф відображається через 20 м, а на  високогірні райони – через 80 м.

Висота перерізу рельєфу на всіх картах підписується під південною рамкою. Наприклад, на карті масштабу 1:50 000 підпис „Суцільні горизонталі проведені через 10 м” означає, що основні горизонталі проведені через 10 м, потовщені – через 50 м, напівгоризонталі – через 5 м, а чверті – через 2,5 м.

 При зображенні горизонталями типових форм рельєфу можна переплутати гору з улоговиною, хребет із лощиною тощо. Щоб уникнути цієї плутанини, необхідно знати ознаки зниження схилу (рис. 6.4):

  1. Покажчик схилу (бергштрих) завжди спрямований у бік зниження.
  2. Схил починається у напрямку водоймища (хребет „лізе” у воду, а лощина від води „біжить”).
  3. Верх цифр підписів горизонталей завжди вказує у бік підняття схилу.
  4. Зубці знаків скель і обривів указують в бік зниження.
  5. Виїмки на дорогах робляться в позитивних формах рельєфу (гора, хребет), а насипи – у негативних (улоговина, лощина).
  6. Різниця двох висот на одному схилі показує напрямок загального зниження місцевості.

Ознаки зниження схилу6.4. Ознаки зниження схилу

Характерні ознаки основних форм рельєфу відображені у табл. 6.1.

tab-6-1Знаючи сутність зображення рельєфу горизонталями та ознаки зниження схилу, на карті легко визначити на маршруті руху підйоми  і спуски у будь-якому напрямку. Сутність їх визначення полягає у знаходженні на карті ліній вододілу і водозливу. Рухаючись певним маршрутом (рис. 6.5), зрозуміло, що відрізок на схилі від лінії вододілу до лінії водозливу означатиме спуск, навпаки – підйом.

 Визначення підйомів і спусків за маршрутом руху6.5. Визначення підйомів і спусків за маршрутом руху: П-підйом; С-спуск; Р-рівні ділянки

Для відображення на картах особливих форм рельєфу, які не можна показати на карті горизонталями (скелі, обриви, яри, водориї, ями, кургани тощо) застосовують спеціальні умовні знаки (рис. 6.6).

Умовні знаки елементів рельєфу6.6. Умовні знаки елементів рельєфу, які не зображаються горизонталями: 1-насип, 2-виїмка на дорозі; 3-курган; 4-яма; 5-обрив; 6-водорий; 7-яр; 8-скеля-останець; 9-вхід у печеру (грот); 10-скеля.

До об’єктів рельєфу, які неможливо показати горизонталями належать природні утворення (яри, водориї, скелі, обриви, ями, осипи, кургани тощо), а також штучні утворення (дорожні насипи та виїмки, терикони, скелі-останці, перевали, входи в печери і гроти, скупчення каміння тощо). Слід пам’ятати, що умовні знаки природних утворень рельєфу і відповідні до них підписи характеристик зображуються на картах коричневим кольором, а штучних – чорним кольором. Крім того, високогірний рельєф, покритий вічними снігами і льодовиками, зображується на картах горизонталями синього кольору. Умовні знаки льодових урвищ, скель, льодових тріщин і числові характеристики до них також друкуються синім кольором.