Східні Карпати: Свидовець, Чорногора, Рахівські гори – туристична карта

Східні Карпати: Свидовець, Чорногора, Рахівські гори - туристична картаСкачать «Східні Карпати: Свидовець, Чорногора, Рахівські гори - туристична карта»

Скачать «Східні Карпати: Свидовець, Чорногора, Рахівські гори - туристична карта» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Свидовець простягається між долинами Тересви і її притоки Брустурянки та Чорної Тиси у вигляді випуклої на північний схід гірської дуги. Висоти зростають в піденного східного напрямку. Гребенева поверхня вирівняна, місцями слабохвиляста, з окремими куполоподібними вершинами, шириною 150 - 300 м. Північні схили круті з ознаками альпійського рельєфу (численні кари, скелясті стінки і гребені), південні схили - пологі, порослі лісом. Тут розташований Свидовецький заказник букових пралісів. На полонинах здійснюється активне випасання овець та рогатої худоби.

Складається масив з двох осьових, найбільш високих, хребтів — Свидовця і Апшинця, на вузькому хвилястому гребені яких окремі вершини досягають 1800 м: Котел —1771 м, Стіг —1707 м, Близниця — 1883 м, Драгобрат — 1786 м, Стримческа — 1872 м. Гірські річки глибоко розчленовують масив, утворюючи водоспади і пороги. Суворі прямовисні сірі скелі північно-східного схилу, оброблені льодовиком, нависають над верхів'ями долин. Південно-західні схили масиву, прорізані Малою Шопуркою, Середньою Рікою і Косовською, поступово знижуючись, перетворюються в низькогір'я. З північного схилу Свидовця кількома кришталевими струмками бере початок Чорна Тиса.

Чорногора — найвищий гірський масив Українських Карпат між Чорною і Білою Тисою, верхів'ями Пруту і Чорним Черемошем, знаходиться в межах Закарпаття та Івано-Франківської області, простягається на 40 км. Чорногора становить собою крутосхилене середньогір'я, на якими підносяться головні вершини. Подекуди є виходи вулканічних порід. Схили глибоко розчленовані, у верхній частині виражений альпінотипний рельєф з льодовиковими формами (кари, троги, цирки). Поширені кам'яні осипища. Є багато полонин.

Тут знаходиться найвища їх вершина — гора Говерла (2061 м). Верхню частину Чорногорського масиву утворює обширне плоскогір'я полонин, над яким підносяться конусоподібні скелясті вершини: Петрос — 2020 м, Брескул — 1910 м, Туркул — 1932 м, Ребра — 2035 м, Томнатик — 2016 м, Дземброня — 1880 м, Піп Іван (Чорна гора) — 2022 м та ін. На північний схід від головного вододільного гребеня простягаються два добре виражені хребти з висотами до 1500 - 1600 м. Привододільна частина масиву несе виразні сліди льодовикової діяльності. Північно-східний схил масиву стрімко, у вигляді уступу, обривається в бік давньої міжгірської Ясине-Черемоської долини. Довший південний схил більш плавно збігає до невгамовної Білої Тиси.

Рахівські гори (інша назва — Гуцульські Альпи) — гірський масив в Українських Карпатах. Розташований на півдні Рахівського району (звідси й назва) Закарпатської області.

Рахівські гори є північно-західною частиною Мармароського масиву. Із заходу обмежені річкою Тисою, з півночі —Білою Тисою, зі сходу — південно-східними відрогами Чорногори, з півдня — українсько-румунським кордоном.

Гуцульські Альпи (інші назви — Рахівський кристалічний масив, Мармароси) — частина Мармаросько-Буковинської верховини (Мармароського масиву), розташована між долинами Білої Тиси (на півночі), Тиси і Вішеу(на заході) та Рускова (Руська Ріка) (на півдні). Українська частина Гуцульських Альп лежить у південній частині Рахівського району Закарпатської області .

Гуцульські Альпи — це найбільш різноманітні та мальовничі гори в Українських Карпатах завдяки значній висоті (понад 1900 м), різноманітній геологічній будові (гнейси, кристалічні сланці, вапняки, вулканічні породи), глибоким долинам (до 1500 м).

Гуцульські Альпи вкриті смерековими лісами, вище яких простягаються полонини. Населення скупчене в долинах річок Білої Тиси (село Богдан), Тиси (місто Рахів) і Руської Ріки (села Петрова, Передя).

Мармароський масив (Мармароські гори, Мармароси) (рум. Munții Maramureșului) — гірський масив у Східних Карпатах. Більша частина масиву лежить на території Румунії. У межах України (в Івано-Франківській та Закарпатській областях) розташовані його північні та північно-західні околиці, зокрема Чивчини і Рахівські гори (Гуцульські Альпи).

Мармароські гори займають територію між річками Білою Тисою та верхів'ями Чорного Черемоша (на півночі та північному сході), верхів'ями Бистриці та її приток (на сході та південному сході), Вішеу (на півдні та південному заході) і Тисою (на північному заході).

Найвища вершина — Фаркеу (1961 м), розташована на території Румунії.

Орографічною віссю Мармароського масиву є хребет, по якому проходить українсько-румунський кордон. На цьому хребті розташовані гори: Піп Іван Мармароський (1936 м), Неніска Мала (1820 м), Стіг (1653 м), Чивчин, (1769 м), Лостун, (1654 м),Палениця, (1750 м), Гнатася (1769 м). Від головного хребта відгалужуються численні бокові хребти. Ті, що простягаються у південно-західному напрямку до річок Вішеу і Рускова, є довгим і в своїй серединній частині розширюються в розлогі гірські вузли зі значними оригінальними рисами, наприклад, масив гір Фаркеу та Міхайлекула (1920 м), а також Петроса Будийовського (1854 м), Торояги (1939 м) і Гребеня (1590 м). Бокові хребти, які спадають від головного хребта до долини Чорного Черемоша, є короткими (до 7 км завдовжки) і, за винятком прикордонних вершин Стога й Лостуна, не особливо вирізняються в рельєфі.

Рельєфу Мармароського масиву властива значна амплітуда відносних висот, що перевищують 1000 м, глибокі міжгірні долини, гострі гребені та вершини, а також круті схили. Масив складається з кристалічних сланців, вапняків, доломітів,конгломератів та пісковиків. Є сліди кайнозойського зледеніння (льодовикові цирки і морени), наприклад під Піп Іваном, Фаркеу та Михайлекулом, Ненєскою, Петросом Будийовським, Тороягою.

Нижня частина північних схилів масиву вкрита хвойними, західна і південна — переважно широколистяно-хвойними лісами. Вище від межі лісу, яку утворює ялина, значні площі займають криволісся та субальпійські луки (полонини).У північно-західній частині Мармароського масиву організовано Мармароський заповідний масив (частина Карпатського біосферного заповідника).