Тернопільська область

тернопольская областьСкачать карту «Тернопільська область»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Тернопільська область, разом із Львівською та Івано-Франківською утворюють частину історичної території – Галичини. Цей західноукраїнський регіон внаслідок політичних подій в історії України, що призводили до поділу українських земель, починаючи з XIV століття підпадав під владу Польщі, Литви (1349-1772 рр.), Австрії (1772-1918 рр.), Росії (1809-1815 рр.), Польщі (1918-1939 рр.), Радянської імперії (1939-1991 рр.).

Тернопільська область утворена 4 грудня 1939 р. після входження Західної Українидо складу УРСРОбласть розташована на заході України, в межах лісостепової зони. Майже вся територія області зайнята Подільською височиною, в межах якої виділяються Кременецькі гори й Товтри.

Межує: на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України.

Тернопільська область простягається із півночі на південь на 195 км, а з заходу на схід – на 129 км.

Тернопільська область.Площа: 13,8 тис. км², що становить 2,3% території України (23 місце серед інших областей України, меншими є тільки Закарпатська і Чернівецька області. За площею Тернопільщина співрозмірна з Ізраїлем.

Населення (на 01.01.2016) - 1 065 709 осіб, у тому числі міське — 475,2 тис. чоловік, сільське — 590,5 тис. чоловік, переважна більшість населення Тернопільщини проживає в селах.

Щільність населення — 78,4 осіб на кв. км.

Адміністративний центр - м. Тернопіль (218 228 осіб), розташоване на р. Серет.

Адміністративно-територіальний поділ17 районів; 18 міст, у тому числі 4 міста обласного значення, 17 селищ міського типу і 1023 сільських населених пунктів.

Рельєф. Тернопільська область займає західну частину Подільської височини. Рельєф її рівнинний. Поверхня області (на південь від Товтрів) має нахил з півночі на південь. Решта її території нахилена у північно-східному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 443 метрів (гора Попелиха біля села Мечищів Бережанського району) до 116 метрів (у місці впадіння Збруча у Дністер).

На території області можна виділити кілька рельєфних структур:

Тернопільське плато — займає центральну частину області. Поділене долинами Серету, Гнізної та Стрипи. Це найбільш рівнинна ділянка області. На півночі — висоти 80-400 метрів, на півдні — 300–350 метрів.

Опілля (Подільське горбогір'я) — розміщене у західній частині області. Це найбільш припіднята і розчленована територія області. Відносні висоти досягають 200 метрів. Тут знаходиться гора Попелиха заввишки 443 метри — найвища точка Тернопільщини.

Кременецькі гори (Кременецьке горбогір'я) — розташовані в північній частині області. Їх північний схил є крутим, а південний — більш пологим. Горби піднімаються до 190 метрів і мають вигляд гір-останців. Це — гори Бона, яка є найвищою (408 метрів), Божа, Дівочі Скелі, Скелі Словацького та інші. У пониженнях є значна кількість ярів та балок.

Товтровий кряж (Медобори) — простягається з північного заходу на південний схід від сіл Чорний Ліс і Загір'я до містечка Гусятин. Цей бар'єрний риф складається з вапняків, які піднімаються на поверхню на 50-60 метрів. Тут зустрічється карст. Основні гори: Крайній Камінь (431), Зембова, Сабариха, Скала (417), Гостра Могила (398), Вікно, Богит (417). Найвища вершина — гора Нижній Камінь (Крайній Камінь) (431 метр).

Авратинська височина — знаходиться між Медоборами і Кременецькими горами. Поверхня її слабохвиляста. Абсолютні висоти досягають 350 метрів.

Мале Полісся — розташоване у північно-західній частині області. Рельєф плоский. Висоти становлять 210–250 метрів. На формування рельєфу помітний вплив льодовика. У долинах річок поширене значне заболочення.

Придністровська рівнина — займає південну частину області і найбільш зниженою її ділянкою. Розчленована каньойоподібними долинами рік. Зустрічаються яри і балки. Поширені карстові форми рельєфу: печери, озера.

Клімат Тернопільщини є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від −5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520–600 мм.

З огляду на агрокліматичне районування, Тернопільщина належить до вологої, помірно теплої зони: основна частина території — до підзони достатнього зволоження ґрунту (гідротермічний коефіцієнт — 2,0-1,3, сума температур у градусах — 2400–2600); пд. ч. (Борщівський і Заліщицький райони) — до Передкарпатського вологого, теплого району (гідротермічний коефіціент — 1,6-1,3, сума температур — 2400-2600).

Річки. Територієюобласті протікає понад 2400 річок і потічків, 120 із них мають довжину більше 10 кілометрів. Вони належать до басейнів Дністра та Прип’яті. Найбільшими з них є Дністер (довжина в межах області 215 км), Серет (242 км), Збруч (244 км), Стрипа (147 км), Золота Липа (85 км), Нічлава (83 км), Горинь (50км). На річці Серет збудовано кілька малих ГЕС, є водоймища.

Річки басейну Дністра мають глибоко врізані річкові долини, а річки басейну Прип'яті — широкі та заболочені долини.

Річки області мають змішаний тип живлення: при таненні снігу вони поповнюються талими водами, у теплий період року — дощовими, упродовж року — підземними водами. При цьому атмосферні опади складають близько 70 %, а підземні води — 30 % загального стоку.

Найвищий рівень води в ріках Тернопільщини спостерігається у березні-квітні, коли тане сніг, а також у першій половині літа, коли часто випадають дощі. Найнижчий — у серпні-вересні і у грудні-лютому, коли випадає незначна кількість опадів.

Кригою ріки області вкриваються, в середньому, на 60-65 днів (найчастіше — з другої декади грудня до першої декади березня).

На Тернопільщині знаходиться найбільший в Україні на рівнині водоспад „Червоноградський”, висота якого сягає 16 м; найвищий в Україні прямовисний скелястий річковий берег висотою 250 м та довжиною 1.5 км; найбільший в Україні та один з найбільших в Європі - Дністровський каньйон; найбільший водоспадистий в Україні струмок Русилівський, на якому можна нарахувати до 15 водоспадів.

Земельні ресурси. Земельні ресурси є основним багатством Тернопільської області. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи та сірі опідзолені ґрунти, які належать до групи найбільш родючих ґрунтів у світі. Висока частка родючих ґрунтів і рівнинність території значною мірою обумовлюють структуру господарського комплексу Тернопільщини і його спеціалізацію.

Рівень освоєності земельних ресурсів в області досить високий. Із загальної площі земельного фонду, яка становить 1382,4 тис. гектарів, 85% складають землі, які використовуються для ведення сільського господарства. Основна частка цих земель припадає на сільськогосподарські угіддя, площа яких сягає близько 1000 гектарів.

Розораність території складає 64%. Орні землі в структурі сільськогосподарських угідь становлять 84,2% (близько 890 тис. гектарів). Це один з найвищих показників по Україні.

Ґрунти. Найбільшу площу в області (бл. 72 %) займають лісостепові опідзолені ґрунти.

Найпоширеніші — чорноземи опідзолені . Вони займають межиріччя рік Стрипа і Серет та пологі схили горбогір'їв. Відзначаються глибокою гумусованістю: гумусовий шар має глибину 83-90 см, гумусове забарвлення спостерігається і в материнській породі, вміст гумусу у верхньому горизонті — 3,6-3,9 %.

Світло-сірі й сірі лісові опідзолені ґрунти поширені на горбистих і горбогірних місцевостях північної, західної і південно-західної частин області. Східна межа їх залягання — вододіл рік Стрипа і Коропець. Вони сформувалися під широколистими лісами на карбонатних чи лесових породах. У сірих опідзолених ґрунтах слабше виражений підзолисний процес ґрунтоутворення, і тому нема елювіального горизонту. Вміст поживних речовин у цих ґрунтах, особливо у світло-сірих, невисокий. Гу­мусовий горизонт незначний, майже безструктурний, перегною в ньому 2,9-3,1 %. Є потреба внесення вапна у невеликих і середніх дозах (1,5-6 т вапна на 1 га).

Темно-сірі лісові опідзолені ґрунти поширені у тих районах області, що й світло-сірі та сірі, але займають знижені ділянки, спадисті схили горбів і гряд. Вони сформувалися на лесових породах, карбонати у їх профілі вилугувані й залягають на глибині 120—140 см. Глибина гумусового шару — 30-35 см, вміст гумусу — 3,5-4 %, вміст поживних речовин добрий. Для темно-сірих ґрунтів характерні процеси реградації: наявність у профілі ґрунту карбонатів (на глиб. 50-60 см), у верхньому шарі — крем'янки. Такі ґрунти трапляються у південно-східній частині області.

Лісостепові опідзолені ґрунти піддаються оглеєнню там, де води залягають близько до поверхні (до 3 м). Внаслідок оглеєння виникають токсичні речовини (закисні сполуки заліза, марганцю), на таких ґрунтах погано ростуть дерева.

Оглеєні опідзолені ґрунти трапляються окремими масивами на плато і пологих схилах горбів. Чітко виражений ілювіальний горизонт, що поділяється на дві частини: верхня (до 50-65 см) — добре гумусована, має горіховато-дрібнопризматичну структуру, і нижня — має щільну структуру й червоно-бурий колір.

Найродючішими в області є чорноземні ґрунти (майже 20 % території).

Лісова рослинність. Ліси займають близько 14% території області (197,8 тис. гектарів).

Можливості для промислового використання лісових ресурсів в області невеликі внаслідок незначної лісистості території та якісної характеристики лісів. Запаси деревини становлять 20,1 млн. м3, в тому числі достиглої – 0,76 млн. м3. Обсяг рубок лісу щороку становить близько 200 тис. м3.

Упродовж останніх десятиліть продовжувалося скорочення площ лісових масивів.

Через вирубування цінних порід дерев відбувається зміна видового складу лісів: зі зменшенням частки дуба і бука зростає частка граба, осики, берези тощо. Лісоутворюючі породи:дуб — 50 %, граб — 18 %, сосна — 8,8 %, ялина — 6,5 % лісового фонду.Доповнюють його бук, ясен, береза, осика, тополя, вільха, клен, модрина та інші.

Найбільші площі лісових масивів розташовані у західній частині області. Дещо менше — на півночі (особливо у Кременецьких горах). Значні лісові масиви є в долинах Серету, Збруча і Стрипи.

Майже всі ділянки, які вкриті лісом, займають широколистяні ліси: грабові, грабово-дубові, букові та інші.

Грабові і дубово-грабові ліси поширені у Придністров'ї, на Тернопільському плато, на півночі Товтрового кряжу, у Кременецьких горах. Крім граба, у цих лісах ростуть дуб, ясен, береза, осика, бук, а в підліску — ліщина, горобина тощо.

Букові, дубові та грабово-букові ліси найбільше поширені на Бережанщині. Також у інших районах: Опіллі, Придністров'ї, Тернопільському плато, Медоборах. У букових лісах ростуть також граб, явір, липа, а в підліску — ліщина, калина, терен, глід та інші.

Мішані (переважно дубово-соснові) ліси поширені на території Малого Полісся. В їх підліску росте крушина, ліщина, калина.

У долинах річок Вілії, Ікви, Горині зустрічаються заплавні ліси, деревостій яких складається з вільхи, дуба, в'яза, осокора, клена та інших порід.

Крім зазначених лісів, лісовий вид рослинності Тернопільської області доповнений ще штучними насадженнями: лісосмугами (навколо міст, уздовж автошляхів та залізниць), лісопарками.

Заповідність території Тернопільської області становить 8,5%. Під охорону держави взято 5720 га цінних високопродуктивних штучно створених лісових насаджень, 553 га генетичних резерватів основних лісоутворюючих порід, еталонних, елітних насаджень дуба, бука, модрини японської, горіха чорного та інших.

Степова рослинність. Степова рослинність у природному вигляді на території Тернопільської області не збереглася. Під впливом діяльності людини майже всі степи розорані. Нерозорані ділянки ж зазнали техногенних змін. Їх ще можна зустріти на крутих схилах горбів, балок, у заплавах річок. Найбільше таких ділянок у Придністров'ї, Медоборах та Кременецьких горах. Серед степового різнотрав'я найпоширенішими тут є ковила, тонконіг, костриця, пирій, бородач, типчак, чебрець. Серед чагарникових формацій зустрічається терен, глід, кизил, таволга, барбарис.

Лучна рослинність. Лучна рослинність поширена на нерозораних ділянках у долинах річок. Тут проростають: костриця, тонконіг, мітлиця, осока, пирій, біловус, купичник, конюшина, тимофіївка, стоколос та інші.

На Тернопільщині зустрічаються як ендемічні, так і реліктові види рослин. До ендеміків належать шавлія кременецька, шиверекія подільська, тонконіг різнобарвний та інші. Із рослин-реліктів зустрічаються брусниця карликова, молочай багатобарвний, осока біла, осока низька, хвощ великий тощо.

Природно-рекреаційний потенціал. Близько 200 тис. гектарів ландшафтних територій області (15% загальної площі) мають рекреаційне значення; 421 територія та об’єкт природно-заповідного фонду, зокрема Державний природний заповідник “Медобори”, 89 заказників, 308 пам’яток природи, 18 парків – пам’яток садово-паркового мистецтва, дендропарк у с. Рай, закладений у ХVІІ ст. Ботанічні й геологічні дива таять у собі гори Медобори. Особливу рекреаційну цінність складають геоморфологічні па’ятки природи. До них належать печери, які називають восьмим чудом світу.

Віддавна вражають неповторною красою найбільші у світі гіпсові печери та другі за величиною - карстові, що розташовані неподалік від с.Кривче Борщівського району.

Сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти, ліси, річки, джерела мінеральної води та лікувальні грязі створюють рекреаційні ресурси області.

За кількістю та різноманітністю мінеральних вод Тернопільщина займає провідне місце в Україні. На території області виявлено близько 42 ділянок, на яких розповсюджені мінеральні води декількох типів, котрі можуть бути використані при лікуванні внутрішніх органів, опорно-рухового апарату та інших. Розвідано також джерела гідрокарбонатних, хлоридних, сірководневих і сульфатних вод.

Зараз функціонує два санаторії державного значення (“Збруч” м.Гусятин і “Медобори” с.Конопківка Теребовлянського району).

Основними природними об’єктами екскурсійного туризму є Товтровий кряж, Кременецькі гори, Дністровський каньйон, карстові печери. До послуг туристів ряд пансіонатів, турбаз, будинків відпочинку.

Мінеральні ресурси. Основу мінеральних ресурсів області становлять нерудні корисні копалини, зокрема природні будівельні матеріали, яких розвідано близько 300 родовищ.

Значні запаси будівельної мінеральної сировини (вапняки, крейда, мергель, гіпс, кварцові піски, пісковики, цегельно-черепичні, вогнетривкі та будівельні глини,суглинки, гравійно-галечникові матеріали, фосфорити, бентоніти, які є сировиною для виробництва різноманітних будівельних матеріалів). Є також запаси торфу та невеликі поклади бурого вугілля, а також залізних, мідних та марганцевих руд. Окрім того, регіон має значні запаси мінеральних вод.

У західній частині області розвідані потужні запаси мергелю (товщина пластів 18-30 м, глибина залягання 15-20 м), який вважається високоякісною сировиною для виробництва цементу. Промислове використання мергелю в області незначне.

Практично в усіх частинах області знаходяться родовища вапняків (відомо близько 100 їх родовищ), а так звані рифові вапняки, поклади яких поширені в районах Товтрової гряди, через високий вміст кальцію є унікальними в світі.

Значні поклади глини і суглинків (понад 100 родовищ, глибина залягання шарів не перевищує 7 м) є доброю сировинною базою для цегельно-черепичного виробництва.

В області наявні великі запаси будівельного каменю, доломітів і пісковиків. Останні мають плитчасту будову і широко використовуються для виготовлення якісної бруківки і як облицювальний матеріал.

У західній, північній та центральній частинах області є значні поклади будівельного піску.

Поклади крейди, які є на Тернопільщині, вважаються досить рідкісними (в Україні – 3 родовища). Вони залягають близько до поверхні (до 10 м) і мають значну товщину, що дозволяє вести видобуток відкритим способом.

Потенційні запаси гіпсу на території області оцінюються десятками мільйонів тон. Загалом відомо понад 20 родовищ, товщина пластів досягає 20-25 м.

Транспортна мережа. Транспорт – одна з важливих галузей господарства, яка в значній мірі впливає на розвиток виробничої і невиробничої сфер. На території Тернопільської області розвинуто майже всі (крім морського) види сучасного транспорту. Вони пов’язані між собою і утворюють транспортну систему області, яка є складовою частиною транспортної системи України.

Тернопільська область знаходиться в західній частині України. Завдяки вигідному географічному розташуванню через її територію проходить значна кількість залізничних і автомобільних шляхів сполучення, що з’єднують країни Азії, Близького і Далекого Сходу із країнами Західної Європи.

Провідне місце серед видів транспорту за величиною перевезень займає автомобільний. Ним здійснюється 94% перевезень всіх видів вантажів і пасажирів області.

Мережа автомобільних доріг загального користування Тернопільської області складає 5546 км, із них 5206 км або 94% з твердим покриттям.

Три автомагістралі міжнародного значення пересікають область із заходу на схід і з півночі на південь. Автомагістраль Брест-Чернівці з’єднує західну частину Білорусі з Румунією і є головним коридором північно-південного напрямку до балканських країн і Середземномор’я. Інші дві автомагістралі Харків-Київ-Львів і Київ-Ужгород з’єднують східні кордони і центр України з Польщею, Словаччиною і Угорщиною.

Залізничний вузол міста Тернополя надає можливість сполучення практично з усіма обласними центрами України, країнами ближнього зарубіжжя. Через місто проходять поїзди сполучення із Польщею, Росією, Чехією, Болгарією, Словаччиною.

Залізничний транспорт займає важливе місце у вантажо- і пасажироперевезеннях. Довжина залізниць в області становить 575 км.Найбільші залізничні вузли – Тернопіль, Чортків. По Дністру здійснюється судноплавство.

Аеропорт "Тернопіль", що знаходиться за межами міста на відстані двох кілометрів, має злітно-посадочну смугу з штучним покриттям розміром 2000м х 42 м. і може обслуговувати повітряні судна з максимальною злітною масою до 61 тонни (літаки типу Л-410, Ан-24, Ан-26, Ан-12, Як-40, Як-42, Іл-18, ТУ-134, та вертольоти всіх типів). Виконуються чартерні, нерегулярні польоти по перевезенню пасажирів, вантажів в усі країни світу.

Економічний потенціал. Промисловість: у структурі промислового виробництва Тернопільщини найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування, легка промисловість.

Історико-культурний потенціал: загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області – 1068.

Найцікавішими об’єктами туризму є Збаразький історико-культурний заповідник, пам’ятки архітектури ХІІ–ХІХ ст. у м. Кременці, Миколаївський собор, ансамбль ліцею, Богоявленський монастир, ансамбль Почаївської лаври, Старий замок, картинна галерея в Тернополі; домініканський костьол ХVІІІ ст.; картинна галерея; найбільша у світі гіпсова печера “Кришталева” з мінеральними джерелами у с. Кривчому.

В області створено три державних історико-архітектурних заповідники – Збаразький, Кременецько-Почаївський і Бережанський. За кількістю пам’яток архітектури Тернопільщина займає третє місце в державі, а за числом старовинних замків (їх 34) – перше.