Велокраїна. Верховинський район – велосипедні маршрути

Велокраїна. Верховинський район - велосипедні маршрутиСкачать карту «Велокраїна. Верховинський район - велосипедні маршрути»

Скачать «Верховинський район - туристські маршрути»

Скачать «Велокраїна. Верховинський район - велосипедні маршрути» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Верховинський район утворено в 1939 р. (відновлений в 1966 р.), розташований в південній найбільш високогірній частині Івано-Франківської області в межах Гуцульських Карпат (Чивчини, Чорногора, Гринява).

Протяжність району з півночі на південь – 62 км, з заходу на схід – 41 км.

Верховинський район

Межує: на заході з Рахівським районом Закарпатської області, на півночі з Надвірнянським та Косівським, на сході з Путильським районами Чернівецької області. На півдні межі района (по Чивчинському хребту) співпадають з державним кордоном (протяжність 49 км) України та Республікою Румунія.

Територія району - 1254 кв. км ( з них: 32113 га становлять господарські угіддя: рілля – 871,46 га, багаторічні насадження – 120,5 га, сінокоси – 12380,3 га, пасовища – 20541,5 га, а 89442 га (71,3%) – ліси та інші площі, вкриті лісом).

Населення району складає 29 826 осіб, яке проживає в 43 населенних пунктах( 1 селище міського типу та 42 селищасільського типу).

Районний центр – смт Верховина (5 661 жителів), розташоване на березі р. Чорний ЧеремошВерховина (до 1962 р. Жаб’є) ; у лютому 1940 р. Жаб’є стало районним центром. У 1963 р. район був приєднаний до Косівського. У грудні 1966 р. відновлено Верховинський район і включено до його складу села Білоберізка, Хороцево, Барвінків. За роки незалежної Української держави Верховина перетворилася в один з культурно розвинутих центрів на Гуцульщині, продовжилось національно-духовне відродження краю, примноження матеріальної і духовної гуцульської спадщини, народних традицій і обрядів

Віддаль від Верховинидо обласного центру (через м.Яремче) - 120 км, дозалізничної станції Ворохта – 31 км.

Клімат району помірно континентальний із порівняно м'якою зимою, у високогір'ях природні й кліматичні умови набагато суворіші.

Рельєф району — це гірська місцевість з пониженнями по річкових долинах. На території району знаходяться найбільші вершини Східних Карпат, а також друга за висотою нашої країни гора — Піп Іван (2 020 м). Майже вся територія вкрита лісом.

Лісистість району становить 68,6 %. Лісова рослинність представлена в основному смерекою, ялицею, буком та сосною гірською. Із трав'янистих рослин в лісах переважають кислиця, брусниця, зелені мохи та ін. Флора району багата на реліктові види, тобто залишки рослинного світу давніх часів. Серед третинних — сосна кедрова європейська, різні види гірських осик, а також представники Червоної книги України — арніка гірська, тирлич жовтий, родіола рожева, баранець звичайний, любка дволиста та інші.

Ліси району підвідомчі Верховинському та Гринявському державним лісгоспам. Верховинському районному лісгоспу та Карпатському природному національному парку. Площа земель лісового фонду району становить 86 130 га, з яких до лісів 1 групи (площею 62 821 га ) відносяться переважно захисні, водоохоронні, протиерозійні та інші функції. В цій групі лісів рубки головного користування обмежені. До II групи лісів відносяться ліси ( площею 23 309 га ), які є експлуатаційними. Лісова рослинність представлена в основному смерекою, ялицею, буком та сосною гірською.

Ліси Верховинщини населяють цінні мисливські види тварин - олень благородний, козуля європейська, кабан, куниця лісова, лисиця, заєць, білка.

Флора району багата на реліктові види — сосна кедрова європейська, різні види гірських осок, арніка гірська, тирлич жовтий, радіола рожева, баранець звичайний, любка дволиста та інші.

Мережа природно-заповідного фонду в районі нараховує 18 заповідних об’єктів загальною площею 16 189 га. з них:

1. Карпатський природний національний парк - 7 090 га;

2. Гідрологічна пам’ятка природи державного значення «Висяче болото» - 0,5 га; 3. Пам’ятка природи місцевого значення -20,5 га;

4. Заповідні урочища - 95 га;

5. Гідрологічний заказник місцевого значення «Ріка Чорний Черемош» - 1 740 га;

6. Ландшафтний заказник місцевого значення «Чивчино-Гринявський» - 7 243 га.

Народногосподарський комплекс району сформований у відповідності з його природними ресурсами. Більша територія району вкрита лісами, а тому основні галузі – лісова та деревообробна. Сьогодні на території району функціонують два державних (Верховинський та Гринявський), а також Верховинський районний лісгоспи та понад 50 заготівельних і деревообробних підприємств. Найбільшими деревообробними промисловими підприємствами в районі є спільне українсько-чеське підприємство "Крона”, CП "Верховинська лісова компанія”, ВАТ «Компанія «Верховина», ПВКП "Квадро”.

Ліс – не лише сировинна база для лісової промисловості, а й багате джерело для забезпечення харчової промисловості грибами, дикорослими ягодами, лікарською сировиною. На території Чорногірського масиву росте багато лікарських рослин, які занесені до Червоної книги, – родіола рожева, рододендрон карпатський, чемериця Лобеля, арніка та інші. Щорічно на території Верховинщини заготовляється понад 200 т грибів, 250 т дикорослих ягід: малини, чорниці, брусниці та ін. Найбільш перспективним є випуск продукції з дикоростучих плодів, ягід та грибів, експорт мінеральної води за кордон.

Основним напрямком у розвитку сільського господарства тут є м’ясо-молочне скотарство. Питома вага його в загальному обсязі сільськогосподарського виробництва становить біля 100 %. Серед продукції тваринництва найбільшу частку становить виробництво м’яса – понад 90 %.

Славиться Верховинський район своїми пасовищами-полонинами, де випасається велика рогата худоба, вівці і коні. Площа району складається з сільськогосподарських угідь - 32 170,7 га, ріллі 871,6 га. садів - 121.1 га. сінокосів - 11 110,9 га, пасовищ - 19 993,9 га, лісів - 89 462,1 га, в тому числі забудованих земель - 1 196,7 га, водних об’єктів - 795.2 га. чагарників - 4 716,7 га, відкритих земель (кам’янистих) — 1 777.7 га.

Природні умови Українських Карпат протягом багатьох сотень років сформували традиційний гірський уклад життя гуцулів і гірський тип ведення господарства. А високогірний рельєф місцевості, суворі природнокліматичні умови (майже повна відсутність ріллі) визначили зайнятість горян Верховинського району – тваринництво, лісове господарство і деревообробка, а рослинництво має допоміжний характер. Гуцули розводять корів, овець, коней, яких випасають на сільських пасовищах (толоках) та на високогірних полонинах. Тваринництво є провідною галуззю горян.

На Верховинщині відроджується порода гуцульських коней, які є найбільш придатними для гір. Їх використовують не тільки для обробки землі, а й для вивезення лісу, вантажу, для верхової їзди. Розпочалось також відродження гірського вівчарства – перевіреного століттями гірського тваринництва. Як неможливо уявити корінних гуцулів поза Карпатськими горами і смерековими лісами, так неможливе їх виживання без худоби – корів, овець і коней. Для більшості жителів Верховинщини тваринництво – основа сімейного доходу.

Більше двох третин території району зайняті лісами, які допомагають виживати гуцулам при мізерній площі орних земель. Смерека для гуцула – це не просто хвойне дерево, а перший помічник у його нелегкому житті. Колиску, хату, меблі, тепло, ягоди, гриби, цілюще повітря і джерельну воду – все це дарує горянам ліс. Тому недаремно хтось із мудрих сказав, що гуцул народжується із барткою (топірцем) у руках.

Живописність природи Верховинщини, у першу чергу, завдячує гірському рельєфу. На території району виділяють п’ять гірських зон: Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.

Річки району відносяться до типу гірських річок. Основною рікою є Черемош з притоками. Гідросистема району дуже насичена. Через його територію протікає значна кількість річок і потоків. Річкова мережа має пір’ясту будову і відноситься до річкового басейну Прута. Найбільшою є річка Черемош, яка майже не виходить за межі області, за винятком правих приток р.Білий Черемош. Черемош утворений двома ріками – Білим і Чорним Черемошем, які стікають з північних схилів Чивчинських гір, обидві ріки своїм басейном охоплюють Гуцульські Карпати. Загальна площа водозабору Черемоша досягає 2565 км.

Саме Гуцульські Карпати – найбільш багаті на мінеральні води регіон держави. Тут нараховується понад 100 джерел мінеральних вод усіх типів. Лише в с. Буркут та селищі Верховина знаходяться 10 досліджених джерел мінеральної води. Добовий дебет води у двох свердловинах смт. Верховина становить 796 м. куб. на добу. Температура води в джерелах коливається від 7,3 до 25 градусів, а мінералізація джерела "Альбин” в с. Буркут становить 3,6 грама на 1 л води.

Верховинський район – специфічний район, багатий на рекреаційні ресурси та відзначений як рекреаційно-лікувальний. Для району характерні широколистяні та хвойні ліси, річки, урочищ. У Карпатах зберігається генофонд 1/3 європейської флори. Тут ростуть близько 3000 видів рослин, у тому числі понад 2000 квіткових, серед яких 500 лікарських. Такий же багатий і різноманітний видовий склад тваринного світу, що нараховує близько 400 видів тварин.

На Гуцульщині збереглася багата і своєрідна етнографічна особливість архітектури і побуту. Все це сприяє розвитку масового цілорічного туризму та інших видів активного відпочинку. Зараз на території району функціонує лікувально-оздоровчий комплекс "Верховина” на 300 відпочиваючих. У районі вже існує понад 200 господарств, які мають можливість прийняти одночасно близько 2000 туристів. Крім цього, на території району пролягає багато різноманітних туристичних маршрутів: гірських, водних, пішохідних, гужових, велосипедних, автобусних. В останні роки особливого розвитку набув водний туризм.

Найпопулярнішим на теренах району є такі види туризму як: пішохідний (подорожування по горах пішки), гірськолижний (катання на гірських лижах), водний (сплав по гірських ріках на катамаранах. каяках, рафтах) та гірський (зимові подорожі по Чорногірському хребту).

Крім того, Верховинський район — визначний лікувально-оздоровчий центр. Завдяки недоступності гір, протягом багатьох віків на територію, де проживають гуцули, не змогла вплинути цивілізація з її урбанізованим суспільством. Тут зберігається багато цікавих звичаїв, традицій, легенд, ремесел, які в інших регіонах повністю зникли.

По розвитку інфраструктури зеленого туризму Верховинщина займає одне з передових місць не тільки на Івано-Франківщині, а й у Карпатах взагалі. Понад 60 сільських садиб району щороку гостинно приймають гостей з України, близького та далекого зарубіжжя.

Крім насиченої туристсько-екскурсійної програми гостям пропонується і цікавий та змістовний культурний відпочинок. Це і гуцульські вечорниці і виступи троїстих гуцульських музик і інсценізація справжнього гуцульського весілля і концерти біля гуцульської ватри (багаття) і багато іншого. В захопленні туристи і від катання верхи на конях влітку та в запряженими кіньми санях взимку. Все це доповнює сформовані стереотипи про відпочинок в Українських Карпатах – пішохідні туристські походи по горах влітку та катання на гірських лижах по засніжених гірських схилах взимку.

Іншим популярним видом туризму в районі можна вважати водний. Він має місце тут завдяки складним порогам в основному Чорного та частково Білого Черемошів. Туристи водники облюбували береги цих річок ще на початку сімдесятих років. Їх привабили тут пороги і шивери Чорного Черемоша, які пізніше дістали від них власні назви: “Дземброня”, Білий кінь”, “Гуки”.

Найцікавіший водний маршрут проходить по руслу Чорного Черемоша від с.Зелене до с. Устеріки через Красник, Верховину, Криворівню, Ясенів і далі по Черемошу через Мариничі, Білоберізку, Розтоки, Підзахаричі до м. Вижниці, що на Буковині. В спортивній класифікації він значиться як маршрут третьої категорії складності (всього їх є п’ять) з елементами п’ятої категорії. Протяжність маршруту 86 км. Тривалість проходження 4-5 днів. Найскладніші пороги знаходяться на відрізку від с. Нижня Дземброня до с. Красник. В період сплаву туристів, а він зазвичай відбувається в кінці квітня – на початку травня, саме на цьому відрізку проводяться туристські зльоти туристів-водників, змагання з техніки водного туризму та водні ралі (перегони). Плавзасобами туристів в минулі роки були надувні плоти та байдарки. Час вніс свої корективи і зараз туристи водники користуються більш маневреними катамаранами та каяками.

Безперечно Чорний Черемош – одна з технічно найскладніших в Україні річок придатних для водного слалому і туристський маршрут по ній є одним з найпопулярніших водних маршрутів в державі. Дещо рідше ніж гірськолижників і водників можна зустріти велотуристів, але в звязку з появою в передових європейських країнах сучасних гірських велосипедів з підвищеною проходимістю є тенденція до його активного відродження. Цьому сприяє і характер стежок та доріг в найживописніших місцинах краю. А поки що поодинокі велогрупи туристів подорожують ґрунтовими дорогами і приглядаються до карпатського високогір’я.