Види схилів та їх характеристика

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

У загальному випадку схил характеризується стрімкістю, висотою перерізу, закладанням горизонталей і довжиною схилу. Основні елементи схилу показані на рис. 6.7:

  • стрімкість схилу α – кут між нахиленою поверхнею схилу до горизонтальної площини (чим більший цей кут, тим стрімкіший схил, який є основним показником для його подолання бойовою та іншою технікою);
  • висота перерізу h – відстань по висоті між двома суміжними горизонталями;
  • закладання горизонталей d – відстань на карті між двома суміжними горизонталями (чим стрімкіший схил, тим менше закладання);
  • довжина схилу D – відстань на схилі від вершини до підошви.

З рис.6.7 видно, що стрімкість схилу, закладання горизонталей і висота перерізу рельєфу на карті взаємопов’язані між собою, звідки можна винести наступні залежності: по-перше – чим більша висота перерізу h, тим більше закладання горизонталей d і навпаки; по-друге – чим стрімкіший схил α, тим менше закладання горизонталей d і навпаки.

Елементи схилу6.7. Елементи схилу

Таким чином, достатньо одного погляду на карту, щоб за закладанням горизонталей відрізнити стрімкий схил від пологого, а також визначити  вид схилу. Якщо закладання горизонталей на карті однакове, схил буде рівний; закладання від вершини до підошви зменшується – схил випуклий; закладання від вершини до підошви збільшується – увігнутий; закладання від вершини до підошви то збільшується, то зменшується – хвилястий (рис. 6.8).

Знання цих закономірностей дає змогу швидко і впевнено визначити наявність видимості з вершини до підошви і навпаки, що надає можливість визначати за картою умови спостереження, маскування, ведення вогню тощо.

Зображення горизонталями різновидів схилу6.8. Зображення горизонталями різновидів схилу

Рівний схил на всій довжині від вершини до підошви має однакову стрімкість, добре проглядається і прострілюється вогнем зі стрілецької зброї.

Увігнутий схил стрімкий ближче до вершини і пологий до підошви, добре проглядається з вершини до підошви. На рівному і увігнутому схилах, звернених в сторону противника, доцільно розміщати спостережні пункти та вогневі позиції, ретельно маскуючи їх від спостереження противником.

Випуклий схил пологий від вершини і стрімкий до підошви. Нижня частина його не проглядається і не прострілюється вогнем зі стрілецької зброї з вершини, а верхня частина – зі сторони підошви. На такому схилі спостережні пункти і вогневі позиції доцільно розміщати в місцях перегину схилу, що дає можливість проглядати і прострілювати весь схил, а також полегшує маскування, оскільки перегин схилу не проектується на фоні неба.

Хвилястий схил являє собою сполучення схилів різної форми, його профіль має вид звивистої лінії. Наявність на такому схилі перегинів складає несприятливі умови для спостереження і ведення вогню, оскільки схил повністю не проглядається.

Стрімкість схилу та його форма впливають не тільки на умови спостереження, маскування, ведення вогню, але й на його доступність бойовою та іншою технікою. За доступністю схили поділяються на дуже пологі, пологі, середньої стрімкості, стрімкі й великої стрімкості.

Дуже пологі схили характеризуються стрімкістю схилів до 5° і допускають рух колісної та гусеничної техніки по сухому ґрунту в усіх напрямках.

Пологі схили, стрімкість яких складає від 5° до 10° дозволяють рух гусеничних машин в усіх напрямках, а колісних – утруднений. Такі схили являються граничними для автомобільних доріг з покриттям.

Схили середньої стрімкості (від 10° до 20°) важко долаються гусеничними машинами, а колісними дуже важко на певних швидкостях.

Стрімкі схили (20°-30°) гусеничними машинами долаються важко на малих швидкостях, для колісних – практично недоступні.

Схили з великою стрімкістю (понад 30°) практично недоступні для всіх видів транспорту.

При вологості ґрунту 50% (зазвичай вологість ґрунтів становить 20%)  подолання схилів зменшується в 2 рази.