Вивчення умов спостереження

11.5. Вивчення умов спостереження

Умови спостереження можуть бути сприятливими для ведення розвідки, організації системи вогню і управління підрозділами або обмежувати їх. Вони характеризуються дальністю оптичної (радіолокаційної) видимості навколишньої місцевості та цілей з висот у визначеному секторі (смузі), а також розмірами полів невидимості.
Умови спостереження залежать від характеру рельєфу, наявності рослинності, населених пунктів та інших об’єктів місцевості. Суттєво впливають на умови спостереження пора року, час доби та погодні умови.
В результаті вивчення умов спостереження визначають:
1. Висоти та місцеві предмети, на яких доцільно розмістити командно-спостережні пункти і з яких найкраще проглядається місцевість, що зайнята противником.
2. Природні схованки (ліси, сади, чагарники, населені пункти, форми рельєфу) для потайного розміщення своїх підрозділів.
3. Віддалені межі спостереження.
4. Можливі перешкоди для спостереження (укриття), межі ділянок, які не проглядаються із спостережних пунктів (поля невидимості).
Так само вивчають та оцінюють умови спостереження і за про-тивника.
Для визначення умов спостереження за картою розраховують дальність видимості горизонту і об’єктів на місцевості, наносять на карту поля невидимості, визначають взаємовидимість точок.
Визначення дальності видимості об’єктів. Відстань від спостерігача до видимої лінії горизонту з урахуванням кривизни Землі і рефракції визначають за формулою

де D - дальність видимого горизонту, км;
h - висота точки спостереження над місцевістю, м.
Наприклад, спостерігач, зріст якого 1,7 м, на рівнинній відкритій місцевості буде бачити лінію горизонту на відстані 5 км, а з вершини, висота якої 30 м, на березі моря лінію горизонту буде видно на відстані
Для визначення висоти точки, з якої забезпечується завдана дальність огляду навколишньої місцевості, використовують залежність
Об’єкти, які підвищені над поверхнею землі (моря), видно за горизонтом. Дальність видимості таких об’єктів з урахуванням прозорості атмосфери розраховують за формулою

де K - коефіцієнт прозорості атмосфери (в ясну погоду = 1, невеликий серпанок 0,85, середній серпанок 0,7, слабкий туман 0,3, густий туман 0,1);
h1 - висота об’єкта (за яким спостерігають) над поверхнею землі (моря), км.
Наприклад, спостерігач з вершини висотою 30 м на березі моря буде бачити в ясну погоду рубку морського судна, висота якого 10 м над водою, на відстані
Визначення за картою полів невидимості. Поля невидимості - це ділянки місцевості, які не проглядаються зі спостережних пунктів. Якщо район (ділянка) місцевості невелика і на ній мало місцевих предметів, які обмежують видимість, поля невидимості визначають окомірно, показуючи їх штриховкою на карті з кожного спостережного пункту. На рис. 11.1 показано приклад нанесення полів невидимості з двох точок. Напрямки штриховки відносно спостережних пунктів показують, що район пасіки А проглядається з СП - 1 і не проглядається з СП 2; район моста В проглядається лише з СП - 2, а район окремого дерева С не проглядається з обох точок.
Визначення полів невидимості цим способом потребує значного досвіду і постійних тренувань в об’ємному сприйнятті рельєфу та об’єктів місцевості і відображенні їх на карті. Якщо місцевість дуже пересічена елементами рельєфу і має багато масок, поля невидимості наносять на карту побудовою профілів місцевості.
Сутність цього способу полягає у наступному. На карті позначають точку на висоті і з неї проводять лінії сектору, в якому необхідно вести спостереження. В секторі проводять декілька напрямків профільних ліній і кожній з них надають номер. Потім за профільними лініями будують профіль місцевості (див. підрозд. 6.7).

Рис. 11.1. Нанесення полів невидимості з двох точок

Після побудови профілів місцевості по кожній проведеній в секторі спостереження лінії (рис. 11.2), кількість яких залежить від характеру місцевості, на карті проводять олівцем межі полів невидимості. Для цього з’єднують плавними кривими всі отримані на профільних лініях межі окремих невидимих ділянок місцевості, враховуючи при цьому форми рельєфу.
Поля невидимості заштриховують олівцем паралельними тонкими лініями (рис.11.3). При необхідності штриховку полів невидимості в розташуванні противника наносять червоним олівцем, а в своєму розташуванні - синім.

Рис. 11.2. Побудова скорочених профілів для визначення полів невидимості