Вивчення умов ведення вогню

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Умови ведення вогню вивчають з метою вибору найбільш вигідних позицій для ведення вогню зі стрілецької зброї, танків, гармат, мінометів. Ці умови вивчають одночасно з вивченням умов спостереження і маскування спочатку за топографічною картою, а потім на місцевості.

Для вивчення умов ведення вогню командир підрозділу оцінює характеристики природних укрить, положення топографічних та бойових гребенів (рис. 13.5) і дальність видимості з них, можливості потайного підвозу боєприпасів та можливості виконання топогеодезичної прив’язки закритих вогневих позицій артилерії і стартових позицій ракет.

Визначення на карті топографічного і бойового гребенів13.5. Визначення на карті топографічного і бойового гребенів

Вогневі позиції для стрільби прямою наводкою вибирають на бойових гребенях передніх схилів або на топографічних гребенях, які не проектуються на фоні неба. Позиції мінометів розташовують на зворотних схилах, у лощинах, за спорудами тощо.

При виборі закритих вогневих позицій визначають глибину і кут укриття, а при підготовці установок для стрільби – кути місця цілей.

Визначення глибини укриття. Глибина укриття h (рис. 13.6) – це відстань по висоті від гармати до променя зору, який направлений з можливого спостережного пункту (СП) противника через укриття У, який закриває вогневу позицію.

Визначення глибини укриття13.6. Визначення глибини укриття

Величину укриття визначають побудовою профілю або обчислюють за формулою

13-6-1f

де  h – глибина укриття, м;

   Hсп, Hу, Hг – абсолютні висоти спостережного пункту, укриття і гармати, м;

    l – відстань на карті від СП до укриття, см;

     L – відстань на карті від СП до гармати, см;

Приклад. Абсолютна висота СП Hсп=170 м, укриття Hу=130 м і гармати Hг=100 м. Відстань на карті від СП до укриття  l=6,4 см, від СП до гармати L=8 см. Визначити глибину укриття.

Розвязання. Глибина укриття13-6-2f

Для кожного виду і калібру гармати (міномета) глибина укриття повинна мати відповідну величину. Так, для 122-мм гаубиці вона повинна бути не менше 8 м, а для 120-мм міномета – 6 м, щоб спалахи від пострілів не було видно з командних висот у розташуванні противника.

Кут укриття – це кут між горизонтом гармати і напрямком на вершину укриття, який приблизно можна визначити за формулою

13-6-3f

де  В – висота укриття відносно горизонту гармати (перевищення), м;

     D – відстань від вогневої позиції ВП до укриття, м.

Приклад. Перевищення укриття над ВП=40 м, відстань від ВП до укриття – 800 м. Визначити кут укриття.

Розвязання. Кут укриття

13-6-4f

Кут місця цілі – це кут, утворений горизонтом гармати і напрямком на ціль. Якщо ціль вище горизонту гармати, кут місця цілі додатній, якщо нижче – від’ємний. Кут місця цілі визначають за формулою тисячних.

Приклад. Перевищення цілі над вогневою позицією – 60 м. Відстань від вогневої позиції до цілі – 3000 м. Визначити кут місця цілі.

Розвязання. Кут місця цілі

13-6-5f

Якщо отримані за формулою тисячних кути укриття і місця цілі перебільшують 20°, тоді їх значення зменшують на 10% при кутах від 20 до 30° і на 15%, якщо величина кутів від 30 до 40°.

 Вивчення захисних властивостей місцевості

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, але з урахуванням можливості зруйнування об’єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва та, особливо, наявність у деяких країн зброї масового ураження – і в умовах її застосування. Тому вивчення захисних властивостей місцевості є одним із найважливіших завдань командирів підрозділів щодо захисту особового складу і бойової техніки від цієї зброї. Захисні властивості місцевості – це властивості, які послабляють дію уражаючих факторів зброї масового ураження та звичайної зброї і визначаються, головним чином, характером рельєфу, наявністю природних та штучних схованок і сховищ, рослинного покриву та метеоумовами.

Вивчення захисних властивостей рельєфу. На рівнинній відкритій місцевості ударна хвиля ядерного вибуху розповсюджується у всі сторони рівномірно, а на горбистій і, особливо, гірській місцевості, з віддаленням від епіцентру вибуху, послаблюється нерівномірно. На зустрічних до вибуху схилах її дія посилюється, а на зворотних знижується в 2-2,5 рази, як на такій же відстані від центру вибуху на рівнинній місцевості. Тому для визначення захисних властивостей рельєфу необхідно враховувати напрямок і розміри значних хребтів, глибоких річкових долин, ярів, балок, лощин зі стрімкими схилами. Ці характеристики можна отримати з карти за накресленням і закладанням горизонталей, їх конфігурацією, позначками висот і пояснювальними підписами.

Форми рельєфу зумовлюють нерівномірне радіоактивне зараження окремих ділянок. На висотах понад 100 м на прямих схилах рівень радіації буде в 2 рази більшою, ніж на зворотних.

Після сформування зони радіоактивного зараження в результаті дії вітру і дощу відбувається перерозподіл радіоактивного пилу на місцевості. На вершинах і навітряних схилах горбів рівень радіації значно знижується, у той час як у низинах, на узліссях і в густих чагарниках радіоактивний пил накопичується, що значно збільшує зараження.

Надійними природними схованками можуть бути печери, гроти, шахти, штольні, тунелі та інші підземні споруди. Невеликі підрозділи можуть ховатись в ярах, ямах, вимоїнах, канавах.

В населених пунктах схованками можуть бути міцні кам’яні і залізобетонні будівлі й підземні споруди (метро, шахти, тунелі, каналізаційні та водогінні трубопроводи, підвальні приміщення будівель тощо).

Вивчення захисних властивостей лісу. Для оцінки захисних властивостей лісу необхідно враховувати породу, густоту, висоту і товщину дерев а також наявність підліска, чагарників, вирубок, доріг, просік тощо. Для цього необхідно прочитати на карті умовні знаки та цифрові характеристики, які вказуються на масиві лісу. Знаючи такі характеристики, можна зробити висновки про можливий вплив зброї масового ураження і прийняти заходи щодо захисту від неї.

Найкращі захисні властивості мають листяні ліси середнього віку. У таких лісах захисні властивості залежать від загальної площі лісу, густоти, висоти, товщини стовбурів і породи дерев, зімкнутості крон, а також від наявності лісових доріг і просік. Великі масиви молодого лісу, наприклад, послабляють дію ударної хвилі ядерного вибуху в 2-3 рази по відношенню з відкритою місцевістю.

Найбільш стійкими до напору ударної хвилі ядерного вибуху мають ліси, в яких переважають дубові, кленові, берестяні, грабові та соснові породи дерев, що мають глибоку кореневу систему; менш стійкі ялина, береза, модрина, що мають поверхневу кореневу систему. Крім того, лісові дороги та просіки у напрямку розповсюдження ударної хвилі будуть посилювати її дію.

Слід пам’ятати, що чим старіші дерева в лісі та чим густіші їх крони, тим ймовірніше збільшення травм особового складу від падіння старих дерев. Крім того, при великій кількості повалених дерев утворюються важко прохідні завали, які суттєво впливатимуть на пересування бойовою та іншою технікою. Тому при розташуванні в лісі особовий склад і бойову техніку доцільно розміщувати на галявинах та вирубках, які вкриті листяним чагарником, або поросллю лісу на відстані не менше 30-50 м від доріг і просік та в 150-200 м від узлісся. Бойові дії військ у лісі, як правило, здійснюються вздовж лісових доріг і просік.

Густі крони та стовбури дерев великих масивів лісу послабляють дію не тільки ударної хвилі, але і світлового опромінення. Наприклад, рідкий листяний ліс влітку послаблює дію світлового опромінення приблизно удвічі, тоді як хвойний ліс – у 10-15 разів. Проте слід пам’ятати, що світлове опромінення може викликати осередки пожеж, які зливаючись між собою можуть утворити суцільні зони пожеж.

Лісові пожежі є одним із найбільш небезпечних факторів ураження військ, боротьба з ними під час бою являє надзвичайно великі складнощі. Найбільш вогненебезпечними є хвойні та неупорядковані ліси, особливо захаращені вирубки в літній період і ранньої осені, коли в лісах багато сухої трави та гілля. Виникнення пожеж у лісі залежить також від стану погоди, у тому числі і від вологості повітря. Взимку та при вологості повітря більше 80% влітку небезпека виникнення пожеж у лісі значно знижується. Більш безпечними в пожежному відношенні є ділянки лісу на північних схилах, у лощинах і долинах річок з вологими ґрунтами та густими чагарниками.

Густий ліс значно зменшує рівень зараження поверхні землі радіоактивними речовинами, затримуючи їх на кронах дерев. Наприклад, крони хвойних порід затримують до половини, а крони листяних дерев – до чверті радіоактивних речовин.

Під час застосування отруйних речовин у густому лісі забруднене повітря затримується на відстані 200-400 м від узлісся. Основна маса отруйних речовин розповсюджується над лісом, а частина може проникнути зверху та застоятись на невеликих, захищених від вітру галявинах.

Вивчення і оцінка захисних властивостей місцевості проводяться з урахуванням поставленого бойового завдання і в кожному випадку висновки про місцевість мають свої особливості. Дії підрозділів при застосуванні противником зброї масового ураження викладені у відповідних статутах і настановах, але крім цього особовий склад завжди (у бою, на марші, при розташуванні на місці) повинен знати та вміло використовувати захисні властивості місцевості, а командирам підрозділів необхідно завжди пам’ятати, що вміле використання захисних властивостей місцевості є однією із найважливіших вимог ведення сучасного бою.