Вивірення навігаційної апаратури з координатором

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Вивірення апаратури забезпечує її надійну роботу з необхідною точністю. Воно виконується після прибуття машини у підрозділ, при зміні району експлуатації більше ніж на 4° широти, тобто на 400-500 км уздовж меридіана, перед використанням її вночі, особливо на місцевості, яка має мало орієнтирів. Вивірення навігаційної апаратури з координатором полягає у широтному балансуванні гірокурсовказівника, вивіренні візирного пристрою, визначенні коефіцієнта коректури шляху, перевірці точності роботи координатора та індикаторного планшета.

Широтне балансування гірокурсовказівника виконується з метою зменшення відходу головної осі гіроскопа від заданого напрямку. Для цього машину встановлюють на рівному майданчику центром візирного пристрою над завчасно обраною і позначеною кілочком точкою з точністю до 1 м. Точку обирають на відкритій місцевості так, щоб з неї було видно орієнтир на відстані, не менше 1км (рис. 15.13), бажано, праворуч за рухом машини. Кут візування на орієнтир не повинен перевищувати 10-00.

Широтне балансування гірокурсовказівника15.13. Широтне балансування гірокурсовказівника

На шкалі ШИРОТА пульту управліня необхідно встановити геодезичну широту місцезнаходження машини, визначену за картою з точністю до 30', а на шкалі ЭЛ. Б. – величину поправки, яка вказана у формулярі апаратури, якщо ж вона не вказана, то встановлюють нулі.

Апаратуру вмикають, визначають кут візування β1 на обраний орієнтир і обчислюють умовний дирекційний кут поздовжньої осі машини за формулами:

α1 = (60-00) – β1 – для візирного пристрою з відліком 0-00 за його положенням ВПЕРЕД;

α1 = (90-00) – β1 – для візирного пристрою з відліком 30-00 за його положенням ВПЕРЕД.

Обчислений дирекційний кут встановлюють на шкалах координатора і проїжджають довільний маршрут за 25-30 хвилин. Після проїзду машину встановлюють на вихідну точку, зчитують зі шкал координатора значення дирекційного кута проїзду αпр, знову визначають кут візування β2 на обраний орієнтир і розраховують умовний дирекційний кут α2 поздовжньої осі машини так саме, як і α1.

Відхід головної осі гіроскопа, що може статися за 1 годину руху, визначають за формулою

15-13-f

де Δα– величина відходу осі гіроскопа;

t1 – час руху машини, хв.

Якщо Δα1 буде менше 0-10, то відлік на шкалі ЭЛ. Б. залишають без зміни, а якщо Δα1 буде більше 0-10, то вивірення повторють ще двічі, визначають Δαта Δα3 і отримують середнє значення із трьох вимірів:

15-13-f-1

Після цього розраховують поправку у відлік за шкалою ЭЛ.Б. за формулою

15-13-f-2

де n – число поділок за шкалою ЭЛ. Б.

Якщо величина Δαсер. додатна, то відлік на шкалі ЭЛ. Б. зменшують на n поділок, а якщо вона від’ємна, то її збільшують на n поділок. Після введення поправки здійснюють контрольний проїзд і нове значення відліку за шкалою ЭЛ. Б. записують у формуляр апаратури з указанням широти місця вивірення.

Вивірення візирного пристрою проводиться з метою визначення паралельності оптичної осі візирного пристрою і поздовжньої осі машини. Візирними пристроями можуть бути азимутальний показчик або візир орієнтування 1Т25.

На кінцях рівної ділянки довжиною 1 000 м, яку визначають з точністю до 1 м, забивають кілочки і у створі з ними встановлюють дві тички (рис. 15.14).

Вивірення візирного пристрою15.14. Вивірення візирного пристрою

Машину встановлюють над точкою №1 центром візирного пристрою з точністю до 1м, вмикають апаратуру, визначають кут візування b1 на тичку за точкою №2, обчислюють умовний дирекційний кут поздовжньої осі машини за формулою α1 = 60-00 – β1 або α1 = 90-00 –β1 і встановлюють його на шкалах координатора. Ручку МАСШТАБ перемикають у положення “1 м” і встановлюють нульові відліки на шкалах Х і Y.

Здійснюють проїзд машини до точки №2, встановлюють на ній машину з точністю до 1 м, зчитують і записують відліки зі шкал Х і Y. Після цього обчислюють величину кутового зміщення за формулою

 15-13-f-3(у поділках кутоміра ).

Проїзд машини виконують ще двічі і розраховують середнє кутове зміщення за формулою.

15-13-f-4ЯкщоΔβсер буде менше, ніж 0-02,5, то цю величину записують у формуляр апаратури. Якщо Δβсер перевищує 0-02,5, необхідно вводити поправку в лічильний пристрій візира. Для цього необхідно навести перехрестя візирних ниток на віддалений більше 1 км праворуч від поздовжньої осі машини орієнтир, визначити на нього кут візування і обчислити поправку за формулою

βпопр.=β+Δβсер, де Δβсер – середнє кутове зміщення (додається зі своїм знаком).

Не зводячи перехрестя візирних ниток, направлених на віддалений орієнтир, необхідно послабити зажимні гвинти кріплення шкал лічильного пристрою, встановити відлік βпопр. і зажати гвинти. Після цього виконують контрольний проїзд і нове значення Δβсер записують у формуляр апаратури. Воно не повинне бути більше 0-02,5.

Визначення коефіцієнта коректури шляху виконується з метою вилучення інстументальних помилок із пройденого машиною шляху, яке проводиться у такому порядку.

Машину з апаратурою, що працює, встановлюють над точкою №1 (див. рис. 15.14) з точністю до 0,5 м. На шкалах лічильників координат Х і Y, дирекційного кута ГО і ТО, коректури шляху встановлюють нулі, а ручку  МАСШТАБ – у положення “1 м”. Маршрут проїжджають зі швидкістю 30км/г, потім зупиняють машину над точкою №2 з точністю до 0,5 м і зчитують з лічильника координат значення абсциси х1. Воно повинно дорівнювати пройденій відстані з урахуванням помилки її виміру. Таким чином визначають х2, після чого визначають хсер і обчислюють коефіцієнт коректури шляху за формулою

15-14-f-2де К – коефіцієнт коректури шляху, %;

S – відстань між точками №1 і №2, м.

Одержаний результат записують у формуляр апаратури. Величина коефіцієнта коректури шляху залежить від дорожних умов. Тому доцільно до коефіцієнту К завчасно визначити поправки на різні дорожні умови і записати їх у таблицю.

Поправки визначають так само, як і коефіцієнт коректури шляху. Після проїзду визначеної ділянки на шкалі КОРРЕКТУРА ПУТИ встановлюють величину К, яка записана у формулярі апаратури.

Наприклад: відлік на шкалі КОРРЕКТУРА ПУТИ дорівнює +1,2%, S=1000 м, проїзд асфальтовою дорогою на рівній ділянці, хсер.=990 м. Тоді

15-14-f-3

На марші при зміні дорожних умов визначають відлік на шкалі КОРРЕКТУРА ПУТИ, користуючись табличними даними.

При здійсненні маршу на горбистій місцевості коефіцієнт коректури шляху змінюється. Щоб уникнути великих помилок, необхідно до основного значення коефіцієнта К додавати зі знаком “плюс” поправку за стрімкість схилів. Вона вводиться безпосередньо під час руху машини на ділянці шляху від початку і до кінця схилу, причому як на підйомах, так і на спусках.

Визначення коефіцієнта коректури шляху необхідно здійснювати після заміни траків, зміни натягання гусениць, а також після пробігу машини більше 1500 км.

Перевірка точності роботи координатора виконується з метою визначення правильної роботи лічильників координат.

Якщо встановити на шкалах координатора ГО і ТО один із стандартних кутів 45° (7-50), 135° (22-50), 225° (37-50), 315° (52-50), введену в апаратуру стандартну відстань 254,5 м і встановити перемикач РАБОТА-КОНТРОЛЬ у положення КОНТРОЛЬ, після натискання на кнопку ЗАПУСК апаратура автоматично визначатиме на шкалах Х, Y величину приросту координат. Вони повинні дорівнювати 180 м, тому що sin 45° і cos 45° дорівнюють 0,71, тобто х = 0,71 х 254,5 = 180 м. В інших чвертях кола зміняться лише знаки приросту координат, але їх значення залишиться рівним 180 м. Перевірку виконують у такій послідовності.

У нерухомій машині вмикають апаратуру. Перемикач масштабів встановлюють у положення “1 м”, перемикач РАБОТА-КОНТРОЛЬ – у положення КОНТРОЛЬ. На лічильниках Х і Y установлюють нулі, а на шкалах ГО і ТО – один із стандартних кутів (7-50). Різко натискають і відпускають кнопку ЗАПУСК. У цей момент почнуть працювати лічильники координат. Ручкою УСТАНОВКА КУРСА утримують задане значення дирекційного кута з точністю ±0‑01. Після закінчення роботи лічильників координат (2-3 хв) порівнюють отримані значення зі стандартними. Вони не повинні відрізнятися більше, ніж на 5 м. Таким чином отримують величини приросту координат при встановленні інших стандартних кутів. Якщо розходження приросту координат, отриманих при встановленні кожного з чотирьох кутів, не перевищує ± 5 м, то вивірення закінчують. У протилежному випадку апаратуру необхідно ремонтувати в майстерні.

Перевірка точності роботи індикаторного планшета виконується, зазвичай, одночасно з перевіркою роботи координатора. Після встановлення на шкалах лічильників Х і Y координатора нулів вмикають індикаторний планшет і переводять перемикач МАСШТАБ у положення “100”, а нитки планшета встановлюють вручну в його центрі навпроти поділок на відповідних шкалах.

Далі перевірка координатора і індикаторного планшета виконується послідовно при встановленні стандартних дирекційних кутів 7‑50, 22‑50, 37‑50, 52‑50. Водночас з роботою лічильників нитки планшета пересунуться уздовж Х і Y із розрахунку:

  • на 36 мм при встановленні на планшеті масштабу 1:50 000;
  • на 18 мм при встановленні  на планшеті масштабу 1:100 000.

Розходження фактичного зміщення ниток при цьому з розрахунковим не повинно перевищувати 1 мм.