Хмельницька область

Хмельницька область. Топографічна картаСкачать карту «Хмельницька область»

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Хмельницьку область утворена 22 вересня 1937 р., розташована в західній часті України (на південному заході Східно-Європейської рівнини) в зонах лісостепу і мішаних лісів (Полісся). До 4 січня 1954 р. мала назву Кам'янець-Подільська область, адміністративним центром якої до 1941 р. було м. Кам'янець-Подільський.

Межує : на сході - з Вінницькою, на заході - з Тернопільською, на північному заході - з Рівненською, на півночі - з Житомирською та на півдні - з Чернівецькою областями.

Обласний центр: м. Хмельницький (269, 113 тис. жителів).

Відстань від Хмельницька до Київа: залізницею - 366 км, шосейними дорогами - 384 км.

Площа - 2062,9 тис. га (20.6 тис.км23.4% від території України), на якої розташовано 1451 населений пункт,  в тому числі 37 міських  і 1414  сільських .

Населення (01.01.2016) − 1 294, 413 тис. осіб, з якого міське населення становить 729, 835 тис. осіб, сільське — 564, 578 тис. осіб. Щільність населення — 62.8 чол. на кв. км.

Частка українців у національному складі Хмельницької області досягає 90%. У більшості районів їхня питома вага перевищує 90%, а в деяких наближається до 100%. Друга за чисельністю національність - росіяни, їхня частка становить приблизно 6%. Основна зона проживання - це міська місцевість, тобто в основному в містах обласного підпорядкування. Найбільше число росіян проживає в місті Славута. Очевидно, що це пов'язано з будівництвом АЕС. Серед інших національностей виділяються поляки - 1,6%, білоруси - 0,2%, євреї - 0,1%.

Хмельницька областьАдміністративно територіальний поділ: районів - 20; міст — 13, з них 6 міст обласного значення (Хмельницький, Кам”янець-Подільський (101, 235 тис. жит.), Нетішин (37,014), Славута (36,054), Старокостянтинів (35,288), Шепетівка (42,858), селищ міського типу −24, сільських населених пунктів −1414.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: літня +19град.С, зимова - 3 град.С. Максимальна літня температура 36-38 град.С тепла, зимова 31-35 град. С морозу. Кількість опадів 510-580 мм (середньорічна). Грунти переважають сірі опідзолені та чорноземи.

Гідрографія. По території області протікає понад 3 тисячі річок і потічків, 120 річок довжиною понад 10 км кожна. Найбільші ріки - Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч, Смотрич. Область має 60 водосховищ з обсягом води 153 млн.куб.м, 1799 ставків. Найбільші водосховища - Дністровське та Щедрівське на Південному Бузі. По запасах водних ресурсів регіон займає 6 місце в країні.

Заповідники: національний історико – архітектурний заповідник «Кам’янець» - державний історико – культурний заповідник «Межибіж» – державний історико - культурний заповідник «Самчики»; - національний природний парк «Подільські Товтри».

За характером рельєфу – хвиляста рівнина. Велику центральну частину області займає Подільська височина (переважні висоти 270-370 м), по якій проходять вододіли Дніпра, Південного Бугу та Дністра. На північному заході в межі області заходить Волинська височина (висота до 329 м), а на півночі - Поліська низовина (висота 200-250 м). Південний захід перетинає Товтровий кряж, де знаходиться найвища точка області - гора Велика Бугачиха (409 м). Тут поширені карстові форми рельєфу.

Природні ресурси (корисні копалини). В області Держбалансом обліковується 391 родовище з 26 видів різноманітних корисних копалин. Область є одним з головних постачальників карбонатної сировини для цукрової промисловості України. Враховується 7 родовищ вапняків, запаси яких складають 121,5 млн.тонн (37,1% від запасів в Україні). В останні роки встановлена висока ефективність використання сапонітових глин. Завершена детальна розвідка Варварівського родовища у Славутському районі, як найбільш перспективного. Затверджені запаси сапонітових глин Варварівської і Ташківської ділянок кількістю 22663,5 тис.тонн. Обліковується 9 родовищ первинних каолінів, загальні запаси яких складають 8231,1 тис.тонн. Цементна галузь області спирається на 2 родовища Кривинське у Славутському районі та Гуменецьке родовище в Кам’янець-Подільському районі. На території області обліковуються 80 родовищ торфу, 19 родовищ гранітів, 126 родовищ цегельно-черепичної сировини, 23 родовища піску, родовище апатитів, 3 родовища крейди в Білогірському районі, родовище травертину в Кам’янець-Подільському районі та фосфориту в Білогірському районі. Питні та технічні підземні води в Хмельницькій області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 45 ділянках.

Економіка. Розвитку економіки області сприяють її природні багатства, родовища корисних копалин та мінеральних ресурсів. На сьогоднішній день розвідані близько 260 родовищ корисних копалин, експлуатація яких служить ефективному функціонуванню фарфоро-фаянсової галузі, виробництва будівельних матеріалів. Одним із найбільш перспективних напрямків розвитку мінерально-сировинної бази в області є освоєння родовищ графіту, які виявлені на північному сході області.

У центральній частині області виявлені родовища червоного й темно-сірого граніту, діориту та лабрадориту, які мають високі декоративні якості. Хмельницька область - єдиний регіон в Україні, де розвідані родовища сапонітових глин, унікальних за своїм складом і властивостями.

Область має потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод: Збручанське, Зайчиківське, Маківське типу «Нафтуся», Теофіпольське типу «Миргородська», Полонське - родонові води, 10 родовищ столових вод.

У масштабах країни промисловість області спеціалізується на сільськогосподарському, електротехнічному машинобудуванні, цементній, цукровій, целюлозно-паперовій промисловості, сільське господарство - на зерновому господарстві й м'ясо-молочному тваринництві.

Сільськогосподарські угіддя - 1568,3 тис. га ( 3,8 % від площі с/г угідь України), з них рілля: 1254,5 тис. га, ліси та інші лісовкриті площі - 287,2 тис. га, забудовані землі - 84,4 тис. га, землі водного фонду - 62,5 тис. га, інші землі - 60,5 тис. га.

Сільське господарство. На території Хмельницької області знаходиться майже 4% усіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво. Найбільші посівні площі в області займають зернові культури, а серед них - озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу.

Хмельниччина - один із найважливіших регіонів з вирощування цукрових буряків ( діє 16 цукрових заводів).

Важливою галуззю рослинництва є й вирощування картоплі. Природні умови сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур ще невеликі. Понад 40% посівних площ займають кормові культури (багаторічні трави, кукурудза на силос, горох, вика, кормові буряки, люцерна, ріпак).

Тваринництво в області базується на польовому кормовиробництві, природних пасовищах, відходах харчової промисловості, виробництві комбікормів. Найбільш важливими галузями є м'ясо-молочне тваринництво й свинарство. Розвинуті також птахівництво, вівчарство, кролівництво, бджільництво, рибальство.

В області виробляється 2% промислової продукції, 8,4% цукру, 5,5% молока, 4,8% м'яса, вирощується 4,2% зернових, 5,4% картоплі від загального виробництва в країні.

Промисловість. Важливе місце серед галузей промисловості області посідає машинобудування та металообробка, де зайнято 44,2% загальної кількості працюючих у промисловості. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресові машини, трансформатори, сільськогосподарські машини для рослинництва, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу, кабель, електротехнічні вироби.

Провідне місце посідає й харчова промисловість, обсяги виробництва продукції якої складають 40,2% загальнообласних обсягів. Вона представлена такими галузями як цукрова, кондитерська, макаронна, овочеконсервна, м'яснаі молочна, спиртова, пивоварна, борошномельно-круп'яна, тютюнова, де зайнято 22,4% загальної кількості працівників промислових підприємств області.

Легка промисловість області розвивається на основі переробки місцевої (шкіри) й привізної сировин (вовни, бавовни, текстилю, шкіри). Розвинені швейна, текстильна, взуттєва, трикотажна, галантерейна галузі.

Лісова й деревообробна промисловості випускають меблі, тару, будівельні матеріали, папір, картон.

Велике значення для розвитку економіки області має електроенергетика: у Нетішині діє Хмельницька АЕС, підключена до енергосистем України й країн Центральної Європи. У загальній структурі обсягу промислового виробництва частка енергетики складає 28,4%.

Транспортна мережа: загальна довжина залізниць – 732 км, автошляхів – близько 7 тис. км, зокрема з твердим покриттям – 6,2 тис. км. Найбільші залізничні вузли – Шепетівка, Гречани, Хмельницький. У Хмельницькому є аеропорт.

Культура Хмельниччини унікальна: вона ввібрала в себе духовну спадщину не тільки українського народу, а й, внаслідок історичних обставин, російського, польського, єврейського, вірменського, молдавського.

Хмельниччина - серце Поділля, край здавна був прикордонний, тому по всій території області розкидані сірі велетні-охоронці: замки в Сатанові, Жванці, Старокостянтинові, Летичеві, Меджибожі, Ізяславі. Однак пальма першості, безумовно, належить Старій Фортеці в Кам'янці-Подільському.

Історико-культурний потенціал: загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування, архітектури, монументального мистецтва – 2015. Найвідомішим туристичним об’єктом є Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» у м. Кам’янець-Подільському, серед пам’яток якого – укріплення ХІV–ХVІ ст.: Гончарна, Кравецька, Кушнірська, Папська та інші вежі; Руська і Польська брами ХVІ–ХVІІІ ст.; церква Петра і Павла ХVІ ст.; готичний костьол ХVІ ст.; турецький мінарет 1672–1692 рр.; ратуша ХVІ ст.; Тріумфальна арка ХVІІІ ст.; дерев’яна Хрестоздвиженська церква на Карвасарах ХVІІІ ст.; монастирі ХVІ–ХVІІІ ст.; костьоли, замки, залишки фортець та інші пам’ятки.

Музеї, охорона культурної спадщини.

На Хмельниччині діє 2 Державних історико-культурних заповідники „Межибіж” та „Самчики”, 19 державних музеїв, з них - 4 обласні, 10 районних, 5 міських, 2 81 недержавний музей, з яких 20 носять звання „народний музей”. Щороку музеї області відвідує понад 500 тисяч жителів.

Державний історико-культурний заповідник «Самчики» створено в 1997 році на території маєтку XVIII ст.- пам’ятка садово-паркового мистецтва України.

Серед насаджень маєткового парку проростає понад 280 порід, дерев та кущів, реліктів, екзотів тощо.

В заповіднику варто побачити: Китайський будинок, фрески Японської кімнати, класичні інтер’єри й скульптури левів та богинь італійця Жана Батиста Цагляно, також австрійський рояль XIX ст.

В 2001 р. пам’ятка архітектури, замковий ансамбль ХIV – ХVI століття в смт. Меджибіж став Державним історико-культурним заповідником «Межибіж», до складу якого увійшли палац, церква та мури з вежами. Фортеця являється одним із найдавніших фортифікаційних ансамблів Західного Поділля.

У відреставрованих залах створена експозиція, що висвітлює теми з історії, етнографії, іконо малярства. Окрасою експозиції в залах історії є археологічна колекція створена з речей, знайдених на подвір’ї фортеці і на замчищі в урочищі Раковець, а також пам’ятки трипільської, черняхівської культури та Київської Русі.

Обласний краєзнавчий музей засновано 1929 року. Основний фонд музею налічує понад 63 тисячі одиниць збереження.

Музей пишається археологічною колекцією, серед якої всесвітньовідомі скарби Болохівської землі.

Захоплення й гордість викликають своєрідні за технологією та візерунком багатобарвні килими, подільські жіночі та чоловічі сорочки, вишиті старовинною технікою «низь», колекція мисок Миньковецького та Смотрицького осередків

Гордість музею – колекція зброї, яка має досить рідкісні зразки. Частина цієї колекції представлена на виставці «Зброя ХХ століття».

На території області на обліку та під охороною держави знаходиться 256 пам’яток археології (з них 11 національного значення), 345 пам’яток архітектури та містобудування (з них 230 національного значення), 129 пам’яток мистецтва (з них 1 національного значення), 2349 пам’яток історії (з них 4 національного значення). До Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО занесена пам’ятка науки і техніки - Дуга Струве та обласний літературно-меморіальний музей Миколи Островського. До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878, включено 24 населених пункти області. Питаннями охорони, збереження та обліку пам’яток займається відділ охорони пам'яток історії та культури у Хмельницькій області.

Природно-рекреаційний комплекс: 269 територій та об’єктів природно-заповідного фонду: Національний природний парк «Подільські Товтри», 39 заказників, 198 пам’яток природи, Кам’янець-Подільський ботанічний сад і дендропарк, 7 заповідних урочищ, 24 пам’ятки садово-паркового мистецтва. Природними рекреаційними ресурсами вважаються сприятливі кліматичні умови, лісові масиви, джерела мінеральних вод, на їх базі створено курорт Сатанів.

Список санітарно-оздоровчих закладів Хмельницької області обласного підпорядкування:

  • Санаторій ,,Товтри” смт. Сатанів Городоцького району
  • Санаторій ,,Збруч” смт. Сатанів Городоцького району
  • Оздоровчий комплекс,,Поділля” смт. Сатанів смт. Сатанів
  • Санаторій ,,Перлина Поділля” смт. Сатанів
  • Оздоровчий комплекс ,,Жива вода” смт. Сатанів смт. Сатанів
  • Санаторій ,,Україна” с.Маків Дунаєвецького району
  • Санаторій ,,Райдуга” м.Волочиськ
  • Санаторій ,,Лісова Пісня” с.Привороття-2 Кам'янець-Подільського району.

Коротка історична довідка

22 вересня 1937 року Постановою ЦВК СРСР було утворено Кам'янець – Подільську область з центром у місті Кам'янці - Подільському. Новоутворена область займала площу 20541 кв. км. (3,3% території УРСР), у якій проживало 1615,4 тис. чол. До її складу входили 36 адміністративних районів, 3 міста обласного підпорядкування (Кам'янець - Подільський, Проскурів та Шепетівка), 8 міст районного підпорядкування, 22 селища міського типу, 474 сільські ради.

У травні 1941 року обласний центр з міста Кам'янця - Подільського було перенесено до міста Проскурова, але Велика Вітчизняна війна 1941- 1945 років зупинила цей процес.

У роки окупації територія області увійшла до складу генеральної округи Волинь – Поділля. На її території було створено дев'ять адміністративних округів: Кам'янець – Подільський, Дунаєвецький, Ярмолинецький, Проскурівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Антонінський, Ізяславський та Шепетівський.

Для відновлення зруйнованого війною господарства області держава виділила 56 млн. карбованців. За рахунок цих коштів на території області до кінця 1950 року було введено в дію 440 промислових підприємств. Валова продукція промисловості досягла 95% довоєнного рівня.

На честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького та в ознаменування 300 - річчя возз'єднання України з Росією Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 року місто Проскурів було перейменовано на Хмельницький, а область з Кам'янець – Подільської - на Хмельницьку.

За значні досягнення у галузі сільського господарства 16 лютого 1958 року область була нагороджена орденом Леніна.

Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року, в зв'язку з укрупненням сільських районів на території УРСР, у Хмельницькій області сформовано 10 районів: Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам'янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Шепетівський та Ярмолинецький.

У січні 1965 року, з метою покращання адміністративного управління, Указом Президії УРСР було об'єднано обласну промислову і сільські ради депутатів трудящих в єдину обласну раду депутатів трудящих. Замість 10 на території області було утворено 16 районів.

Післявоєнні роки відзначаються подальшим розвитком усіх галузей промисловості. Якщо у 1951 році підприємства області досягли довоєнного рівня випуску валової продукції, то протягом 1951 – 1970 рр. до ладу стало понад 100 нових промислових підприємств. В області почали діяти такі заводи, як: трансформаторних підстанцій, “Трактородеталь”, радіотехнічний, цементний, електромеханічний, приладобудівний, кабельний, Кам’янець-Подільський цукровий, Деражнянський і Дунаєвецький плодоконсервні, Шепетівський м'ясокомбінат тощо. Вироби промислових підприємств області експортувалися у 50 країн світу.

Зростала матеріально – технічна база у сільському господарстві. Галузь з кожним роком технічно вдосконалювалася, що позитивно позначилося на рівні рентабельності господарств.