Загальногеографічна карта України

OGK_1500Скачать  «Загальногеографічна карта України»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

УКРАЇНА —держава у Східній Європі. Столиця — Київ. Територія України простягається із захода на схід на 1316 км від22°08' сх. д. (біля м. Чоп) до 40°05' сх. д. (с. Червона Зірка - Луганська обл.) і з півночі на південь на 893 км від 52°18' пн. ш. (с. Петрівка - Чернігівська обл.) до 44°22' пн. ш. (мис Сарич на Кримському п-ові).

Площа — 603,7 тис. кв.км. , щільність населення – 75,8 осіб на кв.км.На Заході Україна межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, на Пд.Зх.— з Молдовою, на Пн. Зх.—з Білоруссю, на Пн. Сх.— з Російською Федерацією. Загальна протяжність кордонів 6500 км. З півдня територію України омивають Чорне та Азовське моря, загальна довжина берегової лінії 2835 км.

Україна — член Організації Об'єднаних Націй з 1945 р.

До складу України входять 27 регіонів. За станом на 1 січня 2016 року це - 1 автономна республіка, 24 області, 2 міста спеціального статусу (Київ та Севастополь).

Населення. Загальна чисельність населення України 42 760 516 осіб (01. 01. 2016 р.).

Крім українців (77,8 %), на тер. держави живее ще понад 110 національностей і народностей. Значна кількість українців живе за межами України. Друге місце за чисельністю посідають росіяни (17,3 %); представники ін. національностей становлять менше 5 % населення (білоруси (0,6 %), молдавани(0,5 %), кримські татари(0,5 %)поляки, євреї, угорці, болгари, румуни, греки, гагаузи та ін.).

Соціально-історичні потрясіння, які сталися в 20 столітті на тер. колишньої Російської імперії і, зокрема, після 1917 р., істотно позначилися на динаміці і характері демографічних процесів в Україні. Громадянська війна, суцільна колективізаціясільського господарства і розкуркулення, голодомор 1932 — 1933рр., сталінські репресії, Велика Вітчизняна війна 1941 — 1945 рр. супроводилися значними втратами населення. Внаслідок зазначених причин загальна його чисельність в цілому зростала дуже повільно, а в окремі періоди навіть зменшувалася.

Природне середовище. Головні орографічні риси території визначаються її положенням у межах Східно-Європейської рівнини(95 % площі) та середньовисотних гірських пасом Українських Карпат і Крим, гір (5 % площі). 70 % рівнинної частини становлять низовини (найб.— Поліська, Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська), 30 % — височини (Подільська, Волинська, Донецька і Приазовська та ін.). Найвища відмітка рівнинної частини України — 515 м (г. Берда, Хотинська височина). Гірську частину становлять Українські Карпати та Кримські гори. Найвищою точкою України є г. Говерла (2061 м).

Рельєф. України сформувався в результаті тривалого геологічного розвитку і змінпалеогеогр. умов. Рівнинна частина країни, крім Пд., належить до пд.-зх. краю Східно-Європейської платформи, Пд. і Пд. Зх. пов'язані з Середземноморським рухливим поясом. У межах платформи виділяють Український щит, Волино-Подільську монокліналь, Дніпровсько-Донецьку западину. Донецький прогин, в межах Альпійської складчастої області — Карпатську складчасту систему, складчасту систему Гірського Криму, Скіфську плиту та ін. На корінних породах цих структур майже повсюдно залягають антропогенні відклади, які відіграють важливу роль у будові рельєфу та є материнськими породами сучасних грунтів.

Основу мінірально-сировинної бази становлять горючі корисні копалини (кам. вугілля, нафта, природний газ), металеві (заліз., марганцеві, уранові, титанові і ртутні руди), неметалеві корисні копалини (графіт, вогнетривкі глини, вапняки флюсові, цементна сировина, будматеріали тощо) і хім. мінеральна сировина (сірка, кам. і калійна солі, фарби мінеральні та ін.). За потенціалом, видобутком і переробкою ряду видів мін. сировини, зокрема кам. вугілля і руд чорних металів Україна виділяється серед держав Європи.

Клімат майже на всій території помірно континентальний, тільки на Пд. березі Криму має риси субтропічного. Середні температури січня змінюються від -2, +4° на Пд. березі Криму до - 7, -8° наПн. Сх. України, липня — від +17, + 18° на Пн. Зх. до +22, +23° на Пд. Пересічна річна кількість опадів у рівнинній частині зменшується з 600—700 мм на Пн. Зх. до 300—500 мм на узбережжі Чорного та Азовського морів, у Крим, горах вона становить 1000—1200, мм, в Укр. Карпатах — понад 1500 мм.

Внутрішні води України — це ріки, озера, водосховища, болота і підземні води. 96 % тер. України належить до басейну Чорного й Азовського морів, решта — до бас. Балтійського моря. Річок завдовжки понад 10 км є понад 4 тис., понад 100 км — бл. 160. Найбільші ріки України: Дніпро, Дунай, Дністер, Пд. Буг, Прип'ять, Десна, Сіверський Донець. Більшість озер — на Поліссі (Світязь, Турське та ін.), у ниж. течії Дунаю (Ялпуг, Кагул, Кугурлуй, Катлабуг та ін.) і на Чорноморсько-Азовському узбережжі, де, крім власне озер, поширені закриті лимани (Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Молочний та ін.). Створено понад 850 водосховищ (найбільші — на Дніпрі), понад 24 тис. ставків. Болота поширені на Поліській і пн. частині Придніпровської низовинах, трапляються в Карпатах і долинах степових річок. Природні ресурси підземних вод розподілені нерівномірно, найбільші експлуатаційні запаси підраховано в межах Дніпровсько-Донецького, Волино-Подільського і Причорноморського артезіанських басейнів.

Грунти досить різноманітні, більшість з них високородючі. Найпоширеніші — різні види чорноземних (Степ, Лісостеп), сірих лісових (Лісостеп), дерново-підзолистих (Полісся), каштанових (Сухий степ), лучно-болотних і болотних (Полісся) грунтів.

Природна рослинність багата за флористичним складом і налічує близько 30 тис. видів, з них покритонасінних понад 4 тис., водоростей близько 4 тис., грибів і міксоміцетів понад 15 тис. На рівнинній частині чітко проявляється зміна лісової, лісостепової та степової рослинності з Пн. на Пд., у гірських областях — вертикальна поясність. Природний рослинний покрив зберігся приблизно на 1/3 тер. України у дещо зміненому вигляді. Пересічна залісеність становить 14,2 % (1992). В окремих місцях збереглася болотна, лучна і степова трав'яниста рослинність.

Тваринному світу властива значна різноманітність-понад 44 800 видів (враховуючи акваторії морів), у т. ч. 100 видів ссавців, понад 300 — птахів, близько 270 — риб, 20 — плазунів, 17 — земноводних, понад 26 тис.— безхребетних. Природне середовище У. зазнало значних змін під впливом антропогенної діяльності. У ряді регіонів і великих міст склалася ситуація, зумовлена насамперед забрудненням атмосфери викидами пром. відходів. Особливо великої шкоди Україні завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС (1986).

Основні риси ландшафтної структури території України визначаються її положенням переважно в помірному поясі. Лише для Пд. берега Криму характерні риси субтропічного поясу.

Україна розташована в межах трьох фізико-геогр. країн: Сх.-Європ. рівнини, Карпатської (частково) та Кримської. У межах рівнинної частини України за переважанням певних типів і підтипів ландшафтів - виділяються три фіз.-геогр. зони.

Зона мішаних лісів з поліським підтипом ландшафтів простягається із Зх. на Сх. на 750 км, розташована у пн. частиш України й охоплює майже 20 % її території. Пд. межа зони проходить поблизу Рави-Руської, Жовкви, Львова, Золочева, Кременця, Шепетівки, Чуднова, Житомира, Корнина, Києва, Ніжина, Кролевця та Глухова. Тут переважають такі природно-територіальні комплекси: зандрові й алювіальні низовини з підзолистими грунтами під борами та суборами; моренно-зандрові низовини з дерново-підзолистими грунтами з лісами мішаного типу або обезлісені й зайняті с.-г. угіддями; заплавні лучно-болотні місцевості та лесово-острівні рівнини із сірими лісовими грунтами. Річний радіаційний баланс становить 1600—1800 МДж/м2.

Пересічні температури січня змінюються із Зх. на Сх. від -4, -5 до-7, -8°, липня — з Пн. на Пд. від +17 до +19,5°. Серед рівнинних територій України це найбільш зволожена (опади 600—700 мм на рік) і заболочена зона.

Залісеність її досягає майже 30 %. Антропогенні зміни природного середовища зони пов'язані з меліоративними роботами, вирубкою лісів, розробкою корисних копалин відкритим способом, а також з аварією на ЧАЕС. Понад 30 % тер. зони мішаних лісів використовується для землеробства. Найважливішими природоохоронними об'єктами є Поліський заповідник і Шацький природний національний парк.

Лісостепова зона простягається від Передкарпаття до зх. відрогів Середньоросійської височини майже на 1100 км і охоплює майже 34 % площі України. Пд. межа зони проходить на Пн. від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Первомайськ, на Пн. від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфріївку, вздовж р. Ворскли, на Кобеляки, Нові Санжари, Красноград, через Балаклію, вздовжр. Оскіл. Своєрідність лісостепової зони полягає у складному перемежуванні різних типів ландшафтів: широколистянолісові Із сірими лісовими і темно-сірими опідзоленими грунтами; лісостепові з опідзоленими і реградованими чорноземами; лучно-степові з типовими чорноземами, лучно-чорноземними грунтами, трансформованими в с.-г. угіддя. Річний радіаційний баланс становить 1800—1900 МДж/м2. Пересічні температури липня зони +18° (на Пн. Зх), +22° (на Пд.), січня - 5, - 8°. Річна сума опадів змінюється від 450 мм (на Сх.) до 550—700 мм (на Зх.). Пересічна залісеність становить 12,5 %. Лісостепова зона — регіон інтенсивного с.-г. виробництва, розвинутої урбанізації на базі пром-сті, великих тер.-виробничих комплексів, переважно літніх видів оздоровчої та пізнавальної рекреації. Тут функціонують Канівський заповідник, заповідник Розточчя та відділ Українського степового заповідника — Михайлівська Цілина.

Степова зона простягається на Пд. від Лісостепу до Чорномор.-Азов. узбережжя і Крим, гір із Зх. на Сх. на 1075 км, з Пн. на Пд.— на 500 км і охоплює 40 % тер. України. Серед ін. зон виділяється найбільшими тепловими ресурсами і найменшою зволоженістю (опадів від 350 до 450 мм на рік), що зумовлює формування своєрідних степових ландшафтів. Річний радіаційний баланс 1950— 2250 МДж/м2. Пересічні температури липня змінюються від +21,5 до +23°, січня - 2, - 7°. Залісеність становить 3 %, орні землі — майже 80—85 % площі зони. В її межах за ландшафтними особливостями і умовами природокористування виділяють три підзони: північно-степову, середньостепову та сухостепову.

Північностепова підзона охоплює територію з чорноземами звичайними, що сформувалися під різнотравно-типчаково-ковиловими степами.

Середньостепова підзона об'єднує низовинні та схилово-височинні ландшафти з чорноземами південними, що сформувалися під типчаково-ковиловими степами та різнотрав'ям.

У сухостеп. підзоні переважають ландшафти з темно-капітановими і каштановими грунтами під полиново-злаковими степами з ковилою, шпчаком, полинами. У степу функціонують заповідники: Асканія-Нова, Дунайські Плавні, Луганський заповідник, Український степовий заповідник і Чорноморський біосферний заповідник.

Для Українських Карпат характерна вертикальна поясність ландшафтів, її структуру утворюють широколистянолісові низовинно-міжгірні, мішано-лісові передгірні височинні, хвойно-широколистяні низькогірні, широколистянолісові низькогірні вулканічні, луколісові субальп. середньогірні (полонинські) ландшафти. За рік у передгір'ях випадає 500—800 мм опадів, у горах — 1600—2000 мм. Це найбільш залісена тер. України, де зосереджено 20 % площі її лісів. Для охорони природи Укр. Карпат створено Карпатський заповідник. Карпатський природний національний парк і національний парк Синевир.

У Кримських горах розвинулися середньо- і низькогірні, пасмово-улоговинні, широколистянолісові, мішанолісові, передгірні лісостепові, гірсько-лучні та прибережно-схилові субтропічні середньоземномор. ландшафти. За рік випадає від 500— 600 мм опадів (у передгір'ях) до 900—1200 мм (на гірських вершинах).

Природні умови Криму сприяють розвитку виноградарства, садівництва, вирощуванню ефіроолійних культур і рекреації. У Крим, горах створені Карадазький заповідник. Кримський заповідник, Ялтинський гірсько-лісовий заповідник і заповідник Мис Мартьян. Україна має різноманітні природні ресурси: мін.-сировинні, земельні, водні та біологічні, їх тер. поєднання і високий ступінь освоєння стали передумовою розвитку багатогалузевої промисловості та сільсько-господарчого виробництва.

**Географічна енциклопедія України: В 3-х т., 1989-1993

**Чисельність наявного населення України (станом на 01.01.2016)