Закарпатська область – місто Ужгород

Закарпатська область - місто Ужгород

Скачать «Ужгород - план міста»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Ужгород - обласний центр Закарпатської області.

  • територія - 40 км2
  • населення (на 01.01.2016) - 115,2 тис. осіб
  • найвища точка - 260 м
  • найнижча точка - 120 м
  • площа зелених масивів та насаджень - 1574 га
  • протяжність всіх вулиць, проїздів і набережних - 160 км
  • протяжність річки Уж через місто - 10,5 км
  • відстань до Києва - 820 км

Ужгород - старовинне європейське місто, з численними історико- архітектурними пам’ятками європейського значення. Ужгородський замок, будівля Ратуші, греко- католицький кафедральний собор, Горянська ротонда XII ст., найдовша в Європі липова алея щороку приваблюють десятки тисяч туристів.

Найбільш відомі з перших свідомих засновників міста - слов'яни. Одне з їх племен - білі хорвати - в другій половині і тисячоліття заселило район сучасного Ужгорода. У IX столітті укріплене городище-замок перетворилося в укріплене ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства на чолі з легендарним князем Лаборцем.

У 903 р. угорські племена під керівництвом свого вождя Алмоша штурмували фортецю Гунгвар. Сили були нерівні, і князь Лаборець був переможений.

У 1241-1242 рр. татари хана Батия спалюють поселення. З 1318 р. господарями міста стали італійські графи Другети, які володіли ним упродовж 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовується і місто. Уже в 1430 р. Ужгород одержує привілеї від короля і офіційно пишеться "Привілейоване місто Ужгород".

У 1646 р. в Ужгородському замку під егідою Ватикану було проголошено Ужгородську унію і утворено Греко-католицьку Церкву на Закарпатті. У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці.

Для початку XIX століття характерний економічний розмах. В Ужгороді з’явились перші фабрики. У 1872 р. почала працювати перша залізниця: Ужгород - Чоп.

10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької Республіки. Ужгород став адміністративним центром краю. Саме за часів Чехословацької Республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність.

З 1945 р. Ужгород як столиця Закарпатської України увійшов до складу СРСР.

З 1946 року Ужгород – центр новоутвореної Закарпатської області.

У радянський період Ужгород поступово перетворився на обласний центр з розвинутою промисловістю, транспортним сполученням, широкою мережею закладів торгівлі і громадського харчування, в освітній, науковий, культурний центр.

1946 р. Ужгород став центром Закарпатської області України. Першим головою Ужгородського міськвиконкому був обраний С. М. Стасєв.

1970 р. перепис фіксує в Ужгороді 64 578 чол., 772 індивідуальних авто. За переписом 1979 р. в Ужгороді було 90 995 чол. У 1982 р. в сім'ї будівельника Ю.Хавана народився 100-тисячний ужгородець. 1989 р. перепис реєструє 117 061 ужгородця.

У радянський період в Ужгороді інтенсивно здійснюється забудова нових районів - Шахта, проспект Свободи, Київська набережна, вулиць - М.Грушевського, Капушанська, Минайська, 8 Березня, Легоцького та ін. У 1981 р. до складу Ужгорода включено приміські села: Горяни, Дравці, Доманинці. У місті з'явилися деякі нові архітектурні споруди. Так, неподалік від Народної ради виділяється будова з бетону і скла (тепер корпус економічного факультету УжНУ), на пл.Поштовій будинок міської ради (архітектор А.Медвецький), неподалік, на вул. Собранецькій, у 1990-1991 рр. виросла модерна будова асоціації "Закарпатліс". По цій же вулиці біля аеропорту виріс новий житловий мікрорайон, окрасою якого став сучасний центр профспілок. На правому березі Ужа збудовано Палац дітей та юнацтва (Падіюн), стадіон "Авангард" (у 1930-ті рр. - стадіон "Спартак"). По вулиці Університетській виросли будови міської лікарні, університетського комплексу. На Кальварії з трьох напрямків велося житлове і адміністративно-туристичне будівництво (тут виділяються готель "Дружба" та турбаза "Світанок"). З нових архітектурних забудов на фоні Ужгорода найбільш помітними є готель "Закарпаття", Закарпатський обласний український музично-драматичний театр. Дещо відрізняється в цьому плані забудова чехословацьких будівельників, але не в архітектурних відмінностях, а в якості комунікацій і панельного будівництва. В цей час збудовано багато пам'ятників, серед яких - "Україна - визволителям" (скульптори І. та В.Зноби), О.Пушкіну (автори М.Попович та К.Лозовий) тощо.

При становленні міста як промислового центру Закарпаття було реконструйовано завод "Перемога", що випускав газові плити, став до ладу Радванський каменедробильний завод. У місті виросли механічний, авторемонтний, машинобудівний заводи, взуттєва та швейна фабрики. У 1970-1980-ті рр. в місті збудовано такі великі підприємства, як "Турбогаз", завод "Електродвигун", завод побутової хімії, поліграфічні виробництва: "Патент", "Закарпаття". У 1975 р. реконструйовано аеропорт, там збудовано сучасний аеровокзал. Через Ужгород у 1966 р. прокладено газопровід СРСР-ЧССР, а у 1984 р. - Уренгой - Помари - Ужгород. У місті було відкрито багато закладів торгівлі і громадського харчування (універмаг "Україна", фірмовий магазини "Меблі", магазини "Веселка", "Лелека", "Таллінн", кафе "Білочка", "Фантазія", бар "Над Ужем", а у 1986 р. відкрито одне з перших кооперативних кафе "Гарячі бутерброди" на вул. Корзо).

У місті було побудовано багато дошкільних закладів, загальноосвітніх середніх шкіл, професійно-технічних училищ, відкрито філармонію, 2 дитячі музичні школи, музичне, художнє, культосвітнє, медичне училища, комерційний технікум, технікум приладобудування тощо. Вищим навчальним закладом у місті з підготовки кадрів вищої кваліфікації став Ужгородський державний університет, утворений 18 жовтня 1945 р. (нині має статус національного). У стінах університету працювали такі відомі історики, як Л.Коваленко, В.Неточаєв, М.Лелекач, Ф.Потушняк, І.Шульга, Я.Штернберг, І.Гранчак. У галузі філології вуз прославили Й.Дзендзелівський, Ю.Сак, фізики -Д.Чепур, І.Запісочний, В.Лендєл, В.Сливка, О.Шпеник, Ю.Височанський, медицини - О.Фединець, О.Ганич. У 1966-1970 рр. в Ужгороді відкрито відділення трьох наукових інститутів: ядерної фізики, теоретичної фізики, соціально-економічних проблем зарубіжних країн.

Для задоволення культурних потреб ужгородців у місті діяла мережа клубних закладів, бібліотек, кінотеатрів, видавництв, 3 театри, художні, фольклорні колективи, ансамблі танцю, Закарпатський народний хор, музеї (Закарпатський краєзнавчий, Закарпатський художній ім. Й.Бокшая, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, меморіальний музей художника Ф.Манайла) тощо. У 1969 р. розпочав роботу Ужгородський телецентр, а у 1974 р. збудовано дитячу школу мистецтв.

Місто стало спортивним центром. У 1983 р. здано в експлуатацію спорткомплекс "Юність". Футбольна команда "Спартак" у 1946 і 1950 рр. здобула титул чемпіона України. В Ужгороді виросли такі віртуози футболу, як Д.Товт, Г.Лавер, Й.Беца, Й.Сабо, В.Турянчик та багато інших.

Наприкінці радянської доби в місті накопичилося багато проблем, які довелося вирішувати вже у наш час: складнощі із водопостачанням, забезпеченням городян продуктами, проблеми безробіття, відпочинку. Але вирішувати їх довелося вже наступної доби.

З 1991 року Ужгород — найзахідніший та найменший за кількістю мешканців обласний центр України.

У роки незалежності України Ужгород динамічно змінювався. Хоча нові багатоповерхівки майже не споруджувалися, активно перебудовувалися особняки різноманітних форм. На перших поверхах більшості багатоквартирних будинків відкрилися сотні нових магазинчиків і кафе, офісів і контор. Місто прикрашалося новими пам'ятниками і меморіальними дошками. Дуже насиченим стало культурне життя. Щотижня відбувалися концерти, спектаклі, виставки та інші культурно-масові заходи.

У 1991 р. культурне життя міста було позначене духовним відродженням, політичне - державотворчим піднесенням. Усе це супроводжувалося економічно-товарним голодом, суцільним торговим дефіцитом. У серпні 1991 р. у Москві відбулася спроба державного перевороту. Важливо відзначити, що Ужгородська міська рада на своїй позачерговій сесії 19 серпня 1991 р. єдина в області і одна з перших на Україні засудила діяльність ДКНС. Під час всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. громадяни Ужгорода проявили значну політичну активність, 92,6% ужгородців підтримали Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.

1992 рік започаткував велику і малу приватизацію в Ужгороді. Місто було лідером в Україні за темпами малої приватизації, реконструкції магазинів і кафе, в утворенні організованих ринків та торгових центрів.

Ужгород є найважливішим економічним центром Закарпаття, тут знаходиться понад 5 тис. суб'єктів господарської діяльності, з них 90% - приватної або колективної власності. Основними галузями промисловості є харчова, легка, деревообробна, меблева, виробництво машин та устаткування. Провідні підприємства міста, залучивши внутрішні резерви та іноземні інвестиції, провели реконструкцію і модернізацію виробництв, випускають на сьогодні конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках. Лідерами у харчовій промисловості є Ужгородський коньячний завод, ТОВ "Скілур" (виробництво вин), ТОВ "Ріо-Кола", ТОВ "Кристал-Лкжс" (випуск мінеральної води та безалкогольних напоїв), ВАТ "Геліос" (виробництво майонезів, кетчупів);у легкій промисловості - ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", ТОВ "Фабрика швейних виробів Мірей" (швейні вироби в асортименті), ЗАТ "Ужгородська взуттєва фабрика"; у лісовій та деревообробній - ТОВ "ЕНО-Ужгород ЛТД" (виробництво меблів), ТОВ "Тріо-Транс", СП ТОВ "Рейн", СП ТОВ "Захисник" (виробництво столярно-теслярських виробів та виробів з деревини);у машинобудуванні та металообробці - ВАТ "Турбогаз" (виробництво обладнання для газоперекачувальних станцій, запірної арматури для транспортування газу), ТОВ "Гал ЛТД" (виробництво електродвигунів), ТОВ "Матяш і Матяш" (випуск джутів автомобільних для головних збиральних конвеєрів "Ауді" та "Фольксваген"), СП "Техніка" (газові конвектори); у хімічній промисловості - ТОВ "Хенкель-Ужгород" (випуск нових видів пральних порошків та інших товарів побутової хімії).

Виходячи з наявних ресурсів та можливостей і перспектив подальшого розвитку пріоритетними галузями економіки для міста є такі: виробництво машин та устаткування, харчова і легка промисловість, туризм і рекреаційна галузь, транспортна інфраструктура.

Ужгород багатий і на джерела мінеральної води - на території міста налічується 5 водопроявів. У місті працюють 1375 малих підприємств. Питома вага суб'єктів малого бізнесу за обсягом виробленої продукції по місту становила 33,5%. На малих підприємствах зайнято майже 11 тисяч осіб.

Спостерігається постійний ріст суб'єктів підприємницької діяльності у формі підприємців - фізичних осіб. Значною є питома вага від суб'єктів малого підприємництва. Малі підприємства забезпечують функціонування ринку харчової та переробної промисловості, активно працюють у торгівлі, будівництві, надають побутові послуги та послуги у перевезенні пасажирів автомобільним транспортом.

Ужгород на сьогодні володіє розвинутою бізнес-інфраструктурою в усіх аспектах: фінансові послуги, страхування, юридичні та бізнес-консультації, транспортний зв'язок.

Через м. Ужгород проходить міжнародна автомагістраль Київ - Чоп. Станція "Ужгород" має пряме сполучення з містами України, а в міжнародному сполученні - з Москвою та через ст. Чоп - з Прагою, Будапештом, Братиславою, Белградом, Римом та ін. У 2004 р. збудовано новий, за європейськими стандартами, залізничний вузол станції "Ужгород". У місті працює міжнародний аеропорт "Ужгород". Є мобільний зв'язок, пропонують свої послуги багато Інтернет-провайдерів. В Ужгороді відкрито і діють консульські установи Угорщини, Словаччини, представництво України у Карпатському Єврорегіоні, а також представництво МЗС України.

Ужгород - центр туризму, до послуг гостей багато готелів, туристичний комплекс, санаторії, туристичні агентства, які пропонують широкий спектр туристичних послуг.

У місті відкрито меморальні дошки Ф.Корятовичу, А.Волошину, О.Духновичу, Е.Грабовському, встановлено пам'ятники Т.Шевченку, А.Волошину, О.Духновичу, Т.Масарику, художникам Й.Бокшаю та А.Ерделі, воїнам-афганцям. На площі Кирила і Мефодія за проектом І.Бондаренка споруджено малу православну церкву, відкрито і освячено Цегольнянську церкву як православну Преображенську, споруджено Хресто-Воздвиженський православний собор, який став новою візиткою обласного центру (висота 60 метрів), а також греко-католицьку церкву св. Георгія на вул. Щедріна (Червениця). Збудовано навчальний корпус греко-католицької духовної семінарії.

Основними галузями промисловості міста є: харчова, легка промисловість, оброблення деревини та виробництво меблів, виробництво машин та устаткування.

Провідними статтями експорту є меблі, вироби з деревини, частини та деталі електричних машин, одяг текстильний, взуття, вино, мінеральна вода; імпорту: текстиль, електричні і механічні машини, обладнання, вироби з пластмас, алкогольні та безалкогольні напої, транспортні засоби та нафтопродукти.

Транспортний комплекс Ужгорода об'єднує систему автомобільних, залізничних та повітряних перевезень.

Міжнародний аеропорт "Ужгород" 4 класу ("Г") приймає повітряні судна типу Ан-24, Ан-26, Ан-32, Як-40 та Як-42, Іл-18, Ан-12 та гелікоптери. Пропускна спроможність аеропорту на прийом та випуск - 1500 осіб за добу.