Закарпатська область

 Закарпатська область. Топографічна картаСкачать карту « Закарпатська область»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. - наймолодша область України, розташована в західній частині України, в Українських Карпатах і частково на Закарпатській низовині. Область простягнулася заходу на схід на 184 км, а із півночі на південь на 80 км.

Межує: на північному і південному сході з Львівською та Івано-Франківською областями України, на півночі, заході і на півдні кордони області співпадають з державним кордоном України загальною протяжністю 467,3 км, у тому числі з Угорщиною – 130,0 км, Румунією – 205,4 км, Словаччиною – 98,5 км і Польщею – 33,4 км.

 Закарпатська область.

Це єдина з областей України, яка межує з чотирма зарубіжними країнами, являючись таким чином своєрідним вікном країни у Європу, сюди зійшлися не лише кордони європейських країн, але й поєдналася історія європейської та східноєвропейської цивілізацій.

Поблизу села Ділове Рахівського району знаходиться умовна точка географічного центру Європи.

Площа 12,78 тис. кв. км. (2,1% території України), на якої розташовано 609 населених пунктів.

Населення (на 01.01 2015 р.) – 1 259.6 тис.чоловік, міське населення складає 467.3 тис.чол. сільське - 792.3 тис.чол. Щільність – 98.1 жителів на 1 кв. км.

Обласний центр м. Ужгород (115.5 тис.жит.)

Відстані від Ужгорода до Києва: залізницею - 898 км, шосейними дорогами - 788 км.

Адміністративно-територіальний поділ: районів -13; міст - 11 міст, 5 з яких - обласного значення (Ужгород , Мукачеве - 84.6, Хуст - 28.5, Берегове - 24.5,Чоп – 9.0 тис.жит.), селищ міського типу -19; селищ сільського типу -579.

Сторінка історії. Історія Закарпаття є складовою частиною України. Але має цілий ряд особливостей, які позначилися як на економічному, так і на політичному та етнічному розвиткові краю. Займаючи важливе географічне положення на південних схилах Українських Карпат, Закарпаття, що в рівні часи називалося «Карпатська Русь», «Угорська Русь», «Подкарпатська Русь», «Карпатська Україна», «Закарпатська Україна», з давніх часів було своєрідним «містком зв'язків» між Північною і Південною, Східною і Західною Європою. Не лише шляхи сполучення перетиналися тут, але й стикалися політичні концепції європейської і особливо східноєвропейської історії.

Минуле Закарпаття нерозривно пов'язане зі східними слов'янами. Археологічні джерела засвідчують, що уже в стародавні часи його населення мало високу матеріальну і духовну культуру генетично спільну з культурою племен Подніпров'я, Подністров'я, Лісостепу, Волині і Прикарпаття, де в І тисячолітті н. е. відбувався інтенсивний процес формування східного слов'янства.

Важливою подією в історії Закарпаття було входження його до IX—XI ст. в активну сферу впливу могутньої Східно-Слов'янської держави — Русі, яка на той час мала високу матеріальну і духовну культуру.

Відірване з кінця XI ст. від основного кореня — східного слов'янства, Закарпаття до середини XX ст. входило до складу Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, але етноніми «Русь», «русини» засвідчують, що воно ніколи не втрачало зв'язків з народами по той бік Карпат.

3 1939 року по 1944 рік у краї господарювали хортисти і німецькі фашисти. У жовтні 1944 року Закарпаття було визволено з-під гніту і в 1945 році возз'єдналося з Україною. Протягом віків Закарпаття, знаходячись у складі інших держав, не поривало зв'язків з Україною та Росією, вважало себе часткою великої сім'ї народів східного слов'янства. Та, на нашу думку, можна сміливо твердити, що і жоден регіон України не мав таких розгалужених економічних, політичних і культурних зв'язків з народами Європи, як Закарпаття, що наклало своєрідний відбиток на його історичний розвиток, на економічні, політичні та етнічні процеси. Тому не можна розглядати історію Закарпаття без багатовікових зв'язків з історією угорського, румунського, словацького, чеського і польського народів, з народами Балканського ареалу. Нерідко можна почути:

«Хто хоче побачити центр Європи, хай їде в Закарпаття». Не випадково вчені початку XX ст. визначили центр Європи саме в Закарпатті (біля Рахова). Хоч в наші дні вчені Німеччини, Франції новим центром вважають околицю Вільнюса.

Так чи інакше історія Закарпаття в різних її ракурсах цікава, а подекуди і захоплююча. Вона важлива і для з'ясування історії України, частиною якої е Закарпаття, і для повного висвітлення історії Угорщини, Чехословаччини, Румунії. Цим, до певної міри, пояснюється й інтерес до неї.

Увесь історичний шлях Закарпаття — від найдавніших часів і до наших днів — можна поділити на кілька періодів: стародавні часи, який хронологічно продовжується До IX ст.; феодальна доба — з IX ст. до середини XIX ст.; період розвитку капіталізму (друга половила XIX — поч. XX ст.) — період між двома світовими війнами, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини; угорська окупація 1939—1944 років; Закарпатська Україна (період 1944—1946 рр. — територіальне утворення на території Закарпаття , звільненого від німецьких і угорських військ за сприяння радянської військової адміністрації).29 червня 1945 в Москві було підписано угоду про входження колишньої Карпатської України до складу УРСР . Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 .11. 1945 р. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км ² території в околицях Чопа - населені пункти Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратовці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп, які не були частиною Підкарпатської Русі, а були частиною словацького Земпліна . 22 січня 1946 Указом Президії Верховної ради СРСР на приєднаних землях була створена Закарпатська область УРСР. 4 квітня 1946 село Лекаровци (словацк. Lekárovce) була передана Чехословаччині зі складу Закарпатської області.), повоєнний період, коли Закарпаття возз'єдналося з Україною. Сюжетно виділяється період до 1918 року, коли Закарпаття входило до складу Угорщини та Австро-Угорщини…..

Інтерес до історії Закарпаття завжди був неабияким. Минуле та сучасне краю, його майбутнє цікавили не лише населення Закарпаття, а й широку громадськість України та Росії, Чехословаччини, Угорщини, Румунії тощо. Це й природно, оскільки історичні долі сусідніх країн завжди перепліталися, і через їх історію розкриваються окремі сторінки власної історії Закарпаття.

Демографія. Закарпаття серед регіонів країни, за чисельністю населення знаходиться на 19 місці. Чисельність населення області заостанні 70 років змінювалася по-різному. Значне її збільшення спостерігалось у 1950-60 роках, коли природний приріст населення становив у середньому 13,6 тис. осіб. Упродовж послідуючих років збільшення продовжувалося, проте вже простежувалася тенденція до зменшення загального приросту. У 1995 році на Закарпатті вперше зафіксовано зменшення чисельності населення, яке за 7 років склало 30,4 тис. осіб. Скорочення чисельності населення відбулося за рахунок міських жителів — на 47,1 тис., в той час як у сільській місцевості чисельність населення за цей період збільшилася на 16,7 тис. осіб.

Переважна більшість жителів області — 62,8 % проживає в сільській місцевості. Чисельність населення одного села на Закарпатті в середньому становить 1,4 тисячі осіб (середній показник в Україні — 1,7 тис.). Найбільшим за чисельністю населення не тільки в області, а і в Україні є Тячівський район, на території якого проживає 13,7 % мешканців краю. Найменший — Воловецький район, чисельність якого становить 2,1 % загальнообласної.

П'ята частина населення проживає в 192 населених пунктах області, які мають статус гірських. Область є багатонаціональною, де дружньо проживають представники понад 100 національностей та народностей, які цінують і розвивають самобутність культур, релігій, традицій, звичаїв та обрядів.

Основним і корінним населенням є українці (80.5 %) - національний склад за переписом 2001 р.: українці - 80,51 %, угорці - 12,08 %, румуни - 2,56 %, росіяни - 2,47 %, цигани - 1,12 %, словаки - 0,45 %, німці -0,29 %, білоруси - 0,12 %, іншi - 0,4 %.

Область має різноманітний рельєф та кліматичні умови. Її територія з півночі захищена Карпатським хребтом, з північного заходу – Татрами, з півдня – західними Румунськими горами і Мараморошським масивом. Від інших регіонів країни область відділяють Яблонецький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали висотою над рівнем моря від 931 до 1614 метрів.

Майже дві третини території області займають гори, решту Притисянська низовина. На хребті Чорногора Українських Карпат знаходиться найвища вершина України – Говерла (2061м).

Гори та передгір’я, вкриті листяними і хвойними лісами - ліси займають 50% території області. Ліси, які є найбільшим багатством краю, займають понад 50 відсотків території, різноманітні за породним складом залежно від вертикальної поясності. Природний склад лісів: твердолистяні породи – 62,2%, хвойні – 29,9% загального складу. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях - дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800-1000 м над рівнем моря букові, хвойні (ялиця біла, ялина) - на висоті до 1300-1500 метрів. Загальний запас деревини становить 205,7 млн.м3. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки - полонини.

Грунт - буроземи щебневі та дерново-буроземні грунти в комплексі з їх різновидами.

На території області протікає 9429 річок і потоків, в основному гірських. Найдовша ріка — Тиса, ліва притока Дунаю. Її протяжність у межах області 240 км. Найбільші притоки — Боржава, Ріка, Теребля, Тересва. Наступні за величиною ріки Латориця і Уж, які впадають у річку Бодрог.

В області 137 природних озер, в основному льодовикового та загатного походження, найбільше з них — Синевир.

Клімат: помірно континентальний з тривалою весною, неспекотним літом, теплою осінню і м’якою зимою. У горах протягом року випадає 1400, у нижній частині – 500–600 мм опадів, що зумовлює достатню зволоженість.

Влітку середня температура становить плюс 21 oС, взимку – мінус 4 oС. Вегетаційний період на низовині триває до 230 днів, у передгір'ях – 210–230 днів, у горах – 90–210 днів.

Корисні копалини: поклади поліметалів, аллунітів, перлитів, цеолітів, липаритів, значними вважаються запаси кам’яної солі Солотвинського родовища; ведеться видобуток каолінів, виявлено 13 родовищ карбонатної сировини (мармуровий вапняк, доломіт, мармур); виявлено та досліджено понад 360 різних за хімічним складом та лікувальними властивостями джерел мінеральних вод.

Область має високий природно-рекреаційний потенціал. Завдяки поєднанню гірського та рівнинного рельєфів, неповторної краси гірських листяних та хвойних лісів, які займають половину території краю, чистих джерельних потоків та швидкоплинних рік, численних цілющих джерел мінеральних вод, помірно-континентального клімату створені умови для розвитку сфери санаторно-курортного оздоровлення та туризму.

За своїм геополітичним розташуванням, природно-кліматичними особливостями Закарпаття має свою специфіку.

Ці особливості визначають і своєрідність соціально-економічного розвитку регіону і колорит його традицій, побут людей, його минуле та сьогодення.

Закарпатська область відома як один з найпрестижніших куточків лікування та відпочинку людей. Розвинута мережа санаторно-курортних комплексів, туристичних баз, унікальні мінеральні джерела .

В області основний природньо-рекреаційний і курортний потенціал – мінеральні і термальні води.

Виявлено і досліджено понад 700 водопроявів у складі 67 основних родовищ мінеральних вод. Із 36 наявних в Україні типів мінеральних вод 32 – у Закарпатській області. До Державного стандарту України "Води мінеральні питні" занесено 35 назв мінеральних вод Закарпаття.

Природно-рекреаційний потенціал: 415 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Карпатський біосферний заповідник (63245 га) з унікальною «Долиною нарцисів», Національний природний парк «Синевир» (40400 га), 25 заказників державного значення, 14 – місцевого значення, 349 пам’яток природи, 21 пам’ятка садово-паркового мистецтва, 3 заповідні урочища.

Заповідники. В Українських Карпатах, які займають значну частину області, збережені найбільші в Європі ділянки пралісів. До найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський біосферний заповідник, створений постановою уряду України в 1968 році. Екосистеми заповідника віднесені до найцінніших на нашій планеті і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа заповідника становить 57 880 га, налічує 6 відокремлених масивів: Чорногорівський (найвища вершина г. Говерла), Мараморошський (г. Піп Іван — 1 940 м. н. р. м.), Свидовецький (г. Близниці та Драгобрат), Кузільський, Угольсько-Широколужанський (найбільший осередок букових пралісів у Європі), “Долина нарцисів”. Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону.

Ужанський національний природний парк створений в 1999 р. Він розташований у гірському масиві Східних Карпат і є невід'ємною складовою частиною єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати», що підтверджено сертифікатом МАБ ЮНЕСКО. На території парку росте понад 200 видів цінних лікарських рослин, 40 з яких включено до Червоної Книги України.

Національний природний парк «Синевир» створено в 1989 р. у верхів'ях річки Тереблі. Тут на площі 40,4 тис. га збереглися праліси і високогірні луки, де охороняються близько 100 видів рідкісних та зникаючих рослин. У парку охороняються благородний олень, бурий ведмідь, рись, глухар, форель, плямиста саламандра.

Транспортна мережа. Експлуатаційна довжина залізничних колій 606,4 км, найбільші залізничні вузли –Чоп, Мукачеве, Батево, Ужгород.

Довжина автомобільних доріг загального користування 3347,8 км, у т.ч. з твердим покриттям 3337,9 км. Територією області проходять 2 автодороги державного значення, зокрема, магістральна Київ-Чоп довжиною 132,9 км і регіональна Мукачево–Рогатин довжиною 207,5 км та міжнародний транспортний коридор №5 (Критський) – Ліссабон–Трієста–Любляна–Будапешт–Київ–Волгоград.

Є аеропорт у м. Ужгород.

В області діє 19 пунктів пропуску :

Закарпатська таможни

Економіка. За останні роки в господарстві області відбулися серйозні структурні зміни, які виражаються в збільшенні питомої ваги лісової, деревообробної, целюлозно-паперової та харчової промисловості, які виробляють заготовки з деревини, пиломатеріали, картон. Машинобудування й металообробка представлені виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості. Легка промисловість спеціалізується на випуску швейних і трикотажних виробів, шкіряного взуття. Основну частку промислового виробництва Закарпатської області забезпечує харчова промисловість. Крім традиційних підприємств з переробки молока, м'яса, виробництва хліба та інших продовольчих товарів, в області є декілька плодоконсервних заводів, тютюнове виробництво, зберігається виноробство.

На даний час народне господарство Закарпаття головним чином зосереджене у виробничій сфері, особливо розвинене на Закарпатті сільське господарство.

В економіці області чільне місце займають також санаторно-курортне обслуговування та туризм, сільськогосподарське виробництво.

Сільське господарство. За спеціалізацією сільського господарства область різко відрізняється від інших регіонів України, і багато в чому має риси унікальності. У неї найменша площа сільгоспугідь. Тут найвищий відсоток багаторічних насаджень, найнижчий - орних земель. Основними галузями є садівництво та виноградарство. В області промислово вирощують кормові культури трав, виноград, картоплю, льон, жито, овес, кукурудзу, соняшник, тютюн, ранні овочі, кормовий буряк, фрукти, а в тваринницьких господарствах вирощуються вівці (полонинське вівчарство), свині, корови (молочно-м'ясне скотарство), кури, бджоли (карпатська порода).

Характерною особливістю аграрного сектора Карпатського регіону є висока питома вага підсобного господарства в загальному об'ємі продукції рослинництва й тваринництва.

Хоч область і характеризується малоземеллям (сільськогосподарські угіддя - 451,7 тис.га, з них рілля - 199,8 тис.га), все ж 50 відсотків усіх сільськогосподарських угідь сьогодні знаходяться у власності та користуванні громадян, 46 відсотків - у колективних сільгосппідприємствах.

Основними напрямками на селі залишаються традиційні для Закарпаття тваринництво, садівництво, виноградарство, зернове господарство і овочівництво.

Культура і традиції: самобутність культури Закарпаття - у збережених звичаях і традиціях русинів-українців, які етнічно поділяються на гуцулів, лемків, бойків. Кожна етнічна група має свою мелодію коломийки, свою техніку вишивання, свої обряди. З ними пов’язані звичаї і традиції угорців, німців, словаків, румунів, інших народів. Історичні літописи розвитку краю можні знайти в документах, написаних латиною, угорською, німецькою, чеською, словацькою, старослов’янською та іншими мовами. Закарпаття – батьківщина всесвітньо відомих художників Ігоря Грабара, Адальберта Ерделі, Йосифа Бокшая, Федора Манайла, Андрія Коцки. Звідси родом композитори Дезидерій Задор, Степан Мартон, Евгеній Станкович, співачка Гізела Ципола.

Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування, монументального мистецтва в області – 674, найцікавіші об’єкти туризму – замки ХІІІ ст. в Ужгороді, Мукачеве (ХІV ст.); Миколаївська церква-ротонда в Ужгороді, руїни замку в Хусті, костели в с. Середньому Водяному, Крайниковому, Ужці, Микільський монастир ХVІІІ ст. в Мукачевому, дерев’яні церкви 1428р., єпископський палац 1646р., ратуші та ін.