Житомирська область

Житомирська область. Топографічна карта

Скачать карту «Житомирська область» 

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Житомирська область утворена 22 вересня 1937 р., розташована на північному заході України, в центральній частині Східно-Європейської рівнини, на півночі Правобережної України у двох природно - кліматичних зонах – Полісся і Лісостепу.

Житомирська область - давня слов'янська земля, яку ще прийнято називати Поліссям. Північна
частина області розташована у межах вкритої сосново-березовими лісами і місцями заболоченої Поліської низовини. Саме з нею найчастіше асоціюється природниче обличчя краю. Хоча на його півдні надзвичайно мальовничі долини річок Случ і Терерів , прорізуючи давні кристалічні породи, створюють невимовної краси ландшафти, які не гірше виділяють Житомирщину на тлі природного розмаїття України.

Довжина області зі сходу на захід -170 км , із півночі на південь -230 км.

Житомирська область

Межує: на північному заході з Рівненською, на південному заході з Хмельницькою, на півдні з Вінницькою, на сході з Київською областями України. На півночі межі області співпадають з державним кордоном України та Республіки Білорусь, довжина кордону - 280 км.

Площа – 29,83 тис.км2 ( 4,9 % території України - за своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні – займає п'яте місце) на якій розташовано 1668 населених пункта.

Чисельність населення ( на 01.01.2015) –  1 255 966 осіб (2,8 % від населення України), міське населення складає 737 656 осіб (58,73%), сільське – 518 310  осіб  (41,27%).

Щільність населення – 42,7 осіб на 1 кв. км. Більше половини населення зосереджена в десяти південних районах області, а також в Житомирі та Бердичеві.

Усього на території Житомирської області проживають представники 85 національностей. Частка українців становить приблизно 85%, росіян - близько 8%. Відмінною рисою населення Житомирської області завжди була висока частка поляків, частка ж білорусів незначна, незважаючи на її сусідство з Білоруссю. Найбільш питомою вагою українців відрізняються південні, південно-східні та центральні райони. Частка поляків найбільш висока в населених пунктах західних районів області.

Обласний центр– м. Житомир (269 942 мешканців).

Віддаль від Житомира до Києва: залізницею – 165 км, автошляхом – 141 км.

Адміністративно-територіальний розподіл: районів – 23 (Андрушівський, Баранівський, Бердичівський, Брусилівський, Володарсько-Волинський, Ємільчинський, Житомирський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Любарський, Малинський, Народицький, Новоград-Волинський, Овруцький, Олевський, Попільнянський, Радомишльський, Романівський,Ружинський, Червоноармійський, Черняхівський, Чуднівський), міст –12, з них міст обласного значення – 5 (Житомир, Бердичів - 77.8 тис. чол., Коростень – 65.3, Малин – 26.7, Новоград-Волинський – 56.0 тис. чол.), селищ міського типу – 43, селищ сільського типу – 1613.

Сторінка історії

Перші поселення на Житомирщині з'явилися у ранньому палеоліті. Вважається, що на початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю сучасну територію області, а до VII-VIII ст. формується східнослов'янське плем'я древлян, яке згодом створило окреме князівство. Наприкінці IX ст. їх скорив і обклав даниною київський князь Олег, а наступні три сторіччя промайнули в міжусобних військових конфліктах, що повторюються з періодичною сталістю. Припинити їх змогла лише зовнішня загроза в особі хана Батия, орди якого прокотилися в 1240 р. цими землями, знищуючи міста та їхніх жителів.

Понад сторіччя все населення платило данину чужинцям, доки Литовське князівство в 1362 р. не зуміло відтіснити агресивних кочівників на схід. В 1471 р. остаточно ліквідується Київське князівство і територія сучасної області входить в склад Київського воєводства – віддаленої провінції Литви. Домігшись лояльності з боку Золотої Орди, Литовське князівство придбало нових ворогів – почалися спустошливі набіги кримських татар, що тривали століттями. Після об'єднання Литви і Польщі в Річ Посполиту в 1569 р. починається етап польського контролю над цією частиною Україниа Люблінською унією 1569 року територія Житомирщини вскладі Правобережної України потрапила під владу Польщі.). Разом з польськими феодалами, які додалися до литовських та місцевих, сюди прийшли представники католицької церкви. Спроби насадити католицизм або, у крайньому випадку, його варіант – уніатську церкву, відбувалися на тлі тяжких умов існування корінного населення і призводили до періодичного спалаху невдоволень, що виливалися в акти непокори, бунти і повстання.

Під час Визвольної війни українського народу в середині XVII ст. майже вся територія області контролювалася повстанцями, а з 1654 р. стала частиною гетьманської України, приєднаної до Московської держави. Житомирщина деякий час входила до складу Київського, Білоцерківського і Паволоцького полків, а понад десятка її міст мали статус сотенних. У результаті польсько-російської війни (1654-1667 рр.) Річ Посполита на більш ніж століття повертає собі контроль над правобережною частиною Середнього Придніпров'я.

Тільки після другого поділу Польщі в 1793 р. Житомирщина входить до складу Російської імперії.

Чотири роки поспіль вона стає складовою частиною величезної Волинської губернії (центром якої з 1804 року став Житомир), що проіснувала з незначними трансформаціями до початку 20-х років ХХ ст.

Постановою Всеукраїнського ЦВК в 1923 р. здійснено адміністративно – територіальний поділ Волинської губернії шляхом утворення на території майбутньої Житомирської області Коростенського, Новоград – Волинського та Житомирського округів, до складу яких увійшли відповідні міста та райони.

Наступне глобальне адміністративно –територіальне реформування було здійснено згідно з постановою ЦВК СРСРвід 22 вересня 1937 р., у ході якого зазначені округи було ліквідовано та утворено Житомирську область шляхом поділу Київської області, а також приєднання донеї м. Бердичева, Дзержинського (нині Романівський), Любарського, Чуднівськогота Янушпольського районів Вінницької області.

Клімат: помірно континентальний із теплим вологим літом і м'якою хмарною, з частими відлигами зимою. Середня температура липня +19°C, січня –6°C. Спостерігаються й несприятливі метеоявища: град (до 6 днів із градомна рік), сильні дощі.Кількість опадів становить 600-650 мм айбільша кількість – навесні і влітку у вигляді дощу).

Грунти: у південній лісостеповій частині Житомирської області переважають чорноземні грунти, в Поліссі - дерновопідзолисті, болотні та сірі лісові грунти.

Великі площі на Поліссі займають болота. Ландшафт – рівнинна поверхня, на півдні густо порізана ярами, річковими долинами.

Гідрографія. На території області протікає 221 річка, і всі вони належать басейну Дніпра. Найбільші ріки в межах області - Тетерів, Ірпінь, Ірша (притоки Дніпра), Случ,Уж, Уборть (притоки Прип’яті).В області багато озер.У водоймищах водяться щуки, окуні, соми, карасі і т.п.

Ліси. Регіон посідає 2-е місце в Україні по запасах лісових ресурсів, ліси й інші лісовкриті площі займають 1119,1 тис.га (30% території області), тут переважають хвойні породи - 60%, твердолістниє (дуб) і мягколістниє (береза, вільха, осика) - по 20%. Загальний запас деревини складає понад 120 млн. м3. Найбільшу лісистість мають Овручській і Ольовській райони, де вона складає понад 60%. У лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри; з птахів - дикі качки, куріпки, тетереви, рябчики, фазани і глухарі.

Заповідники Житомирської області

У даний час на території області налічується 213 об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 135,3 тис. га, відсоток заповідностістановить 4,5%.

1. Території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення- 20 (57940,04 га), з них:

  • Природні заповідники -2 (50976,84 га)
  • Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва -5 (119,8 га)
  • Заказники - 10 (6757 га)
  • Пам’ятки природи - 2 (51,0 га)
  • Ботанічні сади - 1 (35,4 га)

2.Території та об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення - 193 (77363,89 га), з них:

  • Заказники - 137 (77013,26 га)
  • Пам’ятки природи - 35 (93,69 га)
  • Дендропарки – (14,9 га)
  • Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва - 18 (242,04 га)

Транспортна мережа. В області діє 68 залізничних станцій, основні залізничні вузли – Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Овруч.

Добре розвинений автомобільний транспорт. Автошляхи загального значення складають 8543,8 км, державного значення 1086,5 км, місцевого значення 7457,3 км.

На кордоні з Республікою Білорусь працюють 5 митних постів, з них 3 пункти для пропуску автомобільного транспорту та 2 - залізничного транспорту.

Житомир поєднаний авіаційними лініями з великими містами України.

Транспортна мережа

Природні ресурси (корисні копалини). Потужний потенціал добувної галузі Житомирщини базується на розвіданихприродних ресурсах регіону.

У надрах області виявлено поклади розсипного ільменіту, комплекснихапатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю,каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів,бурого вугілля, торфу, пірофіліту.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданихзапасів титанових руд України. Підприємствами розробляються тільки розсипні родовища титану.Стратегічним напрямом їх подальшого розвитку є розробка розвіданихкомплексних родовищ титано-апатитових руд - Стремигородського,Кропивенського, Торчинського, Федорівського у Коростенському, Володарсько-Волинському та Черняхівському районах. По Стремигородському таКропивенському родовищах здійснюються проектні роботи з техніко-економічного обґрунтування ефективності їх промислового освоєння.

Область володіє унікальним Волинським родовищем п`єзокварцу, запасиякого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоціннекаміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат.

У геологічній будові надр значне місце відведено міцним кристалічнимпородам.

Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами з унікальнихОвруцького та Товкачівського родовищ, на яких сконцентровано близько 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищахскладає майже 80% загальнодержавного обсягу, що повністюзадовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Водночас, враховуючипотенційні можливості родовищ, завершено будівництво нових сучасних ліній звипуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволяє щороку переробляти понад3 млн.тонн гірничої маси.

Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займаютьпоклади декоративно-облицювального каменю. Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% від корисних копалин в Україні. По їх запасах регіон займає лідируючі позиції нетільки в державі, але й у Європі.Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетнихнапрямів економічної діяльності держави.

На сьогодні на Житомирщині обліковується 82 родовища природного(блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей,із загальними запасами 135 млн. куб. м. До розробки залучено 57 родовищ,зосереджених у Володарсько-Волинському, Коростишівському,Черняхівському, Малинському, Коростенському, Житомирському районах.Протягом 2011 року гірничими підприємствами, що входять до основногокола, видобуто 370,1 тис.куб.метрів блочного облицювального каменю.

Розвинена сировинна база для виробництва щебеню та бутового каменюпредставлена 67 родовищами будівельного каменю, з яких розробляється 32.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною,каоліном, сланцями пірофілітовими. Сировина польовошпатна – важливаскладова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища:Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище „Гірне”, з запасами 549 тис. тсировини. Обидва розробляються. Сланці пірофілітові представлені двомародовищами – Нагорянським і Кур'янівським. Пірофіліт Нагорянського родовища,згідно з позитивним висновком по результатах науково-дослідних робіт,виконаних в останні роки, планується використовувати в металургії.

На території Житомирщини знаходиться одне із найвідоміших в державікаолінове родовище, на базі якого ще з кінця XVIII ст. працюють фарфоро-фаянсові заводи (Баранівський, Коростенський, Городницький). У даний часдетально розвідано 4 родовища каолінів. На одному родовищі у Баранівськомурайоні геологорозвідувальні роботи продовжуються.

Завершено детальне геологічне вивчення одного з найбільших Велико-Гадоминецького родовища каолінів в Бердичівському районі, з загальнимизапасами сировини 315 млн. тонн. У 2011 року видобуто 8 254 тонни каоліновоїсировини.

За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнуваннякристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків,керамічних та цегельно-черепичних глин.

Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного

постачання розвідано на 36 ділянках, мінеральні води для лікувальних цілей на 9.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значніперспективи нарощування добування паливно-енергетичних корисних копалин.Розвідано 187 родовищ торфу, з яких розробляється 3.

Існують перспективи пошуків нових родовищ сульфідного нікелю напівнічному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні. В їїмежах пошуковими роботами виявлено Прутівське родовище мідно-нікелевихруд та складено техніко-економічне обґрунтування доцільності його детальноїрозвідки та промислового освоєння.

Одна з особливостей області - близькість до Києва.

ЕкономікаОскільки область багата на лісові та земельні ресурси, то це й визначило її аграрно-сировинну спеціалізацію. Основу економіки регіону складають сільське господарство, переробка сільгосппродукції, а також будівельна індустрія, заснована на місцевих покладах сировини. За темпами приросту основних економічних і соціальних показників Житомирщина посідає 5 місце серед усіх регіонів.

Промисловість. Протягом останніх років збереглися позитивні тенденції в розвитку промисловості. Найбільший приріст виробництва спостерігається в харчовій, хімічній промисловості, машинобудуванні, металургії та обробці металів.

У структурі промислового виробництва регіону найбільш питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування й металообробка, легка промисловість, деревообробна промисловість та промисловість будівельних матеріалів.

Основна продукція машинобудування й металообробки - верстати металорізальні та деревообробні, устаткування для хімічної промисловості, машини та обладнання для тваринництва й кормовиробництва, дорожні машини та обладнання, запчастини до тракторів, прилади й засоби автоматизації, кріогенне устаткування, електротехнічні вироби, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу.

Харчова галузь представлена понад 120 підприємствами хлібопекарної, кондитерської, пивобезалкогольної, м'ясо-молочної, цукрової, борошномельної, лікеро-горілчаної промисловості. В області виробляється понад 9% усієї маслосироробної й молочної продукції, понад 3% кондитерських виробів України.

Легка промисловість представлена в основному підприємствами швейної, взуттєвої, трикотажної галузей, виробництвом лляних тканин.

Підприємствами хімічної промисловості області виробляються хімічні волокна й нитки, лакофарбові вироби, вироби з пластмаси, кормові антибіотики.

В області розвинений лісовиробничий комплекс, основною продукцією якого є меблі, фанера, папір, будівельні матеріали та музичні інструменти.

Основу паливно-енергетичної бази області становлять місцевий торф і буре вугілля, а також привізна нафта й газ.

Сільське господарство: сільськогосподарські угіддя області складають 1514,4 тис.га (3,7 % від площ сільськогосподарських угідь України).

Рослинництво має зерново-картопляний напрямок у Поліссі та зерново-буряківничий - у лісостеповій зоні. Вирощування картоплі є другою за значенням галуззю рослинництва в регіоні. Також значну частку серед технічних культур займають цукровий буряк, льон-довгунець, хміль. Житомирщина є регіоном, де збирають 75% українського хмелю та 30% льону-довгунця.

Тваринництво спеціалізується на вирощуванні худоби м'ясо-молочного напрямку, також досить розвинені свинарство, птахівництво, вівчарство, бджільництво.

Структура валового виробництва сільського господарства області: рослинництво - 61 %, тваринництво - 39 %.

Інвестиційна привабливість Житомирської області. Житомирщина – розвинутий аграрно-індустріальний регіон України.Область спеціалізується на виробництві широкого асортименту продуктів харчування, продукції добувної, легкої, хімічної промисловості, виробів з деревини ті інших.

Найбільш динамічно сьогодні розвивається переробна промисловістьобласті, чому сприяє зростання попиту в самій країні. Продукти харчуваннязнаходять ринки збуту не лише в Україні. Кондитерські і молочні вироби, цукор,крохмаль, етиловий спирт, хміль та його екстракт постачаються в країниближнього та далекого зарубіжжя.

Машинобудування є однією з провідних галузей економіки Житомирщини. Машинобудівні підприємства виробляють обладнання для хімічної, харчової, легкої, металообробної, деревообробної промисловості, а також для агропромислового комплексу.

Область займає четверте місце в Україні по запасах лісових ресурсів, а зазагальними запасами деревини – перше.Наявні запаси ділової деревини створюють перспективи для залученняінвестицій в деревообробну галузь. Розвивається глибока переробка деревини: виробництво ламінованої плити, клеєного брусу, іншої прогресивної продукції – замінників цільної деревини.

Житомирщина багата на мінерально-сировинні ресурси. В її надрахсконцентровано більше 80% загальнодержавних запасів титанових руд і кварцитів- сировини для металургійної промисловості. Є значні запаси декоративно-облицювального каменю - лабрадорити, граніти, габро. Розвідані родовищакаолінів, мармуру, бурого вугілля, торфу, вапняку, сировини для виготовленнябудівельних матеріалів.

Враховуючи географічне положення, кліматичні умови та значні площіродючих грунтів, до привабливих для інвестування належить аграрний секторрегіону. Область, займає 3,7% загальнодержавних сільськогосподарських угідь,знаходиться в двох природнокліматичних зонах: поліській, а це перспективи дляреалізації інвестиційних проектів з розвитку льонарства, хмелярства,картоплярства, молочного і м'ясного скотарства та лісостеповій – зерновогогосподарства, буряківництва, м'ясного і молочного скотарства, свинарства,птахівництва.

Культура і традиції: культурно-архітектурні пам'ятки в Овручі, Житомирі, Новоград-Волинську відносяться до періоду існування Київської Русі; в області є пам'ятки садово-паркового мистецтва, музей фарфору в Баранівці, садиба і пейзажний парк у містечку Верхівнянську, де жив і працював видатний французький письменник О. де Бальзак, музей космонавтики ім. С.П.Корольова.

У Бердичеві у костьолі Св. Варвари вінчався Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською. Найцікавіші об’єкти туризму – Овруч – резиденція князя Рюрика Ростиславовича ХІІ-ХІІІ ст.; залишки давньоруського городища Х–ХІІІ ст. на Соколовій Горі; меморіальний музей конструктора ракетно-космічних систем С. Корольова; Преображенський кафедральний собор ХІХ ст.; замок і млин Я.Тишкевича ХVІІ ст.; фортеця-монастир кармелітів і костьол ХVІІ ст.; Свято-Ольгинська церква; залишки міських укріплень Х ст.; церква Василя ХІІ ст.; Кафедральний костьол і дзвіниця 1746р.; Магістрат ХVІІІ ст.; літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка; костьол св. Варвари середина ХІХ ст.; Городище ІХ-ХІ ст.; літературно-меморіальний музей Л. Українки; Василівська церква 1190р.; палац з меморіальною кімнатою-музеєм О. де Бальзака ХVІІІ ст.; літературно-меморіальна кімната-музей М.Т. Рильського; палац у с. Турчинівка

Перелік найвизначніших пам’яток: історії - 2318 , а рхітектури (національного значення) – 63, архітектури (місцевого значення) – 253, археології - 80, монументального мистецтва - 795 та інших - 80.

Житомирщина є батьківщиною багатьох видатних людей:

  • Короленко Володимир Галактионович - російський і український письменник.
  • Лятошинський Борис Миколайович - композитор, диригент і педагог, один із засновників сучасного напрямку в українській музиці.
  • Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) - велика українська поетеса.
  • Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач) - українська письменниця, драматург, публіцистка.
  • Ріхтер Святослав Теофілович - видатний піаніст.
  • Джозеф Конрад (Юзеф Теодор Конрад Коженьовський) - всесвітньо відомий англійський письменник.
  • Миклухо-Маклай Микола Миколайович - філософ, антрополог, етнограф, географ, письменник.
  • Огієнко Іван Іванович - культуролог, мовознавець, митрополит.
  • Корольов Сергій Павлович - академік, конструктор у галузі ракетобудування та космонавтики.

Це цікаво знати:

  • У костелі святої Варвари (м.Бердичев) 14 березня 1860 Оноре де Бальзак вінчався з Евеліною Ганською.
  • У костелі Босих кармелітів (м.Бердичів) знаходиться ікона Божої матері, яка зцілила Папу Івана Павла II.
  • У Бердичеві - містичному місті, застиглому на роздоріжжі часів - розташована одна з єврейських святинь - усипальниця лідера хасидизму цадика Леві Іцхака Бен Меєра (або Леві-Іцхака Бердичеського), до якої щороку прибуває до трьох тисяч євреїв із усього світу.
  • Геологічний заказник «Кам'яне село» (с. Рудня Замисловецька) - це нагромадження серед лісу величезних валунів льодовикового періоду, що нагадують скам'янілі сільські хати. Камені вишикувалися рядами, ніби вулиці: сільські хатинки, а біля них - кам'яна школа й церква. Цей загублений куточок Полісся представляв область на конкурсі «7 природних чудес України».
  • Житомирські ковалі матеріалізували давню фразу «Язик до Києва доведе» й потрапили до Книги рекордів України. Кована фігура, що складається з Глобуса та Язика, завдовжки 6 м і завширшки 80 см визнана найдовшим в Україні металевимязиком.
  • Титул найвищої людини у світі отримав Леонід Стадник (село Подолянці Чуднівського району), чий зріст становить 2,54 см.
  • До Книги рекордів Гіннеса занесли великий семиметровий LED 3D телевізор, виготовлений уЖитомирі. Екран із діагоналлю більше 7 метрів був зроблений житомирською компанією ЕКТА й представлений 28 травня 2011 року в Гетеборзі (Швеція). Величезний телевізор було встановлено в залі для глядачів клубу Trädgår'n в Гетеборзі .

*** Матеріали сайтів МЗС України та Облдержадміністрації