Життєдіяльність населення в умовах радіаційного забруднення

Зважаючи, що на території зон відселення (2-ї та 3-ї) наявне підвищене додаткове опромінення, жителі повинні виконувати певні протирадіаційні заходи. Для зменшення проникнення радіоактивних частинок в організм людини інгаляційним шляхом заготівлю лісу слід проводити неодмінно у вологу погоду, а в зимовий період - по сніговому покриву. Відходи від заготівлі - гілля, кора, вершинні частини стовбурів дерев (насамперед хвойних порід), як найбільш забруднені, необхідно спалювати тут же на лісосіках і попіл закопувати на глибину не менше ніж 50 см. Можна збирати порубані рештки в купи для перегнивання. На ділянках із щільністю забруднення ґрунтів цезієм-137 понад 15 Кі/км2 (555 кБк/м2) можуть здійснюватися роботи, пов'язані зі збереженням насаджень і протипожежним захистом. Заготовлені продукти лісу і деревина обов'язково повинні пройти радіаційний контроль.
У сільськогосподарському виробництві для того, щоб зменшити перехід радіонуклідів з ґрунту в урожай і тваринницьку продукцію, вживаються агрохімічні заходи, застосовуються агротехнічні й технологічні прийоми. Вони різні для кожної з місцевостей, тому рекомендації щодо їх проведення необхідно отримати в територіальних сільськогосподарських управліннях.
Загалом технологічні прийоми включають обов'язкове промивання і початкове очищення зібраної продукції. Так, овочі і фрукти перед споживанням перемивають у проточній воді, картоплю і овочі очищають від шкірки; зрізують приблизно на один сантиметр голівки коренеплодів буряків, моркви, ріпи, покривні листки з капусти тощо. Це знижує радіоактивне забруднення продукції у 2-10 разів. Значний ефект дає переробка отриманої продукції. Наприклад, внаслідок переробки молока на вершки та сметану вміст радіоактивних речовин зменшується в 4-5 разів, на сир - у 3 рази, на масло у 5-7 разів.
Головними "постачальниками"радіонуклідів в організм людини є молоко і м'ясо. Тому в тваринництві проводять заходи з метою досягнення їх максимально "чистого" виробництва. Значною мірою це залежить від кормової бази, особливо в літній період. Випасання худоби ведеться на поліпшених пасовищах, з висотою трави не менш ніж 10 см (при низькій траві губами тварин захоплюється ґрунт, "багатий" на радіоактивні елементи). Не рекомендується випасати худобу на пасовищах з торф'яно-болотними ґрунтами і на луках, що періодично затоплюються (наприклад, у заплавах річок). Щоб вивести радіоактивні елементи з організму тварин, їх за 1,5-2 місяці до забою переводять на чисті корми (зерно, концентровані корми, коренеплоди). Переробка м'яса на різні м'ясопродукти знижує його радіоактивне забруднення.
За дослідженнями вчених, вживання в радіоактивно забрудненій зоні води для пиття та господарчих цілей є повністю безпечним. Проте криниці, де б вони не розташовувались, необхідно підтримувати в належному санітарному стані.
Радіоактивний пил інтенсивно потрапляє в легені людини під час виконання різноманітних сільськогосподарських робіт (в полі чи на присадибній ділянці) у суху вітряну погоду. Тому при виконанні таких робіт краще займати позицію з навітряної сторони або дочекатися вологої погоди. Після закінчення роботи забруднений робочий одяг і взуття витріпують та чистять, залишають поза житловими приміщеннями, щоб захистити від проникнення в них іонізованих пилинок. Радіоактивні частинки можуть потрапити в легені з димом, тому любителі лісових прогулянок мають враховувати "розу вітрів", розміщуючись на традиційний туристський відпочинок біля вогнища, зрозуміло, вибравши ділянку листяного лісу. І взагалі, слід менше влаштовувати вогнищ на присадибних і дачних ділянках - рослинні рештки (сухі гілки, листя, бур'яни) краще не спалювати, а закопувати на глибину не менш як 1 метр у заздалегідь відведених місцях.
Відомо, що біля 95% радіоактивних елементів потрапляє до людського організму з їжею. Тому на дотримання правил харчування звертають максимальну увагу. Головними постачальниками радіоактивності є дари лісу (ягоди і гриби), молоко і м'ясо. їх треба в першу чергу перевіряти в лабораторії на вміст радіонуклідів.
Найголовніше правило - харчування має бути раціонально організованим (тобто достатньо поживним, різноманітним, з дотриманням режиму триразового споживання їжі, енергетично збалансованим). Учені рекомендують:
• їсти більше молочних продуктів, особливо сиру, для забезпечення організму кальцієм, при відсутності якого накопичується стронцій-90;
• більше вживати страв з баклажанами, помідорами, кавунами, картоплею, які багаті на калій - хімічний аналог цезію;
• до денного раціону мають обов'язково входити овочі, фрукти, які збагачують організм вітамінами і радіозахисними речовинами;
• вживати овочі і фрукти, багаті каротином (надає оранжевого забарвлення моркві, гарбузам, томатам та іншому) і пектиновими речовинами (яблука, абрикоси, сливи, персики, соки з них);
• з м'ясних продуктів краще вживати свинину і птицю. М'ясо споживати відвареним, а не смаженим, перший бульйон краще злити.
Слід обмежувати споживання:
• варених яєць, оскільки в шкаралупі накопичується стронцій, який при варці переходить у білок; холодцю, кісткового відвару;
• овочів і фруктів, що мають неприродно великі розміри; жовтуватого кольору моркву (розміри і колір вказують на певну їх неприродність).
При вживанні рідких напоїв перевагу слід віддавати чаю, краще зеленому. Особливо ретельно слід виконувати вимоги фахівців при збиранні лікарських рослин, ягід, грибів, мисливстві, рибальстві.
Так, заготівлю березового соку можна проводити за щільності забруднення ґрунту цезієм-137 до 10 Кі/км2 (370 кБк/м2), але не в дощову погоду (через можливість надходження радіонуклідів з поверхні кори у посудину разом із водою). Концентрація радіонуклідів цезію в міді починає перевищувати допустимі рівні при щільності забруднення лісових ділянок більш ніж 2 Кі/км2
(74 кБк/м2).
Коріння лісових кормових і лікарських рослин повністю міститься у верхньому шарі ґрунту, насиченому радіонуклідами, тому найбільша їх концентрація спостерігається в кореневій системі і нижній частині стебла (до 5 см заввишки). Далі в порядку зменшення йдуть квіти, плоди, листя, стебло. На насиченість радіоактивними речовинами впливає місце зростання і видовий склад рослин, наприклад, кормові рослини (тимофіївка, трясучка звичайна, конюшина, одинарник лучний, м'яточник) на перезволожених луках, торф'яних болотах накопичують радіоцезій у 3-8 разів інтенсивніше, ніж на суходолі. Рослини, характерні для бідних і вологих ґрунтів, набирають радіонукліди швидше, ніж для багатих і сухих. Важливо знати, до яких рівнів забруднення ґрунту радіоактивним цезієм можна вести заготівлю лікарських рослин. Так, можна збирати:
• листя чорниці, листя брусниці, листя фіалки триколірної, кору крушини ламкої, листя мучниці, суцвіття конвалії звичайної, траву звіробою звичайного - до 1 Кі/км2 (37 кБк/м2).
• траву перстачу білого, траву конвалії звичайної, суцвіття цмину піщаного - до 2 Кі/км2
(74 кБк/м2).
• траву деревію звичайного - до 5 Кі/км2 (185 кБк/м2).
На Поліссі України всюди забороняється збирати спори плазуна булавоподібного, траву чистотілу звичайного, пагони багна болотного, а також сушити ягоди чорниці для отримання лікарської сировини.
Якщо говорити про ягідні рослини, то максимальне накопичення цезію-137 спостерігається у свіжих ягодах чорниці. Далі в порядку зменшення йдуть: брусниця, буяхи, малина, суниці. Винятком є горобина звичайна і калина, в ягодах яких радіоцезій накопичується в малих концентраціях.
Збирати чорницю і брусницю дозволяється до максимального забруднення ґрунту цезієм-137 до 2 Кі/км2 (74 кБк/м2), буяхи - до 6 (222 кБк/м2), горобину і калину - до 8 (296 кБк/м2), суницю і малину - до 22 Кі/км2 (814 кБк/м2) (в умовах Київського Полісся).
Ягоди чорниці - головного ягідного виду Полісся - не рекомендується використовувати в сушеному вигляді внаслідок значного підвищення (у 6-8 разів) вмісту радіоактивного цезію. Властивість накопичувати його у значній кількості мають практично всі види їстівних грибів. Збирати їх треба диференційовано, залежно від виду гриба і густоти забруднення ґрунту цезієм-137. Найбільше вбирають радіоцезій моховик зелений, підберезник, сироїжки, маслюк звичайний. їх збирати не рекомендується. А збір польського гриба і свинушок взагалі заборонений в Українському Поліссі у зв'язку з високою інтенсивністю накопичення цього радіонукліду. Заготівлю підосичника можна проводити в зоні забруднення до 1 Кі/км2 (37 кБк/м2), білих грибів і лисичок - до 5 Кі/км2 (185 кБк/м2), опеньок справжніх - до 10 Кі/км2 (370 кБк/м2). Не варто сушити гриби, оскільки внаслідок усушки (в 10-20 разів) відповідно в стільки ж разів зростає концентрація в них радіоактивних речовин.
За даними досліджень, проведених у мисливських господарствах, максимальну величину цезію-137 накопичують козулі, менше - олені європейські, дикі кабани і лосі. Полювання на диких промислових тварин (лося, оленя, кабана), крім козулі, можливе в лісах з щільністю забруднення радіоцезієм до 5 Кі/км2 (185 кБк/м2).
Хижі види риб - щука, окунь, судак (причому старі за віком) та такі, що живляться донними відкладами (линь, в'юн, карась), з-поміж інших видів найбільше накопичують радіоактивні елементи.
Узагальнюючи можна відзначити, що внаслідок передбачуваних загальнонаціональних державних заходів стосовно зменшення радіоактивного забруднення, радіоекологічна ситуація поступово поліпшується, а радіаційні ризики для населення зменшуються.