Зображення місцевих предметів на топографічних картах

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Картографічні умовні позначення. Топографічна карта являє собою складний твір, вивчення якого завжди потребує аналітичного підходу, уміння розчленувати відображену на карті будь-яку місцевість на її складові елементи й усвідомити значення кожного окремого елемента та їх взаємозв’язки.

Одним із найважливіших складових елементів топографічної карти разом з її математичною основою є картографічне відображення об’єктів місцевості, які зображуються на топографічних картах умовними знаками – формі передачі інформації, яка найбільш сприятлива для показу і сприйняття їх кількісних та якісних ознак. У своїх сполученнях і взаємозв’язках на картах умовні знаки найкращим чином відтворюють наочну зорову модель місцевості на площині, а в уяві користувача створюють просторовий образ дійсної місцевості. Отже, знаючи ці знаки, можна уявити характер і взаємне розташування місцевих предметів.

Сутність застосування картографічних умовних знаків стає очевидною при співставленні карти з аерофотознімком на одну і ту ж ділянку місцевості. Перше враження може бути несприятливе для карти. Видима з висоти польоту дійсна картина земної поверхні замінена на карті зображенням її умовними позначеннями, які неначе стирають індивідуальні риси об’єктів місцевості, проте разом із цим об’єднують всі її елементи. Застосування умовних позначень на топографічних картах дозволяє:

  • пропорційно у певному співвідношенні (відповідно до масштабу карти) зменшувати розміри об’єктів місцевості, відтворюючи її у свідомості користувача;
  • відображати об’єкти місцевості, які зі зменшенням масштабу карти неможливо показати, але за своїм значенням повинні бути показані на ній (на аерофотознімку дрібні деталі важко розпізнати, а зі зменшенням масштабу можлива їх втрата зовсім);
  • відображати на карті рельєф місцевості, тобто показувати нерівності земної поверхні на площині з можливістю проводити будь-які виміри і розрахунки;
  • не обмежуватись відображенням на карті лише зовнішнього вигляду об’єктів місцевості, але і вказувати їх внутрішні якості, наприклад, підводний рельєф великих водоймищ, ґрунти дна річок, тоді як аерофотознімки дають лише деяке уявлення про різницю поверхневих вод та виділяють зони малих глибин;
  • відображати на карті непомітні на місцевості, але важливі природні явища (магнітне схилення, аномалії сили тяжіння тощо);
  • виключати незначні деталі окремих об’єктів місцевості або виділяти їх важливі та характерні ознаки.

Таким чином, застосування картографічних умовних позначень для відображення топографічних елементів місцевості і відтворення наочної зорової моделі місцевості на площині стає очевидним.

Картографічні умовні позначення (умовні знаки) – графічні символи для позначення на картах різноманітних об’єктів і явищ, а також їхніх кількісних і якісних характеристик. Система картографічних умовних позначень складається з площинних, позамасштабних і лінійних знаків відповідних кольорів та пояснювальних підписів до них, які у своїх сполученнях найкращим чином дозволяють відобразити місцевість на карті.

Площинні знаки – картографічні умовні позначення, які застосовують для зображення площ об’єктів і подають у масштабі карти. Площинними знаками відображаються ліси, сади, болота, чагарники та інші місцеві предмети, розміри яких виражені у масштабі карти, завдяки чому можна визначити площу такого об’єкта. Зовнішні межі (контури) таких об’єктів позначаються на карті точковим пунктиром, якщо вони не збігаються з лініями місцевості (дорогами, річками тощо). Площинні знаки передають місцезнаходження, розміри і форму об’єктів, а також їх кількісні та якісні характеристики.

Позамасштабні знаки – картографічні умовні позначення, які застосовують для зображення об’єктів, площі яких не подаються в масштабі карти. Позамасштабними знаками відображаються телевізійні башти, радіовишки, церкви, пам’ятники, труби промислових підприємств, вітряки, окремі дерева та інші об’єкти місцевості, які за своїми розмірами (у плані) неможливо відобразити у масштабі карти, а, отже, не можна визначити площу такого об’єкта на карті шляхом вимірювань. Тому такі об’єкти відображають на картах, як правило, збільшенням умовних знаків, а їх точне місцеположення на карті визначається головними точками, якими і користуються при визначенні координат, вимірюванні відстаней між ними та вирішенні інших завдань (рис.5.1).

Головні точки позамасштабних умовних знаків5.1. Головні точки позамасштабних умовних знаків

Лінійні знаки – умовні позначення для зображення на картах лінійних об’єктів, довжина яких виражається в масштабі карти. Лінійними знаками позначаються дороги, канали, нафто- і газопроводи, лінії електропередачі та зв’язку й інші об’єкти місцевості, у яких за картою можна визначити довжину, але не можна вимірювати ширину.

Пояснювальні підписи на карті надають додаткові відомості об’єктам місцевості, вказують їх кількісні та якісні характеристики у вигляді повних та скорочених підписів і цифрових позначень. Наприклад, підпис біля умовного знака моста  5-1-1

означає, що міст залізобетонний, висота низу ферми (прогінної споруди) над рівнем води 8 м, довжина моста 370 м, ширина проїжджої частини 10 м, вантажопідйомність 60 тонн. Підписи та цифрові позначення на масиві лісу  5-1-2означають, що у змішаному лісі переважають хвойні дерева, з яких переважає ялина, а з листяних – береза; характеристика деревостою означає: 25 – середня висота дерев, 0,30 – середня товщина стовбурів, 6 – середня відстань між деревами в метрах.

Для підвищення наочності топографічні карти друкують у кольорах, які, як правило, відповідають забарвленню об’єктів місцевості. Наприклад, площі лісів, парків, скверів і садків друкують зеленим, а площі чагарників і порослі лісу – світло-зеленим кольором. Об’єкти гідрографії, болота, солончаки та їх характеристики друкують синім, а площа дзеркала води великих водоймищ – світло-синім кольором; рельєф і піски друкують коричневим, а щільнозабудовані квартали населених пунктів та автомобільні дороги з покриттям – світло-коричневим кольором.

Кольорове оформлення карт – один із найважливіших показників їх наочності, завдяки чому зображення місцевості розчленоване на окремі складові елементи, кожен з яких чітко виділяється відповідним кольором.

Крім того, наочність, детальність і точність зображення місцевих предметів залежить від картографічної генералізації, яка полягає у відборі та узагальненні об’єктів місцевості при створенні топографічних карт і залежить від призначення та масштабу карти, а також особливостей території, що зображується.

Наприклад, населений пункт на карті масштабу 1:10 000 буде відображений кварталами з показом всіх будівель у них, на карті 1:100 000 – з відображенням форми кварталів, а на карті масштабу 1:1 000 000 – колом діаметром 1-2 мм (рис.5.2). При цьому на великомасштабних картах будуть відображені всі населені пункти, а на дрібномасштабних картах частина з них у густонаселених районах можуть бути не показані.

 Приклад картографічної генералізації населеного пункту на картах різних масштабів5.2. Приклад картографічної генералізації населеного пункту на картах різних масштабів

Таким чином, зображення топографічних елементів місцевості за допомогою картографічних умовних позначень суттєво впливає на якість топографічних карт: від них залежить її точність, детальність і наочність зображення та запам’ятовування змісту карти. Тому до умовних знаків завжди висувалися серйозні вимоги, основними з яких є:

  • відображення максимального об’єму інформації про місцевість мінімальною кількістю умовних знаків і кольорів;
  • забезпечення найбільшої точності та детальності об’єктів місцевості у відповідному масштабі карти;
  • знаки повинні бути простими для накреслення та запам’ятовування;
  • знаки мають нагадувати об’єкт, який зображується.

При створенні топографічних карт прагнуть до стандартизації та стабільності умовних знаків, тобто знаки не повинні змінюватися якомога довгий час. Проте безперервне підвищення вимог військ до топографічних карт змушує час від часу змінювати умовні знаки, які втратили значення для військ і створювати нові знаки, які відповідають вимогам сьогодення. Крім того, умовні знаки необхідно змінювати у зв’язку з постійним розвитком картографічного виробництва, застосуванням новітніх технологій при створенні топографічних карт.

Через це умовні знаки періодично змінюються. Сьогодні при створенні та оновленні топографічних карт використовують умовні знаки, які затверджені наказом Мінекоресурсів України у 2002 році і погоджені з топографічним управлінням Генерального штабу Збройних Сил України. До цього часу користувалися умовними знаками 1983 р., а ще раніше – 1963 р. Умовні знаки стандартні і обов’язкові для всіх відомств та установ, що займаються створенням топографічних карт.

На всіх топографічних картах умовні знаки одних і тих самих об’єктів загалом однакові й відрізняються лише розмірами. Саме цим і забезпечується стандартність умовних знаків і полегшується читання карт різних масштабів.

Вивчення умовних знаків розпочнемо з вимог, які висувають війська до зображення місцевих предметів на топографічних картах та можливістю їх відображення на картах різних масштабів. З метою більш швидкого та надійного запам’ятання кожного умовного знака рекомендується, крім текстової частини цього розділу, залучати ,,Основні умовні знаки для топографічних карт масштабів 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000” (додаток 4) та ,,Перелік основних умовних cкорочень для підписів на топографічних картах” (додаток 5).