Автомобільні дороги України

Карта автодорог УкраиныСкачать «Карта автодорог Украины» (настенная)

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Жахливий нинішній стан українських автомобільних доріг, поза всяким сумнівом, став загальнонаціональною проблемою, і це не дивно, оскільки протягом останніх двох – трьох десятків років, а подекуди – й більше, витрати на ремонт і будівництво автомобільних шляхів в Україні не забезпечували відновлення їх належного стану.

Адже сукупна довжина доріг загального користування з твердим покриттям в Україні (без урахування окупованої АР Крим) на кінець 2016 р. становила 159,5 тис. км. Залежно від пропускної здатності, кількості смуг руху, ширини смуг, ширини проїзної частини, ширини земляного полотна, ширини смуги відводу, повздовжнього похилу дороги та радіусу закруглень дороги, автомобільні дороги поділяють на 5 категорій. Дороги I категорії повинні бути з обов'язковою розподільчою смугою і 2-4 смугами для руху в одному напрямку. А в обидві сторони, відповідно, удвічі більше. А на дорогах 2-4 категорій передбачена одна смуга в одному напрямку, тобто 2 смуги в обидві сторони. Дороги 5 категорії мають взагалі лише одну смугу. Розрахункова перспективна інтенсивність руху (в показниках приведених до легкового автомобіля) на дорогах 1 категорії складає понад 14 тис. автомобілів, 2 категорії – від 5 тис. до 14 тис. автомобілів, 3 категорії – від 2,5 тис. до 5 тис., 4 категорії – від 0,3 тис. до 2,5 тис., 5 категорії –менше 0,3 тис. автомобілів.

Із сукупної довжини доріг загального користування з твердим покриттям в Україні (без урахування окупованої Росією АР Крим) лише 1,7 % від сукупної довжини цих доріг припадало на дороги 1 категорії, на дороги 2 категорії припадало 7,7% від сукупної довжини таких доріг, на дороги 3 категорії – 16,6%, на дороги 4 категорії – 65,3% і на дороги 5 категорії – 8,7% від сукупної довжини шляхів загального користування з твердим покриттям в Україні. Найбільше доріг I категорії в Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській і Харківській областях. А найменше, по суті, мізерно мало – у Сумській, Закарпатській і Чернівецькій областях.

Однак, на сучасному етапі суспільного розвитку пріоритетною проблемою в автодорожньому господарстві України, є не збільшення довжини і частки шляхів вищих категорій у загальноукраїнській мережі доріг, а кардинальне покращення якості дорожнього покриття практично в усіх регіонах України.

Добре відомо, що значних, іноді фатальних, ушкоджень дорожньому полотну завдає саме вантажний транспорт, вага якого перевищує припустиму для відповідного типу дорожнього полотна технічну норму.

Для запобігання руйнації та збереженню дорожнього полотна, Міністерство інфраструктури України за підтримки ЄБРР розпочало реалізацію пілотного проекту із застосування інтелектуальної транспортної системи зважування автотранспорту під час руху (Weight–in–Motion (WiM). Цей проект розроблений спільно Міністерством інфраструктури, «Укравтодором» та «Укртрансбезпекою».

Офіс підтримки реформ Мінінфраструктури спільно з Укравтодором розробив пропозицію з встановлення камер на автодорогах державного значення до 2020 року. Передбачається встановлення 500 точкових камер з розбивкою за областями.

Використання в Україні зазначених комплексів сприятиме зменшенню числа дорожньо-транспортних порушень, яке матиме не лише економічний, а, що особливо важливо, і соціальний, ефект.

Щодо можливих проектів будівництва сучасних автомобільних шляхів в Україні вже у найближчому майбутньому:

  • є намір реалізувати проект нового автобану Львів – Будапешт (Угорщина) через контрольно-пропускний пункт Дийда. Нова автомагістраль з'єднає Львів з угорським автобаном М-3 Будапешт – Ніредьгаза і стане головним автомобільним коридором між Україною та Угорщиною. Зараз проїзд дорогою М–06 з Мукачева до Львова займає близько 3,5 годин. У перспективі новий автобан Львів – Мукачево буде взаємодіяти зі словацьким автобаном R–2, що забезпечить його зв'язок з системою швидкісних доріг Словаччини, Чехії, Німеччини. Також ця дорога стане основною артерією для експорту українських товарів до країн Східної і Південної Європи і транзитним коридором міжнародної торгівлі через Україну з Білорусі та країн Прибалтики в країни Східної і Південної Європи, а також забезпечить стійке сполучення Закарпаття з іншими регіонами України;
  • американські інвестори розглядають можливість участі в будівництві автобану з Чопа до Львова;
  • в 2019 р. може початися будівництво автобану Львів–Дубно (проектування автобану планують завершити в 2018 р.);
  • Україна і Польща підписали меморандум про будівництво міжнародної автомагістралі, яка повинна з’єднати українські та польські порти – Одесу і Гданськ (цей проект підтримується Світовим банком, за рахунок державного бюджету України у 2017 почався ремонт майже по половині протяжності цього маршруту на території України, а вже через кілька років почнеться повномасштабне будівництво дороги в обхід населених пунктів.

На сучасному етапі пріоритет в автодорожньому будівництві в Україні мають насамперед проекти, пов’язані з експортною діяльністю вітчизняних підприємств.

З 1 січня 2018 р. в Україні запрацював Дорожній фонд. Його головна мета - зробити фінансування дорожньої галузі прозорим і прогнозованим. Також відбулася децентралізація дорожньої сфери: тепер «Укравтодор» відповідає за 50 тис. км державних доріг, а органи місцевої влади - за 120 тис. км місцевих доріг.

 У 2018 року в Дорожній фонд буде направлено 50% надходжень від акцизів на паливо, спеціальних мит і штрафів за такі порушення, як перевищення ліміту ваги. Потім цей показник збільшиться до 75%, а в 2020 р в Дорожній фонд надійдуть вже 100% відповідних зборів.

У 2017 року Україна вже показала, наскільки автодорожня галузь здатна працювати за умови наявності фінансування більшого, ніж нічого. По суті, це була перша перевірка системи і її тестування до повномасштабного запуску, запланованого на 2018 г. А далі в планах тільки нарощувати обороти.

При цьому значення самого Дорожнього фонду важко переоцінити. Дійсно, дорожня галузь в Україні завжди фінансувалася за залишковим принципом. Так, у веденні «Укравтодору» до 2018 р. перебувало близько 170 тис. км доріг державного та місцевого значення.

У свою чергу, Дорожній фонд дозволяє прогнозувати фінансові надходження на рік, два або навіть п'ять років вперед. Підрядник точно впевнений, що з ним розрахуються вчасно і в повному обсязі. А дорожники можуть планувати ремонти в стратегічному аспекті на 5-10 років замість посезонно латання ям.

Інша важлива реформа - це децентралізація дорожньої галузі. З 2018 року «Укравтодор» буде відповідати приблизно за 50 тис. км доріг переважно національного і міжнародного значення. При цьому 120 тис. км доріг перейшли в зону відповідальності органів місцевої влади. На них виділяється 35% Дорожнього фонду, пропорційно розподіляються між областями.

Насправді це максимально логічний підхід. З Києва дуже важко зрозуміти, які дороги потребують ремонту в області в першу чергу. Особливо, якщо це відносно невеликі, але важливі ділянки місцевого значення.

Децентралізація і прогнозованість для дорожньої галузі, які будуть досягнуті вже в цьому році завдяки Дорожньому фонду і розподілу повноважень між «Укравтодором» і областями, створять міцний фундамент для подальшого розвитку галузі. І тоді через 5-7 років Україна зможе реально інтегруватися в європейську транспортну мережу. А українці почнуть думати про автомобільні подорожі, як про веселі пригоди, а не про неприємну неминучість.