Центральна Київщина – туристичні маршрути Фастівщиною

Центральна Київщина - туристичні маршрути ФастівщиноюСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №63 - Радомышль и №78 - Фастов»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Фастівщиною (Томашівка • Пришивальня • Веприк • Скригалівка • Півні • Кожанка • Пилипівка • Ковалівка)

Цей маршрут тягнеться землями західної та центральної Фастівщини і закінчується у Васильківському районі. Треба бути готовим до заплутаних сільських доріг, а також - до частих зупинок: для огляду цікавих об’єктів та опитування місцевого населення стосовно місцезнаходження пам’яток, а іноді й свого (карта не завжди допоможе у цій нелегкій справі).

Центральна Київщина - туристичні маршрути Фастівщиною

Перший пункт подорожі - село Томашівка, що на лівому березі Ірпеня. Воно колись належало Київським митрополитам: спочатку православним, потім уніатським. 1795 року, після приєднання Правобережжя до Росії, село відібрали у церкви на користь родини Долгорукіх. Судячи з усього, їх ці землі особливо не цікавили, тому через 15 років

Томашівка. Палац Хоєцьких (поч. XX ст.)

Томашівка. Палац Хоєцьких (поч. XX ст.)

Томашівку, як і сусідні Дідівщину з Голяками, продали полякам Хоєцьким. Ця католицька родина досить активно зайнялась розбудовою своїх маєтків. Результатом стали кілька садиб та костьол у Дідівщині. Але до наших днів зберігся тільки садибний комплекс у Томашівці, створений у 1910 році. У радянські часи тут містилась школа. Нині маєток віддали церкві. На його території розташований Ризоположенський скит Свято-Введенського монастиря. Будинок (часто його називають палацом) Хоєцьких, споруджений на початку XX століття у популярному тоді стилі модерн, є одним із найцікавіших зразків садибної архітектури Київщини. Тривалий час він стояв занедбаним, але вже у XXI столітті тут зробили дуже вдалий ремонт. Навколо садиби розташовані численні скульптурні композиції: біблійні сюжети, фонтан, леви, янголи та ін. На території колишньої садиби розміщено невеличкий зоопарк з екзотичними птахами (від фазанів та райських птахів до страусів). За палацом, у яру та по його схилах, розбитий гарний парк. Вся територія огороджена стінами з баштами. Взагалі, садибний комплекс - той самий випадок, коли краще відвідати та побачити на власні очі, ніж просто переглянути фото. На іншому, правому березі Ірпеня розташоване село Пришивальня. Зовсім недавно в селі стояла дерев’яна Георгіївська церква початку XVIII ст., але вона згоріла. Місцеве населення впевнене, що її спалили навмисно, щоб приховати справжню кількість витрачених на

Пришивальня. Руїни водяного млина (XIX ст.) на р. Унава

Пришивальня. Руїни водяного млина (XIX ст.) на р. Унава

ремонт коштів. Якщо не злякатись кількох кілометрів їзди бруківкою, на правому березі Ірпеня можна відвідати пам’ятку дореволюційної промислової архітектури - двоповерховий водяний млин, збудований з каміння. Точніше, його залишки. Стіни ще тримаються, а от дах та внутрішня частина зруйновані.

Наступною ціллю подорожі є село Веприк. До нього краще їхати ділянкою автодороги Дідівщина - Фастів, з якої є кілька поворотів на Веприк. В цьому населеному пункті знаходиться музей-садиба видатного українського композитора Кирила Стеценка. У Веприку він провів останні роки свого життя (з 1920 по 1922 рр.), працюючи священиком.

Музей міститься у хаті, збудованій 1982 року на місці старої, в якій мешкав композитор.

Веприк. Церква Св. Параскеви

Веприк. Церква Св. Параскеви

У Веприку також є дерев’яна церква Св. Параскеви. Вона нова, але збудована на старому цегляному фундаменті. При її будівни-цтві намагалися відтворити зовнішній вигляд попередниці (1856 р), в якій колись проводив богослужіння Кирило Стеценко. І дійсно, церква досить схожа на зразки дерев’яної культової архітектури Придніпров’я XIX ст. Приблизно на 10 км західніше Веприка, у селі Скригалівка, стоїть ще одна дерев’яна церква на кам’яному фундаменті - Покровська. Збудували її наприкінці XIX ст. Церква має досить незвичну вузьку та витягнуту баню з нахиленим хрестом, а також прибудовану високу дзвіницю.

Скригалівка. Покровська церква (XIX ст.)

Скригалівка. Покровська церква (XIX ст.)

Далі прямуємо на південь до Півнів. Село досить старе. Цілком ймовірно, що воно існувало ще за княжої доби. На північній околиці села, при дорозі, на правому березі Унави можна побачити масивну кам’яну споруду, яка здалеку нагадує невеличкий замок. Це старий водяний млин початку XX ст. (якщо вірити напису на стіні - 1909 року). Подібні досить часто зустрічаються в басейні Росі. Для цієї ж місцевості він рідкісний, а з тих, що повністю збереглись - взагалі чи не єдиний. Незважаючи на деякі пошкодження та щілини, млин ще й досі працює, хоча й тільки один раз на тиждень і вже не як водяний.

Півні. Церква Іоанна Златоуста (XIX ст.)

Півні. Церква Іоанна Златоуста (XIX ст.)

У центральній частині Півнів височить дерев’яна церква Іоанна Златоуста, споруджена в середині XIX ст. Дерево від віку потемніло, а залишки фарби видно тільки на дверях, вікнах та колонах. І це, радше, йде на користь: храм здається більш загадковим та стародавнім. У гармонійних та правильних формах споруди відчувається вплив класичного стилю, більш характерного для кам’яних церков того часу.

Рух на південь продовжується через високий вододіл між Унавою (басейн Ірпеня) та Кам’янкою (басейн Росі). У селищі Кожанка, в центрі, стоїть дерев’яна Покровська церква. Її збудували у 1758 році. За легендою, кошти на будівництво виділили гайдамаки. Покровська церква - найдавніша споруда цього маршруту та взагалі одна з найстаріших на Фастівщині.

Кожанка. Покровська церква (1758 р.)

Кожанка. Покровська церква (1758 р.)

Це справжній зразок народної ар хітектури. Здається, що кілька дерев’яних хат різного розміру зліпили докупи, а зверху поклали бані з хрестами. Нахилені до центру стіни, приземкуватість, маленькі віконця... Дуже колоритна споруда та цінна пам’ятка.

Дорога повертає на схід і тягнеться мальовничою долиною річки Кам’янки з ланцюгом населених пунктів, що майже зрослися між собою. Кожанка, Триліси, Королівка, Бортники... Зупинка у Пилипівці, в центрі якої у 1836 році виросла кам’яна Михайлівська церква. Збудована вона була на кошти славнозвісної Олександри

Пилипівка. Михайлівська церква (1836 р.)

Пилипівка. Михайлівська церква (1836 р.)

Браницької, засновниці білоцерківського парку «Олександрія». При погляді на Михайлівську церкву виникають досить чіткі асоціації з Грецією або Південною Італією.

При в’їзді до Васильківського району дорога стає ліпшою. Вибілені бордюри, численні «зебри» та гладенький асфальт свідчать про те, що ви поблизу Ковалівки, «вотчини» сім’ї Засух (екс-губернатора Київщини Анатолія Засухи та народного депутата Тетяни Засухи). Щоб потрапити до центру села, треба звернути з траси, про що й каже добре помітний дороговказ. І ось, нарешті, вас зустрічає царство ландшафтного дизайну та різнокольорових веселих будинків у «швейцарському» стилі. Спочатку може скластись враження, що потрапив у прикарпатське курортне містечко або навіть за кордон. На центральній площі розмістились: ресторан, дитяче кафе, готель, піцерія та величезна школа, розмірам якої міг би позаздрити цілий мікрорайон великого міста, а вигляду та оснащенню - будь-який елітарний ліцей. Життєрадісність будівель приправлена фонтанами, парковими ліхтарями, численними акуратними газонами та різноманітними клумбами. Трохи збоку від площі напівлежить великий діючий годинник, знову ж таки у вигляді клумби. Офіційно, все це було влаштовано на кошти агрофірми «Світанок». Звісно ж, є й Ковалівка церква - Різдва Пресвятої Богородиці (1997 р). Поряд

Ковалівка. Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1997 р)

Ковалівка. Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1997 р.)

із церквою розташовані два ставки з дамбами, оглядовими майданчиками та сходами до берега. На одному з них є місток, прикрашений ліхтарями та художньою металевою ковкою. Уздовж містка розставлені лавки, по воді плавають чорні та білі лебеді. Всю центральну площу обнесено кам’яною стіною, ніби відгороджуючи її від звичайних сільських хат та дворів. «Ковалівка - земля мрії», - запевняє надпис на одній з будівель майдану. Поряд стоїть величезний bill-board  із зображенням Тетяни Засухи. Навкруги чистота, охайність і... порожнеча. Як в операційній. Людно тут буває тільки під час весіль, свят та годин, коли діти йдуть до або зі школи.