Черкаська область – карта автошляхів

Черкаська область - карта автошляхівСкачать «Черкаська область - карта автошляхів»

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Черкащина — найменша за площею і наймолодша область Центральної України, утворена 1954 р. з районів Київської і Полтавської областей. Правобережна частина території, нерівномірно поділеної долиною Дніпра, розташована на Придніпровській височині, що відзначається величезною кількістю розгалужених і глибоких річкових долин, балок та ярів. Лівобережна частина міститься на Придніпровській низовині, що являє собою трохи хвилясту терасовану рівнину головної водної артерії країни.

На Черкащині Дніпро зберіг лише невелику ділянку природного річища між Канівським (1978) і Кременчуцьким (1961) водосховищами. Ландшафтною родзинкою краю є долини правобережних річок — Росі, Вільшанки, Тясмину, Гірського і Гнилого Тікичів. Пробиваючи цупкі кристалічні породи і глибоко прорізуючи лесові відклади, вони створюють ефектні мальовничі краєвиди.

Перші поселення давньої людини на Придніпров’ї з’явилися у піз­ньому палеоліті (ЗО—13 тис. років тому). Новітнє освоєння краю розпочалося зі створенням Речі Посполитої (1569), що потроху про­сувала свої кордони на схід. Наприкінці XVI ст. низка придніпров­ських міст (Корсунь, Чигирин і Канів) дістають магдебурзьке право. Після приєднання правобережних українських земель до Російської імперії (1793) і територіальної реформи (1796) Черкащина стає пів­денною частиною Київської губернії. Лівобережна частка нинішньої області до 1802 р. перебувала у складі Малоросійської губернії, а до 1919 р. — Полтавської.

На Черкащині збереглися різностильові православні, католицькі, юдейські культові будівлі XII—XX ст., залишки давніх оборонних споруд і палаци, адміністративні будинки, паркові споруди і пам’ятники XVIII—XX століть.

Столиця регіону - місто Черкаси, розкинулось на правому березі Кременчуцького во­досховища, вперше згадується у 1394 р. Після приєднання до Російської імперії Черкаси стають невеликим повітовим містом спо­чатку Вознесенського намісництва (1795), а потім — Київської губернії (1797). На початку XIX ст. місто лежало уздовж берега Дніпра і час від часу затоплювалося весняною повінню. 1815 р. ви­конано план регулярної забудови піднесеного плато над прибереж­ною частиною, яке і є сучасними Черкасами.

Умань — друге за кількістю населення місто регіону, засноване 1609 р. Понад сторіччя з 1726 р. містом володіли Потоцькі, після яких залишилося багато архітектурних пам’яток, серед яких на першому місці ансамбль заснованого 1796 р. ландшафтного парку «Софіївка» (площа 152 га), що вважається найкращим парком рівнинних теренів України. Оригінальність «Софіївки» — у багатьох різноманітних гід­ротехнічних спорудах навколо Нижнього і Верхнього ставків, стиліс­тично об’єднаних з парково-архітектурними і художніми пам’ятками.

Місто Канів на високому порізаному ярами правому березі Дніпра відоме з 1144 р., коли київський князь Всеволод заснував тут церкву Святого Георгія, згодом названу Успенським собором. Чернечу гору біля міста для свого вічного притулку обрав поет Тарас Шевченко, перетворивши Канів і дніпровську кручу на своєрідний духовно- ментальний центр українців. Після похорону над поетовою могилою насипали курган, а напередодні Великої Вітчизняної війни тут звели будинок літературно-меморіального музею і гранітний пам’ятник українському генієві.

Канівський природний заповідник — один з найстаріших резер­ватів країни, заснований 1923 р. (нинішня площа 20,49 км2) на пів­денній околиці міста. Більша частина заповідних теренів лежить на високому корінному березі Дніпра, інші ділянки — річкові острови. Дніпровські кручі насичені різноманітними пам’ятками, серед яких всесвітньо відомий геологічний феномен — Канівські дислокації та безліч археологічних пам’яток.

Місто Чигирин лежить у гирлі річки Тясмин, де на початку XVI ст. знаходився козацький зимівник. Повз Чигиринську гору (яка ще називається Замковою або Кам’яною) проходив торговий шлях з Києва у Крим. Чигирин в історії України нерозривно пов’язаний з ім’ям Богдана Хмельницького, який організував і очолив найбіль­ше повстання проти Речі Посполитої — Визвольну війну 1648—1654 рр. Тоді місто перетворилося на столицю бунтівної козацької держави, яку нині символізує величний пам’ятник гетьману Б. Хмельницькому (1967) на Кам’яній горі, а попід нею — Національний історико- культурний заповідник «Чигирин».

Село Суботів на крутих схилах долини Тясмину заснував 1616 р. шляхтич М. Хмельницький, що служив осадчим Речі Посполитої. Наступним власником Суботова був його син Богдан Зиновій Хмельни­цький (1595—1657) — найвідоміший український гетьман. У Суботові побудована (1653) усипальниця хазяїв маєтку, схожа на католицький костел Іллінська церква — єдиний сільський храм, зображений на грошовій одиниці незалежної України.

Місто Городище на кам’яних берегах річки Вільшанка з’явилося на початку XVI ст. і відоме як батьківщина Семена Гулака-Артемів- ського (1813—1873) — видатного співака і композитора, автора од­нієї з перлин національної опери «Запорожець за Дунаєм» (1862). Чарівною прикрасою Городища є Михайлівська церква, зведена 1844 р. в центрі містечка за кошти князя М. Воронцова.

Сусіднє з Городищем велике село Мліїв прославила родина Сими- ренків, перетворивши його на садівничий центр України. Лев Сими- ренко (1855—1920) — видатний учений помолог і плодівник, напри­кінці 1880-х років заснував у Млієві сад і найбільший на півдні Росії плодовий розсадник. Він вивів і назвав на честь батька широко відомий сорт яблуні «ренет Симиренка». За радянських часів був заснований Мліївський інститут садівництва, перед головним корпусом якого постав ефектний і життєствердний пам’ятник Леву Симиренку (1984).

Місто Кам’янка на берегах Тясмину в 1820-х роках стає маєтком відставного полковника В. Давидова. Садиба відома як центр анти­урядового руху в Малоросії, де збиралися на наради члени Півден­ного товариства декабристів. У присадибному парку збереглися Грот декабристів (1825), Зелений картковий будиночок (нині музей) і па­м’ятник заколотникам (1975).

У місті Корсунь-Шевченківський (до 1944 — Корсунь) за хазяйну­вання С. Понятовського з’явилися найстаріші архітектурні пам’ятки (палац; в’їзна брама-вежа, флігель тощо, 1780-ті роки), а на граніт­них островах річки Рось був заснований ландшафтний парк. Згодом цар Павло І подарував маєток міністрові юстиції П. Лопухіну, за прізвищем якого називають нині садибу. 1952 р. у палаці відкрився музей історії Корсунь-Шевченківської битви — однієї зі значних операцій Великої Вітчизняної війни на українських теренах.

На схилах величезного Холодного Яру за часів Київської Русі існував Мотронинський монастир-фортеця, від якого збереглися лише потужні оборонні вали. Монастир відродився 1568 р. в іншому місті яру, а його найстарішою пам’яткою є аскетична Троїцька церк­ва (1804). Хащі Холодного Яру здавна ховали незадоволених свавіл­лям влади. 1768 р. тут зародилося потужне повстання гайдамаків — «Коліївщина», а про ті часи нагадує величезний козацький дуб.

Село Моринці на яркуватих схилах великої балки відоме з сере­дини XVII ст. 1814 р. тут у родині кріпаків генерала В. Енгельгардта народився геніальний український поет Тарас Шевченко (1814— 1861). У Моринцях встановлено пам’ятник митцеві (1956) і відкрито музей, розташований у стилізованій українській хаті.