Ділянка річки Случ №2: від м.Красилів до с.Пединка

Ділянка річки Случ №2: від м.Красилів до с.ПединкаСкачать  карту «Участок реки Случь №2: г.Красилов - с.Кузьмин – с. Воронковцы – с.Григоровка – г.Староконстантинов – с.Красноселка – с.Сахновцы – с.Самчики – с. Губин – с.Калиновка – с.Стар.Острополь – с.Сербиновка – с.Коржовка  – с.Выгнанка (Житомир.обл.) – с. Проваловка  – с.Педынка»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

<<<<<<< Басейн р. Случ розташований у двох геоморфологічних областях – верхня й середня частина його знаходиться на Волино-Подільській височині й Волинському Поліссі, нижня – займає частину рівнини Прип’ятського Полісся. Річки Новоград-Волинського району відносяться до третього класу річок України, знаходяться в басейні річки Случ і є її притоками.

Вода річки гідрокарбонатно-кальцієвого складу, з мінералізацією до 600 мг/л (верхів’я), та до 500 мг/л – у нижній течії. Вміст біогенних елементів – у межах екологічного оптимуму. Унаслідок забруднення стічними водами в нижній течії (м. Сарни) в зимовий період спостерігається значний дефіцит розчиненого кисню. Частині річки почала висихати внаслідок виходу джерельних заплав заболочення та покриття болотно-степовою рослинністю, залягання торфу, який іноді досягає 1,5–3,0 м.

СлучРослинність. Більша частина річок розміщена в рівнинних умовах Полісся серед лісів, чагарників, лугів, пасовищ та інших угідь, що є природним фактором захисту їх від замулення та забруднення. З групи різнотравних розповсюджені жовтець їдкий, щавель кислий, волошка лугова, хвощ болотний. З порід лісу зустрічаються береза, дуб, сосна; чагарникових – ольшина, верболіз та крушина.

Ґрунти. За фізико-механічним категоріям ґрунт заплави поділяються на чотири різновиди: пісок дрібний, супісок, суглинок (Сараматська глина) та торф. Шар піску та супіску перекритий суглинком легким, м’ягкопластичної консистенції світло-сірого кольору товщиною шару 0,8–1,1 м. Переважно долина річки суха, польова, де-не-де покрита вербовими кущами й у низовині лісом, складена піщаними й піщано-глиняними ґрунтами.

Геологічна будова. В основі геологічного розрізу в басейні річки Случ залягають кристалічні породи, які виходять на поверхню, переважно це розвинуті неогенові сірі глини з великими ржавими плямами. Піски алювіально-флювіоглаціальні залягають на кристалічних породах або на сараматських глинах. В основі басейну залягають кристалічні докембрійські породи – граніти та гнейсові природні відклади, які зустрічаються в долинах приток. Ці породи виходять на поверхню землі в місцевості, яка носить назву «Надслучанська Швейцарія». Зазвичай вони покриті продуктами розкладання материнської породи (глинами, каолінами), перекриті тріщинуватими пісковиками та сланцевими глинами. На них залягають породи поверхні – піски, мергелі, вапняки. Особливостями басейну є мальовничі гірські краєвиди, особливо за виходу русла з Українського кристалічного щита та в районах джерел з високим вмістом радону.

Клімат, метеорологічна та гідрологічна обстановка. Клімат району помірно-континентальний з теплим літом та помірною зимою. Переважаючий напрямок вітру – західний, середньорічна швидкість – 3,6 м/с, найбільша швидкість вітру не більше 17 м/с. За температурним режимом район відноситься до північно-західного агрокліматичного району, а за вологозабезпеченістю – до помірно-холодного та помірно-континентального поясу.

Рельєф в основному рівнинний, підземні води приймають незначну участь у формуванні стоку річок, тому водні ресурси в районах складаються з річкового стоку, що формується на їх території й стоку, що надходить з територій інших областей. Водність річок дуже нерівномірна за сезонами та кліматичними зонами. Більша частина річок бере свій початок у Новоград-Волинському районі, інша приносить запаси поверхневих вод з Житомирської та Хмельницької областей. Розподіл стоку протягом року нерівномірний і залежить від кількості опадів у басейні р. Случ та температурного режиму повітря. Більша частина стоку (60–70 %) формується в літньо-осінній період (жовтень–листопад), 30–40 % припадає на зиму й весну. Як у багатоводні, так і в маловодні роки можливі відхилення від теплового розподілу стоку, у зв’язку з цим регулюванням більшість водосховищ і ставків носить сезонний та добовий характер, тому акумуляція в період весняних та літніх повеней є важливою складовою режиму.

Перші морози спостерігаються в середині вересня, останні в кінці травня. Протяжність без морозного періоду становить 164 дні. Сума опадів за холодний період у середньому багатосніжному році – 125 мм. Стійкий сніговий покрив утворюється на початку третьої декади грудня. Середня багаторічна величина найбільших декадних висот снігового покриву складає 18 см, максимуму досягає 39 см. Середня багаторічна температура повітря близька до 6,7 0С. Замерзання річки починається в грудні, з появою забережнів. Льодостав встановлюється в другій половині грудня. Промерзання ґрунту досягає 1–1,2 м. Розмерзання річки Случ проходить у середньому на початку березня й супроводжується весняним льодоходом 1–4 дні. Середня дата сходу стійкого снігового покриву припадає на 9 березня. Найбільший запас води в снігу рівний 102 мм, середній – 47 мм, забезпечений на 10 % – 86 мм, на 25 % – 65 мм. Середні багаторічні опади становлять 668 мм, за річної норми – 581 мм. Сума річних опадів для років 50, 75, 95 % забезпеченістю водою складала 562, 481, 401 мм відповідно. Річний хід рівня води характеризується високим підйомом весною й низьким у літньо-осінній період, він майже щорічно переривається дощовими паводками й зимовою меженню, яка порушується відлигою. Підйом рівня починається на початку березня, проходить досить інтенсивно, у середньому 0,2–0,6 м/добу; найбільша інтенсивність підйому в багатоводні роки досягає 1–2 м/добу. Найвищий рівень води в річках спостерігається в другій половині березня й складає 0,5–3,5 м над середньо меженним рівнем за звичайного й 1–6 м за дуже високого паводку. Повінь проходить зазвичай одним піком. Спад рівня води в перші дні проходить також інтенсивно, як і підйом, а до закінчення повеневого періоду значно уповільнюється. Загальна тривалість повені – 1,5–2 місяці. Межень встановлюється в кінці квітня на початку або в середині травня й продовжується до жовтня, іноді до листопада. У межень річка Случ сильно міліє. У місці водозабору глибина води понижується до 0,4–0,5 м. Найнижчий рівень спостерігається частіше всього в серпні–вересні, рідше в травні або в жовтні. Майже щорічно бувають дощові паводки висотою 0,5–2 м, іноді 1,3–4,8 м над середньо меженним рівнем.

Мутність води невелика: середньо багаторічна мутність води становить менше 50 г/м3. За даними досліджень встановлено, що вихід води на заплаву проходить за рівня 180 см, а повне затоплення заплави за рівня 250 см. Максимальний рівень води р. Случ, за 100 років спостереження, був 7 квітня 1996 року – 627 см, найбільше спостережливе перевищення рівня повноводдя над меженню – 566 см. Проблемою останніх років є приведення стану територій водоохоронних зон водних об’єктів у відповідність з вимогами екологічного, санітарного й водного законодавства.

Потребує більшого розвитку система екологічного виховання та освіти, інформування населення щодо проблем водного законодавства, екологічного оздоровлення басейнів річок і питань раціонального використання водних ресурсів.

Геоморфологічні райони Хмельниччини 

Случ-Хоморський геоморфологічний район займає простір між двома названими ріками і характеризується зростанням абсолютних висот з півночі на південь. У зв'язку з цим район значно розчленований мережею річок і балок, глибоким врізом долин, які часто досягають кристалічного фундамент. Таке членування поверхні сприяло появі значних масивів дібровних лісів, під якими утворилися опідзолені чорноземи. Але тепер ліси здебільшого вирубані, а на їх місці орні землі, тому розвинулася ерозія грунту.

Ікопотьський геоморфологічний район займає головним чином верхів’я рік Жердь і Полква, горбисте межиріччя Случі та Ікопоті абсолютними висотами 320...330 м. Переважаючими формами рельєфу є балки і міжбалочні ували, а також широкі заболочені заплави Случі та Ікопоті, на яких побудовано багато ставів.

Слуцький геоморфологічний район лежить на південь від Случі. Характеризується він рівнинним рельєфом з абсолютними висотами 270...280 м. Північна межа району виразна (по Случі), то південну проводять досить умовно по підніжжю Ікво-Бужоцької височини.

Гідрологічна мережа Хмельниччини має винятково важливе значення для формування екомережі, оскільки річкові долини є важливими екокоридорами, що природно функціонують упродовж тривалого геологічного часу. Область має досить густу сітку річок, ставків і водосховищ, але природних озер на її території дуже мало.

Типи ландшафтів і природні райони Хмельниччини. За всієї різноманітності природно-територіальних комплексів, вони групуються у певні типи ландшафтів, яких в області є два: поліський на півночі, і лісостеповий, що займає більшу частину області.

Поліський тип подільських ландшафтів має особливості у геологічній будові та рельєфі, що створюють основні риси природи Полісся: рівнинність, поширення пісків і заболоченість. Характерні ознаки: а) переважання рівнинні форми рельєфу з незначним, неглибоким розчленуванням поверхні; б) внаслідок рівнинності поверхні у цих ландшафтах утруднений стік природних вод, певна надмірна зволоженість території; в) поширені піщані пухкі наноси, що зумовило специфічну рослинність і, передовсім, соснові ліси та болота. Наявність досить обширних масивів лісів і боліт впливає на клімат поліських ландшафтів, для яких характерна більш затяжна весна.

Лісостеповий тип подільських ландшафтів поширюється більше ніж на чотири п`ятих території області і характеризується такими основними рисами: а) суцільним покривом лесовидних суглинків, оскільки вони є материнською природою ґрунтів переважно чорноземного типу; б) у лісостепових ландшафтах дуже поширені ерозійні форми рельєфу, які диференціюють рослинний та ґрунтовий покриви у природних комплексах; в) внаслідок розчленування рельєфу в лісостепових ландшафтах швидко стікають дощові і талі снігові води, чому на ріках виникають високі повені та паводки; г) в описаних умовах формується відповідний тип природної рослинності: дубові ліси з домішкою граба, липи, ліщини, черешні тощо на горбистих місцевостях і лучні степи з багатим різнотрав’ям і бобовими – на плоских ділянках.

Природні райони. 

Случ-Хоморський природний район лежить між Хоморою на півночі і Случчю на півдні. Ріки глибоко врізались у породи, на 50...70 м, але оскільки породи пухкі, то тут немає скелястих долин з високими урвищами, як у Придністров’ї. Значна розчленованість поверхні Случ-Хоморського ландшафту сприяла поширенню дубових лісів, під яким сформувалися ґрунти опідзоленого типу. Однак більша частина лісових масивів була знищена, а землі перетворені на орні угіддя.

Ікопотьський природний район розташований на схід від Полквинського і на досить значній площі рівнинний. Проте рівнинним можна назвати тільки центральну частину цього району в верхів'ях Ікопоті. Північна та південна частини досить горбисті. Горбиста з балочним рельєфом і його західна частина. Горбиста також і північна частина Ікопотьського природного району, вздовж правого берега Хомори.

Старокостянтинівський природний район відзначається рівнинністю, оскільки розташований на надзаплавних терасах Случі. Він безлісний і вкритий глибокими чорноземами. Група ландшафтів центральноподільського підтипу займає Верхньобузьку височину, яка відзначається найбільшими абсолютними висотами у Хмельницькій області, є вододілом між басейном Горині та Дністра. На більшій частині центрального Поділля кристалічний фундамент залягає неглибоко, приблизно 100 м і менше від поверхні.