Ділянка річки Случ №3: від с.Вигнанка до м.Баранівка

Ділянка річки Случ №2: від с.Вигнанка до м.БаранівкаСкачать  карту «Участок реки Случь №3: с.Выгнанка (Житомир.обл.) – с. Проваловка  –  с.Педынка – с.Выгнанка – с.Гриновцы – с.Стрижевка – пгт Любар – с.Громада – с.Коростки – с.Нов.Чертория – с.Колодяжное – пгт Мирополь – с.Ольха – с.Марковка – с.Стар.Гута – г.Барановка»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Регіональний екокоридор Случанський. Проходить в центральній частині Хмельницької області, тягнеться із заходу на північний схід. Включає долину р. Случ – найбільшої притоки Горині.  Довжина екокоридору в межах Хмельницької області складає 125 км (загальна – 451 км). Від витоку річки до с. Кузьмин він має східний напрямок, а далі повертає на північний схід. У межах верхньої течії р. Случ екокоридор проходить по горбистій місцевості з абсолютними висотами до 320 м. Тут переважають такі форми рельєфу, як балки, міжбалочні ували та широкі заболочені заплави, на яких побудовано багато ставків. Екокоридор у межах середньої і нижньої течії р. Случ в Хмельницькій області тягнеться рівнинною місцевістю з абсолютними висотами до 270 м.

Ландшафти екокоридору лісостепові. Старокостянтинівська рівнина сформувалась значною мірою під впливом р. Случ, має терасову природу. Поблизу м. Старокостянтинів долина різко звужується, оскільки річка врізається в кристалічні породи. Їі береги стають скелястими.

Случанський екокоридор проходить територією Волочиського, Теофіпольського, Красилівського та Старокостянтинівського районів Хмельницької області, перетинає місто Старокостянтинів та 63 села. Екокоридор з’єднує між собою із заходу на схід 3 природних ядра: Авратинське, Верхньопобузьке, Старокостянтинівське. На заході Случанський екокоридор з`єднується через Авратинське ядро з Південнобузьким екокоридором національного значення та зі Збручанським екокоридором регіонального значення, а через долину річки Полкви – з регіональним Горинським. В центральній частині області через територію проектованого національний природний парк «Верхнє Побужжя» (Верхньобузьке природне ядро) Случанський екокоридор сполучається з Південнобузьким національним та Бужоцько-Бузько-Вовксько-Смотрицьким місцевого значення коридорами. На сході Случанський екокоридор продовжується по території Житомирщини. Головні притоки р. Случ (Хомора, Ікопоть, Деревичка, Ладижка, Мшанецька Руда, Грабарка та ін.) є сполучними територіями місцевого рівня.

Уздовж регіонального Случанського екокоридору розташовано 27 природно-заповідних територій та об`єктів, серед яких переважають ботанічні (8) і комплексні (5) пам`ятки природи, лісові (4) та гідрологічні (4) заказники. До складу природних ядер екокоридору входить 15 природно-заповідних територій та об`єктів.

Природне ядро регіонального рівня «Старокостянтинівське»

Склад території. Ядро включає території гідрологічних заказників «Старокостянтинівський» (673,7 га), «Воронківський» (80,4 га) та «Ікопотський» (59,6га), ландшафтного заказника «Підгірнянський» (38 га), заповідного урочища «Морозівське» (10 га), комплексних пам`яток природи «Стецьківська» (107,6 га), «Миролюбенська» (90,7 га), «Решнівська» (66,4 га), «Урочище «Новики» (0,8 га), ботанічної пам`ятки природи «Біогрупа дерев» (0,9 га).

Адміністративне положення: м. Старокостянтинів, Миролюбенська, Воронковецька сільські ради Старокостянтинівського району. Площа. 12236 га.

Загальна характеристика. Територія знаходиться в Старокостянтинівському геоморфологічному районі. Його рельєф – це тераси р. Случ, які, всупереч закону Бера, розвинуті вздовж правого, а не лівого берега річки, що пояснюється диференційованими рухами тектонічних блоків фундаменту території.

На території Старокостянтинівського природного ядра річка Случ приймає свою ліву притоку Ікопоть, яка меандрує і формує цілий каскад ставків. Поблизу с. Пашківці вона утворює Пашковецьке водосховище, форма якого нагадує правильний круг, а далі розливається у Старокостянтинівський став і впадає в Случ.

Рослинність і флора. Тут поєднуються водна, прибережно-водна, болотна та лучна рослинність, залишки заплавних лісів. Підводні угруповання занурених видів утворюють кушир темно-зелений, водопериця колосиста, рдесники блискучий та кучерявий. Із ценозів з вільно плаваючим листям поширені угруповання жабурника звичайного. Зустрічаються рідкісні, занесені до Зеленої книги України, ценози формацій глечиків жовтих, латаття сніжно-білого. Прибережно-водна рослинність утворює смуги вздовж водного плеса річок.

Переважають угруповання очерету звичайного та рогозу широколистого. Трапляються також ценози лепешняку великого, осоки гострої, комишу лісового. Поряд з домінантами інколи трапляються такі малопоширені в регіоні види, як цикута отруйна, плавушник болотний. Тут багато заболочених ділянок, на яких формуються евтрофні болотні ценози, в яких домінують очерет та осоки гостровидна, зближена, пухирчаста. Також зустрічаються ділянки справжніх лук із переважанням тонконогу лучного, пирію повзучого, мітлиці повзучої. У комплексі з луками трапляються ділянки заплавних лісів. Це, зазвичай, чорновільшняки.

Фауна. Ця територія є місцем проживання великої кількості рідкісних тварин. Тут зустрічаються види, які занесені до Червоної книги України: дозорець-імператор, красуня-діва, п`явка медична, поручайник, райдужниця велика, джміль яскравий, бджола-тесляр. На території природного ядра проживають звичайні у нас, але вже рідкісні в Європі, а тому занесені до Європейського Червоного списку, тварини: деркач, мурашиний лев звичайний, джміль незвичайний, перлівниця товстостінна, дідок жовтоногий, коромисло зелене, бабка болотяна. Велику групу видів (15) занесено до Додатку 2 Бернської конвенції.

Буферна зона уздовж Случанського екокоридору

Адміністративне положення. Волочиський, Теофіпольський, Красилівський та Старокостянтинівський райони.

Загальна характеристика. Включає заплавні та надтерасні ліси, прилеглі долини річок-приток (Ікопоті, Коритниці, Ладижки, Мшанецької Рудої, Білки, Стависьки, Попівки, Осири, Деревички та інших малих річок), стариці, озера, стави, болота, пасовища, поля.