Ділянка річки Случ №7 та №8: від с.Колодязне до гирла (р.Горинь)

Ділянка річки Случ №7 та №8: від с.Колодязне до гирла (р.Горинь)Скачать  карту «Участок реки Случь №7: с.Быстричи – с.Колодезное – с.Хотын – с.Моквин (пгт Першотравневое) – г.Березно – с.Витковичи – с.Богуши – с.Князевка – с. Тынное – с.Чудель»1:50 000 

Ділянка річки Случ №7 та №8: від с.Колодязне до гирла (р.Горинь)Скачать  карту «Участок реки Случь №8: с.Чудель – с.Дубняки – г.Сарны – с.Люхча – с.Глушица – с.Стрельск – с.Любиковичи – с.Бережки – с.Порубка – с.Колки – устье (р.Горынь)»1:50 000

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Річка Случ у межах західного схилу українського кристалічного щита. Случ протікає у середній і нижній течіях через Поліську низовину (геоморфологічну область), яка розташована у межах двох геоструктурних елементів Східноєвропейської платформи: Українського кристалічного щита (УКЩ) (середня течія) та його західного схилу (нижня течія). Поліську частину долини р. Случ можна розділити на дві ділянки, геоморфологічна будова яких значно відрізняється: ділянка у межах УКЩ (від смт Миропіль Житомирської обл. до с. Соснове Рівненської обл.) та ділянка у межах західного схилу УКЩ (від с. Соснове до гирла річки у Рівненській обл.) .

Долина р. Случ у межах західного схилу УКЩ має типово поліський характер: коритоподібну форму з пологим днищем і пологовипуклими схилами, плавні контури, широке меандрувальне русло, багато приток, значну потужність алювію, заболоченість і залісненість . Ширина долини змінна і коливається у межах 2,5–10,0 км. Наприклад, на ділянці Соснове–Хотинь, де простежується неотектонічне підняття, вона становить 2,5–3,5 км; на ділянці Хотинь–Тинне, де є неотектонічне опускання, – 7,0–10 км. У межах поліської частини долини р. Случ можна виділити заплаву та дві надзаплавні тераси.

Заплава – найбільше знижений і добре виражений елемент долини – коритоподібної форми з пологим днищем і доволі крутими схилами. Заплава має два рівні: низький і високий. Низька заплава простежується по обидва боки від русла, має змінну ширину: від 0,7 км біля с. Прислуч до 2,5–3,5 км біля смт Березне, у середньому 1,5–2,0 км. Відносна висота стосовно рівня води у руслі річки коливається у межах 0,1–3,0 м. Висока заплава розвинута фрагментарно у вигляді останців невеликих розмірів овальної форми (біля с. Тинне, с. Вітковичі, смт Березне, с. Адамівка). Поверхня високої заплави випукла і полога, з пологими схилами. Перевищення високої заплави над низькою – 1,0–3,0 м. Висота низької заплави над рівнем води досягає 0,1–3,0 м, високої заплави над рівнем води у руслі річки – 3,0–5,0 м. Мікрорельєф заплави досить складний. Рівну поверхню заплави порушують прируслові вали, заплавні гриви, стариці, болота.

Прируслові вали, головно, формуються на внутрішніх боках меандр і представлені вузькими витягнутими вниз за течією формами, що складені русловим алювієм, вони досягають незначну (0,7–1,5 м) глибину, їхня ширина досягає 200–250 м. Вони переважно заболочені. Головні болотні масиви приурочені до тилового шва заплави. Поверхня заплави вкрита переважно лучною рослинністю. За динамічними умовами нагромадження алювій сучасної заплави належить до перстративного типу. Цей тип утворюється в разі виробленого повздовжнього профілю, тобто у стані динамічної рівноваги між ерозією і акумуляцією. Низька заплава р. Случ складена алювієм усіх трьох фацій: руслової, заплавної і старичної. Руслова фація алювію представлена світло-сірими і жовтувато-сірими середньо- і дрібнозернистими пісками, переважно відсортованими і відкладеними у руслі Случі. У результаті розвитку поперечних циркуляційних рухів у межах руслових відмілини, що властиві перстративній фазі, утворюються прируслові вали. Потужність руслової фації алювію становить 3,0–5,0 м. Заплавна фація алювію представлена суглинками і супісками з горизонтами інтенсивного озалізнення і прошарками та лінзами пісків. На них сформовані сучасні ґрунти. Потужність відкладів заплавної фації – 2,0–5,0 м. Старична фація алювію виповнює стариці на заплаві річки і представлена суглинками, торфовищами, гітіями, супісками темно-сірого кольору з прошарками і лінзами дрібнозернистого піску. Потужність відкладів – 2,0 –3,0 м. Висока заплава р. Случ складена пісками, супісками, суглинками із включеннями гальки. Середня потужність алювію – 3,0–4,0 м. Перша надзаплавна тераса має широкий розвиток по обидва боки від русла. Особливо чітко, вона простежується у вигляді широкої смуги на правому березі Случі. На лівому березі тераса є менш поширеною і простягається вузькою смугою від с. Тинне до с. Соснове, поступово розширюючись у напрямі на північ і досягає максимуму у районі с. Колки. Ширина тераси на лівому березі коливається у таких межах: між с. Соснове і смт Першотравневе вона досягає 0,3 км, у м. Сарни її ширина 1,5 км, а на широті с. Стрельськ – 3,0 км. На правому березі – від 0,7 км у районі с. Мар’янівка до 3,5 км на широті с. Хлевці, максимум (6,0–7,0 км) в околицях с. Вітковичі. Висота тераси над рівнем води на 7,0–10,0 м. Тераса добре виражена у сучасному рельєфі. Вона переважно акумулятивна, лише на окремих ділянках, зокрема у районі сіл Бистрич, Прислуча, Князівки, Віткович - ерозійноакумулятивна.  На всій протяжності тераси чітко фіксується уступ, який часто підлягає ерозійному розмиву, але у багатьох випадках – рівна. Поверхня тераси полога, пологохвиляста, практично нерозчленована, у багатьох місцях зберегла елементи рельєфу заплав, але водночас на окремих ділянках рельєф тераси сильно змінений наступними екзогенними процесами, особливо еоловими. Для лівобережної частини першої надзаплавної тераси Случі характерні короткі пасма й окремі параболічні дюни, що витягнуті у субмеридіальному напрямі, зорієнтовані вершиною на схід. На решті ділянок першої надзаплавної тераси поширені асиметричні поодинокі дюни різної форми. Тиловий шов тераси згладжений, у рельєфі слабко виражений, інколи фіксований пониженнями рельєфу, де поширені болота. Майже повсюди ця тераса заліснена. Перша надзаплавна дофінівсько-причорноморська тераса складена алювіальними відкладами дофінівсько-причорноморського стратиграфічного горизонту та еолово-делювіальними відкладами причорноморського стратиграфічного горизонту.

Відклади поширені на обидвох берегах Случі, за винятком правобережної ділянки долини, східніше с. Доротичі, де у рельєфі тераса не виражена. Тут поширені середньочетвертинні флювіогляціальні відклади. Акумулятивна тераса відповідає констративному типу накопичення алювію і представлена, головно, його русловою фацією. Алювіальні відклади першої надзаплавної тераси представлені погано відсортованими кварцовими пісками світло-сірого і жовтувато-сірого кольору, супісками, суглинками з викопними ґрунтами і рослинними рештками. Потужність відкладів досягає 3,0–7,0 м. Еолово-делювіальні відклади представлені пісками тонко- і дрібнозернистими, пилуватими, кварцовими, а також суглинками та пилуватими супісками. Потужність відкладів коливається у межах від 2,7 м в околицях с. Тинне до 12 м у районі м. Сарни, а максимумом у 14,2 м у районі с. Хотинь. Середня потужність відкладів становить 7,0–8,0 м. Друга надзаплавна тераса простежується між селами Вілья і Чудель по обидва боки р. Случ. Тераса акумулятивна, зрідка – ерозійноакумулятивна, розвинута досить широкою смугою (0,5–3,5 км) на правобережжі, а також у вигляді вузьких ерозійних останців у районі смт Першотравневе і смт Березне. Поверхня тераси полога, полого-хвиляста і заболочена. Друга надзаплавна акумулятивна витачівсько-буська тераса складена алювіальними відкладами витачівсько-буського горизонту й еолово-делювіальними відкладами бусько-причорноморського горизонту). Еолово-делювіальні відклади представлені пісками середньо- і дрібнозернистими з незначною домішкою грубозернистого уламкового матеріалу, потужність відкладів досягає 3,0–5,0 м. Значно більший розвиток мають алювіальні відклади. Вони представлені пісками, суглинками, супісками з викопними ґрунтами і рослинними рештками. Піски переважно середньо- і дрібнозернисті, кварцові, сірі, жовтувато-сірі з галькою і гравієм кварцу та кристалічних порід, зеленкувато-сірі. Суглинки і супіски-пилуваті світло-сірі, зеленкуватосірі, з лінзами пісків, включеннями гравію кременю, кристалічних порід та ін. Викопні ґрунти представлені супісками бурими, темно-сірими, чорними з рослинними рештками. Потужність відкладів – 8,0–9,0 м. Ерозійно-акумулятивна буська тераса складена алювіальними відкладами буського горизонту та еолово-делювіальними відкладами бусько-причорноморського горизонту. Алювіальні відклади цієї тераси представлені різнозернистими, пилуватими, кварцовими пісками сірого та жовтувато-сірого кольору, а їхня потужність незначна – 1,0– 2,0 м. Значний розвиток мають еолово-делювіальні відклади – піски тонко- і дрібнозернисті, пилуваті, кварцові, а також суглинки, супіски пилуваті з викопними ґрунтами. Потужність відкладів коливається у межах 2,0–5,7 м, середня – 4,0–5,0 м.

Маршрут смт Соснове – м. Березне – м.Сарни. Протяжність - близько 105 км, час 2-3 доби.

За смт Соснове Случ тече в північно-західному напрямку, по більш рівній місцевості, швидкість течії 0,4-0,5 м/с. Береги сильно знижуються, прибережні ліси змінюються луками, скелі зустрічаються рідко. В селі Хотин через річку прокладено понтонний міст – обнос 15 м.

Соснове (до 1946 р. — Людвипіль) — селище міського типу в  Березнівському районі на Рівненщині, в якому мешкає 1 970 осіб  (на 01.01.2019 р.). Селище розташоване на Волинському Поліссі на лівому березі річки Случ, за 56 км від залізничної станції Малинськ і за 47 км від залізничної станції Моквин (лінія Рівне—Сарни). Відстань автошляхами до м.Березне - 29 км. Перша згадка про заснування містечка під 1708 р.

Наступний великий населений пункт – м. Березне (адміністративний центр однойменого району Рівненщини з населенням 13,3 тис. осіб (на 01.01.2019).Місто розташоване на лівому березі р.Случ, за 22 км від залізничної станції Малинськ (лінія Рівне - Сарни). Туристичні об’єкти міста: краєзнавчий музей, Свято-Миколаївська церква (1845 р.), дендрологічний парк лісового коледжу).

Проходити під мостом в Березнему слід обережно - тут дуже сильна течія. Безпечніше проходити лівим берегом. На ночівлю можна зупинитися в 5 км нижче міста на лівому березі, в районі колишнього піонертабору.

Продовжуєм сплав далі, нижче села Вітковичі річка розгалужується на два рукави, найбільш зручний - лівий. У Велику Вітчизняну війну по лівому березі Случі проходила лінія оборони, зустрічаються взірвані доти, сліди земляних укріплень.

Нижче по річці - село Чудель, де можна поповнити запаси продуктів. Звідси до кінцевого пункту маршруту - міста Сарни -18 км.

Сарни - адміністративно-господарський та культурний центр Рівненщини, великий вузол залізничних і автомобільних шляхів, розкинувся в межиріччі Случі та Горині, є окрасою Західного Полісся.