Екологічний атлас Харківської області

Екологічний атлас Харківської областіСкачать «Екологічний атлас Харківської області»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Харківська область — одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України обласного рангу. Область розташована на північному сході України. Довжина області з півночі на південь складає 210 км, зі сходу на захід – 225 км. Площа області складає 31,4 тис. км2 (5,2% території України). За цим показником область посідає 4 місце в країні, поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській та Чернігівській областям.

Харківська область є прикордонною територією. За показником ієрархічності місцезнаходження в системі областей країни Харківщина посідає 13 місце, поступаючись таким областям, як Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Київська та ін. Віддаленість територій від центру країни, як свідчить економічна історія, не сприяє їх розвитку. Однак безпосереднє сусідство області з паливно-металургійною базою України, індустріальними областями Донбасу і Придніпров’я підвищує її економічний потенціал, що значною мірою компенсує сучасну «периферійність» місцезнаходження. До того ж Харківщина зберігає зручне транспортно-географічне положення на перетині міжнародних шляхів «північ–південь» і «схід–захід». Область перетинають автомобільні та залізничні магістральні шляхи, завдяки яким вона має вихід до Донбасу, Криму, Кавказу, до Чорного та Балтійського морів, до багатьох промислових центрів за межами України.

Орогідрографія та рельєф. В орографічному відношенні територія Харківської області знаходиться на розі трьох великих регіонів: Середньоруської височини на півночі, Донецького кряжу на південному сході і Дніпровсько-Донецької низини. Відповідно до розташування максимальних висот на півночі (236 м абсолютної висоти у Золочівському районі і 226,7 м у Великобурлуцькому районі), загальний стік річок, що належать до бассейну Сіверського Дінця, спрямований на південь, а в центральній частині області – на південний схід (карта 2.3).

Абсолютні оцінки поверхні також досягають максимальних висот на південному сході (235 м в Ізюмському районі).

Західна частина території області має загальний ухил на південний захід і належить до бассейну Дніпра. Тут протікають ліві притоки р. Ворскла – річки Мерла і Коломак, а також р. Орель із її притоками Орчик, Берестова, Багата, Орелька, і на невеликій ділянці на півдні області – р. Самара з її притокою Тернівкою.

Велика частина площі області належить до бассейну Сіверського Дінця, включаючи водозбори самого Дінця, довжина якого по території області складає 378 км, та його найбільшої лівої притоки річки Оскіл, довжина якої в межах області 168 км, а також інших приток, у т.ч. правих – річок Уди, Лопань та Харків, Мжа, Берека (і Бритай), Сухий Торець, і лівих – річок Вовча, Хотомля, Гнилиця, Великий Бурлук, Балаклійка, Ізюмець, не враховуючи дрібніших.

Мінімальні оцінки поверхні біля урізу Сіверського Дінця на півночі області складають 102 м абсолютної висоти, на її південному сході – 59 м абсолютної висоти. Мінімальні оцінки заплави р. Орель на південному заході області – 73 м. Таким чином, загальний перепад висот на території області досягає дуже значного розміру – 177 м.

Плоскі вододільні простори досить рівномірно розчленовані річковими долами і балками, басейни яких у верхів’ях часто мають деревоподібну форму в плані. Самі доли відрізняються чітко вираженою асиметрією: вони мають звичайно круті праві схили і положисті, майже завжди терасовані ліві схили.