Гідрографічна мережа, рослиннисть, клімат Київської області

Київська областьСкачать «Гідрографічна мережа Київської області»

Гідрографія. Київська область має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км кожна). Серед них найбільше значення мають Дніпро (найдовша річка України) та його головні притоки – Прип'ять, Уж, Тетерів, Ірпінь і Рось (праві); Десна та Трубіж (ліві). Дніпро, Прип'ять і Десна (довжина в межах області 243, 68 і 66 кілометрів відповідно) – найважливіші водні артерії Київської області, якими здійснюється регулярне судноплавство. Дніпро в межах області зарегульований Київським і Канівським „транзитними“ водосховищами. Лише на ділянці від Київської ГЕС (перший верхній ступінь частини каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі, що утворює Київське водосховище) до села Вишеньки річка протікає у своїх берегах (переважна ширина 350–500 м (макс. 1 700 м, мін. 180 м); середня глибина –  3–6 м (макс. 16 м), швидкість течії 0,1–0,4 м/с; дно піщане). Нижче за течією Дніпро має звивисте річище (Канівське водосховище), утворює рукави, багато островів, проток і мілин. Живлення його змішане: снігове, дощове й підземне. Приблизно 80% річного стоку формується у верхній частині басейну Дніпра, де випадає значна кількість опадів, а випаровування мале. Водний режим річки визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню. Ширина річкової долини Дніпра становить 18 км; ширина заплави – до 12 км. Правий берег Дніпра високий (25–70 м) і крутий (20–35°), переважно залісений, місцями обривистий, розчленований численними ярами і вимоїнами (ширина 5–30 м, глибина 2–30 м), які є значними перешкодами для пересування колісної техніки поза дорогами. На ділянках Вишгород – Київ – Трипілля – Гребінки трапляються зсуви. Лівий схил річкової долини низький і похилий. Навігація на Дніпрі триває від 240 діб на півночі до 285 діб на півдні.

Річка Прип'ять – найбільша за площею басейну, довжиною і водністю притока Дніпра (впадає в Київське водосховище). Річка придатна для проходження суден з малою осадкою. На території області заплава Прип'яті (ширина 10–15 км) двобічна, пересічена численними озерами, старицями та протоками; більша частина її заболочена (глибина 0,5–0,8 м), поросла осокою, чагарниками і невеликими ділянками лісу. Річище звивисте, утворює меандри, стариці, багато проток; є піщані острови. Ширина річки 150–290 м, глибина  2–5 м. Швидкість течії в межах області висока як для рівнинної річки  –  до 0,7 м/с. Дно піщане та піщано-мулисте. Береги низькі та піщані, порослі луговою рослинністю і чагарниками; місцями високі й обривисті (висота обривів до 10 м). Живлення мішане. Для водного режиму характерна тривала весняна повінь, короткочасна літня межень, що порушується дощовими паводками та майже щорічними осінніми підняттями рівня води. На весну припадає понад 60 % річного стоку, вода підіймається на 1–4 м, на ділянках зі звуженою заплавою – до 7 м. Річка протікає радіоактивно-забрудненою територією України та Білорусі. Внаслідок техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС відбулося забруднення Прип'яті радіонуклідами. Протікаючи радіаційно-забрудненими територіями, води річки разом з придонним осадом постійно переносять їх за межі зони відчуження. Кількість радіонуклідів значно збільшується під час повеней та підтоплень великих площ радіоактивно-забруднених заплавних територій і потрапляє в Київське водосховище, а далі за течією води Дніпра переносять їх у Чорне море. Річка Прип'ять досить часто розливається. Середня тривалість повені (з затопленням заплави ближньої зони Чорнобильської АЕС) становить приблизно 15 днів.

Річка  Десна – ліва притока Дніпра, судноплавна для суден з малою осадкою; має ширину 150–225 м, глибину 2–4 м (макс. 17 м), дно піщане, швидкість течії – 0,7 м/с. Річище звивисте. Береги низькі піщані чергуються з обривистими (висота обривів до 4 м). Заплава (ширина 4–5 км) двобічна, пересічена численними озерами, старицями та протоками, переважно заболочена (глибина 0,5–0,8 м), поросла луговою рослинністю, кущами і невеликими ділянками лісу.

Річка  Тетерів  – права притока Дніпра (впадає в Київське водосховище), має ширину від 30 до 65 м  (місцями до 140 м), глибину  від 0,5 до   1,5 м, швидкість течії 0,4 м/с. Дно піщане, на плесах – піщано-мулисте. Схили річкової долини переважно високі, стрімкі (до 25°). Береги переважно обривисті (висота 1–2 м, місцями 3–5 м), порослі чагарниками. На ділянці нижче селища Пісківка річка рівнинна з численними меандрами, старицями і затоками. Заплава (ширина 1–4 км) лугова, переважно заболочена.

Річка  Уж  – права притока Дніпра (впадає в Київське водосховище) має ширину від 17 до 32 м (макс. 60 м), глибину від 0,3 до 2,5 м (місцями до 4,5 м), швидкість течії 0,3 м/с, дно піщане. Схили річкової долини заввишки від  5 до 20 м похилі, на звужених ділянках – обривисті. Заплава переважно двостороння, місцями заболочена з густою мережею осушувальних канав (ширина – до 10 м, глибина – до 1,5 м).

Річка Рось  – права притока Дніпра. Ширина річки в середній течії 50 м (у межах м. Біла Церква – 130 м), глибина 1,4–3 м, швидкість течії 0,1–0,6 м/с, дно нерівне, піщане, на плесах – мулисто-піщане, на порожистих ділянках –  кам'янисте. Береги заввишки 0,5–8 м круті, місцями скелясті, зливаються зі схилами долини. Долина ріки характеризується чергуванням звужених і розширених ділянок, її ширина змінюється від кількох сотень метрів до 4,5–5 км. Подекуди спостерігається асиметрія схилів долини: правий схил високий (до 60–80 м) і крутий, лівий – низький та пологий. У місцях перетину кам'яних порід річка звужується до 10–15 м, стає порожистою. Заплава на розширених ділянках терасована (ширина 2–2,5 км, у звуженнях – 200–300 м) лугова, частково розорана, місцями поросла чагарником і лісом. Річка Рось серед середніх річок області найзарегульованіша водосховищами. У її басейні зосереджена більшість малих водосховищ області (в Білоцерківському районі – 10 водосховищ, у Сквирському – 7).

Річка Ірпінь  – права притока Дніпра. На місці впадіння річки в Київське водосховище розташована дамба завдовжки 1,4 км і насосна станція, що перекачує води Ірпеня до рівня Київського водосховища. Дамба захищає село Козаровичі та заплаву річки від підтоплення. Ширина річки 10–20 м, глибина 0,8–2 м, швидкість течії 0,2–0,3 м/с, дно піщане. Заплава широка лугова, з густою мережею осушувальних канав (ширина – до 6 м, глибина – до 1,5 м).

Річка Трубіж  характеризується слабозвивистим і переважно каналізованим річищем (ширина 8–20 м, глибина 1,5–3 м, швидкість течії 0,1–0,2 м/с). Дно торф'яне, місцями мулисто-піщане або піщане. Долина нечітко виражена, завширшки до 3,5 км. Заплава (ширина 500–600 м) меліорована.

Річка Супій  – ліва притока Дніпра (впадає у Кременчуцьке водосховище). Ширина річкової долини 2–2,6 км з пологими схилами. Ширина річки 2–8 м (у пониззі – до 20 м), глибина 0,5–2,5 м, швидкість течії 0,1–0,2 м/с, дно торф'яне, місцями мулисто-піщане або піщане. Заплава (ширина 0,5–1 км) часто заболочена. Річище майже повністю каналізоване.

Річка Стугна – права притока Дніпра (впадає в Канівське водосховище). Русло річки помірно звивисте, пересічна ширина в середній течії 10 м, глибина 0,8–2,5 м, швидкість течії 0,1–0,2 м/с, дно мулисто-піщане або піщане. Річкова долина переважно трапецієподібна, завширшки до 2,5 км. Заплава двобічна, ширина до 500 м. Невеликі водосховища, озера та ставки (глибина 1–3 м) Київської області утворені земляними дамбами і розташовані переважно поблизу населених пунктів, на малих річках, у балках, ярах та займають тільки прируслові ділянки і частину заплави. Використовуються для зрошення, водопостачання, риборозведення та рекреації. На берегах Дніпра й інших великих річок області розташована значна кількість санаторіїв, пансіонатів, готелів, баз відпочинку та інших рекреаційних закладів.

Режим.  Ріки у верхній течії Дніпра замерзають у першій половині грудня і від верхів'їв льодостав посувається вниз за течією. У середньому взимку річки на півночі області вкриті кригою на 2-3 тижні довше, ніж на півдні. Середня товщина її на річках, малих водосховищах та інших водоймах залежить від швидкості течії річок та їхньої глибини і становить 30–40 см, у суворі зими – до 70 см. Скресають ріки у другій половині березня – на початку квітня. Льодостав іноді порушується відлигами, які спричинюють тимчасове скресання річок і незначний підйом рівня води (на 0,5–1,5 м вище від меженного). Найвищі рівні води (на 1,5–3 м понад меженний, на великих ріках – до 6 м) бувають наприкінці березня – середини квітня. Багато річок тоді розливаються, ширина розливу великих річок з широкими заплавами може становити до 10 км, малих від 0,2 до 2 км. Період затоплення заплав триває від 1-2 тижнів до 1-2 місяців; межень – з липня по вересень, перериваючись короткочасними дощовими паводками (рівні води в цей час піднімаються на 0,5–1,5 м понад меженний).

На території Київської області функціонує 13 водосховищ, понад 2 000 ставків і приблизно 750 невеликих озер. Значна кількість водосховищ та інших водойм за цільовим призначенням використовується комплексно: для риборозведення, культурно-побутового водокористування, технічного водопостачання й енергетики.

Київське водосховище  утворено  греблею  (довжина 288 м) Київської ГЕС (потужність 408,5 мВт). До складу споруд Київського гідровузла належать: окремі будівлі, бетонна водозливна гребля з двадцятьма водозливами, судноплавний однокамерний шлюз, відкритий розподільний пристрій на 110 кВ, земляні греблі та дамби (загальна довжина напірного фронту гідроспоруд становить 42,3 км), комплекс споруд гідроакумулювальної електростанції з верхньою водоймою. Площа водосховища становить 922 км2, об'єм – 3,73 км3, довжина – 110 км, найбільша ширина – 20 км, глибина – 5–8 м, (макс. 13 м). Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води до  1,5 м. Дно піщане, місцями мулисте; береги переважно пологі; на ділянці Толокунь – Лютіж обривисті (висота обривів 2–4 м) з зсувами. Лівий берег водосховища (від греблі Київської ГЕС) захищений земляною дамбою (ширина 5–10 м, висота 1–4 м) з бетонованими відкосами; вздовж дамби збудований дренажний канал (ширина 20–170 м, глибина 2–4 м). Київське водосховище використовується також для зрошення, водозабезпечення, рибного господарства, рекреації. Водна рослинність, придонні відклади та прилегла до водосховища північна територія внаслідок техногенної катастрофи на ЧАЕС забруднена радіонуклідами.

Канівське водосховище (довжина 120 км, ширина – до 8 км) має об'єм 2,6 км3, площу дзеркала води 675 км2, переважні глибини 4,4–6 м (макс. 21 м). Правий берег до м. Українка, а лівий до села Кийлів захищені земляними дамбами (ширина 5–6 м, висота 2–15 м) з бетонованими відкосами; вздовж дамби збудований дренажний канал (ширина 70–100 м, глибина   2–5 м). Київське і Канівське водосховища обладнані шлюзами (довжина шлюзової камери Київського шлюзу – 150 м, Канівського – 270 м, їхня ширина – 18 м), що дає змогу суднам типу „річка-море“ з осадкою до 3,65 м мати доступ від портів Чорного моря до річкового порту Києва.

Режим. Взимку водосховища замерзають, зазвичай, з середини грудня (товщина криги 30–40 см, суворими зимами – до 70 см), а скресають наприкінці березня. Льодостав на великих водосховищах іноді порушується відлигами (особливо в поєднанні з сильним вітром), які спричиняють тимчасове скресання річок і незначний підйом рівня води. Різниця між мінімальним рівнем води (кінець березня) і максимальним (квітень – травень) досягає 6 м. Тривалий вітер одного напрямку (північний, північно-західний чи північно-східний) при швидкості 18–25 м/с на Київському водосховищі спричиняє значні коливання води (висота хвиль сягає 2,5 м), що ускладнює використання невеликих плавучих засобів. У північній частині Київського і Канівського водосховищ хвилювання менш значні через наявність великої кількості островів з рослинністю. Короткочасні дощові паводки (червень-липень) спричинюють підйом рівня води на водосховищах на 0,5–1,5 м.

Рослинність. Київська область розташована в межах двох природних зон: мішаних лісів (Київське Полісся) і лісостепової. Загальна площа лісів області становить 572,3 тис. га. Лісистість території нерівномірна: знижується з півночі на південь (у межах Київського Полісся 44% від загальної площі, в південно-східних районах Лісостепу – 2,0%). Площа хвойних лісів становить 60% від їхньої загальної площі. Молодий ліс займає 35% площ, покритих лісом, середньовіковий – 46%, пристигаючий – 11%, стиглий – 8%. Середній запас деревини на 1 га лісу становить 204 м3. Для північної частини Київської області характерні великі масиви хвойних і мішаних лісів, значні площі лугової рослинності та заболочені ділянки. Переважають соснові та дубово-соснові ліси; підлісок – ліщина, глід, жостір, бересклет; зростають також брусниця, лохина, журавлина, костяниця, чорниця. Найбільші масиви лісу (дуб, сосна) розташовані обабіч Дніпра на північ від Києва, в межиріччі річок Ірпінь та Стугна, а також вздовж берегів р. Рось та її приток. Переважна висота дерев у лісах 15–30 м, товщина 0,20–0,40 м, відстань між деревами 3–8 м. Ліс має підлісок заввишки 1–3 м. Просіки завширшки 3–6 м, деякі з них зарослі чагарниками, що ускладнює рух колісного транспорту. Невеликі ліси трапляються в долинах річок, на схилах балок і ярів. На півдні переважають широколистяні ліси (дуб, граб, ясен, вільха, липа), кущова та лугова рослинність. Поблизу населених пунктів незначні площі зайняті садами. На півдні області багато полезахисних лісосмуг (висота дерев 5–20 м, ширина  4–15 м), які ускладнюють огляд місцевості.

На території Київської області розташовано багато об'єктів природно-заповідного фонду регіонального та загальнодержавного значення. Головними з них є заповідно-мисливські господарства: Дніпровсько-Тетерівське (30 402 га) і Заліське (14 836 га); заказники: Усівський (3 755,1 га) та Іллінський (2 000 га) – гідрологічні; Дніпровсько-Деснянський (1 400 га), Ржищівський (1 288 га) і „Трахтемирів“ (5 149 га) – ландшафтні; „Журавлиний“ (399,7 га) та „Жорнівський“ (90 га) – орнітологічні; ботанічні пам'ятки природи „Урочище Бабка“ (78 га) і „Круглик“ (14 га); парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: „Згурівський“ (309 га) та „Ташанський“ (144 га), а також дендропарк „Олександрія“ (405,8 га). На півночі області (в межах 30-кілометрової зони відчуження та обов'язкового відселення) розташований Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (площа 227 тис. га) – одна з найбільших природоохоронних територій України. Заповідник займає дві третини 30-кілометрової зони відчуження (за винятком 10-кілометрової спеціальної охоронної зони ЧАЕС). Природна рослинність заповідника становить приблизно 80% загальної площі. Її основу створюють ліси, чагарники, лугова і водна рослинність Прип'яті й інших річок та прилеглих ділянок Київського водосховища, забруднених радіаційними відходами.

Кліматичні умови. Клімат Київської області помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Північна частина області лежить у вологій помірно теплій, а південна – у недостатньо вологій теплій кліматичній зоні. Відсутність значних підвищень рельєфу на території Київської області сприяє вільному переміщенню різних за походженням повітряних мас, що зумовлює значну зміну погоди в усі пори року. Середньостатистична температура повітря протягом року на півночі області на 1–2°C нижча, ніж на півдні. Тривалість безморозного періоду 160–165 днів. Період з температурою понад +10°С становить від 155 днів на Поліссі до 160–165 днів у південно-східній частині Київської області.  Середньорічна сума опадів зменшується  з півночі  області  (500–600 мм за рік)  на  південь  (400–500 мм). Максимальна кількість опадів (приблизно 40%) випадає влітку. Серед несприятливих кліматичних явищ – інтенсивні зливові дощі з грозами, град, бездощові періоди, суховії (до 5–10 днів), пилові бурі влітку; снігові заметілі, льодова кірка, ожеледь на дорогах – узимку.

Зима  (грудень – лютий) тривала, помірно м'яка з похмурою погодою і частими туманами (до 11 днів за місяць). Середня температура повітря в січні на півночі області становить  -6°С, у центрі –  -5,8°С, на півдні –  -5,6°С; холодними зимами морози сягають до  -35°С. Стійкий сніговий покрив (товщина в південних районах – 15–20 см, у північних – 25–30 см, багатосніжними зимами – до 75 см) тримається з другої половини грудня до середини березня. Ґрунти промерзають до глибини 30–70 см.

Весна  (березень – травень) у першій половині прохолодна, в другій – тепла, погода переважно ясна. Нічні заморозки можливі до кінця квітня. Сніговий покрив руйнується у другій декаді березня і остаточно сходить на початку квітня (в лісах – на 2–3 тижні пізніше). Опадів мало, переважно у вигляді мрячних дощів (рідше – мокрого снігу).

Літо  (червень – серпень) – достатньо тепле й вологе, інколи спекотне і посушливе. Середня температура повітря в липні на півночі області становить +18,9°С, у центрі +19,3°С, на півдні +19,4°С (абс. макс. +39°С). Опади бувають у вигляді короткочасних злив (червень – липень) із сильним вітром, інколи з грозою, шквальним вітром і градом.

Осінь  (вересень – листопад) у першій половині тепла, ясна та суха, в другій – прохолодна з тривалими мрячними дощами і туманами. Наприкінці жовтня настає різке похолодання.

Вітри   з  жовтня по квітень переважно східні й південно-східні, в іншу частину року – західні й північно-західні; швидкість вітру 2–5 м/с, (макс. 15 м/с).