Голосіївський район м.Києва

Голосіївський район м.КиєваСкачать «Голосіївський  район м.Києва»

Скачать «Карты областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Голосіївський адміністративний район м. Києва створений з-за зміни адміністративного поділу столиці України, яке було проведено у вересні 2001 року на базі Московського району столиці. Знаходиться район у південно-західній частині м. Києва і межує з Печерським, Солом’янським, Шевченківським та Дарницьким районами. Територія району починається майже від Хрещатика і тягнеться до південних і західних кордонів Києва. Таким чином, район є південними та південно-західними воротами Києва.

Голосіївський район найбільший за площею міста Києва - 156,36 кв. км, що складає 18,7 % від загальної площі м. Києва. Протяжність району з півночі на південь – 26,65 км; зі сходу на захід – 15,75 км.

Складається з наступних історичних місцевостей: Паньківщина, Передславине, Ямки, Саперна слобідка, Байкова гора, Забайків'я, Деміївка, Ширма, Цимбалів яр, Добрий шлях, Голосієво, Теремки, Феофанія, Лиса гора, Багринова гора, Мишоловка, Самбурки, Китаєво, Пирогів, Церковщина, Нижня Теличка, Корчувате, Віта, Острів Водників.

Чисельність наявного населення станом на 01.01.2015 – 244,2 тис. осіб, що становить 8,5 % від населення м. Києва.

Існує декілька легенд виникнення назви місцевості Голосіїв. За однією з них – у лісових хащах під час татарської навали ховався київський люд і з болем спостерігаючи, як палають їхні оселі в розпачі голосили та оплакували загибель близьких. Звідси й назва – Голосіїв. За іншою – ця назва походить від слів “голий” і “сіяти”. Очевидно, йдеться про культурні насадження, які були “посіяні на голому місці” серед дикого лісу під час заснування тут літньої резиденції київських митрополитів.

Історія Голосіївського району корінням виходить з глибини століть. Згадується в 1541 році, як володіння Києво-Печерської лаври, в 1617 році, як хутір Голосіївський. У першій половині XVII ст. київський митрополіт Петро Могила заснував тут монастир (Голосіївську пустинь), а в XVIII ст. був закладений лісопарк (“засіяний на голому місці” - звідси, очевидно, і походить назва Голосієво). За іншою версією назва району походить від однойменного села Голосієво, яке стало дачною місцевістю церковної знаті.

Забудова території Голосіївського району розпочалася у 30-х роках XIX століття. Маленькі будиночки, розміщені вздовж Васильківського шляху ( тепер вулиця Червоноармійська), і біля річки Либідь, склали частину міста, яку називали “Нова Будова”. На території, яка прилягала до кондитерської фабрики ім. К.Маркса, в той час було розміщено село Деміївка, яке тільки на початку XX століття злилося з містом.

У другій половині XIX ст., і особливо в останню десятирічку, почалося інтенсивне заселення цього району. Цьому сприяло розширення зв’язків із півднем через Великий Васильківський шлях, який проходив через Деміївку, а також близьке розміщення залізниці Київ-Курськ-Москва і будівництво заводів і фабрик. У 1930-х роках в Голосієвому були розміщені сільськогосподарський і лісотехнічний інститути та сільськогосподарська академія. У 1924-1934 роках район був “проковтнутий” укрупненими Ленінським та Сталінським районами. У 1957 році район назвали Московським.

З утворенням у 1990 році Харківського району, Московському довелося поділитися територією, що була розташована на правому березі, між Червонопрапорною вулицею і Дніпром. Але і тепер до складу найбільшого в місті Голосіївського району входять, як мінімум, 20 історичних житлових місцевостей.

На початку XX століття на території району з’явилися перші заводи і фабрики міського та всеукраїнського значення. Тут був виготовлений перший трамвай у Російській імперії, потім і перший тролейбус. З відомих фабрик тут діяло підприємство“Київгума”, яке забезпечувало міську скарбницю на 10% валового доходу. Трохи пізніше тут було засновано підприємство з виробництва цукерок, яке переросло у всесвітньо відому фабрику ім. К.Маркса (Рошен).

Район, крім промисловості, є культурним, науковим і духовним рушієм прогресу міста нарівні з іншими київськими районами. У районі сконцентрований сильний економічний потенціал, який складається з промисловості різної спрямованості, будівельного комплексу, системи напрямків комунального господарства, транспортних засобів і т. д.

Сьогодні Голосіївський парк – це один з найбільших лісопарків культури і відпочинку із спортивним комплексом, зеленим театром, бібліотекою, атракціонами, дитячим майданчиком, турбазою, човновою станцією

На території району розміщено 64 академічних і відомчих науково-дослідних установ. Багато наукових досягнень пов’язані з Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона, Інститутом ядерних досліджень, Інститутом теоретичної фізики ім. М.М.Боголюбова, Інститутом кібернетики ім. В.М.Глушкова, Інститутом фізики, Інститутом фізичної хімії ім. Л.В.Писаржевського, Інститутом молекулярної біології і генетики, Інститутом клітинної біології та генетичної інженерії, Національним інститутом раку, Центром економічних і медикобіологічних досліджень, Головною астрономічною обсерваторією, Інститутом експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького та багато інших.

На території району -11 вищих навчальних закладів різних рівнів і форм власності, серед яких - відомий на Україні і за її межами Національний університет біоресурсів і природокористування України, Національний університет харчових технологій, факультети Національного університету ім. Т.Г.Шевченка, Міжрегіональна академія управління персоналом, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, Київський інститут музики ім. Р. Глієра, Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв.

Поряд з такими бібліотеками-велетнями, як Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, Державна науково-технічна бібліотека України, Державна бібліотека України для юнацтва, багато інших масових бібліотек. В районі широко представлені такі заклади культури загальнодержавного та міського значення: Національний природний парк “Голосіївський”, Національний виставковий комплекс “Експоцентр України”, Музей народної архітектури та по-буту України, музеї відомих діячів культури: Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, Марії Заньковецької. Спортивні заклади, розміщені на території Голосіївського району: це Київський іподром, Центральна навчально-тренувальна база з фігурного катання “Льодовий стадіон”, тренувальна база ФК “Динамо” Київ.

Більшу частину Голосіївського району займає Голосіївський ліс. Його площа перевищує 4 тисячі гектарів. Це один з найбільших внутрішньоміських лісових масивів в Європі по праву вважається легенями Києва. Особливу привабливість лісові надає ланцюг з природних озер (озеро Дідорівка і озеро Блакитне) і штучних ставків (озера Спортивне, Гниле і Митькино). В Парковій частині Голосіївського лісу розташувався ланцюг Горіхуватських ставків.

У південній частині Голосіївського району знаходиться лісовий масив Конча-Заспа з великою кількістю озер і заток. Конча-Заспа це кліматична курортна місцевість. Тут функціонують санаторій “Жовтень”, пансіонати, бази відпочинку.

Конча-Заспа у 1921 році була оголошена заповідником. Голосіївський район за роки незалежності сильно змінився, щороку тут з’являється багато нового і цікавого, район продовжує розвиватися, зберігає досягнуте і примножує його.

Список туристично привабливих об’єктів района:

  • парк «Феофанія» - парк-пам’ятка 19 ст. садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.  Гості парку мають можливість помилуватися як природними багатствами лісу, так і створеним людським талантом парковим ландшафтом.  На території парку є  декілька цілющих джерел. Найбільш відомі з них – джерела Святого Миколая та Святого Михаїла, а джерела «Святого Пантелеймона» і «Пресвятої діви Марії»  оголошені пам’ятками природи.
  • Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир (вул. Академіка Лебедєва, 19) - пам’ятка культової архітектури 19 ст. До складу входять: дзвіниця,  готель, Всехсвятська церква (1866-1867рр.), собор Свято-Пантелеймонівський (1905-1914 рр.). Вже більше ста років у мальовничому урочищі Лазаревщина існує ця обитель. Колись ці землі належали Києво-Печерському монастирю, були власністю київських митрополитів, в тому числі відомого Петра Могили. Окрасою монастиря є Свято-Пантелеймонівський собор – один з найвеличніших храмів м. Києва. На території скиту багато цілющих джерел, найбільш відомі: джерело Святого Пантелеймона та цілюще джерело «Сльози Божої Матері». Від храму можна спуститися до сучасного ландшафтного парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва  значення «Феофанія».
  • монастир «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» (вул. Затєвахіна, 14) - пам’ятка архітектури 17-поч.20 ст. До складу входять: Будинок митрополита (1840 р.), Могила преподобного Олексія (поч. 20 ст.), Могила преподобного Парфенія (сер. 19 ст.).Монастир заснований на початку 17 ст. У роки радянської влади, а саме у 1926 році, Свято-Покровський монастир разом із церквами повністю закрили. У 1930 році храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» був підірваний, а через деякий час розібрали і Свято-Покровську церкву. 1993 рік вважається роком відродження святої обителі з руїн. Київський Свято-Покровський Голосіївський монастир вже давно став місцем особливого інтересу паломників та віруючих.
  • Китаївська пустинь - Свято-Троїцький чоловічий монастир «Китаївський пустинний скит» (вул. Китаївська, 15), пам’ятка архітектури 18-19 ст. Дивної краси природа, лісисті пагорби над Дніпром, які з південного сходу омиваються озерами - це місце дуже нагадує святу афонську землю. Перші поселенці з'явилися на цій території в 16-17 століттях. Один із пагорбів називається Китай-гора. Звідси  походження назви монастиря. На місці, де зараз розташовано будівлі Свято-Троїцького чоловічого монастира, в той час звели наземний лаврський скит, монашиські келії. До складу входять: Церква 12-ти апостолів з трапезною  /корпус 4/ (1833 рр.), келійний корпус між трапезною та дзвіницею (1845 р.), Келії з кухнею (1835 р.), хлібопекарня  (корпус 5-а) (1835 р.), дзвіниця Троїцької церкви (фундаменти) (1829-1837 рр.), будинок настоятеля пустині (І пол. ХІХ ст.), корпус «старий» келійний  /корпус 2/(1843-1844 рр.), братська лазня (1870- рр.), корпус "новий" келійний  /корпус 3/ (1894 р.), Церква Св. Серафима Саровського (1904 р.), корпус «старий» шпиталю (ІІ пол. 19 ст.), корпус житловий на господарчому дворі (1898 р.), завод свічковий (1870-1898 рр.), корпус «новий» шпиталю (1871, 1900 рр.).
  • Троїцька церква (1763-1767 рр.) –  пам’ятка національного значення. На території знаходяться: пам’ятки історії: Могила Досифея (Тяпкіної Дар'ї Василівни) (1776р., надгробок 1990-х рр.) та Могила преподобного Феофіла. Цікавим об’єктом огляду є печери, що знаходяться поблизу монастиря: Китаївські печери та Печерний комплекс на території Виноградного садка 16-18ст.
  • Свято-Вознесенська Деміївська церква (просп. 40-річчя Жовтня, 54) - пам’ятка архітектури 19 ст. У 1882 р. на пожертви прихожан та директора цукрорафінадного заводу Раузера побудована, а в 1883р. освячена Свято-Вознесенська Деміївська церква. Відомим історичним фактом є те, що 25 липня 1907 року Леся Українка вінчалася із Климентом Квіткою.
  • Національний музей народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) - це величезна жива казка, де змішалися українські хати, широкі поля, тінисті стежки, млини, язичницькі кам'яні ідоли і чорні від часу православні церкви. Чудовий куточок для відпочинку на мальовничій околиці м. Києва. У музеї  представлені головні етнографічні зони України: Полісся, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Карпати, Поділля і Таврія. Серед експонатів музею до переліку пам’яток занесені 259 об’єктів, привезених з різних куточків України.
  • Історико-меморіальний музей М.Грушевського (вул. Паньківська, 9). В 1908 році родина Грушевських придбала садибу з триповерховим будинком по вулиці Паньківська, 9, який став центром національно-культурного життя України. У будинку Грушевських часто бували відомі діячі науки і культури. Унікальним є те, що збереглося внутрішнє оздоблення будинку, особливо з урахуванням того, що Грушевські не жили тут з 1940-х років. У будинку повністю збереглися паркет, двері, віконні рами, балконні решітки, декоративне оформлення інтер'єрів.
  • Київський літературно-меморіальний музей М. Рильського (вул. Рильського, 7) розташований у будиночку на мальовничих схилах Голосієва, де пройшли останні 13 років життя Максима Рильського, де він створив свої поетичні перлини — збірки «Троянди й виноград», «Зимові записи», «Вечірні розмови» тощо. Двоповерховий з горищем будинок зведений за проектом самого Максима Тадейовича й дотепер зберігає дух творця. У музеї зберігаються речі, які оточували митця за його життя, велика кількість рукописів, а також особиста бібліотека поета, зокрема й книги, підписані авторами.
  • Музей видатних діячів української культури: Л.Українки, М.Лисенка, П.Саксаганського, М.Старицького (вул. Саксаганського, 97) був заснований у 1987 році. Підставою для його створення став той історичний факт, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у близькому сусідстві проживали родини визначних українських митців, які презентували тоді культуру Наддніпрянщини у найвищій її якості. Меморіальні будинки збереглися до нашого часу, вони є природними межами території Музею. На фасаді Музею розміщені меморіальні дошки М.П.Старицького, М.В. Лисенка, Лесі Українки. Комплекс будівель є пам’ятками історії.
  • Національний музей бджільництва України (вул. Заболотного, 19). У музеї зібрані матеріали з історії бджільництва, фотографії видатних вчених-пасічників, нових досягнень та технологій у цій галузі. Експозиція музею розповідає про всі етапи медовиробництва, починаючи особливостями життя бджолиної сім'ї, різноманітними технологіями збору меду, закінчуючи повір'ями й легендами, пов'язаними зі медом. Просто неба зібрані різноманітні вулики: від колод й плетінок до сучасних матеріалів, які широко застосовуються у бджільництві.
  • Головна астрономічна обсерваторія НАН України (вул. Заболотного, 27) заснована у 1944 році. Обсерваторія займає провідне місце в Україні з багатьох напрямів астрономії та астрофізики. При обсерваторії створено музей.
  • Голосіївський парк культури і відпочинку ім. М. Рильського (просп. 40-річчя Жовтня,87) є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та входить до складу Національного природного парку «Голосіївський». У парку розміщено атракціони, дитячі майданчики, кафе, ресторани, човнову станцію, проходять святкові культурно-мистецькі, спортивні, творчі заходи.
  • Національний комплекс «Експоцентр України» (1952-1958 рр.) у минулому ВДНГ – єдина державна виставкова установа України – організатор міжнародних та національних виставок і ярмарків, демонстраційний центр досягнень України в економічній, науковій, виробничій, гуманітарній та інших галузях. Щороку на виставкових площах Експоцентру України проводиться близько 80 виставкових заходів, з яких половина – міжнародні та національні спеціалізовані виставки. Як весь комплекс в цілому, так і окремі споруди та будівлі є пам’ятками архітектури.
  • Меморіал радянським воїнам, викладачам і студентам сільськосподарської академії, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни (вул. Героїв Оборони, 15)  створено в 1979 р., він є пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення  До складу меморіалу входять пам’ятник на честь студентів і викладачів сільгоспакадемії, що загинули в роки ВВВ; пам’ятний знак на честь 147-ї, 284-ї стрілкових девізій, 5,6,212-ї повітрянодесантних бригад, загонів народного ополчення, що захищали Київ влітку-восени 1941 р. під час ВВв; братські могили радянських воїнів.
  • Народний Меморіал пам’яті загиблим воїнам під час оборони та визволення м. Києва (мікрорайон Конча-Заспа),  лісовий масив, 1,5 км на південь від вул. Генерала Матикіна. Народний Меморіал закладено у 1993 році. Являє собою дворівневий цілісний комплекс, у центральній частині якого знаходиться каплиця Святого Архистратига Михаїла з  поминальним дзвоном. По обидві сторони від каплиці розташовано 2 братські могили останків воїнів, які загинули в боях при обороні м. Києва в 1941р. та за визволення м.Києва від фашистських загарбників в 1943р.