Кам’яний літопис Поділля – Бучацький замок

місто Бучач

Скачать «План міста Бучач», а также  «Топографические карты масштаба 1:100 000: №128 - Чертков и №147 - Толстое»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Бучацький замок розташований у місті Бучач Тернопіль­ської області, за 69 км на південний захід від Тернополя.

Бучацький замокБучач — давнє місто, де збереглося чимало історико-архітектурних пам'яток, і особливе місце серед них посідає старовинний замок. Він розташований на вершині високого скелястого пагорба, який омивають води річки Стрипа.

Кам'яний замок побудували на місці давньослов’янських укріплень в останній чверті XIV століття власники міста князі Бучацькі, рід яких мав литовське походження. 1542 року рід Бучацьких згас, оскільки останній його представник Яків Бучацький обрав духовну кар'єру, ставши єпис­копом, і не залишив нащадків.

Новий розквіт Бучача почався з 1631 року, коли його власниками ста­ли представники впливового роду Потоцьких. Місто мало вигідне стра­тегічне положення, і нові господарі доклали великих зусиль для його зміцнення. Місто оточили оборонними стінами й валами, а замок став міською цитаделлю і був істотно розширений та укріплений. Керувала реконструкцією замку вдова Стефана Потоцького Марія Могилянка.

Бучацький замок укріпили відповідно до фортифікаційних нововве­день, пов'язаних із розвитком артилерії. Старовинну цитадель захисти­ли з боку міста міцними напівкруглими бастеями (низькими кріпосними вежами). Товщина оборонних стін досягла 4 метрів. Зі східною бастеєю межував палац у стилі ренесансу, прикрашений аркадними галереями. На першому ярусі палацу розташовувалася в'їзна брама, до якої вів під­йомний міст, перекинутий через рів. До наших днів найкраще зберегли­ся будівлі XVII століття — бастеї і фрагменти палацу Потоцьких.

*** У Бучачі сталося декілька великих історичних подій. Так, 1648 року місто захопили козацькі пол­ки на чолі з Максимом Кривоносом. Козакам вдалося проникнути в замок завдяки підтримці місце­вих мешканців, але незабаром Потоцькі повернули його і відновили зруйноване.

1672 року до Бучача підступила величезна об'єднана армія турків на чолі з султаном Магометом IV і козаків під проводом гетьмана Петра Дорошенка. Турки вже захопили Кам'янець-Подільський і просувалися до Львова, а Бучач виявився одним з ключових міст на їхньому шляху. В цей час містом володів брацлавський воєвода Ян Потоцький, але його не було в місті. Тому командувати обороною довелося його дружині Те- резі, яка, оцінивши нерівність сил, здала замок ворогові. Пізніше в Бу­чачі був підписаний мирний договір між Османською імперією і Річчю Посполитою, що дістав назву «Бучацький мир». Згідно з ним, завойо­вані турками землі переходили в їх розпорядження. Новий польсько-турецький кордон, що проходив по річці Стрипа, розділив місто на дві частини — східну турецьку і західну польську. Окупація Бучача турками тривала 11 років, до перемоги поляків у Хотинськой битві 1683 року.

Додатковим укріпленням Бучацького замку слугувала фортеця в пе­редмісті — селі Підзамочок. Цю фортецю, перехідний тип від замку-вежі до бастіонного типу укріплень нового часу, побудували на початку століття. У Бучацькому замку розташовувалася магнатська рези­денція, а в Підзамочку квартирувалося військо. Фортеця займала доволі велику територію і непогано збереглася до наших днів.

Бучацький замокBuchach Castle

The castle is situated in the town of Buchach of Ternopil Region, 69 km southwest of Temopil.

Buchach is an ancient town, which keeps many historical and architectural monuments, with a special place among them belonging to the old castle. It is situated on the top of a high rocky hill, washed by the Strypa River.

The stone castle was constructed on the site of Old Slavic fortifications in the last guarter of the 14lh century by the city owners, Princes Buchatskiy, whose family had Lithuanian origins. In 1542, the Buchatskiy family died out since their last representative, Yakiv Buchatskiy chose a church career by be­coming a bishop, and did not leave any descendants.

The new heyday for Buchach started in 1631, when representatives of the in­fluential Pototskiy family became its owners. The city had a favorable strategic position, and the new owners took great efforts to fortify it. The city was en­circled by defensive walls and ramparts, and the castle became the stronghold of the city and was significantly expanded and fortified. The reconstruction of the castle was supervised by Maria Mohylianka, who was the widow of Ste­fan Pototskiy. The Buchach Castle was fortified in accordance with the latest innovations in the field associated with the development of artillery. The an­cient citadel was supplied powerful semicircular bastions from the side of the city. The thickness of defensive walls reached 4 meters. The eastern bastion was built next to the palace in the Renaissance style, decorated with arched galler­ies. On the first floor of the palace there was the entrance gate, the way to which was given by the drawbridge lowered over the moat. The part which has been preserved best to our time is the bastions and fragments of Pototskiy Palace.

In 1672, a huge united army consisting of Turks led by Sultan Mahomet IV and Cossacks led by Hetman Petro Doroshenko approached Buchach. The Turks have already captured Kamyanets-Podilskiy and were moving towards Lviv, and Buchach happened to be one of the key cities on their way. At that time, the city belonged to Bratslav voivode Jan Pototskiy, who was absent on that day. Therefore, his wife Teresa had to supervise the defense. With ac­count of being largely outnumbered, she surrendered the castle to the enemy. Later, a peace treaty between the Ottoman Empire and the Commonwealth of Poland and Lithuania was signed in Buchach. It was called "the Buchach peace". According to it, all lands conguered by the Turks were to belong to them. The new border between Poland and Turkey was laid along the Strypa River, and divided the city into two parts — the eastern Turkish part, and the western Polish part. The occupation of Buchach by Turks lasted for 11 years until the victory of Poland in the battle of Hotyn in 1683.

*** Buchach had been the scene of several major historic events. Thus, in 1648 the city was seized by Cos­sack regiments under Maksym Kryvonis. The Cossacks managed to capture the castle with the support of city residents, but soon the Pototskiy returned and restored the destroyed elements.

An additional fortification of Buchach Castle was the fortress in Pidzamo- chok village, which was the city suburb. This fortress, a transitional type from a castle-tower to the bastion-type fortification of modern times, was con­structed in the early 17,h century. In Buchach Castle, there was a magnate's residence, while the army resided in Pidzamochok. The fortress occupied a rather vast territory and it has been pretty well preserved to our time.

Язлівецький замок

Язлівецький замок розташований у селі Язлівець Бучацького району Тернопільської області, за 82 км на південний захід від Тернополя.

Одна з найцікавіших пам'яток заповідника «Замки Тернопільщини» — Язлівецький замок, унікальний комплекс, що сформувався в результаті декількох будівельних періодів. Замок складається з двох частин — дав­ньої фортечної вежі XIV століття (Верхній замок) та елегантного палацу століття (Нижній замок). Обидві частини замку прикрашають ефектні портали, що декоровані в стилі ренесансу і добре збереглися до наших днів.

Замок зведено в дуже вдалому і мальовничому місці: він лежить на дов­гастому узвишші, яке з трьох боків омивають води річки Вільховець (притока річки Стрипа). Таким чином, замок надійно захищали круті схили пагорба, доступ до якого утруднювала річка.

Перший замок побудували наприкінці XIV століття князі Бучацькі, що оселилися в Язлівці. Бучацькі зробили замок своєю головною ре­зиденцією, і з часом представники цієї лінії роду називалися князями Язлівецькими. Спочатку замок займав близько половини нинішньої те­риторії Верхнього замку, а ключовим його елементом була могутня надбрамна вежа, що збереглася до наших днів.

У XV столітті Верхній замок розширили до нинішніх розмірів: зі схід­ного боку добудували ще один двір, оточений оборонними стінами з ве­жами. Між двома дворами розташувався житловий палацовий корпус — резиденція князів Язлівецьких, а в палаці була наскрізна арка, якою сполучалися двори замку.

1607 року чоловіча лінія роду Язлівецьких згасла і замок перейшов у власність сестрам останніх власників. 1643 року замок купив коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, і почався новий будівельний період, що розтягнувся більш ніж на десятиліття і завершився вже при синові Станіслава, Олександрі Конєцпольському. Відповідно до нових форти­фікаційних вимог Верхній замок укріпили багатоярусною напівкруглою бастеєю. Основним же результатом цього будівельного періоду стало зведення нової споруди — Нижнього замку.

Спочатку Нижній замок був додатковою лінією укріплень Верхнього замку: біля підніжжя давніх стін з'явилися додаткові бастіони з казема­тами і стіни з вежами і бастеями. Завдяки цьому ніхто не зміг захопити Язлівецький замок у ході Національно-визвольної війни 1648— 1657 ро­ків. Проте під час польсько-турецької війни 1672 — 1676 років туркам усе ж таки вдалося кілька разів прорвати оборону Язлівця.

1745 року замок перейшов у власність Станіславу Понятовському, батьку польського короля Станіслава II Августа Понятовського. Новий господар значно перебудував Нижній замок, перетворивши його на еле­гантний палац, а Верхній замок поступово занепадав. Палац — трипо­верхова будівля, що добре збереглася, в плані має П-подібну форму. За палацом влаштували парк.

1863 року власники передали замок Марцеліні Даровській, що шукала з дозволу папи римського місце для заснування монастиря. Так Язлівецький замок став монастирем Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, при якому діяла школа для дівчаток, що проіснував до Другої світової війни. Після війни в палаці розмістився санаторій, а в 1990-х роках черниці знову повернулися в ці стіни — санаторій і монастир є сусідами в одній будівлі.

Уazlivets Castle

The castle is situated in the village of Yaz­livets of Buchach District, Ternopil Region, 82 km southwest of Ternopil.

One of the most interesting monuments of the "Ternopil Castles" reserve is Yazlivets Castle, a unique complex that has been formed as a result of sev­eral construction periods. The castle consists of two parts, which are the old fortress tower of the 14thcentury, Verkhniy Zamok (the Upper Castle), and the elegant palace of the 18lhcentury, Nyzhniy Zamok (the Lower Castle). Both parts of the castle are decorated with impressive portals, which are decorated in the Renaissance style and have been well preserved until our days.

The castle is built in a very favorable and picturesque and picturesque place. It stands on the elongated hill, which is washed by the Vilhovets River (a tributary of the Strypa River) from the three sides. Thus, the castle was well protected by steep slopes of the hill, the access to which was additionally hin­dered by the river. The first castle was constructed at the end of the 14lh cen­tury by Princes Buchatskiy, who settled in Yazlivets. The Buchatskiy arranged the castle as their primary residence, and gradually the representatives of this line of the family began to be called Princes Yazlivetskiy. First, the castle oc­cupied about the half of the modern area of the upper castle, and its key ele­ment was the stout gate tower, which has survived until today.

In the 15th century, the Upper Castle was expanded to its present size. From the eastern side one more yard was added, encircled with defensive walls and towers. Between the two yards, there was a residential palace building, which was the residence of Princes Yazlivetskiy. The palace had a throughout arch, which connected the castle courtyards. In 1607, the male line of Yazlivetskiy family ended and the castle became the property of the last, owners' sisters. In 1643, the castle was purchased by the Hetman of Crown Stanislaw Koni- etspolskiy, and the new construction period began. It lasted more than ten years and was over in the time of Stanislaw's son, Oleksandr Konietspolskiy. In accordance with the new fortification requirements the Upper Castle was for­tified by a multi-tiered half-round bastion. The main result of this construction period was the erection of a new buildings, which is the Lower Castle. At first the Lower Castle was an additionally line of defense for the Upper Castle. At the foot of the ancient walls, more bastions with casemates, and walls with towers and bulwarks appeared. All these measures saved Yazlivets Castle from being captured during the national liberation war of Ukrainian people in 1648 — 1657. However, during the Polish-Turkish War of 1672— 1676, the Turks managed to break through the defense of Yazlivets Castle for several times.

In 1745, the castle became the property of Stanislaw Poniatovskiy, who was the father of the Polish king Stanislaw II August Poniatovskiy. The new owner rebuilt the Lower Castle considerably, turning it into an elegant palace, and the Upper Castle began to decline gradually. The palace was a three-storied U-shaped building that has survived to our days. Behind the palace, they ar­ranged a park. In 1863, the owners gave the castle to Martselina Darovska who was seeking for a place to establish the monastery with permission from the Pope. So Yazlivets Castle became the monastery of the Sisters of the Immacu­late Conception of the Blessed Virgin Mary, where a school for girls worked until World War II. After the war, a health resort facility was located in the palace, and in the 1990s, it was a monastery again, and today the health resort and the monastery are sharing one building.