Карта для сплаву по річці Рось

Карта для сплаву по річці РосьСкачать  карту «Участок реки Рось №2:  Обозовка - Збаржевка - Борщаговка (Винницкая обл.) - Кошев (Киев.обл) - Погребы - Косовка - Зрайки - Володарка - Логвин»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Останнім населеним пуктом вінницької ділянки р.Рось є село Борщагівка, яке розкинулось біля гирла річки Оріхової на лівому березі  Росі. На початку XVIII ст. це поселення було містом. Борщагівка відома тим, що тут у липні 1708 р. за наказом гетьмана І.Мазепи було страчено генерального суддю Лівобережної  України Василя Леонтійовича Кочубея (1640 - 25.07.1708. Похований у Києво - Печерській лаврі ) та полтавського полковника І.І.Іскру, які надіслали листа Петру I, в якому викривали таємні зносини І.Мазепи з польським і шведським королями.

Залишивши околиці с.Борщагівка Рось зустрічає Київщина, тут річка протікає по межі Тетіївського та Володарського районів впродовж 12 км по рівнині із широкою долиною і пологими схилами. Течія повільна, береги місцями зарослі очеретами, верболозом, вільхами. Від села Мармуліївки до села Косівки середня ширина річки 7-10 метрів. Не доходячи села Погреби, місцями має дещо більшу ширину.

Біля села Косівка Рось справа приймає до своїх вод четверту по довжині праву притоку - річку Роська (Роська бере свій початок на захід від села Андрушівки Погребищенського району десь із джерел у балці з назвою Довжанський Яр. Тече річка через весь Тетіївський район поміж малозаліснених берегів, приймаючи дві притоки - Розсішку та Дібровку), а зліва  - річку Коса, на якій трохи вище розташоване Руде Село, відоме пам'яткою архітектури XIX ст. - Свято-Троїцькою церквою, де знаходиться чудотворна ікона Рудосільської Божої Матері.

По Володарському району. Рельєф Володарського району являє собою слабо хвилясту рівнину, розчленовану долинами і балками (середня висота над рівнем моря 180 - 220 м), частково покриту здебільшого мішаними, а також хвойними лісами. В багатьох місцях долин річки Рось та її приток зустрічаються виходи на поверхню докембрійських геологічних утворень Українського щита у вигляді порід - гранітів, гнейсів, магматитів тощо, зокрема в районі сіл Косівка, Руде Село, Лобачів, Володарка, Городище-Пустоварівське.

Ліси розташовані в основному в південно-східній частині району в долині річки Рось, представлені окремими лісовими масивами: Володарська (Надросівська) дача, Михайлівська) дача , Пихнівський ліс, Пархомівська дача, Лобачівський ліс. Найбільший масив змішаного лісу - Володарська дача (понад 1 тис.га), розміщений на терасі річки Торц - притоки річки Рось та частково в її заплаві.

В районі річка Рось починає свій шлях від села Мармуліївки. По всій протяжності по берегах та в руслі річки зустрічаються виходи порід, каміння, цікаві місця для відпочинку та унікальні краєвиди. Від населеного пункту Шевченково до села Щербаки, на правому березі Росі зустрічаються невеликі лісові масиви. На лівому березі ліси майже відсутні.

За селом Косівкою Рось робить поворот на північний схід,тече звивисто між похилих берегів, розділяючи Володарський район навпіл. У Рось впадають: біля села Зрайок права притока річка Молочна, біля села Завадівки - ліва притока річка Рогізянка, біля Володарки - права притока річка Торц.

Володарка - селище міського типу, районий центр, зозташоване за 120 км від обласного центру м. Київ. Найближча залізнична станція - Біла Церква, за 30 км. Селище стоїть дуже зручно на лівому березі Росі. Тут річка тече по широкій рівнині. Лівий берег - родючі чорноземи, правий - піщаний та лісистий.

Час виникнення містечка точно не встановлено. Розташовані навколо нього великі кургани свідчать, що існувало воно ще в стародавн і часи. В епоху Київської Русі місто, очевидно, відігравало значну політичну роль і мало неабияке значення у торговельних операціях, оскільки через нього проходив шлях, який з’єднував столицю давньоруської держави з Галичем.

Літописи повідомляють, що в 1150 р. галицький князь Володимирко Володаревич рушив у похід, щоб допомогти своєму сватові Юрію заволодіти київським престолом. У Києві "сидів тоді князь Ізяслав, і прийшла Ізяславу вість: отже, Володимир перейшов Болохове, іде повз Мунарів до Володарева".

Це перша й остання згадка про Володарку у давньоруських джерелах.

Назва селища пов’язана зі словом "володар", яке тлумачиться як власник, господар, можновладець, державець, у значенні "той, хто стоїть на чолі держави, краю і т.п.". Цей іменник вживався і як власне ім’я. Так, у Никонівському літописі за 1000 р. пишеться про якогось Володаря, який спочатку служив Володимирові Святославовичу, а потім перейшов на бік половців. З інших джерел дізнаємося, що в XI-XII ст. було багато удільних князів, які мали це ім’я: Володар Ростиславович - брат Василька Теребовлянського, Володар Глібович - князь Городецький, Володар Василькович - князь полоцький. На початку XII ст. на півночі давньої Русі мешкали новгородці Володаревичі.

Під час монголо-татарських нападів містечко або майже вщент було зруйноване, або ж зовсім припинило існування. Лише у 1471 р. на пустому городищі Володарецькому виросло нове поселення - Слобода. За панування польського короля Сигізмунда III його об’єднали з кількома селами, і відтоді поселення стало зватися Великою Слободою, а згодом - Володаркою.

 Сьогодні, в  селищі з населення  5996 осіб (на 01.01.2019), діють в основному невеликі переробні та обслуговуючі виробництва, є аграрний ліцей, школа-інтернат, ліцей, дитячо-юнацька спортивна школа, дитяча школа мистецтв, музей. Красою селища є повноводне Володарське водосховище, води якого інколи завдають чимало клопотів мешканцям його узбережжя.