Карта региональной экосети «Роський гидроэкологический коридор»

Карта региональной экосети "Роський гидроэкологический коридор"Карта региональной экосети «Роський гидроэкологический коридор» 

Скачать лист №1

Скачать лист №2

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Флора та мікобіота території  Роського  гідроекологічного  коридору. Територія включає ділянки, на яких зростають рідкісні, ендемічні та реліктові види рослин. Флора і рослинність долини р. Рось та її приток включає 652 види рослин, 29 - грибів, 56 - водоростей, 32 - мохів, 24 - лишайників. Фітопланктон річки складається в основному з діатомових водоростей. Серед синьо-зелених у планктоні виявлено осциляторії. Навесні інтенсивність розвитку фітопланктону значно зростає. Особливо спостерігалося збільшення кількості видів зелених, пірофітових і золотистих водоростей. Що стосується ви-щих судинних рослин, то поблизу берегів трапляються подекуди окремі плями лепешняка великого (Glyceria maxima (C. Hartum ) Holmb.), рогозу вузьколистокого (Typha angustifolia L.), зрідка - лепехи звичайної (Acorus calamus L. ).

Роський гідроекологічний коридорТериторія Корсунь-Шевченківського водоймища:  у його верхів’ї, де заплава затоплена на незначну глибину, найвищі її ділянки виходять на поверхню, утворюючи ряд невеликих островів. Центральні ділянки цих островів зайняті заростями вільхи й осоками (Carex omskiana Meinch., С. gracilis Curt.), на нижчих ділянках - зарості очерету, лепешняка великого, їжачої голівки та рогозу вузьколистокого. По периферії такий острів зазвичай оточений нешироким кільцем занурених рослин, де домінує Najas marina. У середній та нижній частинах водосховища зарості водних рослин є лише біля берегів, утворюючи два чітко виражені пояси. У прибережному поясі переважає очерет, зрідка трапляються зарості їжачої голівки багатогранної та рогозу вузьколистокого. Лише на окремих ділянках знайдено невеликі зарості лепешняка великого. Ширина прибережного поясу коливається від кількох до десятків метрів і залежить від рель’єфу дна водойми. Зі збільшенням глибини угруповання напівзануреної рослинності змінюються заростями занурених рослин, які суцільним поясом просуваються до центру водойми, до глибини 2-2,5 м. У поясі занурених рослин трапляються Najas marina, Ceratophillum demersum L., Potamageton perfoliatus L., утворюючи то чисті, то мішані асоціації. Загальна площа водосховища зайнята угрупованнями водних рослин.

Рослинність. Розвинена лучно-болотна рослинність. Більша частина водозбору зайнята ріллею. Ліси займають близько 10 % території. Ліси листокяні, в основному дубові з домішками грабу та мішані - дуб, береза, осика. За геоботанічним районуванням України досліджувана територія розташована в трьох геоботанічних районах: Христинівсько-Звенигородському грабово-дубових, дубових лісів, лучних степів та рослинності гранітних відслонень, Канівському грабово-дубових і дубових лісів і Черкасько-Чигиринському дубово-соснових, соснових та грабово-дубових лісів і терасових варіантів лучних степів та евтрофних боліт Умансько-Канівського (Правобережного Центрального) геоботанічного округу дубових, грабово-дубових лісів та лучних степів Подільсько-Середньопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції. Сьогодні корінні дубові й дубово-грабові ліси в регіоні майже не збереглися, оскільки вони практично повністю були вирубані у 60-90-х p. XIX ст. Невеликі за площею залишки цих лісів спостерігаються на лесовій терасі лівого берега Росі та в заплаві Дніпра. Те саме стосується і соснових лісів природного походження, які фрагментарно ще збереглися лише у Михайлівському лісництві (Канівський р-н), решта ділянок замінено штучними насадженнями з Pinus sylvestris L. Площі лучних степів також значно скоротилися. Вони трапляються невеликими ділянками на верхніх частинах схилів високих грив і рівнинних ділянках терас серед соснових лісів. Більша частина їх також замінена P. sylvestris. Евтрофні болота мають незначне поширення у притерасній частині заплави, але їх площі також скорочуються внаслідок різкого коливання рівня води в заплаві.

Ландшафтні особливості пониззя, а також інтенсивність антропогенного впливу визначають специфіку рослинного покриву. Розподіл рослинності в межах долини зумовлюють особливості ґрунтово-гідрологічних умов та зміна висот мезорель’єфу.

На лесовій терасі близько 2,5 тис. га займають грабово-дубові ліси. Решта територій, де раніше росли ці ліси (3 тис. га), розорана. Ґрунтовий покрив складений сірими і світло-сірими опідзоленими лісовими суглинками. Переважають асоціації Сагріпеїо (betuli)-Querceto (roboris) aegopodiosum (podagrariae), C. (betuli)- Q. (roboris) asarosum (europaei), C. (betuli)-Q. (roboris) convallari- osurn (majalis), C. (betuli)-Q. (roboris) mercurialidosum (perennis), C. (betuli)-Q. (robori) poosurn (nemoralis), C. (betuli)-Q. (roboris) coryloso (avellanae)-stellariosum (holosieae). Деревостан двоярусний, перший ярус складений Quercus robur L. заввишки 20-22 м з участю Fraxinus excelsior L., другий - Carpinus betulus L. (15-18 м) з участю Acer campestre L. Зімкнутість крон деревного ярусу 0,6-0,8. Для розрідженого чагарникового ярусу характерні Еи- onymus verrucosa Scop., E. europaea L, Swida sanguinea (L.) Opiz, Acer tataricum L., Frangula alnus Mill., Rubus caesius L., Viburnum opulus L. Загальне проективне покриття трав’яного ярусу становить 40-60%. Переважають Mercurialis perennis L., Convallaria majalis L, Polygonatum multiflorum (L.) AIL, Aegopodium podagr- aria L., Stellaria holostea L., значною є роль синантропних видів - Chelidonium majus L., Geum urbanum L., Impatiens parviflora DC, Urtica dioica L. Асоціація Carpineto (betuli)-Querceto (roboris) aegopodiosum (podagrariae) занесена до Зеленої книги України. Згадані асоціації досить репрезентативно представляють цей клас формацій, характерний для Лісостепу України.

На боровій терасі домінують дубово-соснові (70 %) і соснові (20 %) ліси. Переважними типами грунтів є слабопідзолистокі піщані й супіщані. Дубово-соснові ліси приурочені до рівнинних ділянок на глинистих пісках з суглинковими прошарками або легких супісках. Вони представлені угрупованнями Quereeto (roboris)-Ріnetum (sylvestris) ealamagrostidosum (epigeioris), Q. (roboris)-P. (sylvestris) festucosum (beckerii), Q. (roboris )-P. (sylvestris) dryo-pteridosum (filixmaris), Q. (roboris) - P. (sylvestris) pteridiosum (aquilini), Q. (roboris)-P. (sylvestris) melicosum (nutantisj. Перший деревний під’ярус сформований P. sylvestris віком близько 70 років, заввишки до 28 м, зімкнутістю крон 0,5-0,6 (І-II бонітет). У другому під’ярусі переважає Q. robur (15-20 м) з участю Pyrus communis L., Populus tremula L., Acer campestre, Ulmus glabra Huds., Malus sylvestris Mill. У чагарниковому ярусі виявлено Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. & Wotosczc.) Kla’skova, Euonymus verrucosa, Corylus avellana L., Genista tinctoria L., Berberis vulgaris L. Травостій досить густий (до 80 %) з Pteridium aquilinum (L.) Kuhn., Fragaria vesca L, Convallaria majalis, Peucedanum oreoselinum (L.) Moench, Betonica officinalis L. s. l.,Agrostis tenuis Sibth., Calamagr- ostis epigeios (L.) Roth, зрідка трапляються Platanthera bifolia (L.) Rieh., P. chlorantha (Cust.) Reichenb., Neottia nidus-avis (L.) Rieh., а також чагарничок Daphne cneorum L. - види з Червоної книги України. Трохи менше поширені соснові ліси, що приурочені до незначних підвищень рель’єфу і рідше зростають на зниженнях рельєфу та пологих схилах. Для них характерні дерново-слабопідзолистокі та дерново-глейові піщані грунти. Представлені угрупованнями Pinetum (sylvestris) ealamagrostidosum (epigeioris), P. (sylvestris) festucosum (beckerii), P. (sylvestris) pteridiosum (aquilini). У деревостані панує сосна віком 70-80 років заввишки до 28 м з незначною домішкою Betula pendula Roth. У трав’яному покриві (загальне проективне покриття 50-70 %) значною є участь псамофітів, зокрема Helichrysum arenarium (L.) Moench, Festuca beckeri (Hack.) Trautv., Koeleria glauca (Spreng.) DC, Centaurea borysthenica Grun., Dianthus borbasii Vandas, Potentilla arenaria Borkh., Thymus pallasianus H. Br., досить часто трапляється Pulsatilla nigricans Storck. — вид, занесений до Червоної книги України. Невеликі ділянки на боровій терасі (в цілому близько 20 га) займають угруповання зеленомохово-соснових лісів (Pirteta hylocomiosa), занесені до Зеленої книги України. У моховому покриві тут домінують Dicranum polysetum Sw., Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt, і Polylrichum formosum Hedn. В великій кількості (проективне покриття 40 %) відмічений Diphasiastrum complanatum (L.) Holub - вид, занесений до Червоної книги України.

На вирівняних підвищених ділянках борової тераси серед соснових лісів збереглися залишки степової рослинності, які в цілому займають площу близько 8 га. Це одне з найбільших і найпівнічніших місцезростань ковильників у Лісостепу України. Вони представлені угрупованнями Stipetum (borysthenicae) festucosum (beckerii), S. (borysthenicae) calamagrostidosum. (epigeioris), S. (borysthenicae) purum, S. (capillatae) calamagrostidosum (epigeioris ), S. (capillatae) purum. Загальне проективне покриття - 60-80 %, висота травостою - до 80 см. Домінантами травостою є Stipa borysthenica Klok. ex Procud., Stipa capillata L. - види, занесені до Червоної книги України. Зрідка на цих ділянках трапляється Tragopogon ucrainicus Artemcz. - вид, занесений до Європейського Червоного списку. Формації Stipeta borysthenicae та Stipeta capillatae занесені до Зеленої книги України.

У зниженнях притерасної частини заплави в місцях зі значним ґрунтовим підтопленням та торф’янистими, торф’яно-глейовими і мулистокими грунтами поширені трав’яні болота, які трапляються часто, але не створюють суцільних масивів (їх загальна площа становить близько 200 га). Найпоширенішою є асоціація Phragmitetum (australis) purum, угруповання якої приурочені до найбільш обводнених ділянок. У місцях з трохи меншим обводненням поширені угруповання осоково-очеретяних боліт, представлені асоціаціями Phragmitetum (australis) caricosum (acutae), Caricetum (acutiformis) phragmitosum (australis), Caricetum (ripariae) phragmitosum (australis). На ділянках з мулувато-глейовими грунтами або незначним шаром торфу переважають угруповання Typhetum (angustifoliae) caricosum (acutae), T. (angustifoliae) purum, T. (angustifoliae) glyceriosum (maximae), Scirpetum (lacustris) purum. Менше поширені болота з домінуванням у травостої Acorus calamus L. та Iris pseudacorus L., приурочені до сильно замулених знижень притерасної частини з надмірною евтрофізацією.

Лісові болота з Ainus glutinosa (L.) Gaertn., які в середній течії Росі займають значні площі, у пониззі відсутні, хоч до створення Кременчуцького водосховища вони були досить поширеними. Це зумовлено екологічними особливостями A. glutinosa, яка не витримує постійного надмірного затоплення.

У знижених місцях центральної, а також у притерасній частині заплави поширені болотисті луки — займають близько 1 тис. га, або 38 % площі заплави. Основними грунтами є дерново-глейові, лучні оглеєні, лучно-болотні, мулистоко-глейові. Переважаючими асоціаціями є Poetum (palustris) caricosum (acutae), Poetum (palustris) phalaroidosum (arundinaceae), Phalaroidetum (arundinaceae) caricosum (acutae), Caricetum (acutae) agrostidosum (stoloniferae), C. (acutae) glyceriosum (maximae), C. (acutae) poosum (palustris), C. (acutae) caricosum (vulpinae), G. ( fluitantis) purum, Glycerietum (maximae) agrostidosum (giganteae), G. (maximae) caricosum (vesicariae), G. (maximae) glyceriosum (fluitantis), Eleocharetum (palustris) purum. їх проективне покриття становить 95-100 %, висота травостою досягає 100-150 см. У ценозах асоціацій Eleocharetum (palustris) purum та Glycerietum (maximae) caricosum (vesicariae) зрідка  трапляється Orchis palustris Jacq -         вид, занесений до Червоної книги України, який на цій території знаходиться на південній межі свого суцільного поширення.

У центральній частині заплави на невисоких рівнинних ділянках з дерновими, дерново-лучними, піщанистими, супіщаними та суглинистими чорноземно-лучними грунтами переважає справжньолучна рослинність, яка займає 1,54 тис. га, або 60 % площі заплави. Вона представлена угрупованнями Alopecuretum (pratensis) elytrigiosum (repentis), Poetum (pratensis) achilleosum (submillefolii), P. (pratensis) plantagosum (lanceolatae), Elytrigietum (repentis) festucosum (pratensis), E. (repentis) gratiolosum (officinalis), E. (repentis) hierochloosum (odorati), E. (repentis) poosum (pratensis), Festucetum (pratensis) elytrigiosum (repentis), F. (pratensis) phleosum (pratensis), F. (pratensis) poosum (pratensis), F. (pratensis) trifoliosum (pratensis). Загальне проективне покриття травостою становить 95-100 %, а його висота - 60-70 см. На ділянках, трансформованих внаслідок постійного випасання, поширені угруповання асоціації Trifolielum (repentis) plantagosum (lanceolatae) із загальним проективним покриттям 60-70 %. Серед травостою справжніх лук знайдено популяцію рідкісного виду Iris sibirica L., який знаходиться в регіоні досліджень на південній межі свого суцільного поширення.

На значно підвищених ділянках прируслової, рідше - центральної частин заплави (до 3-5 м над рівнем води) з малогумусовими дерново-лучними і піщанистими грунтами поширені угруповання остепнених лук. У заплаві Росі вони займають незначні площі (близько 50 га, або 2 % площі заплави). Представлені асоціаціями Poetum (angustifoliae) agrostidosum (vinealis), P. (angustifoliae) festucosum (valesiacae), P. (angustifoliae) elytrigiosum (repentis), Caricetum (praecocis) koeleriosum (delavignei), Festucetum (beck- erii) purum, Festucetum (valesiacae) poosum (angustifoliae). Загальне проективне покриття становить 60-80 %. В угрупованнях асоціації Festucetum (beckerii) purum знайдено численну (більше ніж 30 особин на 100 м ) популяцію Orchis coriophora L. - вида, занесеного до Червоної книги України. Це найбільша його популяція в регіоні.

У прирусловій частині заплави значно поширені ліси з Salix alba L., які простягаються майже суцільною смугою завширшки від 2 до 10 м уздовж берегів Росі на відстань до 40 км. Приурочені до прируслових грив, де внаслідок алювіальної діяльності річкового потоку утворюються свіжі супіщані наноси зі значною кількістю мулу. В гирловій частині вербові ліси поширені також на наносних піщаних островах, утворених після заповнення Кременчуцького водосховища. Ці ліси представлені угрупованнями Salicetum (albae) calamagrostidosum (epigeioris), S. (albae) elytrigiosum (repentis), S. (albae) glechomosum (hederaceae), S. (albae ) petasitosum (spurii), S. (albae) caricosum (acutae), S. (albae) phragmitosum (australis), Populeto (nigrae) — Salicetum (albae) rubosum (caesii) nudum. У деревному ярусі, крім Salix alba, трапляються Populus nigra і значно рідше Populus alba L. Висота деревного ярусу становить 16-18 м, зімкнутість крон - 0,5-0,7 м. У чагарниковому ярусі трапляється Rubus caesius L., частіше він нерозвинутий. Проективне покриття трав’яного ярусу 20-50 %. Перебуваючи в умовах значного підтоплення, ці ліси відзначаються певними особливостями травостою. Зокрема, в них збільшується роль гігрофітів, таких як Iris pseudacorus, Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Scutellaria hastifolia L„ Symphytum officinale L., Caltha palustris L. На підвищених піщаних наносах прируслової частини заплави поширена чагарникова рослинність, представлена угрупованнями формації Saliceta acutifoliae, зокрема Amorphetum (fruticosae) - Salicetum (acutifoliae) calamagrostidosum (epigeioris), S. (acutifoliae) caricosum (praecocis), A. (fruticosae) - S. (acutifoliae) koeleriosum (glaucae). Загальне проективне покриття становить 40-50 %, зімкнутість крон чагарникового ярусу - 0,4-0,5. На низьких берегах у місцях підвищеної вологості ґрунту незначне поширення мають ценози Salicetum (triandrae) caricosum (acutae), S. (triandrae) phragmitosum (australis ), S. (triandrae) typhosum (angustifoliae) (загальне проективне покриття до 100 %, зімкнутість крон чагарникового ярусу -   0,5-0,7, проективне покриття трав’яного ярусу - 40-70 %).

Водна рослинність пониззя Росі, особливо у гирловій частині, відзначається флористичним і ценотичним багатством, зумовленим наявністю великої кількості різних за розміром заплавних водойм (від 4 до 15 тис. кв.м), утворених внаслідок підтоплення заплави і значного меандрування русла. У затоках і озерах гирлової частини Росі на слабопроточних ділянках з мулистокими донними відкладами значні площі займають угруповання Salvinietum (nalantis) lemnosurn (minoris), Trapetum (natantis) ceratophyllosum (demersi), T. (nalantis) salviniosum (natantis), Nymphaeetum (albae) traposum (natantis) з участю Salvinia natans L. і Trapa natans - видів, занесених до Червоної книги України, а також угруповання Ceratophylletum (submersi) potamogetosum (friesii), Nymphaeetum (candidae) ceratophyllosum (demersi), N. (candidae) potamogetosum (compressi), Nymphaeetum (albae) nupharosum (lut- eae), N. (albae) purum, Nupharetum (luteae) nymphaeosum (albae), N. (luteae) nymphaeosum (candidae), N. (luteae) utriculariosum (vulgaris), Potamogetonetum (friesii) potamogetosum (compressi), P. (friesii) potamogetosum (pusilli), Potamogetonetum (Jrichoidit- is) purum, Utricularietum (minoris) lemnosum (trisulcae) з участю видів з Червоного списку водних макрофітів України — Ceratop- hyllum submersum L., Nymphaea Candida J. & C. Presl, N. alba L., Nuphar lutea (L.) Smith, Potamogeton compressus L., P. trichoides Schlecht & Cham., Utricularia minor L. Угруповання формацій SaIvinieta natantis, Trapeta natantis, Ceratophylleta submersi, Nymp- haeeta candidae, Nymphaeeta albae, Nuphareta luteae занесено до Зеленої книги України. Практично всі наведені угруповання набули поширення після затоплення. В роботах, виконаних на цій території до заповнення водосховища, вони не наводяться. У цей час територія гирла була зайнята справжніми і болотистими луками. Затоплення зумовило розвиток найсприятливіших умов для рідкісних видів гідрофітів та їх угруповань. Саме в пониззі Росі зосереджені найбільші їх площі в регіоні. Зокрема, на мілководдях острова Круглик Канівського природного заповідника, розташованого за 9 км від гирла Росі, всі вищезгадані види водних рослин, за винятком Nymphaea alba і Nuphar lutea, відсутні. На решті територій у руслі Росі на ділянках з піщаними, глинисто- піщаними і мулистокими донними відкладами та помірною течією переважають ценози Ceratophylletum (demersi) purum, C. (demersi ) myriophyllosum (spicati), Myriophylletum (spicati) potamogetosum (perfoliati), Najadetum (marinae) purum, Potamogetonetum (perfoliati) potamogetosum (pectinati). Серед повітряно-водних угруповань найпоширеніші ценози асоціацій Sagittarietum (sagit- tifoliae) alismatosum (plantago-aquaticae), S. (sagittifoliae) purum, Butometum (umbellati) sagittariosum (sagittifoliae), B. (umbellati) alismatosum (plantago-aquaticae), Phragmitetum (australis) glyceriosum (maximae), Ph. (australis) leersiosum (oryzoiditis), Ph. (australis ) typhosum (angustifoliae), Typhetum (angustifoliae) purum, Typhetum (latifoliae) purum. Лучна рослинність охороняється в заказнику «Прироські луки» (25 га), створеному в околицях с. Тубільці (Черкаський р-н) для збереження високопродуктивної лучної ділянки, на якій зростають види, занесені до Червоної книги України, - Orchis morio L. і Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F. Hunt & Summerhayes. У Михайлівському лісництві охороняється цілий ряд рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, -    Diphasiastrum. complanatum, Stipa borysthenica, Daphne cneorum, Platanthera bifolia, P. chlorantha, Pulsatilla nigricans, а також регіонально рідкісні види, що перебувають на межі свого суцільного ареалу, - Eremogone biebersteinii (Schlecht.) Holub і Astragalus varius S.G. Gmel. (північна межа), Rhodococcum vitisidaea (L.) Avror. (південна межа), Sieglingia decumbens (L.) Bernh. (східна межа). Досі поза охороною залишаються унікальні угруповання підтоплених територій у гирлі Росі (близько 3 тис. га). Це насамперед стосується рідкісних реліктових угруповань з домінуванням видів, занесених до Червоної книги України, - Salvinia natans і Тгара natans, угруповань, у складі яких є види, занесені до Червоної книги України, - Orchis palustris, О. coriophora, Neottia nidusavis, ценозів з участю регіонально рідкісних видів - Nymphaea Candida, Potamogeton compressus, P. friesii, P. pusillus, Ceratophyllum submersum, Utricularia vulgaris L., U. minor, Iris sibirica, а також типових для України угруповань із реліктових видів, що скорочують свій ареал, - Nymphaea alba та Nuphar lutea. Ця територія зазнає сильного антропогенного впливу, пов’язаного з рекреацією, забрудненням води внаслідок скидання стічних вод, зокрема підприємствами Стеблева і Корсуня-Шевченківського, сінокосінням і випасанням на луках, рубками і підсочкою у лісах. Тому стає реальною загроза втрати існуючого фіторізноманіття.

Фауна Роського  гідроекологічного  коридору >>>>>>>>>>