Карта реки Стырь №5: Вараш (Кузнецовск) – Заречное – Иванчицы (Украина) – Ладорож (Беларусь) – Остров»

Карта реки Стырь №5: Вараш (Кузнецовск) – Заречное – Иванчицы (Украина) – Ладорож (Беларусь) – Остров» Скачать «Карта реки Стырь №5:  г.Вараш (Кузнецовск) – Стар.Рафаловка – Бабка – Сопачов – Диброва – Щеков – Крымно – Мульчицы – Бышляк – Вел.Телковичи – Млынок – Новоселки – Мал.Телковичи – Приветовка – Волчицы – пгт Заречное – Иванчицы (Украина) – Ладорож (Беларусь) – Остров» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На сьогодні поверхневі води басейну р. Стир представлені звивистими, місцями спрямленими, рівнинними річками, меліоративними каналами, озерами, а також численними водоймами антропогенного походження.

Режим та характер поверхневих вод басейну р. Стир визначається природними чинниками. Згідно гідрологічного районування поверхневих вод України води басейну р. Стир належать до двох гідрологічних областей. Верхів’я та середня течії знаходяться у західній області достатньої водності (Волинській підобласті достатньої водності та Верхньоприп’ятсько-Бузькій підобласті надмірної водності), пониззя в поліській області надмірної водності Для обох областей характерний мішаний режим живлення, з переважанням снігового (40-60% за рік), яскраво виражена весняна повінь, літньо-осіння та зимова межень, нечасті дощові паводки, переважно в теплий період року.

Річки - це найважливіша складова поверхневих вод басейнової системи. Природна річкова мережа у межах басейну Стиру найбільш збереглася на підвищених ділянках басейну, райони ж низинним рельєфом зазнали суттєвих змін внаслідок впливу широкомасштабних меліорацій, що проводилися в минулому столітті. Річок з довжиною понад 10 км в басейні налічується 26 . Найбільші з них Стир, Іква, Стубла, Кормін, Слонівка, Пляшівка, Радоставка та ін.

Важливу частину поверхневих вод басейну займають озера, що можуть впливати на поверхневий стік, акумулюючи надлишок вологи в період весняної повені чи дощового паводку. В басейні р. Стир поширена значна кількість озер, але всі вони мають незначні площі. Найбільшим озером басейну є Біле озеро. Озеро карстового походження, площею 453 га та глибиною близько 26 м, розміщене у межах поліської частини басейну.

Водойми антропогенного походження переставлені у межах басейну ставами і водосховищами, що чинять на поверхневий стік вплив, аналогічний впливу озер, хоча і антропогенноконтрольований. Найбільшими водосховищам басейну є Хрінницьке та Млинівське. Чашу Хрінницького водосховища, розміщеного у межах Волинського Опілля почали заповнювати в кінці 1969 початку 1970 рр. об’єм води у водосховищі сягає 50 млн. м , вплив його на гідрологічний режим річки, як вище по течії, так і нижче дуже суттєвий, що представлено в попередньому розділі нашого дослідження. Млинівське водосховище розміщено на найбільшій притоці Стиру річці Іква. Стави незначної площі розміщені майже на всіх притоках басейну р. Стир, найбільші ж із них поширені на Поліссі. Тут варто виділити найбільші стави басейну - став Довгий, Олексинський, Кудрявка, Свердлове, сумарна площа дзеркала яких становить близько 15 км2, розміщені в Зарічнянському районі Рівненської області.

Розподіл внутрішньорічного стоку в басейні р. Стир досить нерівномірний. Для середнього по водності року найбільша кількість стоку проходить навесні, близько 36%, влітку - 21%, восени - 19% та взимку 24%. В маловодні роки зростає частка стоку весняного періоду, в багатоводні - частка осінньо-зимового стоку.

Середній річний стік зазнав суттєвих змін протягом досліджуваного періоду (1945-2015 рр.). Середні річні витрати зросли по всіх гідрологічних постах у межах басейну, окрім г/п Великі Млинівці. Найменше зростання середньорічних витрат спостерігалося в верхів’ї басейну, найбільше в пониззі. Варто зауважити, що протягом останніх 70 років, спостерігалися періоди як з високою водністю, так і з низькою. Середня тривалість таких періодів становить 12 років.

На річках басейну р. Стир максимальний стік формується або від талих вод, або від випадання рясних дощів. Характерною фазою гідрологічного режиму річок досліджуваної території є весняна повінь, яка щорічно формується навесні в результаті сніготанення та випадання дощів при сніготаненні. У басейні р. Стир вона починається в першій половині березня, але в окремі роки може зміщуватися на лютий або квітень. В останні 10 років спостерігається тенденція до зміщення дати початку повені на кінець лютого. Найбільш рання дата початку повені спостерігалася в басейні р. Стир у січні 2002 року, найбільш пізня - на початку квітня 1996 року. Підйом рівня навесні починається зазвичай в першій половині березня, в окремі роки в лютому або квітні. Середня інтенсивність підйому рівня 0,2-0,5 м/добу, максимальна - 1,0 м/добу.

Повінь зазвичай найраніше починається в верхів’ї басейну р. Стир. Найбільші строкові витрати в верхів’ї спостерігаються найчастіше в першій декаді березня, в середній течії - в середині другої декади березня, в пониззі ще на кілька днів пізніше. Висота підйому води при звичайній весняній повені становить: 0,3-2,5 м у верхів’ї басейну, 2,0-2,8 м в середній течії і 1,5-2,3 м в пониззі. Зменшення висоти весняної повені в пригирлові частині басейну пояснюється наявністю широкої заболоченої заплави.

Дата закінчення повені також суттєво різниться у межах басейну р. Стир: найраніше, в першій декаді квітня, повінь закінчується в верхів’ї басейну (модальна ділянка Вороняки), найпізніше, на початку травня - на Поліссі. Стік за повінь становить в середньому по басейну 24 % річного стоку: найменший відсоток річного стоку характерний для верхів’я басейну (18 %), найбільший - для пониззя (29 %). Збільшення тривалості повені в пониззі басейну р. Стир сприяє заболоченню цієї території.

Повінь проходить зазвичай одним піком, але, в окремі роки, внаслідок повернення холодів, а разом з ними і відновленням льодових явищ, розчленовується на два піки, рідше три. Спад повені в перші дні відбувається так само інтенсивно, як і підйом, і сповільнюється до кінця повеневої періоду.

Загальна тривалість водопілля збільшується в напрямку гирла і становить від 36 діб в верхів’ї басейну до 59 - в пониззі.

Найвищі рівні повені, як правило, є максимальними в році. Середня висота весняної повені над мінімальним річним рівнем становить 3,5-4,5 м. На малих річках стояння води на заплаві триває в середньому 25-30 днів, на середніх і великих - близько 1,5-2 місяців.

Загалом, протягом періоду спостережень спостерігається тенденція до зменшення максимальних повеневих витрат, і чим довший ряд спостережень, тим зміни різкіші. Характерним є й те, що зменшення відбувається у межах всіх модальних ділянок басейну Стиру.

Другим за значенням, після повені, гідрологічним явищем, що приносить величезні лиха у вигляді руйнування споруд, затоплення населених пунктів, промислових об'єктів і сільськогосподарських угідь, є дощові паводки.

Формування дощового стоку в межах досліджуваного басейну відбувається в результаті взаємодії метеорологічних факторів, що обумовлюють характер випадання зливових опадів (інтенсивність, тривалість, площа зрошення) і фізико- географічних характеристик поверхні річкових водозборів, що визначають величину втрат на інфільтрацію, швидкість і час добігання по схилах і руслу.

У басейні Стиру часто випадають дощі зливового характеру, що зрошують великі території. Зливові опади зазвичай випадають у червні-серпні, максимум опадів спостерігається в липні. Основна маса їх випадає під час окремих інтенсивних злив і дощів (20 мм і більше). Ефективні дощі, що утворюють поверхневий стік, випадають у межах Полісся 15-20 разів на рік.

Паводки, на відміну від повеней, виникають нерегулярно і за величиною максимальної витрати і шару стоку паводки, як правило, істотно менші максимумів водопілля.

Високі літньо-осінні паводки - рідкісне явище. За останні 50 років в басейні р. Стир спостерігалося 5 значних дощових паводків, викликаних інтенсивними дощами (червень-серпень 1948 р., червень-липень 1955 р. і 1962 р., червень-серпень 1969 р., жовтень-листопад 1974 р.). Пропускна здатність заплав особливо помітно зменшується в теплий період року. Якщо в зарослому руслі витрати води при тих же рівнях в 1,3-1,5 рази менше порівняно з вільним від рослинності руслом, то на заплаві вони зменшуються вже в 2,0-2,5 рази. У деяких випадках заплава може бути затоплена водою, а течія на ній зовсім відсутня (верхів'я р. Стир). Тому під час паводків вода в річках утримується протягом 2-3 місяців і більше на високих рівнях, які на 1,5-4,5 м вище звичайних меженних, затоплюючи заплави і перешкоджаючи зниженню рівнів грунтових вод на прилеглій території.

Часті щорічні відлиги в басейні р. Стир нерідко призводять до зимових паводків, які найбільш чітко виражені на малих річках. Як правило, по висоті ці паводки не перевищують весняну повінь за винятком тих років, коли сніготанення супроводжується випаданням рідких опадів (1948, 1982, 1986, 1989, 1998 рр.)

Терміни встановлення літньої межені коливаються в значних межах – від кінця квітня (у верхів'ї) до липня (у пониззі). Для річок басейну характерна літньо-осіння межень, що порушується окремими підйомами, викликаними дощовими паводками, а також зимова межень, що переривалася в окремі роки підйомами рівня внаслідок танення снігу під час відлиг. Найбільш ранній початок літньо-осінньої межені спостерігається в першій декаді травня. Середня тривалість її дорівнює 120-140 днів, найбільша - 180-220 днів.

Середня тривалість найбільш маловодного періоду літньо-осінньої межені становить 20-30 днів, найбільша - 60-140 днів. Кінець літньо-осінньої межені відноситься до третьої декади листопада - першої половини грудня. Найнижчі рівні спостерігаються найчастіше в червні-липні, рідше в листопаді у верхній течії і в серпні-вересні в нижньій. Майже щороку по річці проходить кілька дощових паводків, висотою 0,4-1,6 . Відзначаються також осінні і зимові підйоми рівня. Перші викликаються дощами, другі - відлигами, висота їх сягає іноді 2,0-2,6 м. Найнижчі зимові рівні бувають найчастіше в кінці грудня або в січні.

Початок зимової межені спостерігаємо, в основному, у третій декаді листопада - першій половині грудня. Середня тривалість зимової межені становить 60-80 днів, найбільша - 100-120. Закінчення зимової межені припадає на березень, в окремі роки - лютий.

За даними багаторічних спостережень для більшості річок басейну простежується чітка тенденція до збільшення модулів мінімального стоку при зростанні площі водозбору. Це пояснюється зростанням частки підземного живлення в загальному обсязі стоку і великою кількістю водоносних горизонтів підземних вод , які дренуються рікою.

Загалом, протягом досліджуваного періоду спостерігається тенденція до збільшення мінімальних витрат як холодного періоду, так і періоду відкритого русла. Мінімальні витрати найбільш помітно зросли в пониззі басейну.

Аналіз водного режиму річок басейну Стиру показав, що річна зміна рівнів на річках басейну характеризується звичайно високою весняною повінню і досить низькою меженню, яка переривається паводками від випадання дощу або танення снігу.

Річка Стир є найбільшою водною артерією міста Луцьк, яке знаходиться безпосередньо на її терасах та в межах її заплави, а також на межиріччі приток Стиру - р. Сапалаївка, р. Чорногузка, р. Омеляник, струмків Жидувка та Зміїнець. Річкова мережа відображає специфічні риси вологообігу в межах водозбору, обсягів річкового стоку та його хімічного складу, особливості взаємодії поверхневого стоку і підстильної поверхні, і є, фактично, індикатором екологічного стану м. Луцьк.

В умовах сучасної господарської діяльності інтенсивно змінюються ландшафти Полісся, зокрема, і ландшафти басейну р. Стир. Басейн річки Стир - один з найбільш змінених регіонів у межах Західного Полісся. Погіршення екологічного стану басейну в останні 35 років, зумовлено великомасштабними гідротехнічними меліораціями, збільшенням розораності земель, вирубкою лісів, рекреацією, забрудненням території внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Важливою умовою стабільності басейнової системи є якість води. Установлено, що поверхневі води басейну р. Стир належать до третьої (ІІ клас) та четвертої (ІІІ клас) категорій якості, тобто до добрих і задовільних вод, що за ступенем чистоти відповідає досить чистим чи слабозабрудненим. Щодо загальної якості поверхневих вод, басейн умовно можна поділити на дві частини - слабозабруднене верхів’я (модальні ділянки Вороняки, Мале Полісся), середня течія басейну (Волинське Опілля) та досить чисте пониззя (Передполісся, Полісся).

Атмосферні опади

Кліматичні чинники виступають основними регуляторами гідрологічного режиму басейнової системи. Останнім часом надзвичайна увага приділяється проблемам глобального потепління, зростання середньорічних чи середньомісячних температур у межах різних континентів географічних зон, натомість дещо менше приділяється уваги, дослідженню змін, що відбуваються з атмосферними опадами. Оскільки опади відіграють одну з вирішальних ролей у формуванні поверхневого стоку басейнових систем, особливо в теплий період, саме вивченню їх багаторічного ходу та внутрішньорічного режиму і варто приділити увагу.

Середня багаторічна кількість опадів, та їх розподіл протягом року суттєво різниться по басейну р. Стир. Найбільша середня багаторічна кількість опадів в басейні р. Стир випадає по метеостанціях розміщених у межах Вороняків та Малого Полісся, тобто в верхів'ї річки (м.Кременець, м.Броди), а також Передполісся, тобто в пониззі (м.Маневичі), найменша - у межах Волинського Опілля, середня течія (м.Луцьк), що пов'язано з особливостями розміщення досліджуваного басейну в межах різних природних зон та на різних геоморфологічних рівнях.

Щодо річного ходу опадів, то по всіх метеостанціях спостерігається досить схожа картина: найбільша кількість опадів випадає влітку (в липні), найменша - взимку (січень, лютий) чи на початку весни (березень). Середня багаторічна кількість опадів липня в басейні змінюється від 87 мм по метеостанції Луцьк до 104 мм по метеостанції Броди. Середня багаторічна кількість опадів січня - березня змінюється від 27 мм по метеостанції Луцьк до 42 мм - по метеостанції Маневичі. Загалом, найбільша кількість опадів теплого періоду випадає в верхів’ї басейну (Вороняки та Мале Полісся), холодного - в пониззі (Передполісся). Найменша кількість опадів як теплого так і холодного періоду характерна для Волинського Опілля.

Протягом останніх 70 років безперервних спостережень за опадами на території басейну р. Стир спостерігається чітка тенденція до збільшення їх кількості.

Найбільше зросла кількість опадів по метеостанціях, що розміщені в пониззі р. Стир, у межах модальних ділянок Передполісся та Полісся. Оскільки пониззя басейну розміщене в зоні надмірного зволоження, зростання кількості опадів сприяє і зростанню коефіцієнта зволоження, а одночасно і пришвидшенню вторинного заболочення. Рухаючись в напрямку на південь, тобто до верхів’я басейну, тенденція до зростання сумарної річної кількості опадів слабшає. У межах модальних ділянок Вороняки та Мале Полісся, що розміщенні у верхів’ї басейну, річна сума опадів практично не змінилася.

Атмосферні опади відіграють одну з основних ролей у функціонуванні басейнової системи, характер опадів, їх тривалість впливають на величину поверхневого стоку, зміну основних характеристик руслового потоку (швидкість течії, рівень води, витрату), що в свою чергу впливає і на прояв ерозійних процесів, на швидкість міграції хімічних елементів, концентрацію компонентів сольового складу річкових вод та ін.

Оскільки найбільший вплив на формування паводкового режиму чинять опади зимового періоду. Сумарна річна кількість опадів холодного періоду (листопад-березень) зростає по всіх метеостанціях басейну Стиру. Найбільше зростання зимових опадів характерне для пониззя басейну: на 25% по метеостанції Любешів та на 35% по метеостанції Маневичі, найменше - для середньої течії, тобто для Волинського Опілля, де їх кількість з 1947 року практично не змінилася.

Сумарна річна кількість опадів теплого періоду також зростає практично по всіх модальних ділянках басейну, окрім верхів’я. Найбільш відчутне зростання знову ж таки в пригирловій частині басейну Стиру.

Окрім кількості опадів, велику роль у формуванні поверхневого стоку грає і їх характер. Характер опадів залежить від термічного режиму, особливостей атмосферної циркуляції.

Протягом досліджуваного періоду (1968-2015 рр.) спостерігається тенденція до підвищення середньої річної температури повітря, зростають середньодобові амплітуди її коливання, посилюється континентальність клімату.

Разом із зростанням середньої річної температури зростає і середня температура теплого і холодного періоду, що впливає на густоту річкової мережі, характер рослинності, трансформацію ландшафтних комплексів.

Підвищення температури холодного періоду сприяє зміні характеру опадів, збільшується частка змішаних та рідких опадів, частішими стають відлиги, а тому не накопичується достатня кількість снігу для формування повноводної повені (окрім окремих років: 1999, 2013). Оскільки максимальний рівень повені стає все нижчим, зменшується і швидкість руслового потоку, що перешкоджає вимиванню водяної рослинності з русла. Кількість цієї рослинності постійно збільшується, відбувається замулення русла річок, а тому вода що надходить до русла під час повені досить швидко виходить на заплаву, і довго знаходиться на ній, що сприяє збільшенню тривалості повені. Внаслідок цього збільшується кількість гідрофільних рослин.

Аналогічні явища відбуваються і під час паводків в теплий період року. Підвищення температури теплого періоду сприяє збільшенню інтенсивності опадів, частішими стають стихійні явища (СЯ) і небезпечні стихійні явища (НСЯ), коли за 12 годин випадає понад 50 мм опадів, що призводить до різкого підвищення рівня води в річках, і формування літніх паводків, особливо в верхів’ї басейну. Паводки, як правило є менш тривалими за весняні повені, але завдають значної шкоди господарствам. Внаслідок збільшення кількості та інтенсивності прояву СЯ та НСЯ пов’язаних з опадами пришвидшується і розвиток ерозійних процесів, розширюється яружно-балкова мережа.

Режим зволоження басейну р. Стир вкрай нерівномірний: верхів’я басейну знаходиться в зоні достатнього зволоження, а пониззя - в зоні надмірного зволоження, відповідно опади чинять різний вплив на досліджуваний басейн і кожну його модальну ділянку, міра цього впливу, закономірно, змінюється від витоків до гирла.

Найбільш тісний зв’язок рідких опадів з витратами характерний для верхів’я басейну Стиру (Мале Полісся), коефіцієнт кореляції між кількістю опадів та витратами становить тут 0,62-0,64. Така залежність спричинена перш за все незначною площею водозборів в замикаючих створах гідрологічних постів Щуровичі та Трійця. В напрямку до гирла тіснота зв’язку слабшає, і на Поліссі становить 0,35, що пов’язано з незначними похилами поверхні, просочуванням вологи в ґрунт, значною площею водозбору в замикаючому створі, з добіганням вод з модальних ділянок, що знаходяться на вищих геоморфологічних рівнях. Тіснота зв’язку рідких опадів та витрат води по модальній ділянці Вороняки незначна, і становить 0,39, що пов’язано з розміщенням метеостанції Кременець на вододілі Стиру та Горині, і, відповідно нерівномірним розподілом дощового стоку.

Окрім рідких опадів на формування поверхневого стоку басейну р. Стир мають вплив, особливо у весняний період, тверді опади, що в окремих випадках накопичувались в басейні протягом всієї зими. Щільність твердих опадів, запаси вологи в них, швидкість їх танення безпосередньо впливають на рівень весняної повені. Вивчення основних характеристик снігового покриву є невід’ємною частиною довгострокового та короткострокового прогнозування.

Окрім впливу на поверхневий стік, тверді опади чинять значний вплив на температуру ґрунту на різних глибинах, особливо тісний зв’язок висоти снігу та мінімальної температури на ґрунті, який становить -0,63, тобто із збільшенням висоти снігового покриву температура знижується.

Режим зволоження, характер опадів визначають також і характер рослинності басейну, впливають на формування ландшафтів, ґрунтів, а також визначають особливості антропогенного освоєння територій з різними особливостями зволоження, частку угідь, зайняту тими чи іншими видами природокористування.