Карта участка Десны № 12: Ковчин-Авдеевка-Горица-Боромыки-Брусилов-Киселевка

Карта участка Десны № 12: Ковчин-Авдеевка-Горица-Боромыки-Брусилов-КиселевкаСкачать «Карта участка Десны № 12: Ковчин-Авдеевка-Горица-Боромыки-Брусилов-Киселевка»

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Село Боромыки расположены на правом берегу Десны, в 25 км от районного центра и железнодорожного узла Чернигов.

В селе воздвигнуты памятники на братской могиле советских воинов, погибших при освобождении села от немецко-фашистских захватчиков, и в честь воинов-односельчан, отдавших жизнь за свободу и независимость Родины.

Близ Сновянки обнаружены поселения эпохи неолита (V—IV тысячелетия до н. э.), бронзы (II тысячелетие до н. э.) и раннего железа (VI—III вв. до н. э.). Здесь же и у с. Боромыки — раннеславянские поселения (III—V вв. н. э.), поселения и курганные могильники периода Киевской Руси (IX—XIII вв.), на одном из них в 1881 г. раскопаны 3 кургана.

Из  книги "Заснування і походження назв сіл Чернігівського району",С. Горобець , 2014:

БОРОМИКИ (стара назва – Радиль/Радунь) - непримітне поселення на берегах Десни має доволі несподівану і насичену історію.

За П. Кулаковським, «Радиль (Радунь), відомий ще у литовську добу, продовжував протягом 1620-х рр. залишатися населеним пунктом, хоч і змінив свою назву на Боромики». Первісна назва пов’язана із річкою, на березі якої і виниклонове поселення. Зокрема, в універсалі І. Скоропадського 19 листопада 1708 р. згадується в с. Боромики «камень млива на ръчцъ Радулцъ»  (в іншому варіанті – царській грамоті 16 грудня 1708 р.: «съ мелницею, въ томъ селъ Боромыкахъ на ръчке Радунице обрътающеюся, на греблъ Новомлинской»160).

Там же згадуються й інші топоніми, призабуті нині: «въ сотнъ Седневской село Боромики зъ полями пахатнимы, зъ лъсомъ Колоднимъ и зъ съножаттю тамъ же лежачою, съ озерамы Петратиномъ, зъ Дубовымъ, Івашковымъ и Кривимъ…».

У московську добу Радилем (Радунем) володіли Атанас й Іван Бранікови, Петро й Григорій Коренєви. У 1621 р., вже за поляків, деревня належала Фабіану Руцькому. У 1634 р. власником Боромик виступає Ян Калиновський.

За подимним реєстром 1638 р., у деревнє «Райдоляс чи Боромики» налічувалося 30 «димів» (тобто дворів). А між 1638 та 1641 рр. село Боромики у Яна Калиновського придбав славнозвісний польський урядник Адам Кисіль. Отже, село виникло ще у ХVІ ст., але вперше згадується в джерелах під 1621 р. Підтвердити існування Радиля (Радуня) за литовської доби, тобто у ХV ст. (у 1500 р. вся Чернігово-Сіверщини опинилася у складі Московської держави), документально поки що не можемо. Хоча це виглядає цілком вірогідно.

 А ближче до середини ХVІІ ст. Радиль (Радунь) змінив назву на Боромики. Очевидно, вона походить від слова «бор» – великих дубових лісів, які знаходились в межиріччі Десни і Снову. На користь цієї версії свідчить і той факт, що в другій половині ХІХ ст. назва села часто писалась як «Боровики», в тому числі і на картах.

БРУСИЛІВ (старі назви – Перекоп, Новий Брусилів).

За описом Д. Пащенка, «положеніе имѣетъ на столбовой изъ Чернигова въ Глуховъ дорогѣ, … отъ пахотнаго поля, на ровномъ мѣстѣ; при двухъ рѣкахъ Деснѣ и Сновѣ, которая тутъ впадаетъ въ рѣку Десну и на обоихъ ихъ подъ симъ селомъ перевозы, по причинѣ идущихъ дорогъ чрезъ Сновъ въ Глуховъ, а чрезъ Десну въ Нѣжинъ изъ Стародуба».

На думку відомого історика XIX ст. О. Лазаревського, «село Брусилов, судя по названию, заселено выходцами из Брусилова киевского, который не раз был разорен татарами. Наибольшее разорение он потерпел во второй половине XVI века, когда полностью запустел. Очень вероятно, что до этого разорения жители киевского Брусилова и переселились на левый берег Дніпра».

Між тим назва села зазнала певної еволюції: Перекоп – слобода Новий Брусилів – Брусилів. Ще з литовських часів відомо про існування у місці впадіння Снова в Десну, на правому березі Снову, села Перекоп. «Пам’ять» 1527 р. фіксує Перекоп як досить велике поселення, на 40 «димів». Це і є перша письмова згадка про село. На початку ХVІІ ст. тут функціонували перевози через Десну (паромний) та Снов.

Як зазначає П. Кулаковський: «Достеменно невідомо, коли був осаджений Перекоп. Ймовірно, незабаром після 1618 р., оскільки традиція існування тут населеного пункту сягала литовської доби, а крім того, тут знаходився перевіз через Десну». У березні 1623 р. у Перекопському грунті отримав «обрубець»  Камінь чернігівський пушкар Онись Гришкович. «У лютому 1633 р. Перекоп як село разом з низкою виступних з Десни озер отримав Ян Горбачевський. Не виключено, що Перекоп був осаджений з Чернігова – або війтом, або міщанами,  оскільки на шість днів пізніше за Я.Горбачевського Перекоп отримав як населений пункт Чернігівського староства М.Калиновський. Втім, Я.Горбачевському вдалося відстояти свої права на село».

У травні 1636 р. село Перекоп за поступкою Я. Горбачевського отримав відомий польський урядовець Адам Кисіль. За П. Кулаковським, «на початку 1640-х рр. чернігівський підкоморій поруч з Перекопом заснував слободу Новий Брусилів». Але у травні 1641 р. А. Кисіль поступився своїми набутками Миколаєві Фірлею Броневському.

Отже, спершу існувало село Перекоп, пізніше поруч із ним була оселена слобода Новий Брусилів (і це дійсно може сприйматися як підтвердження версії О. Лазаревського). Вірогідно, їх розростання призводило до розмивання кордонів між обома поселеннями (у Чернігівській переписній книзі 1666 р.:  «Перекоп, а Брусилов тож»). І коли надалі вони злилися, то в силу певних обставин закріпилася саме друга назва.