Карта участка Десны № 13: Брусилов-Киселевка-Ульяновка-Подгорное-Чернигов

Карта участка Десны № 13: Брусилов-Киселевка-Ульяновка-Подгорное-ЧерниговСкачать «Карта участка Десны № 13: Брусилов-Киселевка-Ульяновка-Подгорное-Чернигов»

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Село Брусилов расположено на правом берегу реки Снов при ее впадении в реку Десну. Около села имеется городище площадью 0,3 га. С северо-запада напольной стороны поселение укреплено валом и рвом. Культурный слой достигает 0,3-0,8 м и содержит гончарную древнерусскую (XI-XIII вв.) керамику, обломки розового шифера, кости животных и т. п.

Из  книги "Заснування і походження назв сіл Чернігівського району",С. Горобець , 2014:

БРУСИЛІВ (старі назви – Перекоп, Новий Брусилів). За описом Д. Пащенка, «положеніе имъетъ на столбовой изъ Чернигова въ Глуховъ дорогъ, … отъ пахотнаго поля, на ровномъ местъ; при двухъ рекахъ Деснъ и Сновъ, которая тутъ впадаетъ въ ръку Десну и на обоихъ ихъ подъ симъ селомъ перевозы, по причинъ идущихъ дорогъ чрезъ Сновъ въГлуховъ, а чрезъ Десну въ Нежинъ изъ Стародуба».

На думку відомого історика XIX ст. О. Лазаревського, «село Брусилов, судя по названию, заселено выходцами из Брусилова киевского, который не раз был разорен татарами. Наибольшее разорение он потерпел во второй половине XVI века, когда полностью запустел. Очень вероятно, что до этого разорения жители киевского Брусилова и переселились на левый берег Дніпра».

Між тим назва села зазнала певної еволюції: Перекоп – слобода Новий Брусилів – Брусилів. Ще з литовських часів відомо про існування у місці впадіння Снова в Десну, на правому березі Снову, села Перекоп. «Пам’ять» 1527 р. фіксує Перекоп як досить велике поселення, на 40 «димів». Це і є перша письмова згадка про село. На початку ХVІІ ст. тут функціонували перевози через Десну (поромний) та Снов.

Як зазначає П. Кулаковський: «Достеменно невідомо, коли був осаджений Перекоп. Ймовірно, незабаром після 1618 р., оскільки традиція існування тут населеного пункту сягала литовської доби, а крім того, тут знаходився перевіз через Десну». У березні 1623 р. у Перекопському грунті отримав «обрубець» Камінь чернігівський пушкар Онись Гришкович. «У лютому 1633 р. Перекоп як село разом з низкою виступних з Десни озер отримав Ян Горбачевський. Не виключено, що Перекоп був осаджений з Чернігова – або війтом, або міщанами, оскільки на шість днів пізніше за Я. Горбачевського Перекоп отримав як населений пункт Чернігівського староства М.Калиновський. Втім, Я.Горбачевському вдалося відстояти свої права на село».

У травні 1636 р. село Перекоп за поступкою Я. Горбачевського отримав відомий польський урядовець Адам Кисіль. За П. Кулаковським, «на початку 1640-х рр. чернігівський підкоморій поруч з Перекопом заснував слободу Новий Брусилів». Але у травні 1641 р. А. Кисіль поступився своїми набутками Миколаєві Фірлею Броневському.

Отже, спершу існувало село Перекоп, пізніше поруч із ним була оселена слобода Новий Брусилів (і це дійсно може сприйматися як підтвердження версії О. Лазаревського). Вірогідно, їх розростання призводило до розмивання кордонів між обома поселеннями (у Чернігівській переписній книзі 1666 р.: «Перекоп, а Брусилов тож»). І коли надалі вони злилися, то в силу певних обставин закріпилася саме друга назва.

 Село КИСЕЛІВКА. Згідно опису Д. Пащенка, «отъ пахотнаго поля на искатистомъ местъ, при лугъ, надъ большимъ боеракомъ, при озеръ називаемомъ Обитокъ и при речкъ Свинъ».

Село, розташоване на правому березі нижньої течії Замглаю (Свині), відоме з 1638 р., коли було згадане в подимному реєстрі. Зважаючи на назву населеного пункту та його близькість до володінь відомого польського урядовця українського походження Адама Киселя, П. Кулаковський припускає, що «осадження Киселівки провадили його люди», а чернігівському старості Мартину Калиновському дісталася «або внаслідок купівлі, або в результаті уточнення меж між староствами та шляхетськими маєтностями, яке здійснювалося за рішенням сейму 1638 р.».

Однак Киселівка виникла на «волоках», відведених чернігівському магістрату та його урядовцям за привілеєм 1623 р. і пізніше постійно належала на уряд чернігівського війта. Про виникнення поселень на магістратській землі зазначено у рапорті магістрату від 2 січня 1764 р.: на 20 волоках, які надані були на уряд війта, «поселились село Березанка и деревни Свин и Киселевка, за чем то село и деревни по гетманским универсалам на ранг войта черниговского утверждены».

Відтак, ближчим до істини є І. Кондратьєв, який заснування села пов’язує з дрібношляхетською родиною Любецького староства Киселів (Кислих, Кисловичів): «Ця родина осіла у Любецькій волості за часів Любецького державці О. Гаштольда (1471-1480). Королівські люстрації 1615-1616 та 1622 рр. згадували посесорами Щуковщизни та Харабурдовщини Масловичів та Кисловичів… Серед шляхти вписаної 1649 р. до реєстру Війська Запорозького знаходимо Микиту Киселя, козака Чернігівського полку».

Що ж до Адама Киселя, то він заснував іншу Киселівку – у Менському районі, яка в часи Козаччини була центром однойменної сотні.

Село УЛЯНІВКА (стара назва – Свинь). Попередня назва походить від річки Свинь, відомої ще з часів Київської Русі. А під 1160 р. в літописі згадується село Свинковичі, яке упорядник «Літопису Руського» Л. Махновець розташовує біля устя р. Свинь – неподалік від сучасної Улянівки: «Ізяслав же Давидович … поїхав, щоб напасти зненацька, до Чернігова. Святослав же не відав про наїзд Ізяслава. Він стояв перед городом у таборі з княгинею [Катериною] і з дітьми. А був тоді недільний день, і, приїхавши до Десни навпроти [села] Свинковичів, Ізяслав на зорі переправив полки свої через Десну і послав їх грабувати».

Вочевидь, село Свинь, що виникло в ХVІІ ст., розташовувалося дещо в стороні і не мало нічого спільного із стародавнім поселенням, крім схожості назв. Очевидно, в даному випадку слід вести мову не про спадкоємність назв, а про те, що поселення на берегах Свині знову назвали на честь річки.

За описом Д. Пащенка, «положеніе имъетъ отъ чистаго пахотного поля, на искатистомъ местъ, подъ яромъ, при луге и озери називаемомъ Домаха, отъ ръчки Десны въ 1 версте, с лъвой стороны».

 «Нова» Свинь осаджена на тих «волоках», які були відведені чернігівському магістрату та його урядовцям за привілеєм 1623 р. Про виникнення цих сіл на магістратській землі зазначено у рапорті магістрату від 2 січня 1764 р.: на 20 волоках, які надані були на уряд війта, «поселились село Березанка и деревни Свин и Киселевка, за чем то село и деревни по гетманским универсалам на ранг войта черниговского утверждены».

За П. Кулаковським, в околицях Чернігова осадчі чернігівського старости Мартина Калиновського «перед 1638 р. осадили Жолвинку, Масани, Півці (Певцове), Свин (Свиню), Бобровицю, Сябричі, Полуботків, Лопатин, Коти, Уланів».

Вперше згадується в подимному реєстрі 1638 р., який фіксує у Свині (Sioło Swiri) «10 «димів».

Наприкінці 30-х рр. ХХ ст. Свинь перейменували на честь головного більшовицького вождя Ульянова-Леніна.