Карта участка реки Горынь: Збуж – Степань – Вел. Цепцевичи

Карта участка реки Горынь: Збуж – Степань – Вел. ЦепцевичиСкачать  карту «Участок реки Горынь №5: с.Збуж – с.Комаровка – пгт Степань – с.Кричильск – с.Тутовичи – с.Вел. Цепцевичи»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Екологічна оцінка якості поверхневих вод басейну р. Горинь.  Якість поверхневих вод оцінювали за результатами досліджень у дев’ятнадцяти контрольних пунктах спостережень р. Горинь від витоку до гирла та по тринадцяти притоках.

На екологічний стан басейну р. Горинь найбільш негативний вплив мають стічні води підприємств житлово- комунального господарства, дренажні води меліоративних систем. Встановлено, що у річки Рівненської області щорічно скидається зворотних вод об’ємом 92,9 млн.м3, у річки Хмельницької області - 56,5 млн.м3, Тернопільської - 41,6  млн.м3 .

річка Горинь біля смт Степань

річка Горинь біля смт Степань

Потенційно небезпечним джерелом забруднення поверх­невих вод річок басейну р.Горинь та р.Случ є дренажні води осушувально-зволожувальних меліоративних систем. На даний час осушені землі на території Рівненської області займають понад 391 тис.га, що складає 19,5% загальної земельної площі. На території області діють 282 гідромеліоративні системи, площа яких коливається в межах від 21 га до 19,9 тис.га. Найбільшими меліоративними системами (з площами понад 10 тис.га) є системи у межах Полісся - “Стубла”, “Пегалівка”, “Мельниця”, “Карпилівка”.

 

Екологічний стан басейну р. Горинь

Комплексна оцінка екологічної ситуації в басейні в р. Горинь та р. Случ за співвідношенням угідь свідчить, що територія цих річок має погіршений екологічний стан. Поліська зона може бути охарактеризована як зона суттєвого погіршення екологічного стану, а Лісостепова - значного погіршення з наближенням в окремих басейнах (р.Устя, р.Жирак, р.Полква) до катастрофічного.

Значну загрозу для ґрунтового покриву басейнів р. Горинь та р. Случ складає агрохімічна деградація, суттю якої є збіднення ґрунтів на елементи родючості (макро- та мікроелементи), погіршення гумусового стану та їх кислотності.

Антропогенне навантаження на екосистему. Відомо, що якість поверхневих вод в басейнах річок залежить від антропогенного навантаження, якого зазнають ресурси, рослинний і тваринний світ, атмосфера та поверхневі води у межах басейнів. Активна господарська діяльність, зростаюче водоспоживання і водовідведення зумовлюють якісне виснаження водних ресурсів. Систематичний скид забруднюючих побутових і промислових стоків, змив із сільськогосподарських угідь, штучна зміна природного режиму водного об’єкту призвели до того, що деградаційні процеси почали переважати над самоочисною здатністю річки Г оринь.

З метою покращення екологічної ситуації в басейні річки Горинь була проведена оцінка рівня антропогенного навантаження на її басейн на підставі оцінки басейнів малих річок - приток р. Горинь, щоб зорієнтуватись на першочерговість проведення природоохоронних заходів, направлених на їх оздоровлення, яке призведе, до наближеного природного функціонування збалансованої екологічної системи басейну р. Горинь.

Басейни річок центральної частини р. Горинь (Місток, Стубелка, Вілія) характеризуються високими показниками (Піпра ~ 32,8...47,2), екологічний стан басейнів оцінюється як „порушений”. У критичному стані знаходиться басейн річки Устя (Піпра = 52), стан басейну „дуже порушений”.

Якість води в притоках центральної частини басейну р. Горинь в основному відповідає 4 класу якості, а в нижній та верхній частинах басейну - 2 та 3 класу.

Аналіз якості води в існуючих створах р. Горинь показав, що вода у витоці річки за своїми показниками віднесена до 5 класу якості, під впливом процесів розбавлення та самоочищення вже через 40 км переходить до 2 класу. Далі за течією, починаючи зі створу поблизу м. Ямпіль до створу поблизу смт. Гоща, вода віднесена до 3 класу. На ділянці річки, нижче скиду очисних споруд „Рівнеазот” до впадіння р. Замчисько, за рахунок скидів води з очисних споруд та впадання приток Устя, Стубелка, Жильжанка (води IV класу), вода у річці Горинь на цій ділянці відповідає 4 класу якості, і далі по всій довжині річки до меж кордону з Білорусією належить до 3 класу.

У наявних створах самої р. Горинь спостерігається підвищений вміст по всій довжині річки азоту нітратного 0,8...2,94 мг/л, азоту нітритного 0,012 ...1,2 мг/л. Найбільша концентрація азоту нітритного виявлена у витоці р. Горинь. Також по всій довжині річки спостерігається підвищений вміст фосфатів та заліза загального, середня концентрація фосфатів складає  0,18 мг /л, заліза - 0,32 мг/л. Різко збільшується концентрація фосфатів - 1,15 мг/л у створі поблизу с. Рубче - наявність відвалів фосфогіпсу ВАТ “Азот” (вода 5 класу).

Збільшення вмісту сульфатів у басейні р. Горинь пов’язане як з природними процесами, так і з антропогенними факторами. До природних відноситься відмирання організмів, окислення речовин рослинного і тваринного походження, розкладання планктону та вищої водної рослинності в процесі осушування та освоєння осушуваних земель, що характерне для басейнів річок північної частини р. Горинь.

Аналіз даних розрахунків водогосподарського балансу згідно опрацьованих фондових даних свідчить про те, що на період 70-х років для дослідженої території існував дефіцит водних ресурсів. Так, по основних річках Горинь, Случ та Стир показник дефіциту складав до 351 млн. м3/рік, а для їх приток малих річок дефіцит складав до 171 млн. м3/рік.

Для покриття дефіциту водних ресурсів в проекті було намічено ряд заходів, а саме, побудова водосховищ, також перекидання частини стоку як в середині басейну р. Горинь, так і з інших річкових екосистем.