Карта участка реки Южный Буг № 17-18: Марьевка – Константиновка – Южноукраинск – Александровка – Вознесенск

Карта участка реки Южный Буг № 17-18: Марьевка - Константиновка - Южноукраинск - Александровка - ВознесенскСкачать  «Карты участков реки Южный Буг № 17-18:  Куйбышевка - Марьевка - Богдановка - пгт Константиновка - г.Южноукраинск - Бугское - пгт Александровка - Прибужье - Бугское - Новокантакузовка - г.Вознесенск»

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Природні заповідні території басейну Південного Бугу. В басейні Бугу збереглися природні комплекси, які є взірцями — еталонами природи, або ж еталонами гармонійного поєднання краси природи і людської по-справжньому розумної діяльності. Саме вони складають природно-заповідний фонд нашого краю. Збереження заповідних куточків — найбільша наша проблема і найвища наша місія. Саме в них — запорука відновлення екологічної рівноваги у нашому краї.

Національний дендрологічний парк «Софіївка». Без сумніву, найвідомішим об’єктом природно-заповідного фонду в басейні Південного Бугу є знаменитий дендрологічний парк «Софіївка», визнаний у світі шедевр садово-паркового мистецтва. Парк був започаткований 1796 р. Уже понад двісті років скеляста долина р. Кам’янки, упорядкована думкою польського інженера Людвіга Метцеля і багаторічною працею сотень людей, дивує дивовижно-гармонійним поєднанням природної краси та людської фантазії.

Загальна площа парку «Софіївка» становить 152 га. Статусу об’єкта природно-заповідного фонду парк набув з 1983 р. , а з лютого 2004 р. дендрологічному парку надано статус національної установи, і відтоді він іменується Національний дендрологічний парк «Софіївка».

Природні заповідні території басейну Південного Бугу.Природний заповідник «Єланецький степ» є єдиним об’єктом природно-заповідного фонду найвищого рангу в басейні Південного Бугу. Це один з наймолодших в Україні заповідників, створений 17 липня 1996 р. на площі 1675,7 га. Він розташований в Єланецькому та Новоодеському районах Миколаївської області та являє собою цілісну систему балок і прилеглих до них плакорів в басейні р. Громоклія (притока р. Інгул). Це єдиний на Правобережній Україні степовий природний заповідник і найбільший масив цілинного степу у Північно-Західному Причорномор’ї, який добре зберігся. В межах заповідника створено зоопарк, де у напіввільних умовах мешкають бізони, кулани.

Національний природний парк «Бузький Гард» («Гранітно-степове Побужжя») — найвідоміший заповідний об’єкт в басейні Південного Бугу. Це наймолодший національний природний парк, який створено у 2009 р. Парк — одне із семи природних чудес України!

Територія національного природного парку розташована в межах п’яти районів Миколаївської області. Це дивовижної краси долина Південного Бугу та його приток, одна з найдавніших ділянок суші Євразійського континенту, де на поверхню виходять найдавніші скельні породи — граніти. Скелі, схили різної крутизни, звивисте русло Південного Бугу, Великої Корабельної, Мертвоводу створили тут унікальні умови для розвитку та формування нових видів рослин. Декілька десятків видів рослин, які тут зростають, є ендемічними. Це означає, що дані види зростають лише тут — в Побужжі та Причорномор’ї — і більше ніде у світі!

Гранітно-степове Побужжя — унікальний вцілілий острівець, де збереглися степові ділянки. Там, де хоча б один раз пройшов плуг, вже ніколи не виросте цариця степу — ковила. Але тут збереглися практично всі рівнинні види ковил України. У зеленому розмаїтті, яке зберегло близько 900 видів вищих рослин, мешкає цілий ряд видів рослин і тварин, що занесені до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Саме на цій ділянці Бугу збереглися й рідкісні реофільні види риб — марена дніпровська та шемая дунайська. Вони мешкають на порожистих ділянках річки, але внаслідок зарегульованості їх чисельність скорочується. Своєрідною «візитною карткою» парку став рідкісний плазун — полоз лісовий, або ескулапова змія.

Кристалічні відслонення в околиці м. Южноукраїнськ є майже єдиним природним скалодромом в області. Тут проходять змагання різного рівня зі спортивного туризму та скелелазіння. Унікальні пороги, де стрімка течія буруниться між велетенським камінням, — це місце, де найсміливіші випробовують свої сили в боротьбі з водною стихією. Це знаний водний туристичний маршрут підвищеної складності. Менш загартованих туристів тут чекають пішохідні маршрути, які відкривають небаченої краси краєвиди і в прозорі весняні дні, і в зеленому мареві літньої степової спеки, і в пурпурових кучерях осінніх, порослих кущами скумпії, скель. Багату природу та історію Гранітно-степового Побужжя висвітлює й колекція музею, вже започаткованого при дирекції регіонального ландшафтного парку.

У 2006 р. ділянку парку — урочище Гард — включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією — місцевого значення «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького», за типологією — визначне місце, за видовою приналежністю — археологічний, історичний, ландшафтний об’єкт.

Урочище гард, гардовий острів, Паланкова балка, інші урочища є чи не останніми історичними ландшафтами, пов’язаними з історією Запорізької Січі. В урочищі гард та його околицях знаходяться багатошарові археологічні пам’ятки, що разом із старожитностями козацької доби репрезентують усі археологічні епохи від мезоліту до пізнього середньовіччя.

Регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Приінгульський» розташований в долині середньої річки басейну Південного Бугу — р. Інгул в Новобузькому районі на Миколаївщині. Він створений в 2002 р. на площі 3152,7 га з метою збереження в природному стані ділянки долини р. Інгул з її типовими та унікальними природними комплексами. Це територія навколо р. Інгул та її приток — річок Березівка, Стовпова, Сагайдак. Тут гармонійно поєднуються річки, водосховище, виходи кристалічних порід, каньйони, цілинні ділянки степу, а також окраса краю — Свято-Михайлівський храм Свято-Михайлівського жіночого монастиря. До складу РЛП без зміни категорії входять гідрологічний заказник «Софіївське водосховище» та ботанічний заказник «Пелагеївський».

На території Приінгулля розташовано багато визначних місць, які є привабливим для пізнання. Це скелі «Березівські», «Стіна», «Скам’янілих богатирів», або «Стовп», «Пугач», «Берег кам’яних химер». Тут приховане серед степу рукотворне творіння — штучний каньйон з прямовисними скелями, бурхливим водотоком, який є частиною діючого Софіївського гідровузла. Зберігся колишній панський маєток Тропіна, а біля нього парк, який називають щорсівським, або панським. Привертають увагу цілинні степові ділянки, які є середовищем існування для багатьох видів флори і фауни. В структурі екомережі Миколаївської області РЛП «Приінгульський» відіграє роль природного ядра регіонального значення.

Ландшафтні заказники. Унікальними є порожисті ділянки русла Південного Бугу не лише в межах Миколаївської, а й Вінницької областей.

Для збереження дивовижної краси гранітних порогів у межах Вінницької області створено ландшафтний заказник Коростовецький площею 370 га та «Урочище Самчинецьке» площею 218 га. До складу заказників входять гранітні скелі, вкриті прекрасними грабовими дібровами. Є тут і ділянки природного соснового лісу, і вкраплення лучно-степової рослинності. Однак для збереження всього природного комплексу, пов’язаного з Бузькими порогами, в його середній течії необхідно взяти під охорону всю долину і русло Південного Бугу від села Довгополівка Тиврівського району аж до верхів’я Ладижинського водосховища. Саме такий проект обґрунтували вчені інституту ботаніки Національної академії наук України, які пропонують створити регіональний ландшафтний парк «Середнє Побужжя».

Ландшафти Верхнього Побужжя краще збереглися на верхніх притоках Південного Бугу, саме там, де він живиться з обширних ділянок боліт.

Між селами Трибухівці та Головчинці на Південному Бузі розташоване заплавне болото з типовою лучною рослинністю Правобережного Лісостепу. У 1980 р. тут на площі 250 га створено гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Башта».

Чим далі на південь, то більше з’являється в ландшафтах степових рис. В ландшафтних заказниках кіровоградщини на притоках Південного Бугу, крім прибережно-водних природних комплексів і клаптиків лісових, починають панувати степові та лучно-степові ландшафти. Таке ландшафтне різноманіття охороняється в одному з найбільших на кіровоградщині ландшафтному заказнику «Когутівка» (площа 120 га), де річка Ятрань впадає в Синюху. Водні угіддя багаті рибою. В них водиться навіть «червонокнижна» видра річкова. У заплаві значну площу займає старий (понад 80 років) дубовий ліс — явище рідкісне для степового краю.

Незабутнє враження залишає невеличкий степовий острівець на крайньому півдні Кіровоградщини — частина глибокого каньйону річки Інгул. Серед хаотичного нагромадження величезних кам’яних брил над сивим Інгулом якимось дивом знайшли прихисток тюльпан південнобузький, рябчик руський, сон чорніючий, які квітують тут навесні.

Своє диво має і невеличка притока Південного Бугу Плетений Ташлик. Очевидно, що таку назву річка отримала за своє звивисте русло. Ландшафтний заказник на схилах Плетеного Ташлика має назву Войнівський. Тут також панує ковила, яку де-не-де змінюють чагарники з участю досить рідкісного виду — кизильника чорноплодого. На скелях проросли рослини: гвоздика прибузька, очиток Борисової, цибуля жовта та багато інших малопоширених і «червонокнижних» рослин. Як і на інших степових ділянках, у цьому природному комплексі збереглися цінні види комах, серед яких — джмелі та дикі бджоли.

Зоологічні, орнітологічні, ентомологічні заказники. Мережа природно-заповідних територій, призначених для збереження тваринного світу, в басейні Південного Бугу, як і в цілому по Україні, є украй недостатньою. Досить сказати, що у межах Хмельницької, Миколаївської, Кіровоградської та Черкаської областей взагалі відсутні зоологічні, орнітологічні чи ентомологічні заказники загальнодержавного значення, в той час як у цих областях задокументована наявність видів тварин, занесених до Червоної книги України.

Найбільшим у басейні Південного Бугу заказником є зоологічний заказник загальнодержавного значення Згарський площею 3018,70 га у Вінницькій області. На Вінниччині також створений Буго-Деснянський зоологічний заказник (1073 га), а у Кіровоградській області — орнітологічний заказник «Бандурівські ставки». Це все водно-болотні угіддя, які є місцями гніздування чи відпочинку під час перельотів великої кількості гідрофільних птахів. За показниками різноманіття видового складу саме території згаданих водно-болотних комплексів є унікальними. У Згарському заказнику — одна з найбільших у правобережній Україні колонія гуски сірої. Тут зустрічаються білі чаплі — біла велика й біла мала, бугай, бугайчик, курочка водяна, різноманітні види диких качок, ряд інших типових видів.

У Згарському заказнику були виявлені орлан-білохвіст, очеретянка прудка, кулик ходуличник — види, занесені до Червоної книги України.

На жаль, тваринний світ лісів і степових ділянок у заказниках загальнодержавного значення в межах Південного Бугу не забезпечений достатньою охороною. Цю функцію частково виконують існуючі ландшафтні та гідрологічні заказники.

Ботанічні та лісові заказники. Багатство рослинного світу, його типові і рідкісні рослинні угрупування, місця зростання рідкісних і зникаючих видів рослин у природно-заповідному фонді басейну Південного Бугу також представлені далеко не повністю.

Частина цінних ботанічних об’єктів охороняється у ландшафтних заказниках. В існуючих ботанічних заказниках найкраще представлені рослинні угрупування лісового типу. Найбільшим ботанічним заказником є Бритавський (Вінницька область). Лісовий масив, що тут охороняється, є місцем зростання дуба скельного на північно-східній межіпоширення цього виду в Європі. Це ліси так званого південно-європейського, або субсередземноморського типу. В них зростає багато досить теплолюбних рослин, насамперед, родичка горобини — берека, невисокі дерева чи кущі кизилу звичайного, кущі калини-гордовини, цілий набір теплолюбних і досить вимогливих до освітлення лісових трав, серед яких осока парвська, горобейник пурпурово-голубий та інші. У цьому лісовому масиві збереглася жива викопна рослина, так званий палеоендемік, — бруслина карликова. Цей вид Червоної книги України зберігся в дуже невеликій кількості на території Черкаської, Тернопільської, Вінницької областей, а от у Бритавці знаходиться найбільша популяція виду, яка перевищує 10 тис. особин. За пропозицією Інституту ботаніки Національної академії наук України та природоохоронних організацій Вінниччини, територія цього заказника має увійти до створюваного Національного природного парку «Південне Поділля». Схожі за видовим складом рослинні угрупування охороняються у ботанічних заказниках «Урочище Устянська дача» (173 га) та «Гайдамацька Балка» (1217 га).

Ботанічний заказник «Журавлівська дача» у Томашпільському районі Вінницької області представляє собою ділянку типових подільських лісів з переважанням грабової діброви. Місцева назва таких лісів — «чорний ліс». У затіненій балці заказника «Журавлівська дача» знаходиться одна з найбільших популяцій рідкісної рослини скополії карніолійської (вид з Червоної книги України). Під час стихійного аномального лиха у грудні 2000 р. деревостани ботанічного заказника чи не найбільше від інших об’єктів природно-заповідного фонду постраждали від льодолому. Потрібне постійне спостереження за відновленням цих деревостанів, можливо будуть необхідні зміни охоронного режиму.

Типові для Поділля «чорні ліси», грабові діброви, з переважанням у трав’янистому покриві яглиці чи осоки волосистої, а також інші природні комплекси з переважною участю дуба звичайного охороняють¬ся у ботанічних заказниках «Дяківці», «Хмільницька дача», Дашівський, Іллінецький, лісовому заказнику «Марксова Дубина».

Лісовий заказник «Рацинська дача» — це великий лісовий масив площею 1782 га, який утворює лісовий острівець фактично уже в степовій зоні.

Богданівська балка, ботанічний заказник загальнодержавного значення у Кіровоградській області, — це єдиний в басейні Південного Бугу ботанічний заказник з переважанням різнотравно- типчакових степів. Незважаючи на порівняно невелику площу (25,2 га), ця ділянка зберігає надзвичайно різноманітний рослинний світ. Природною особливістю Богданівської балки, що розташована біля річки Сугоклеї у Бобринецькому районі, є виходи на поверхню кам’янистих відслонень у вигляді гранітних плит. Джерела, що місцями живлять ці гранітні схили, створили умови для зростання тут нетипових для степу видів, оселенців більш північних регіонів. Створення нових ботанічних заказників було б дуже бажаним, особливо в Одеській та Кіровоградській областях.

Гідрологічні заказники. Гідрологічні заказники «Башта» (250 га) і Маломолинецівський (410 га) фактично виконують функцію комплексної охорони вцілілих решток колись великих боліт, які були характерними для верхньої течії Південного Бугу.

Найбільший гідрологічний заказник у басейні Південного Бугу — «Шуляцьке болото» — має площу 940 га. Він розташований у Черкаській області неподалік від її межі з Вінницькою областю у верхів’ях річки Гірський Тікич на межі Жашківського та Монастирищенського районів Черкаської області.

Заповідні об’єкти місцевого значення. У басейні Південного Бугу оголошено 523 заповідних об’єкти місцевого значення. Цифра досить вражаюча. Однак досить глянути на площу цих об’єктів, щоб зрозуміти — заповідних територій украй мало. Переважають гідрологічні пам’ятки природи — окремі джерела — та ботанічні пам’ятки природи — окремі дерева (як правило, вікові дерева або завезені дерева екзотичних видів з далеких країв), які мають площу всього по одній чи декілька сотих гектара. Отож загальна площа заповідних територій у басейні Південного Бугу значно нижча від середнього для України показника (4,95% від загальної площі держави) і складає менше 1% від площі Вінницької, 1,1% від площі Кіровоградської, 2,2% від площі Миколаївської областей.

Звичайно, відсоток заповідності не може бути високим при тій надмірній господарській освоєності краю, яка склалася упродовж століть. Однак наразі взято під охорону далеко не всі цінні для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття вцілілі «острівці» дикої природи. Про це свідчить табл. 6, в якій представлено розподіл по областях об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Наприклад, ентомологічних заказників у Миколаївській та Вінницькій областях немає жодного, а в Черкаській області (хоч вона займає значно меншу площу в басейні Бугу) — аж 9.