Карта Южного Буга №04: с.Чудиновцы – г.Хмельник – с.Широкая Гребля – с.Уладовка

Карта Южного Буга №04: с.Чудиновцы - г.Хмельник - с.Широкая Гребля - с.УладовкаСкачать «Южный Буг №04: с.Чудиновцы - с.Березна - г.Хмельник - с.Голодьки - с.Широкая Гребля - с.Порик - с.Журавное - с.Уладовка» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Водогосподарське використання Південного Бугу. Південний Буг відноситься до річок, стік яких використовується в багатьох господарських сферах. Основними водокористувачами є гідроенергетика, промислове і комунальне водопостачання, зрошення.

Більшість південнобужських водосховищ створювалися в 1950-і роки з метою отримання електроенергії на ГЕС і в даний час значна частина гідроелектростанцій припинила своє існування. Нині працюють Новокостянтинівська, Сабарівська, Сутиська, Ладижинська, Глибочицька, Первомійська і кілька малих ГЕС.

Південно-Бузький каскад малих ГЕС. Басейн Південного Бугу має значні гідроенергетичні ресурси. Теоретичні запаси енергії річок басейну за потужністю становлять 154 тис. кВт, за виробітком – 1,35 млрд. кВт/год. Основні гідроенергоресурси мають Південний Буг, Синюха та Інгул – відповідно 124, 11,5 та 6,6 тис. кВт, тобто 92 % від енергоресурсів басейну.

Малі ГЕС розташовано на таких річках басейну: Рів, Сільниця, Соб, Дохна, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань та деякі інші.

На сьогодні на території басейну експлуатується 32 малих ГЕС із загальною встановленою потужністю понад 50 тис. кВт й середньорічним виробітком електричної енергії близько 150 млн. кВт/год. До найбільших із них належать: Ладижинська, Глибочокська, Гайворонська, Олександрівська гідроелектростанції.

Природні умови долини Південного Бугу є дуже сприятливими для енергетичного використання, особливо на ділянці від м. Вінниця до смт Олександрівка Миколаївської обл. На сьогодні енергію Південного Бугу використовують 16 малих гідроелектростанцій із загальною потужністю 41 тис. кВт.

Перелік та характеристики діючих малих гідроелектростанцій на р. Південний Буг

У каскаді гідроелектростанцій на Південному Бузі створено водосховища для регулювання стоку. Особливо велике значення для регулювання стоку під час літньо-осінньої межені мають Шедрівське, Ладижинське та Олександрівське водосховища із загальною місткістю 250 млн. м3. Завдяки попускам із цих водосховищ у маловодний період на р. Південний Буг підтримуються санітарні витрати води майже за всією довжиною річки.

Є екологічна проблема зі збереження постійної санітарної витрати води у річці нижче за течією малих ГЕС. У період маловоддя приплив води є недостатнім для роботи більшості ГЕС. Тому вони працюють за такою схемою: накопичення води у водосховищі, спрацювання його для вироблення електроенергії на 0,2–0,4 м нижче гребеня переливної греблі.

У результаті нижче за течією більшості ГЕС певний час (від декілька годин до 1–2 діб) стоку води взагалі немає, і Південний Буг перетворюється в окремі заводі. У зв’язку із несприятливим прогнозом щодо водності в басейні Південного Бугу в найближчі 40–60 років, екологічна проблема збереження санітарного попуску нижче за течією малих ГЕС підлягає вирішенню у Правилах експлуатації Південно-Бузького каскаду малих ГЕС (в частині природоохоронних вимог).

Поруч із діючими ГЕС у басейні Південного Бугу на основній річці та її притоках є 21 малих ГЕС, виведених з експлуатації, загальна потужність їх становить 8 тис. кВт. Вони законсервовані або списані й перебувають у незадовільному стані, на частині із них здійснюється реконструкція.

Південний БугВід інших великих річок України Південний Буг відрізняється великою кількістю ставків і водосховищ, найбільшими серед яких є: Мар'янівське (773 км від гирла), Хмельницьке (755 км), Меджибозьке (711 км), Щедрівське (681 км), Новокостянтинівське (678 км) , Сандракське (640 км), Сабарівське (571 км), Сутиське (538 км), Брацлавське (458 км), Ладижинське (400 км), Глибочицьке (372 км), Гайворонське (366 км), Первомайське (196 км), Олександрівське (132 км). Окрім головної річки басейну, значна кількість водосховищ створено на її притоках - річках Ров, Соб, Синюха, Гірський Тікич, Інгул та ін.

Серед великих водогосподарських об'єктів на Південному Бузі виділяється Ладижинське водосховище, яке було створене в 1964 р. у Вінницькій області і має комплексне призначення - служить водоймою-охолоджувачем Ладижинської ТЕС і використовується для роботи однойменної ГЕС. При підпорному рівні 177,0 м водосховище має повний обсяг 150,8 млн. м3, площа - 20,8 км2 і довжину до 45 км. Серед інших водосховищ Південного Бугу своїми розмірами виділяється Щедрівське ( 30,1 млн. м3), а найбільшими водосховищами на притоках є Ташлицьке (служить водоймою-охолоджувачем Південно-Української АЕС, повний обсяг 86,0 млн. м3) і Софіївське ( на річці Інгул, 36,0 млн. м3).

*Південно-Український енергокомплекс. Ташлицьке водосховище на ГАЕС, якій планувалося встановити десять агрегатів, згідно з проектом при підпорному рівні 99,5 м має площу 8,6 км² і обсяг 86,0 млн. м³.
Південно-Український енергетичний комплекс є найбільшим водогосподарським та енергетичним об'єктом на річці Південний Буг. Він складається з Південно-Української АЕС, Олександрівської ГЕС і Ташлицької ГАЕС. Відповідно до початкового проекту до складу енергокомплексу повинні були входити: Южно-Українська АЕС, Ташлицька ГАЕС, Олександрівська ГЕС (нижча за течією на річці Південний Буг) і Костянтинівська ГЕС-ГАЕС (вища за течією). За проектом верхній шар підігрітої на АЕС води в години найвищого навантаження передбачалося скидати з Ташлицьке водосховище (воно ж є водоймою-охолоджувачем АЕС) через Ташлицьку ГАЕС в Олександрівське водосховище. У нічний час воду з Олександрівського водосховища частково передбачалося повертати назад через Ташлицьку ГАЕС, а частково піднімати на Костянтинівську ГАЕС. Інший шлях підживлення спрацьованого Ташликського водосховища полягав у закачуванні в нього більш холодної води з Костянтинівського водосховища. Ця схема циркуляції повинна була сприяти зростанню потужності АЕС, оскільки на заміну підігрітій воді подавалася б значно більше холодна.

**В якості водного акумулятора Олександрівське водосховище використовується з 2010 року, коли рівень водоймища було піднято до позначки 16,0 м. Саме нижнє за географічним розташуванням на руслі Південного Бугу, в період весняних паводків воно накопичує до 12 млн м3 води, яка в спекотні літні місяці використовується для зниження вододефіциту в нижній течії річки. Зрозуміло, що такий невеликий об'єм води не здатний повною мірою забезпечити безперебійне водопостачання населення і галузей народного господарства, а також підтримку належної санітарно-епідеміологічної та екологічної обстановки в річковому басейні. Тому Південно-Український енергетичний комплекс свого часу виступив ініціатором створення схеми взаємодії та управління всіма розташованими на річці штучними водоймами. В результаті були розроблені і введені в дію «Правила експлуатації каскаду водосховищ басейну р. Південний Буг», в яких наведені гідрологічні характеристики і можливі дії щодо раціонального стоку річки в різні пори року.

Режими роботи основних річкових водоймищ, виходячи з кліматичної та водогосподарської ситуації, розглядаються і приймаються до дії спеціальної міжвідомчою комісією. Робота комісії пов'язана з низькою водністю річок і зменшенням регулюючих резервів у водосховищах басейну. Починаючи з червня, на річках басейну витримується режим літньої межені. Середні витрати на гідропостах в порівнянні з даними багаторічних спостережень близькі до найменших. Приклад: в червні середні припливні витрати в Ладижинське водосховище (Вінницька обл.) зменшилися на 10,7 м3 / с - з 16,3 м3 / с до 5,6 м3 / с (при санітарних 5, 85 м3 / с); на гідропосту «Олександрівка» (Миколаївська обл.) - на 18,7 м3 / с: з 40,7 м3 / с до 22 м3 / с (при санітарних 17,0 м3 / с) відповідно. Для забезпечення санітарної витрати в нижній течії Південного Бугу станом на липень нижче нормального підпірного рівня (НПУ) * зробляють Щедрівське, Сутінське, Ладижинське, Гайворонське і Первомайське водосховища.

Якщо порівнювати нинішню водогосподарську обстановку з аналогічним періодом критичного в плані маловоддя 2012 року, то найбільш напружена ситуація в той час складалася в нижній течії Південного Бугу, у верхів'ї ж водосховища були наповнені до відміток НПУ, отже була можливість проведення санітарно-екологічних попусків. Критична ситуація з водопостачанням в нижній течії Південного Бугу повторюється періодично, в кожен посушливий рік. Однією з реальних можливостей підтримати сприятливу екологічну обстановку в пониззі річки є збільшення ємності Олександрівського водосховища. Згідно з проектом, для нормальної роботи каскаду ГЕС-ГАЕС передбачено рівень водойми 16,0 м. Використання води для потреб народного господарства можливо при більш високих відмітках - до 20,7 м. У цьому випадку обсяг води, акумульованої для забезпечення водопостачання та екологічного благополуччя регіону , збільшиться до 42 млн м3.

В кінці ХХ ст. Південний Буг досить інтенсивно використовувався для судноплавства, яке здійснювалося до м. Вознесенська і вище. Нині спостерігаються поодинокі проходи вантажних суден, а пасажирські пристані і навіть навігаційні знаки відсутні.

Південний БугКрім гідроенергетики, стік Південного Бугу використовується в комунальному господарстві і в різних галузях промисловості. На річці розташовано три обласних центри - Хмельницький, Вінниця і Миколаїв, але якісні характеристики води дозволяють її використовувати лише у Вінниці. Водопостачання Хмельницького частково здійснюється з використанням родовища підземних вод, розташованого в басейні річки Случ, а в Миколаєві використовується вода з Дніпра. Зрошення в басейні Південного Бугу не набуло широкого розвитку, а найбільшою зрошувальної системою є Південно-Бузька.