Карта Южного Буга от истока до Винницы

Карта Южного Буга: от истока до ВинницыКарта Южного Буга от истока  до Винницы

Карта Южного Буга от истока до ВинницыСкачать «Южный Буг №01: исток (с.Холодец) - с.Купель - с.Кушевка - с.Новоленск - с.Крачки - с. Захаровцы - с.Марьяновка - г.Хмельницкий», 

а также «Екологічний атлас басейну річки Південний Буг»

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Південний Буг  - річка на південному заході України завдовжки 806 км, являється єдиною великою рікою України, яка повністю протікає на її території. Довжина річки разом з лиманом — 806 км, площа басейну — 63,7 тис. км2, середній похил — 0,4 м/км.

Південний Буг бере початок з боліт на Подільській височині (висота 321 м), впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного моря. У верхів'ї тече по заболоченій місцевості в низьких берегах; в середній течії - в глибокій долині; є пороги (особливо на ділянці від міста Первомайськ до села Олександрівка - Мігейські, Богданівські та ін.). Далі річка виходить на Причорноморську низовину.

Южный Буг

Живлення річки відбувається за рахунок ґрунтових і дощових вод й танення снігу. Тому на весняний час припадає до 56% річного стоку. Найменший стік зазвичай восени і взимку. В нижній течії (нижче м. Вознесенська) зменшується весняний стік (до 50%) і збільшується зимовий (до 24%). Під час весняного водопілля у верхів’ях Південного Бугу та приток підняття рівня води може сягати 2-3 м. В середній та нижній течії рівень води може підійматися до 5 м. Спад води закінчується наприкінці квітня. Літні дощові паводки припадають на середину липня. Рівень води може підійматися до 1,2-2,2 м.

У літній період у верхній течії вода прогрівається до 20°С, а в нижній течії (нижче смт. Олександрівка) температура може сягати 27°С.

Льодостав у верхній течії протяжністю 80-90 днів наступає в середині грудня і закінчується в середині березня. нижче м. Хмільника спостерігається відмінність між льодоставом в басейні Південного Бугу по правому березі (70-80 днів) та по лівому (80-90 днів). Порожисті ділянки річки та скиди гребель не замерзають. Під час льодоходу на таких ділянках бувають затори. Найбільша товщина криги (80-100 см) спостерігалася в лютому — на початку березня. Проте кліматичні зміни останніх років вносять значні корективи як у тривалість льодоставу, так і у товщину льодового покриву.

Вивчення льодового режиму річок України, зокрема басейну Південного Бугу, у зв’язку із загальними тенденціями зміни клімату, зміни великомасштабної атмосферної циркуляції повітря, що особливо чітко проявляються з 80-х років минулого століття, призвели до змін термічного режиму повітря.

Впродовж останніх трьох десятиліть в басейні Південного Бугу відбулися зміни у строках настання окремих фаз льодового режиму, скоротився період із стійким льодоставом, а в деяких випадках він взагалі не спостерігається. Також зменшилась загальна кількість днів з льодовими явищами. Поява льодових явищ на річках басейну басейну Південного Бугу відбувається (в середньому) на 5 діб раніше, а встановлення стійкого льодоставу – на 8 діб, це обумовлено зниженням температури повітря листопада і грудня місяців в цілому по Україні та в межах басейну, зокрема. Зростання температури повітря впродовж січня-квітня місяців  викликає зміщення на більш ранні терміни середньої дати скресання річок басейну та дати їх повного очищення від льодових явищ. Величина зміщення становить, відповідно, 17 - 18 діб. Суттєво (на 44%) скоротилась середня тривалість періоду зі стійким льодоставом, а на кількох гідрологічних постах басейну він взагалі не утворюється впродовж останніх років. Загальна тривалість періоду з льодовими явищами в межах басейну скоротилась за той же період на 25% (від 77 до 58 діб).

Середня витрата води в 132 км від гирла 82 м3 / сек, абсолютний максимум витрати води у Південному Бузі встановлений 8 квітня 1932 р. (5 320 м3 / с), а мінімум - 24 лютого 1954 р. (2,60 м3 / с).

Головні притоки: справа - Вовк, Савранка, Кодима; зліва - Бужок, Соб, Синюха, Мертвовод.

Особливістю Південного Бугу є те, що ця річка фактично має лише одну велику притоку – р. Синюха, яка утворюється внаслідок злиття річок Велика Вись та Тікич (басейн якої складається з двох основних приток – Гнилий і Гірський Тікич), а також Південний Буг вважається єдиною річкою Європи, де збереглося порожисте природне русло.

Серед інших приток можна виокремити річку Інгул (площа басейну – 9890 км²), яка насамперед відзначається своєю довжиною – 354 км. Фактично річка впадає в Бузький лиман в межах м. Миколаїв.

На Південному Бузі розташовані міста: Хмельницький, Хмільник, Вінниця, Гайворон, Первомайськ, Вознесенськ, в гирлі - Миколаїв.

У гирлі промисел судака, щуки, бичка, тарані та ін.

Коротко про басейн річки. Південний Буг — третя за величиною річка України. Її басейн повністю розташований в межах центральної частини Правобережної України, на заході межує з басейном Дністра, а на півночі та сході — з басейном Дніпра.

Річка бере початок на Волино-Подільській височині у Хмельницькій області та впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного моря.

Басейн Південного Бугу розміщений на території семи областей України: Хмельницької, Вінницької, Черкаської, Київської, Кіровоградської, Одеської та Миколаївської.

Південний БугДо басейну Південного Бугу входить 6594 річки, в тому числі великих — 1, середніх — 11, малих — 6582. Загальна довжина річок в басейні становить 22,4 тис. км, густота річкової сітки — 0,35 км/км2, 367 приток Бугу мають довжину понад 10 км.

Загальна площа земель водного фонду в басейні становить понад 206 тис. га., в тому числі площа земель, зайнятих:

  • річками та струмками — 35084 га;
  • водосховищами та ставками — 77635 га;
  • озерами — 204 га;
  • каналами, колекторами та канавами — 3346 га;
  • лиманами — 5854 га;
  • гідротехнічними спорудами — 336 га;
  • відкритими заболоченими землями — 22734 га;
  • прибережними захисними смугами — 60867 га.

За сучасним фізико-географічним районуванням України землі у верхів’ях Південного Бугу належать до зони широколистяних лісів. Територія басейну, що лежить на південний схід від притоки Бугу — річки Вовк — і до широти Первомайська-Кіровограда, знаходиться у лісостеповій зоні. Це становить більше половини загальної площі басейну Південного Бугу включно з басейнами правої притоки Кодими та лівої — Синюхи. Південно-східна частина басейну, яка складає близько третини його площі, знаходиться у степовій зоні.

За гідрологічним районуванням України верхня та середня частина басейну Бугу (до міста Первомайська) належить до зони достатньої водності, а нижня (південніше Первомайська) — до зони недостатньої водності.

Від витоку до гирла. Природознавчі експедиції, які пройшли річку Південний Буг від витоку до самого гирла, відбулися у минулому столітті на початку 70-х (Е. Некресов) та наприкінці 80-х років (С. Кокряцький, Г. Денисик).

Річка бере початок з колись великого болота Авратинської височини (відроги Подільської височини) на захід від села Холодець Волочиського району Хмельницької області. За радянських часів болото було висушене та був прокладений дренаж. На сьогодні витік річки починається не з джерела, а з дренажної труби.

Лише біля самого с. Холодець річище набуває природного вигляду. його ширина в цьому місці — близько 2 м, а глибина — близько 0,5 м.

Незначний похил річища та широка долина сприяли утворенню боліт. Особливо великі болота були біля селища Чорний Острів, нижче м. Хмельницький. Тенденція до осушування боліт в 70-80 роки минулого століття перетворила ці території на малопродуктивні пасовища, порізані каналами по всій ширині долини річки.

У верхній частині до с. Голоськів в результаті осушення змінено не лише долину, а й саме річище. У цих місцях на кілометри простягається спрямлене річище шириною близько 15 м. Місцеві жителі так і називають ці місця — «Нова річка». Болота в долині Південного Бугу слугували накопичувачами вологи, за рахунок чого річка була повноводною впродовж усього року. Після осушення спостерігається значне пониження рівня води, особливо у літні місяці. Ширина долини тут сягає 600-1200 м.

Далі на південь долина річки звужується до 200-600 м, береги підвищуються, похил русла зростає. Це означає, що долина річки досягла випуклої частини «геологічного фундаменту» нашої території. Цей геологічний утвір називається Український кристалічний щит. Тут на схилах долини Бугу та його приток просто на поверхню виходять найдревніші гірські породи — переважно граніти, утворені в найдавнішу, архейську еру, вік яких наближається до мільярда років!

Біля селища Меджибіж у Південний Буг впадає перша велика притока — р. Бужок.

На межі Хмельницької та Вінницької областей, вище села Чудинівці розташовані перші пороги — чудинівські.

Від с. Голодьки до с. Широка Гребля простяглося Сандрацьке водосховище. Вершина водосховища заросла очеретом й осокою. Південний Буг розливається тут на великій площі, утворюючи острівки, що чергуються з відкритими плесами. Тому тут і гніздиться велика кількість коловодних птахів.

Нижче с. Широка Гребля долина річки знову розширюється. Місцями ширина долини сягає 1500 м. Схили долини виположені. Річище шириною від 20 до 120 м. Глибина до 2 м, в деяких місцях зустрічаються «ями» і глибини збільшуються до 3 м і більше. Саме на цьому проміжку в долині Південного Бугу помітні річкові тераси — особливі структури рельєфу долини, пов’язані з відкладанням річкових наносів. Типова рівнинна річка має три основні тераси.

У верхній частині Південний Буг приймає справа притоки — Вовк і Згар, а зліва — Ікву, Хвосу, Сниводу, Постолову, Десну.

Вище селища Стрижавка починається Сабарівське водосховище, яке тягнеться через усе місто Вінниця. На цій ділянці долини Південного Бугу знову на поверхню виходять гранітні породи, утворюючи місцями урвища до 10 м у висоту. Від Стрижавки і аж до селища Олександрівка, що на Миколаївщині, річка продовжує розтинати гірські породи Українського кристалічного щита. Саме ця особливість надає нашій рівнинній річці гірського характеру. Ширина долини коливається від 200-300 м до 1-2 км. Форма долини перетворюється у коритоподібну. Місцями схили долини вкриті лісом, а нижче м. Вінниці зустрічаються ділянки з лучно-степовою рослинністю. На цій ділянці річки зустрічаються численні мальовничі пороги, найбільші з яких Воробіївські, Сокілецькі та Мигійські. Швидкість течії на цій ділянці річки зростає до 0,7-1,5 м/с.

Чим далі на південь, тим більші підвищення крутих берегів. На ділянці від м.Первомайська до селища Олександрівки висота крутих берегів та урвищ сягає 90 м.

У середній частині Південний Буг приймає справа притоки Вишня, Рів, Шпиківка, Сільниця, Тростянець, Дохна, Савранка, Кодима, а зліва — Соб, Удич, Синиця, Синюха.

Нижче селища Олександрівка до впадіння в Бузький лиман Південний Буг протікає в межах Причорноморської низовини. Це відповідним чином впливає на режим річки. На цій ділянці Південний Буг утворює широку долину з добре оконтуреною заплавою, що розчленована рукавами, притоками, озерами, старицями. Річище значно розширюється, течія уповільнюється.

В межах Нижнього Побужжя річка зліва приймає притоки Велика Корабельна, Мертвовід, Гнилий Єланець, а в Бузький лиман впадає річка Інгул. Праві притоки, зокрема Бакшала та Чичиклія, часто пересихають.

Впадає Південний Буг у Дніпро-Бузький лиман, який є мілководною затокою Чорного моря і відокремлений від нього Кінбурнською косою. Сполучається лиман з морем Кінбурнською протокою, через яку і здійснюється водообмін. На сході лиман межує з гирлом Дніпра, на півночі поступово переходить у р. Південний Буг.

За своїми розмірами Дніпро-Бузький лиман є найбільшим на Чорному морі, його площа становить 800 км2, об’єм води — 3 км3. Лиман є мілководним, його середня глибина становить 3,5-4 м.

Дніпро-Бузький лиман інколи розглядають як дві водойми — Дніпровський та Бузький лимани, але чіткої межі між ними немає. Верхню межу Бузького лиману найчастіше проводять по Варварівському мосту у м.Миколаєві.

Довжина Бузького лиману — 47 км, ширина — 11 км, площа — 162 км2. Вода лиману має солонуватий присмак.