Карты реки Ворскла для водного туризма

Карты реки Ворскла

Скачать карту «Участок реки Ворскла: № 1-2» /Козинка (Россия) - Лукашовка (Украина) - Александровка - Пушкарка - Вел. Писаревка - Стрелецкая Пушкарка - Вольное - Ямное - Сидорова Яруга - Добрянское - Рябина/

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Перечень карт (1:25 000) участков реки Ворскла от села Козинка (Россия) до устья (река Днепр, Днепродзержинское вдхр.):

Ворскла — річка у Бєлгородській  області Росії (довжина російської частини Ворскли складає 118 к) та Сумській (118 км) і Полтавській (226 км) областях України, ліва притока Дніпра (впадає в Дніпродзержинське водосховище). Загальна довжина  Ворскли  464 км, площа басейну 14,7 тис. км2, пересічна витрата води у гирлі понад 36 м3/с.

Карты реки Ворскла для водного туризмаБере початок з джерел на західних схилах Середньоросійської височини (біля смт Яковлево Бєлгородської області), нижче тече Придніпровською низовиною. Долина Ворскли трапецієвидна, у межах України завширшки 10-12 км. Заплава асиметрична; майже на усьому протязі правий берег підвищений, крутий, лівий — низький, подекуди заболочений. Річище звивисте; ширина Ворскли у середній та нижній течії 35—40 м, інколи перевищує 100 м. Похил річки 0,3 м/км. Головні притоки: Ворсклиця, Боромля (праві), Мерло, Коломак, Тагамлик (ліві)/ інші притоки: Лозова (л), Березова (л), Лозова II (л), Грайворонка (л), Братениця (л), Івани (л), Рябинка (л), Весела Долина (л), Олешня (п), Охтирка (л), Котельва (л), Ковжига (л), Коломак (л), Полузери (п), Кобилячка (п), Гусочка (л)/.

Ворскла Живлення мішане. Найвищі рівні води бувають у березні-квітні, найнижчі — у липні-жовтні. Льодостав з початку грудня до березня.

Тече Придніпровською низовиною. Долина трапецієвидна. Майже на всьому протязі річки чітко виражена асиметрія берегів: високий правий берег, низький – лівий. Ландшафти – лісостепові.

Русло річки зарегульоване невеликими греблями ГЕС; є шлюзи-регулятори (біля населених пунктів: Головчине, Грайворон, Вел. Писарівщина, Куземине, Деревки, Міські Млинки, Вакуленці, Нижні Млини, Кунцеве, Перегонівка). Енергетичні ресурси Ворскли не використовуються. Дві збудовані в післявоєнні роки гідроелектростанції – Опішнянська і Кунцевська – нині законсервовані.

Ворскла судноплавна в Полтавській області на ділянці в 42 км від міста Кобеляки до села Світлогірське.

Воду річки використовують для промислового й побутового водопостачання та зрошування. На Ворсклі — міста Полтава, Кобеляки; вздовж берегів (у Полтавській області) пам’ятки природи — Ковпаківський лісопарк і Парасоцький ліс. Річка та її мальовничі береги — місце відпочинку.Карта реки Ворскла

Історичний регіон Поворскля – Велика Писарівка

Велика Писарівка — селище міського типу (з 1959 року) Сумської області, райцентр. Населення - 4 437 мешканців (2016 р.). Розташована в заплаві лівого берега річки Ворскли, за 33 км від залізничної станції Кириківка. Автостанція. Вище за течією на відстані 0.5 км розташоване село Олександрівка, нижче за течією на відстані 2.5 км розташоване село Ямне. На протилежному березі — села Лугівка та Стрілецька Пушкарка. Ворскла у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Селище розташоване на надзаплавній терасі. Поверхня рівнинна з незначним підвищенням на південь. Перевищення висот до 35 м. Пересічна температура січня —7,4°, липня +19,1°. Опадів 530 мм на рік.  У селищі — комбікормовий, маслоробний, продовольчих товарів заводи, хлібокомбінат. Краєзнавчий музей.

Сторінка історії.     
Наприкінці XVII ст. на території сучасного селища містилися хутори, що підпорядковувалися одному з укріплень Бєлгородської оборонної лінії — місту Вольному (нині с. Вільне Великописарівського району). 1709 року на цих землях, якими володів фельдмаршал М. М. Голіцин, оселилися вихідці з Наддніпрянської України, які й заснували слободу Писарівку. 
Назва Велика Писарівка вперше зустрічається 1732 року в документах перепису Богодухівської сотні Харківського полку. З’явилася вона, мабуть, у зв’язку з існуванням другої, менш населеної Писарівки, яка входила до тієї ж сотні. Спочатку переселенці користувалися певними привілеями, але згодом утратили їх. Переважна більшість населення слободи стала підданими, пізніше — кріпаками князя Голіцина. Вони обробляли панські лани, працювали на токах. Крім того, відбували гужову повинність: транспортували збіжжя, лісоматеріали, сільськогосподарську сировину; ремонтували дороги, греблі та панські водяні млини. 108 чоловік працювало на суконній мануфактурі, заснованій у другій половині XVIII ст. Селяни також обкладалися оброком, сума якого кожного року зростала. Якщо в 1831 році поміщик, маючи 8898 десятин оброчної землі, одержав від селян 35,5 тис. крб., то вже наступного року — 45,2 тис. крб. Часу працювати на своїх наділах майже не лишалося. На невеликих клаптиках землі селяни збирали низькі врожаї. Тому більшість господарств не могла сплатити всі грошові повинності. Шукаючи виходу з такого становища, селяни вдавалися до допоміжних заробітків — чумакували, займалися промислами, ремеслами. Найбільш поширеними з ремесел були вовночесання, бондарство, ковальство, кравецтво, чинбарство. Серед промислів переважало виготовлення полотна й сукна. Вироблена продукція обмінювалася на зерно і реалізовувалася на ринку. Поступово збут продукції місцевих майстрів прибрала до рук заможна верхівка, яка відкривала власні крамниці. Велика Писарівка стала значним центром ярмаркової торгівлі на території Харківського полку, а згодом і губернії. Щорічно тут відбувалося 6 ярмарків. 
Зручне розташування села сприяло значному збільшенню кількості його населення. Так, у 1830 році тут мешкало понад 7 тис. чоловік. На початку XIX ст. на кошти сільської громади було відкрито початкову народну школу. Але проіснувала вона недовго — за наказом поміщика Юсупова її закрили. Здавна Велика Писарівка являла собою значний осередок народного кобзарського мистецтва на Слобожанщині. Ще в другій половині XVIII ст. тут заснували притулок для сліпих бандуристів [звідси згодом вийшли українські радянські кобзарі Є. X. Мовчан (1898 — 1968 р.) С. А. Пасюга (1862-1933 р.), Г. С. Кожушко (1879 — 1924 р.) ]. 
З другої половини XIX століття Велика Писарівка стала центром волості. 1857 року в селі мешкало 6567 чоловік. За уставною грамотою, складеною 17 листопада 1862 року, земельні наділи 3133 колишніх кріпаків не перевищували 2 десятини (згідно з «Положенням» найменша норма наділу на душу по Харківській губернії становила 3 десятини) на ревізьку душу. У наділ входили, крім орної, садибна земля, вигін і сінокіс. З 8857 десятин землі поміщик Юсупов відрізав громаді 6269 десятин (у т. ч. 664 десятини садибної землі), решту залишив собі. Викупні платежі становили 46 крб. за десятину, а тим часом вартість однієї десятини в Харківській губернії в 1854—1859 рр. пересічно дорівнювала 14 крб. 80 коп. Грабіжницькі умови уставної грамоти викликали обурення й протест Великописарівської громади. Коли на сході 27 листопада 1862 року зачитали уставну грамоту, уповноважені громади М. Єщенко, С. Кривонос, І. Колодько та С. Бондар, виконуючи волю громади, відмовилися підписувати акт та грамоту і разом з селянами залишили сходку. Згодом я 1042 господарів лише 181 погодився визнати уставну грамоту. 
Гостре малоземелля змушувало селян орендувати землю в економії по 12,1 крб. за десятину, в той час як по Богодухівському повіту орендна плата у 80-х роках дорівнювала 6,5 крб. Сума податків на селянський двір становила в середньому 16 крб. 16 коп.— третину валового прибутку селянського двору. Селянин мусив частіше, ніж раніше, шукати заробітку на стороні. По всій Харківській губернії Велика Писарівка давала найвищий процент відхідництва — у 80-х роках XIX ст. на кожні 100 дворів припадало 132 заробітчанина. 
Розвиток капіталістичних відносин після реформи 1861 року прискорив процес розшарування села. Широко застосовуючи в своїх господарствах найману працю, все більше багатіли заможні хазяї, кількість яких значно зросла. Цьому сприяла й оренда ними земель у поміщицькій економії та в безтяглових середняцьких і бідняцьких господарствах. Чимало наживалися куркулі й на збуті сільськогосподарської сировини та виробів місцевих ремісників, скуповуючи їх за безцінь. У 70-х роках XIX ст. в селі було 8 крамниць, 7 комор для закупівлі зерна, воскобійний завод, 14 олійниць. Працювали 19 кузень, крохмальний завод. 
Під час першої російської революції в листопаді 1905 року у Великій Писарівці стався селянський виступ. Ще в 1902 році поміщиця приєднала до своїх володінь частину громадських земель. Суд, який досить довго розглядав скаргу селян з цього приводу, визнав дії поміщиці правильними. Обурені селяни знову подали справу до суду. Богодухівський повітовий земський начальник 15 листопада 1905 року приїхав для допиту свідків. 17 листопада 1905 року на загальній сільській сходці волосний старшина і сільський староста свідчили на користь поміщиці. Селяни зажадали усунення старшини і старости й ухвалили відібрати в економії загарбане поміщицею урочище Довге Болото. К. Дикий і М. Дикий закликали односельців до розподілу панської землі. Земський начальник і становий пристав втекли. Вночі запалали клуні куркулів. 18 листопада селяни рушили до будинку станової управи. У відповідь на вогонь, відкритий стражниками, селяни підпалили приміщення. Наступного дня куркулі вчинили жорстоку розправу над активними учасниками виступу — трьох убили, багатьох після знущань заарештували ще до прибуття карального загону. Згодом 37 селян було засуджено до різних строків ув'язнення та каторжних робіт. Перший виступ великописарівської бідноти через стихійність і неорганізованість зазнав поразки. Але він став школою дальшої боротьби сільської бідноти проти гнобителів. В ухвалі сільської сходки, що відбулася через місяць після придушення заворушення, селяни відверто записали: «Громада більше не довіряє владі і не задоволена тим ладом, який існує». 
Столипінська аграрна реформа загострила класові протиріччя на селі. Бідняки спродували свої невеличкі клаптики землі куркулям і в пошуках кращої долі переселилися до Казахстану й Сибіру. Восени 1908 року виїхали перші 500 чоловік. Процес обезземелення великописарівських селян тривав і далі. Напередодні першої світової війни 92 господарства були безземельні, 444 — мали лише до двох, а 766 — до 6 десятин землі. 
Понад 1200 дворів і майже 9 тис. жителів налічувалось у Великій Писарівці на початку XX ст. Невеличка лікарня була відкрита лише в 60-х роках XIX ст. ...

Напередодні Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) в селі працювали поліклініка, районна лікарня, протитубдиспансер, санепідемстанція, аптека, крім того, в селі була семирічна школа ім. Коцюбинського, діяв радіовузол, у районному клубі двічі на тиждень демонструвалися звукові кінофільми, ставилися вистави, відбувалися концерти художньої самодіяльності.

Коли мирну працю радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини, близько 300 чоловік з Великої Писарівки пішли захищати Вітчизну.Для боротьби з диверсантами був створений винищувальний батальйон під командуванням начальника райвідділу міліції І. П. Савчука. З наближенням фронту почалася евакуація колгоспного майна, худоби, обладнання МТС у тил країни.

19 жовтня 1941 року Велику Писарівку захопили гітлерівці. З перших днів окупації у ворожому тилу почав діяти партизанський загін для боротьби з окупантами.

22 лютого 1943 року воїни 1142-го и 1144-го стрілецьких полків 340-ї стрілецької дивізії визволили Велику Писарівку від окупантів, але 10 березня під натиском переважаючих сил ворога відступили. Воїни-танкісти 1-го танкового батальйону 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпусу під командуванням майора О. М. Мороза 8 серпня 1943 року остаточно визволили Велику Писарівку від гітлерівців. Майже 950 великописарівців хоробро билися на фронтах Великої Вітчизняної війни, понад 460 з них за мужність і героїзм удостоєні бойових нагород, у їх числі уродженцям села М. П. Мірошнику та І. М. Середі присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

В післявоєнні роки в селищі поступово налагоджувалося життя. Значного розвитку набула місцева промисловість. Було споруджено нові приміщення маслозаводу, цехи якого поповнилися новітнім устаткуванням. 1960 року пущено завод будівельних матеріалів, 3 вересня 1967 року почали видавати продукцію новий хлібозавод і реконструйований механізований маслоробний цех харчокомбінату,збудовано автостанцію і газобалонну заправочну станцію, підприємства й житлові будинки підключено до державної електромережі.

Невпізнанною стала Велика Писарівка за роки Радянської влади. В центрі селища розташовані будинки райради, редакції районної газети «Красное знамя», друкарні. У Великій Писарівці понад 400 індивідуальних будинків, зведених з цегли, критих шифером або залізом. На центральних вулицях прокладено тротуари, водопровід, встановлено 25 водорозбірних колонок....