Київщина туристична – край козацьких церков

Карты областей и городов УкраиныСкачать карту «Київ та околиці №3, 4 - Бровари, Калита»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

  • Березань, Яготин та інші (Березань • Яготин • Сулимівка • Лозовий Яр • Жовтневе • Стара Оржиця • Згурівка • Мала Березанка)

Край козацьких церков (Требухів • Гоголів • Мала Стариця • Сулимівка • Селище • Зарубинці • Гостролуччя • Лук’янівка • Лукаші • Лехнівка)

Зараз важко казати, наскільки великих розмірів сягав цей «побутово-козацький» рух на лівобережній Київщині. Так чи інакше, у другій половині XIX та на початку XX століть на цій території було збудовано багато дерев’яних церков, що мають риси традиційної козацької архітектури. Більшість з них місцеве населення досі так і називає: «козацька церква». У програму подорожі також входять три муровані церкви, одна з яких найстаріша у Київській області. Відвідати всі храми регіону в межах одного маршруту забракне часу. До того ж, вони часто досить схожі між собою. До маршруту включені церкви, що мають певні індивідуальні особливості та мають зручне сполучення.

Київщина туристичнаТрасою Е-95 вирушаємо на північний схід, у бік Броварів. На об’їзній дорозі, що огинає цей райцентр з півдня, слід повертати на ТРЕБУХІВ - велике село з населенням майже 6,5 тисяч осіб. За легендою, назва походить від прізвища ключника київської в’язниці Треби, який нібито допоміг утекти кільком ув’язненим і сам приєднався до них. Разом зі своїми родинами утікачі заснували тут поселення. У XIV—XVI століттях навколишні землі належали Києво-Печерській лаврі, а потім село стало монастирсько-козацьким.

Требухів. Покровська церква (1905-1911 рр.)

Требухів. Покровська церква (1905-1911 рр.)

У центрі Требухова стоїть дерев’яна Свято-Покровська церква з прибудованою дзвіницею. Поставили її на початку XX ст. (1905-1911 рр.). У Требухові і раніше був храм, теж козацький, але його знесли під час церковної реформи, коли велася боротьба з етнічними українськими рисами в архітектурі православної церкви. В результаті на місці старого козацького храму побудували... новий козацький храм.

Наступним пунктом маршруту є Гоголів, також колишнє козацьке село, а потім і містечко. Гоголів навіть колись мав Магдебурзьке право. Дерев’яна церква Різдва Богородиці, що поряд з ринком, досить компактна та затишна у порівнянні з требухівською. Побудували її у 1827 році, а в 1861 році до архітектурного ансамблю додалася дзвіниця. Стіни храму прикрашені кількома зображеннями. На ґанку на парафіян згори дивиться Всевидюще око - знак, який прийнято вважати масонським (око в трикутнику;

Гоголів. Церква Різдва Богородиці (1827 р.)

Гоголів. Церква Різдва Богородиці (1827 р.)

подібний знак є, наприклад, на американському доларі). Хоча цей символ досить часто зустрічається у християнських храмах, для Київщини він рідкісний.

Подорож продовжується у південно-східному напрямку - до села Мала Стариця, що у Бориспільському районі. Це невеличке село (всього близько 200 жителів) також було козацьким. Михайлівська церква стоїть у Малій Стариці ще з XVIII ст. Традиційні одна баня та прибудована дзвіниця мають досить масивний вигляд поряд із непропорційно низьким «першим поверхом» висотою з хату.

Сулимівка. Покровська церква (1622-1629 рр.)

Сулимівка. Покровська церква (1622-1629 рр.)

Зовсім поряд з Малою Старицею розташоване ще одне невелике село - Сулимівка, колишня головна резиденція славного козацького роду Сулим, найбільш відомими представниками якого є запорізький гетьман Іван Сулима та генеральний суддя Малоросії, таємний радник та генерал-майор Яким Сулима (а ще були полковники, єпископ, титулярні радники та багато інших).

У 1622-29 рр. в селі була збудована кам’яна однобанна Покровська церква. Рік заснування церкви співпадає з визволенням Івана Сулими з турецької неволі, тому, ймовірно, ці події пов’язані між собою. Храм є зразком ранньої української архітектури і взагалі найстарішою спорудою Київської області (звичайно ж, якщо Київ не враховувати). Проста і навіть аскетична, але могутня «білокам’яна» церква дещо нагадує фортифікаційну будівлю з рисами козацьких та давньоруських храмів. І хоча споруда зазнала змін у 1838 та 1900 (прибудована дзвіниця) роках, в цілому церква зберігає первісний вигляд. Неподалік, на іншому боці дороги, стоїть невеликий одноповерховий садибний будинок Сулим. За ним розкинувся старий, затишний, однак занедбаний парк, закладений у XIX ст. Покровська церква тривалий час була усипальницею роду Сулим. До неї прибудовані склепи, але вони були пограбовані у 30-ті роки XX ст. Тоді ж було знищено більшість надзвичайно цінних старовинних ікон. Одна з них - ікона XVIII ст. «Покрова», а також портрети представників роду Сулим тієї епохи зберігаються у Національному художньому музеї України.

Селище. Свято-Георгіївська церква (1910-1914 рр.)

Селище. Свято-Георгіївська церква (1910-1914 рр.)

З переміщенням на схід, до Баришівського району, кількість церков на одиницю площі збільшується. Північніше Баришівки, на лівому березі Трубежа, розташоване село з простою назвою Селище. Тут можна побачити незвичний зразок козацької культової архітектури початку XX століття - п’ятиглаву Свято-Георгієвську церкву (1910-1914 рр.). Вигляд споруди виправдовує назву, відображаючи силу, рішучість та справедливість Георгія Змієборця. Незвичної могутності та фундаментальності будівлі додають п’ять бань, причому чотири допоміжні за величиною майже не поступаються головній.

На півночі Селище зрослося із Гостролуччям, в якому також є церква. Храм Святого Миколая був споруджений у 1832 році. На відміну від більшості церков цього

Гостролуччя. Церква Св. Миколая (1832 р.)

Гостролуччя. Церква Св. Миколая (1832 р.)

маршруту, він будувався на панські кошти. Меценатами виступили місцеві поміщики Карл та Катерина Лаузберги. Мурована церква має один головний купол та чотири додаткові деко-ративні. Довгою галереєю до церкви приєднана дзвіниця, завершена високим шпилем.

Споруда виконана у класичному стилі. Вона ніби відгороджується від оточуючого середовища (підсилює таке вражен¬ня старовинна кам’яна огорожа) та хизується своїм шляхетським походженням. Освячував церкву у 1836 році сам єпископ Полтавський та Пере-яславський Гедеон. Крім Миколаївської церкви у Гостролуччі збереглася будівля земської школи (XIX ст.) та мальовничі руїни ще однієї кам’яної церкви (XVIII ст.).

Якщо повернутись до Селища та взяти північно-східний напрямок, можна потрапити у Лук’янівку та оглянути Вознесенську церкву (1758 р). Вона схожа на Михайлівську церкву у Малій Стариці, але має більш пропорційні форми, через що будівля здається більш правильною та легкою у порівнянні зі своєю «сестрою». Від Лук’янівки повертаємо на південний схід - на ЛУКАШІ, до ще одного дерев’яного храму. Церква Архістратига Михаїла (1892 р.) з прибудованою височезною, як для дерев’яної споруди, дзвіницею та п’ятьма високими банями викликає до себе повагу завдяки великим розмірам та стриманій суворості.

Войкове. Церква Св. Миколая (XIX ст.)

Войкове. Церква Св. Миколая (XIX ст.)

Крайня східна точка цієї подорожі - село Войкове Згурівського району. Об’єктом уваги є мурована церква Святого Миколая, споруджена в середині XIX ст. Вона має хрестоподібну форму з рівними сторонами, ускладнену виступаючими «кутами-променями». На перший погляд, архітектура церкви дуже проста, але якщо затриматись біля неї та пройтись навколо - однаковий вигляд з усіх боків дещо гіпнотизує.

Крім церкви у Войковому збереглися будівлі маєтку місцевого пана Підгаєцького 1903- 1905 рр.

Лехнівка. Церква І. Предтечі (1896 р.)

Лехнівка. Церква І. Предтечі (1896 р.)

Перед фінішною прямою, якою є автотраса Харків-Київ, мандрівника чекає ще одна зупинка - у Лехнівці. Дерев’яна церква Івана Предтечі в цьому селі збудована 1896 року, але чомусь здається, що вона старіша. Чотири невеликі бані, прикрашені веселою та складною дерев’яною різьбою туляться до головної - поважної та розсудливої. Дзвіниця стоїть окремо від церкви. Якщо після такої насиченої програми залишаються сили та час, можна відвідати ще дві традиційні дерев’яні церкви: у Бзові та Іванкові. Ці села лежать на автотрасі Харків-Київ (хоча, щоб відшукати храми, потрібно з’їхати з траси). У Бзові, до речі, є кілька трактирів, що можуть допомогти відновити сили після мандрівки.