Київська область – місто Фастів

Київська область - місто ФастівСкачать «Фастів - план міста»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Фастів - місто обласного значення, розташоване за 68 км від обласного центру м. Київ. В межах міста знаходиться залізнична станція Фастів. Відстань до найближчого аеропорту "Київ" - 62 км.

Площа населеного пункту - 4315 га.

Населення (на 01.01.2017) – 46 879 осіб.

День міста - остання неділя вересня.

Землі Фастівщини були заселені людьми ще в епоху палеоліту. Підтвердженням цього є знайдені під час будівництва стоянка первісних людей - мисливців на мамонта та рештки дикого коня.

Свідками тих часів є і пам’ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення.

Згідно з історичними документами, у стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони київської землі.

Вперше місто згадується в літописі під 1390 р., у грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича, де стверджувалося право володіння Фастовом роду князів Рожановських.

Дослідження історичних документів показали, що до 1094 р. землі Сквира, Яготин, Триліси, Фущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який подарував їх у 1094 р. київському князю Святополку як придане своєї дочки. В інших літописних документах, що датуються 1390 р., Фощево (Фастів) згадується як населений пункт, через який проходили торговельні шляхи та в якому проводилися ярмарки.

Є більш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалася Київська держава й Олег "почав города ставити".

Місцеві дослідники з’ясували, що ім’я Фаст (Фост) зустрічається двічі - в 912 р. та в 944 р. Важливим є те, що це ім’я зустрічається не в легендах чи переказах, яких чимало подає літописець, а в історичних документах - договорах з греками.

Існує й ряд народних версій про походження назви міста. Одна з них пов’язана з варіантом в озвученні цієї назви - Хвостів. В ній розповідається, що Фастів - це місцевість, де колись відбувалася кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів - своєрідних військових відзнак, звідси і назва - Хвостово.

Ще одна легенда пов’язана з назвами невеликих струмків, що звалися "фосами" і впадали в р. Унава.

Учені мають свою думку. Біля с. Фастівець поряд із с. Мар’янівка Васильківського району є могила Переп’ят. Під час розкопок, проведених у 1846 р., стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражалися скорбота і горе, або "фаєфаст" мовою скіфів. Можливо, все це увічнилося у назві міста.

Перший римо-католицький храм у Фастові з’явився наприкінці XVI ст. У 1593 р. Йосип Верещинський, перший латинський єпископ Києва, збудував тут замок і костьол, а згодом відкрив друкарню.

Фастів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці, 1740 р.

Фастів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці, 1740 р.

У "Словаре географическом Королевства Польского и иных земель славянских" (1880 р.) такі відомості про перші фастівські костьоли: "В 1723 г. бискуп Самуэль Орга построил новый костел на месте старого. В 1768 г. отряды гайдамак, возглавляемые Швачкой и Бондаренко, ограбили и сожгли его. Новый костел, построили только в 1793 г.".

На початку 1902 р. в канцелярію Києво- Печерського і Волинського генерал-губернатора прийшов лист від Київського губернатора, в якому повідомлялося: "...существующий ныне в городе Фастове костел - деревянный, очень ветхий и недостаточно вместительный... Ввиду этого в постройке вместо него нового костела с увеличением размеров такового в действительности встречается надобность". Зберігся затверджений проект архітектора В. Домбровського, за яким почали в 1903 р. зводити костьол. У 1911 р. будівництво було завершено.

У XVII ст. в Фастові існували також католицькі ордени: ієзуїти та бернардинці. Перші займалися освітою - у місті відкрили гімназію, а також пасторською діяльністю в парафії. Бернардинці вели проповідницьку діяльність.

У першій половині XVII ст. Фастів хоч і мав привілеї містечка, але по суті лишився селом. У 1630 р. тут налічувалося 152 двори. Розвинуто було скотарство, значно менше - хліборобство. Важливе місце в господарстві посідали промисли, зокрема рибальство і мисливство, а також ремесла: ткацтво, гончарство, обробка дерева.

Найгучнішу славу місту та відчутне піднесення економічного і політичного життя на межі XVI-XVII ст. приніс фастівський полковник Семен Палій. Йому вдалося добитися у 1780-х роках цілком незалежного управління споконвічними козацькими землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому березі Дніпра набув, за свідченнями істориків, рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву Палієва держава.

У 1768 р., під час Коліївщини, народні ватажки М. Швачка та А. Журба на чолі великого гайдамацького загону захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.

Під час повстання декабристів, 29 грудня 1825 р., на Фастівщині, у с. Триліси, де була розквартирована 5-та мушкетерська рота Чернігівського полку, почався виступ, який підтримали роти, розташовані у м. Васильків.

Великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко побував на Фастівщині під час розкопок кургана Переп’ят у складі археологічної комісії у с. Фастівець. Історичне минуле фастівського краю він описав у творах "Чернець", "Швачка", "Іржавець".

В середині ХІХ ст. 90 % землі залишилися в руках польських землевласників - таких польських магнатів, як родини Браницьких, Потоцьких тощо.

Скасування кріпосного права в 1861 р. обумовило більш високі темпи економічного розвитку на Фастівщині: відкриття руху на Фастівській залізниці; будівництво спиртзаводу в с. Триліси, пивоварного заводу в м. Фастів; заснування у місті товариства взаємного кредиту; будівництво котельномеханічного заводу та утворення на його базі Акціонерного товариства Ф. Брандта.

В Акціонерному товаристві Ф. Брандта працював Микола Бенардос  - видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений, передусім, завдяки першому у світі обґрунтуванню способу дугового зварювання.

Наприкінці XIX ст. Фастів перетворився на центр промислового та економічного розвитку. Через місто у 1870 р. пролягла залізниця Київ - Одеса.

Характерною рисою економіки Фастова кінця XIX - початку XX ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств з 5-10 робітниками. Це, зокрема, 2 шкіряних, 2 миловарних, 5 цегельних, кілька медоварних підприємств, 2 водяних млини, 5 крупорушок тощо. У містечку налічувалося понад 60 дворів ремісників, з них 40 - шевців, 7 - бондарів, 13 осіб займалися слюсарно-ковальським промислом.

Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революції (1905-1907 рр.), громадянської війни, Першої світової війни.

До визначних подій історії Фастова в контексті загальноукраїнської історії слід віднести підписання на коліях Фастівського вокзалу 1 грудня 1918 р. договору про злуку між Українською Народною Республікою і Західно-Українською Народною Республікою в одну державну одиницю.

З весни 1921 р. Фастівщина існувала і розвивалася в складі Радянської України.

У часи Голодомору 1932-1933 рр., за статистикою, в Фастові померло більше половини його населення. Про тяжкий продовольчий стан, випадки голодної смерті свідчать спогади очевидців, статистика.

З початком війни майже все чоловіче населення міста було мобілізовано. Героїчні вчинки в літопис Фастова вписали фастівчани.

7 листопада 1943 р. місто було звільнено від німецько-фашистських окупантів.

За мужність і героїзм, проявлені в ході операції, понад 21 тис. солдат і офіцерів Червоної армії було нагороджено орденами та медалями. За звільнення Фастова від німецько-фашистських завойовників 31 солдат та офіцер отримав високе звання Героя Радянського Союзу.

На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло більше 5 тис. фастівчан.

Після війни мешканці Фастова почали відбудовувати напівзруйноване місто.

Курган Слави - місце вшанування полеглих фастівчан

За вагомий внесок у розвиток Фастова, зміцнення й примноження його трудових, господарських, культурних, духовних традицій, виховання підростаючого покоління в дусі любові до рідного краю 31 фастівчанину присвоєно звання "Почесний громадянин міста Фастова". Серед них - учасники визволення Фастова від німецько-фашистських загарбників, Герої Радянського Союзу І.П. Боборикін, Д.М. Старостін, С.Ф. Гусєв та В.М. Міняєв.

Далеко за межами міста відомо ім’я лікаря, професора, Героя Радянського Союзу П.М. Буйка.

Архітектурні особливості Фастова міцно пов’язані з іменем ще одного його почесного громадянина A.A. Древецького - скульптора, члена Національної спілки художників України. Серед його робіт - скульптурна композиція на кургані Слави воїнам-фастівчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, пам’ятник Герою Радянського Союзу, фастівчанину Й.Ю. Чайковському, пам’ятники великому Кобзареві та вченому-винахіднику М.М. Бенардосу.

Завдяки о. Зигмунду Яну Козару був реставрований римо-католицький костел. Звання почесного громадянина м. Фастова йому було присвоєне посмертно.

Сьогодення Фастова - це багатоманітність об’єктів господарювання різних форм власності, модернізація виробництв і продукції, активне опанування світової економічної практики, зміцнення позицій на вітчизняному та світовому ринках. Це місто залізничників, де функціонують, обслуговуючи залізничне сполучення, 12 великих підприємств і організацій Південно-Західної залізниці.

Нині в сферу промислового виробництва Фастова входять до десяти найбільших за обсягами виробництва регіонів Київської області. Основу промислового потенціалу міста становлять 18 великих і середніх підприємств.

Серед підприємств міста, які стабільно досягають значних успіхів, - ДП ЗАТ "Оболонь" - "Пивоварня Зіберта". У 2006 р. це підприємство відсвяткувало 100-річчя з дня заснування. Нещодавно на підприємстві введена в дію нова лінія розливу пива та безалкогольних напоїв, освоєно нові види продукції. Розширюються ринки збуту - продукція експортується майже у 20 країн світу, в т.ч. у США.

З’являються в місті і нові підприємства. Нещодавно запрацювала кондитерська фабрика "Валео-Люкс" з виготовлення цукерок. У 2009 р. введено в експлуатацію 2 нових підприємства: фірми "Крайзель - Будівельні матеріали" та підприємства з виготовлення нафтопереробного та газовикористовуючого обладнання ТОВ "Завод нафтових технологій".

Приватними підприємцями надаються послуги у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, перевезення пасажирів та вантажів, з ремонту автомобілів, складної побутової техніки, взуття, меблів. Надходження до бюджетів усіх рівнів від діяльності малого підприємництва складає більше 22 % у загальному обсязі податкових надходжень.

ФастівФастів - місто залізничників, у ньому налічується 12 залізничних підприємств та організацій. Найбільші серед них: моторовагонне депо станції Фастів-1, структурний підрозділ Управління Північно-Західної залізниці, основним видом робіт якого є обслуговування приміських залізничних перевезень у 9 областях України (Київська, Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Житомирська, Чернігівська, Сумська, Полтавська), Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" з перевезення вантажів, що легко псуються, та ремонту рухомого складу, Фастівська дистанція колії, підпорядкована службі колії ПЗЗ, спеціалізується на поточному утриманні колії в належному стані. Всього на залізничних підприємствах працюють близько 5 тис. осіб.

Сьогоднішній Фастів - це місто з широкою мережею освітянських закладів, достатньо високим рівнем навчально-виховного процесу. В місті функціонують: автодорожній технікум, державний ПТНЗ "Фастівський центр професійно-технічної освіти", 10 ЗОШ, природничо-математична школа- ліцей, вечірня школа, 12 ДНЗ, 5 позашкільних закладів освіти - СЮТ, Станція юних натуралістів, Будинок творчості дітей та юнацтва, Школа народної майстерності та ДЮСШ.

До установ культури Фастова належать: міський Палац культури, міська бібліотека, ДМШ, міський парк культури та відпочинку ім. Ю. Гагаріна і Фастівський державний краєзнавчий музей.

У місті є пам’ятки архітектури, серед яких: церква Покрови Пресвятої Богородиці (XVI ст.), Хресто-Воздвиженський римо- католицький костьол (початок ХХ ст.). Крім того, у межах міста є пам’ятка природи - дуб Семена Палія, "Палієві вали".

З нагоди 10-ї річниці святкування незалежності України в місті споруджено музейний комплекс, який відтворює події 1918 р., коли на станції "Фастів" було підписано перед вступний Акт злуки між урядами Української та Західно-Української народних республік в одну соборну державу.

Пам’ятник у вигляді каплиці, яка символізує, за християнським звичаєм, притулок для душ невинно убієнних, зведений у міському парку "Молодіжний", увіковічнив пам’ять про фастівчан, які не повернулися з Афганістану.

Розвивається в Фастові туристична галузь. Під час поїздки екскурсійним маршрутом "Історичними та культурними стежками Фастівщини" гості та жителі міста можуть ознайомитися з історією Фастівщини, з людьми, які прославили цю землю, з мальовничими куточками природи.

Екскурсійно-туристичний маршрут починається від Фастівського вокзалу, де заплановано відвідини "Вагону-музею" на колесах, і закінчується у с. Томашівка в чоловічому монастирі. Головними зупинками є Фастівський державний краєзнавчий музей, Парк культури та відпочинку ім. Юрія Гагаріна, Хресто-Воздвиженський римо-католицький костьол, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Меморіальний музей-садиба композитора К. Стеценка у с. Веприк.