Київська область – місто Вишневе

Київська область - місто ВишневеСкачать «Вишневе - план міста»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Вишневе - місто районного значення, розташоване за 12 км від обласного центру м. Київ. Найближча залізнична станція - Київ, за 12 км.

Площа населеного пункту - 669,6 га.

Населення (на 01.01.2017) – 39 540 осіб.

День міста - остання неділя серпня.

Історія міста почалася в 1887 р., коли розпочалося будівництво Південно-Західної залізниці, яка брала початок від Києва і, розділившись на дві лінії у Фастові, сягала Одеси й Катеринослава.

Так на території сучасного Вишневого у 1887 р. з’явилася станція Жуляни, тоді як однойменне село залишилося дещо в стороні від залізниці. Поруч зі станційним будинком побудували ще два будинки для стрілочників. Робітники не жили на станції постійно, а виконували свою роботу позмінно.

Київська область - місто ВишневеНавколо станції в той час були численні болота, озера, трясовина та зарості, в яких гніздилися різноманітні дикі птахи. Тому ця місцевість у перші роки існування залізниці особливо приваблювала київських мисливців.

Першим постійним мешканцем пристанційного селища Жуляни вважається Тимофій Олефірко, службовець поштового залізничного вагону.

Перший же житловий будинок побудував В.Н. Мигай, який працював контролером на залізниці в 1908-1919 рр. Його будинок зберігся до нашого часу і знаходиться по вул. Шевченка, 1. Серед перших забудовників був і зчіплювач Григорій Бужор, який побудував цегляний будинок (нині вул. Балукова, 21).

Перший двоповерховий будинок у селищі з’явився у 1912 р. Його побудував І.І. Маков.

Другий поверх цього будинку згорів під час громадянської війни. Відновлений пізніше перший поверх тривалий час використовувався як приміщення селищної ради, міської ради. На сьогодні в ньому знаходиться страхова контора (вул. Залізнична, 16).

До Жовтневої революції станція Жуляни переважно обслуговувала вантажні потяги. Восени 1919 р. вона була місцем жорстоких боїв. За спогадами старожилів, тоді на станцію ввірвались денікінці і наказали черговому відкрити семафор та пропустити з Боярки на Київ-Волинський їхній броне-поїзд. Того дня на станції працював Олександр Микитович Табунський. Почувши постріли наступаючих від с. Гатне червоних партизанів, він повідомив їх про наближення ворожого бронепоїзда. Вранці партизани вибили денікінців зі станції Жуляни.

У 1926-1928 рр. під час будівництва оборонного укріпленого району Києва станція Жуляни була базовою.

При станції вздовж залізничних колій (на місці сучасної вул. Братів Гавришів) розміщувалися будинки для штабу будівництва, караульні приміщення, складські споруди. Сюди надходили вантажі для будівництва дотів, різноманітне обладнання та зброя.

Навколо станції Жуляни почало формуватися поселення, яке поступово розросталося. Будувалися допоміжні господарства. В одній

із кімнат привокзального будинку залізничників знаходилася крамниця, в якій можна було купити хліб, сіль, м’ясні продукти, оселедці, а також керосин.

Розбудовувалось і сільське господарство. У 1935 р. з Боярки була перенесена МТС Києво-Святошинського району.

Поруч з МТС розміщувались автоколона і Київська контора "Сільелектро", а з 1935 р. почалася забудова на вулицях К. Маркса, Залізничній, пров. Поштовому. Вздовж залізничної колії до Боярки тягнулися військові майстерні.

Під час Великої Вітчизняної війни станція стала оборонним рубежем на підступах до Києва. Тут йшли запеклі бої й під час звільнення станції в листопаді 1943 р., на другий день після звільнення столиці.

Під час бою між станцією Жуляни і с. Крюківщина загинув Герой Радянського Союзу Микола Балуков. Його ім’я нині носить вулиця на південній стороні міста. У Братській могилі в цій частини міста на меморіальному кладовищі поховано понад 2 тис. воїнів. Поруч будується церква, яка має стати з ним єдиним комплексом.

До Дня Перемоги на початку травня 2007 р. на півночі міста з’явилася ще одна духовна святиня - гранітний обеліск на могилі Невідомого солдата, на якому зображена мати, що сумує за своїм сином.

По вул. Святошинській, поруч з кінотеатром "Промінь", на пам’ятному обеліску, що на алеї Слави, викарбувані імена тих, хто загинув смертю хоробрих на фронтах війни.

За бойові заслуги 365 вишнівчан нагороджено орденами та медалями.

Після закінчення війни процес забудови пристанційного селища Жуляни тривав. Воно було підпорядковане Крюківщинській сільській раді.

Протягом 1952-1955 рр. із земель колгоспу ім. Мічуріна с. Крюківщина було виділено 75 га для індивідуального будівництва в селищі. Розпочалася активна забудова вулиць Фрунзе, Косовського, Чапаева, Кооперативної, Гоголя, провулків Дальнього та Широкого. У вересні 1955 р. в селищі відкрита перша початкова школа № 1 - філія Боярської залізничної станції.

У березні 1960 р. за клопотанням Києво- Святошинського райвиконкому Указом Президії Верховної Ради УРСР селище станції Жуляни виведене з підпорядкування Крюківщинської сільської ради, отримало статус селища міського типу районного підпорядкування й перейменоване у Виш-неве. Нова назва селища цілком відповідала дійсності - на момент його перейменування всі садиби селища потопали в буйному вишневому цвіті. За статистикою, тут налічувалося 550 дворів, де мешкали 3800 осіб.

Наявність залізниці значною мірою визначила подальшу перспективу розвитку селища як потужного промислового центру поблизу Києва.

Вишневе. ЖК Піонерський квартал

Вишневе. ЖК Піонерський квартал

Бурхливий розвиток Вишневого припав на 1960-ті роки - зі створенням Жулянського машинобудівного заводу.

Інтенсивне освоєння заводом ім. Артема нових виробів авіаційного призначення, постійне розширення і технічне переозброєння виробництва вимагали додаткових виробничих приміщень, що в умовах заводу, який знаходився в центральному районі м. Києва, було вкрай необхідно. Тому в 1962 р. прийнято рішення про відведення заводу ім. Артема земельної ділянки площею більше 100 га біля залізничної станції Жуляни в селищі Вишневе.

У 1963 р. на відведеній ділянці розпочалося будівництво заводських корпусів та енергоцентрів. І вже в 1966 р. на новозбудованому заводі почалося освоєння великогабаритного виробу 5В61 для систем ПРО, яке завершилося у грудні 1967 р. його виготовленням і пред’явленням замовнику. Нове виробництво отримало статус філії № 1 Київського машинобудівного заводу ім. Артема.

Поступово зміцнювався промисловий потенціал філії, формувався висококваліфікований трудовий колектив, який на кінець 1975 р. налічував 3350 осіб, активно розвивалася соціальна сфера.

За період 1968-1975 рр. були введені в експлуатацію: 2 гуртожитки на 1800 місць, дитсадок "Росинка", Будинок побуту, 4 житлових будинки на 320 квартир.

Філія заводу ім. Артема перетворилася в потужне виробництво, яке в 1975 р. отримало статус юридичної особи з назвою "Жулянський машинобудівний завод КВО ім. Артема" (згодом Жулянський машинобудівний завод "Візар").

Проте разом з ростом промислового виробництва на заводі не знижувалися темпи житлового будівництва, велике значення надавалося розвитку соціальної сфери. За період з 1975 р. по 1985 р. збудовано і введено в експлуатацію 8 житлових будинків на 810 квартир, дитсадок "Колобок", середню школу на 1320 місць, заводську їдальню на 500 місць, молочну кухню, базу відпочинку "Пирново" на р. Десна.

Саме поява Жулянського машинобудівного заводу стала точкою відліку для перетворення селища Вишневе в сучасне промислове місто.

У 1971 р. селище міського типу отримало статус міста районного підпорядкування. Чисельність його населення в 1975 р. становила вже 16,6 тис. осіб, а в 1990 р. - 30,8 тис. осіб.

Стрімкий розвиток заводу "Візар" у 1960- 1970-ті роки дав можливість створити розвинену інфраструктуру майбутнього міста. Введення в експлуатацію потужної котельні, електропідстанції, запуск 27 артезіанських колодязів створили умови для появи нових промислових підприємств. Саме в цей час було побудовано цехи Київського міського молокозаводу № 3, Київського м’ясопереробного заводу, Київського експериментального кераміко- художнього заводу. Останній почав завойовувати ринок оригінальними виробами з порцеляни.

Наявність у селищі потужного виробництва художньої кераміки стало основою створення тут єдиного в країні Українського НДІ скляної і фарфорово-фаянсової промисловості. Науковці цієї установи зробили вагомий внесок у розробку нових вітчизняних фарб та впровадження високоефективних технологій у фарфорово-фаянсовій промисловості.

Серед молодих перспективних підприємств - спільне українсько-німецьке підприємство "Шмайсер", яке своє 10-річчя відзначило у квітні 2004 р. Його продукція - газова зброя та спецзасоби активної оборони, що призначені для стрільби гумовими кулями.

Вишневе На сьогодні Вишневе є потужним промисловим центром Київської області. З півночі та півдня до міста вздовж залізниці відповідно прилягають промислові райони Жуляни-1 та Жуляни-2, у складі яких розташовані підприємства як обласного, так і Київського міського підпорядкування.

Багатогалузевий народногосподарський комплекс міста включає промислові підприємства, будівельні організації, підприємства транспорту, ЖКГ, підприємства обслуговування населення.

До ключових підприємств, які визначають економіку міста, відносяться: ДП "Жулянський машинобудівний завод "Візар", СП "Шмайсер", ВАТ "Київський міський молокозавод №3", ЗАТ "Київський м’ясопереробний завод", ВАТ "Вишнівський ливарно-ковальський завод" та ін.

Сьогодні у Вишневому ведеться інтенсивне будівництво з подальшою перспективою. Місто забезпечено теплом та гарячою водою цілорічно.

У місті працюють 6 ДНЗ, 4 ЗОШ, філія вечірньої школи. У пристосованих приміщеннях розміщена ДШМ, де є музичне і художнє відділення.

У ЦТДЮ функціонують художньо-естетичне, гуманітарне туристсько-краєзнавче та соціально-реабілітаційне відділення, працюють більш ніж 50 гуртків.

Вишневе - місто творчих особистостей.