Полтава

План міста ПолтаваСкачать «План  міста Полтава»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Полтава – центр Полтавської області, одим з найбільших промислових і культурних центрів Лівобережного Придніпров'я. Місто розташоване у східній частині Полтавщини на обох берегах річки. Більша, західна частина міста лежить на порівняно високому вододільному плато, розчленованому біля долини Ворскли досить глибокими балками на ряд плосковерхих виступів (Монастирський, Інститутський, Кобищанський, Іванова гора). Менша, східна частина міста (Поділ, Левада, Дублянщина) розміщена на заплаві і частково першій терасі річки Ворскли.

Площа – 10,4 тис. га.

Населення (01.01.2016) –  294 020  осіб (близько 87% населення міста – українці. 44,0% працездатного населення зайнято у промисловості, понад 16,0% – у сфері обслуговування, 6,0% – в науці, культурі, освіті). Чисельність населення Полтави зростала до 1993 р. і була досягнута 320 тис. осіб.

Полтава знаходиться на перетині важливих залізничних шляхів та автомагістралей України. Відстань до Києва – 333 км. Через місто прохоять магістральна залізниця Київ - Харків, міжнародні автомагістралі Е40 (Шегені-Львів-Київ-Полтава-Харків-Должанський) та Е577 (Полтава-Кропивницький (Кіровоград)-Кишинів), регіональні автодороги Р17 (Полтава-Суми) та Р-18 (Полтава-Красноград). Місто має пряме автобусне сполучення практично з усіма великими містами України. Є аеропорт, Генеральним планом міста на перспективу до 2031 р. передбачається розвиток аеропорту, в основному як комерційного для виконання чартерних рейсів.

Природно-ресурсний потенціал, зручне економіко-географічне положення Полтави визначили спеціалізацію її підприємств на паливній, харчовій, легкій, деревообробній промисловості. Розташування недалеко від великих металургійних, машинобудівних, наукових центрів таких як Київ, Харків, Дніпропетровськ зумовило розвиток машинобудування, хімічної промисловості. Місто дає 1/4 промислової продукції області.

Промисловий комплекс Полтави представлений 63 підприємствами. Однак тільки 12 відіграють істотну роль у його функціонуванні. Найважливішими підприємствами міста за чисельністю працюючих та обсягами виробництва є: машинобудівні заводи – ВАТ „Лтава”, ВАТ „Турбомеханічний завод”, ВАТ „Полтавський автоагрегатний завод”, Алмазний завод, ВАТ „Тепловозоремонтний завод”, ВАТ „Електромотор”, ВАТ „Полтавахіммаш” та інші. Найбільшими підприємствами харчової промисловості є м’ясокомбінат, ЗАТ „Полтавакондитер”, ЗАТ „Олійно-екстракційний завод ”Карнел-груп”, Хлібокомбінат; легкої – ЗАТ „Ворскла”, ВАТ „Демітекс”.

Не дивлячись на певне падіння виробництва, місто залишається значним машинобудівним центром, спеціалізованим на виробництві технологічного обладнання для хімічної, харчової та інших галузей, алмазних виробів, електротехнічного устаткування, приладобудування тощо. У місті розташовано 18 проектних, конструкторських, наукових, науково-дослідних установ, не враховуючи науково-дослідних секторів вищих учбових закладів. Дані установи спеціалізуються на дослідженнях, розробках та проектуванні в галузях ветеринарної медицини, геофізки, землеустрою, містобудування, геологічних та нафтогазових вишукувань, тощо.

Перші історичні згадки про місто з назвою Лтава відносяться до 1174 року (у Іпатіївському літописі), таку назву місто мало до першої половини XV ст. Під сучасною назвою Полтава відома з 1430 року. У XVІІ ст. Полтава дістала магдебурзьке право, міські права затверджено 1641 р.

Сторінка історії. Місто Полтава, як відомо, посідає особливе місце в історії української нації та держави. Біля його стін не раз відбувалися події, котрі визначити долю України, впливали на європейські справи.

Засноване слов’янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселення XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави (Червона площа, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житла, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави.

Топонімічні відголоси віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава — Олтава — Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідної від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов’язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім’ям найближчої водної артерії — струмка Лтави — правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка».

У ХІ-ХУІІ ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя, постійні взаємозапозичення і міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж тривалого часу.

У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Історичний документ 1641 р. вперше засвідчив існування Полтави як міського центру.

Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.).

В 1709 році під Полтавою відбулась вирішальна битва Північної війни (1700-1721). 4-тисячне населення міста підтримало 4-тисячний російський гарнізон під командуванням полковника О. Келіна. На 3 місяці вони скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі сили. Цим для армії Петра І було створено передумови перемоги над військами Карла XII. Полтавська битва стала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України.

  • Полтавська битва 1709 року — генеральна битва Північної війни 1700-1721 рр.  між російськими і шведськими арміями, що відбулася 27.VI 1709 р. У 2-й половині вересня 1708 р. шведські війська на чолі з королем Карлом XII вступили на Україну. Населення по шляху просування шведів організовувало партизанські загони, укріплювало й боронило населені пункти. У квітні 1709 р. почалася оборона Полтави (її гарнізоном командував О. С. Келін). Усі спроби шведських військ здобути місто закінчилися безрезультатно. Оборона Полтави, народна війна проти шведів дали змогу російської армії, що разом з козацькими полками і партизанськими загонами знесилювала ворога безперервними нападами, підготуватися до генеральної битви. За 5 км від Полтави між Будищанським і Яківчанським лісами було споруджено укріплений табір, а 26.VI — передові позиції з 10 редутів. Головні сили російської армії — 42 тис. солдатів і 72 гармати. Поблизу сіл Малих Будищ і Решетилівки розміщувалося козацьке військо на чолі з І. Скоропадським, що мало перекрити шлях відходу шведів на Правобережну Україну через Кременчук і Переяслав. Шведи мали 30 тис. солдатів і 32 гармати (з них у битві було використано близько 20 тис. чоловік і 4 гармати, решта гармат через відсутність боєприпасів залишилася в обозі). Бій почався о 2-й год. ночі 27.VI. Невдовзі шведські війська наблизилися до редутів. Розгорівся запеклий бій між шведською і російською кіннотою.                                                      О 5-й год. ранку шведам вдалося захопити два недобудовані редути, російська кіннота відрізала частину шведського війська (6 батальонів піхоти і 2 ескадрони кінноти), яка почала відходити до Яківчанського лісу. О 9-й год. ранку російські і шведські війська, перегрупувавши свої бойові порядки, вступили в рукопашний бій, у результаті якого шведи не витримали натиску російських полків і близько 11 год. почали відступ, який швидко перетворився на безладну втечу. Залишки шведської армії, що дісталися Дніпра, 30.VI біля с. Переволочної здалися. Карл XII та І. Мазепа з невеликим загоном переправилися через Дніпро і втекли до турецьких володінь. Шведи втратили в бою 9 234 чол. убитими і понад 18 тис. (у т. ч. 16 тис. біля Переволочної) полоненими. Втрати російської армії — 1 345 убитих і 3 290 поранених.Пам’ятки Полтавської битви

Музей історії Полтавської битви. Відкритий 1909 р., існував до 1918 р. У 1950 р. створено Державний музей історії Полтавської битви. Знаходиться за 9 км від центру міста, там, де відбувся 27.VI. 1709 р. бій між російськими та шведськими арміями. У фондах музею зберігається понад 4 тис. експонатів — прапори російських та шведських армій, артилерійські гармати, рушниці, пістолети, шпаги, цінні колекції пам’ятних медалей, монет, унікальні історичні документи, твори живопису, графіки, скульптури; одяг та предмети побуту того часу. Експозиція розміщена у 8 залах (площа бл. 840 м2), розповідає про хід Північної війна 1700-1721 рр. та її вирішальну подію — Полтавську битву 1709 р.

Пам’ятки Полтавської битвиПам’ятки Полтавської битви. Поле Полтавської битви знаходиться на північній околиці Полтави (р-н вул. Зіньківської), площа— 6л. 300 га. У різні часи на полі споруджено 16 пам'ятників, які присвячені цій події: Братська могила російських воїнів, Сампсонгівська церква, пам'ятник шведам від росіян, пам'ятник шведам від співвітчизників, пам'ятний знак на місці командного пункту Петра І, пам'ятник Петру І          та 10 обелісків у колишніх редутах. 1909 р. на полі було відкрито музей Полтавської битви, 1950 — створено Державний музей історії Полтавської битви, 1981 — Державний історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви"

Перший пам'ятник на честь Полтавської битви був споруджений  у 1778 р. поблизу Спаської церкви на кошти бургомістра полтавського магістрату П. Я. Руденка, батько якого був учасником подій. Пам'ятник уявляв собою цегляну колону на постаменті, пофарбовану у зелений колір, яку увінчувала позолочена куля, згодом корона. Біля підніжжя сиділи два юнаки в античному одязі. У п'єдестал була вмонтована мідна дошка із зображенням Полтавської битви і написом. Гравюру виконав П. Балабін за картиною французького художника Дені Мартена (молодшого)....

У зв’язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви центр губернії почав забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

Збагачена величною історичною спадщиною, провінційна Полтава перетворилася на унікальний осередок духовного життя. Тут зароджувалися таланти, ідеї, проекти, події, реалізація яких вплинула на розвиток української і всесвітньої історії XIX — XX ст.

Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них Т. Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву, вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик В. Остроградський, письменники Л. Глібов, М. Старицький, М. Гоголь, вчений і громадський діяч М. Драгоманов та ін.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Росії другої половини XIX — поч. XX ст., який завершився революційним крахом імперії у 1917 р. Місто не стало індустріальним, хоч на поч. 1870-го р. у ньому з’явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П. Мирний, І.Нечуй-Левицький, В. Короленко, В. Докучаєв і В. Вернадський, М. Вавилов і М. Скліфосовський, М. Кропивницький та ін. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи ненайпрогресивнішого в Україні Полтавського губернського земства.

У революційних подіях 1917-1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю. Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А. Макаренко і Г. Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М. Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією.

У 1939 р. в місті працювали 83 промислових підприємства, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з’явилися автобуси, а в будинках залунало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров’я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів, 8 технікумів і 38 середніх шкіл. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам’ятники Т. Шевченку (1926 р.) і М. Гоголю (1934 р.).

Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер, перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки. Розстріляно і закатовано 18 200 полтавців, в т. ч. 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20 800 чол. Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп.

23 вересня 1943 р. Полтаву було звільнено від фашистів Червоною Армією. Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з’явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М. Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).....

Сучасна Полтава — це один із центрів промислової і будівельної індустрії. Воно розбудовується, та при цьому робиться все, аби повністю зберегти своє неповторне історико-архітектурне обличчя.