Радіаційна небезпека в Україні

Радіаційна небезпека в УкраїніСкачать карту «Радіаційна небезпека в Україні»

Скачать «Экологические карты и атласы» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Цим виданням автори розкривають радіаційну ситуацію в країні з метою привернути більшу увагу суспільства до цієї надзвичайно актуальної проблеми (див. відповідні карти).

Упродовж усього існування населення і природне середовище піддаються впливу іонізуючого опромінення, обумовленого як природним, так і техногенно підсиленим радіаційним фоном.

Важливим чинником, що формує природний радіаційній фон, є космічне випромінювання. Його інтенсивність зростає з географічною широтою і висотою місцевості. Так, на висоті 6100 м воно в 10-20 разів вище, ніж на рівні моря. Космічні промені ультрафіолетового діапазону затримуються; переважно шаром озону в стратосфері на висоті 21-29 км, порушення якого може призвести до зростання рівня ультрафіолетового опромінення на Землі. Значку частику природної радіації створюють ізотопи урану, торію, продуктів їхнього розпаду і калію-40, які містяться в грунті, гірських породах, їхня концентрація залежить від типу гірської породи: найбільш радіоактивні магматичні (граніти), менше - осадові породи (пісковики, вапняки). Природна радіоактивність води й повітря зумовлена здебільшого вмістом радію і продукту його розпаду - газу радону. Україна має високий рівень опромінення радоном - до 3,5 мЗв\рік. У зв'язку з цим проекти будівництва, особливо житлових; будинків, лікарень, дитячих дошкільних закладів і шкіл, повинні передбачати проведення різноманітний протирадіаційних (головним чином - проти радонових) заходів.

Поведінка радіонуклідів у ґрунті і надходження їх у рослини залежать переважно від властивостей ґрунту: механічного складу, кислотності, вмісту гумусу тощо, а також і - від біологічних; особливостей видів рослин. Наприклад, основу ґрунтового покриву Українського Полісся складають дерново-підзолисті ґрунти, у заболочених місцях - торф'яні й оторфовані, що характеризуються; незначним вмістом гумусу, високою кислотністю і піщаним механічним складом. Завдяки цьому цезій - 137 і стронцій-90 в умовах Полісся мають підвищену швидкість міграції (переміщення) по шару ґрунту і  вбирання корінням рослин. Причому спроможність надходження стронцію-90 в рослини з ґрунту у декілька разів більше порівняно з цезієм-137. На інтенсивно затоплюваних ділянках (заплави річок, низинні болотисті місця) швидкість міграції ізотопів цих елементів може бути однаковою. Вертикальна міграція радіонуклідів відбувається повільно: залежно від механічного складу, водного режиму і господарської діяльності й становить 0,2-1,6 см/рік. Зрозуміло, що легший за механічним складом ґрунт більше зволожений і швидкість руху радіоактивних частинок у ньому вища. Дослідження свідчать, що в  лісових масивах основна кількість радіонуклідів (понад 98 відсотків) зосереджена у нижній частині лісової підстилки і верхньому 10-сантиметровому шарі грунту. Проте сліди радіоактивного цезію знаходять і на глибині 40-50 см. Існують деякі відмінності в накопиченні радіоактивних елементів лісовою підстилкою листяних і хвойних порід дерев. Так, під листяними породами внаслідок швидкого розкладу і мінералізації опалого листя частка цезію-137 у лісовій підстилці зараз менша, ніж під хвойними, де глиця і мохи розкладаються повільніше. Значне накопичення радіонуклідів у хвої пояснюється більш тривалим періодом її життя на дереві порівняно з листками.

Як уже зазначалося людство живе і розвивається в умовах постійного впливу природного радіаційного фону. Середня сумарна індивідуальна ефективна доза його для жителів України становить 4,56 мЗв/рік. Цей рівень близький до середнього світового значення. Проте Україна має регіональні відмінності, пов'язані з наявністю природних аномалій. Це вихід на поверхню земної кори кристалічний порід з підвищеним вмістом радіоактивних елементів (Вінницька, Житомирська, Черкаська області), залягання близько від поверхні землі уранових родовищ (Дніпропетровська, Кіровоградська області), де рівень опромінення дещо вищий від середнього. Вважається, що дози опромінення, обумовлені природним радіаційним фоном, не завдають шкоди людині, оскільки протягом тривалого часу вона адаптувалися до нього. Як свідчать багаторічні дослідження, жодних відхилень у стані й життєдіяльності рослин, тварин, людини у названих регіонах не виявлено. Тривалість життя, рівні вроджених вад, захворювання лейкозами, раком та іншими хворобами у місцевих жителів порівняно з тими, хто проживає на територіях з нижчим природним радіоактивним фоном, не відрізняються.

Техногенно підсилений радіаційний фон в останні десятиліття має більш відчутний вплив на загальне радіаційне опромінення людини. Це стосується, зокрема, опромінення від медичний рентгенорадіологічних процедур, глобальних випадінь внаслідок випробувань ядерної зброї та  аварійного опромінення, обумовленого вибухом ядерного реактора на Чорнобильській АЕС. Два останні! беруть участь у формуванні радіоекологічної ситуації на території України, яка є епіцентром найбільшої за всю історію людства ядерної техногенної катастрофи, що сталася на 4-му блоці Чорнобильської АЕС. Внаслідок викиду в атмосферу великої кількості радіонуклідів відбулося забруднення навколишнього середовища - повітря грунтів, природних вод, рослинного і тваринного світу, зокрема стійке довготривале радіоактивне забруднення територій радіонуклідами цезію, стронцію і плутонію. Радіоактивного забруднення радіоізотопами цезію-137 із щільністю більше як 37 кБк/км2 зазнало понад 43 тис. км2 земель (близько 7% території] країни), утому числі - 1,1 млн. га лісів (до 12% від їх загальної площі). Забруднення охопило 73 райони 12 областей. Згідно із національним законодавством, до радіоактивно забруднених віднесено 2293 населених пункти. Територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на: зону відчуження - територія, з якої проведено евакуацію населення у 1986 році; зону безумовного (обов'язкового) відселення; зону гарантованого добровільного відселення зону посиленого радіоекологічного контролю, де існують різноманітні складні особливості формування доз опромінення. Радіоактивного опромінення зазнала велика кількість людей, 3,4 млн. з яких в Україні віднесені до постраждалих внаслідок катастрофи. Згідно з оцінками різних фахівців, найвищі очікувані дози опромінення людей, які мешкають на найбільш забруднених територіях, (переважно на території зони безумовного (обов'язкового) відселення), що будуть накопичені впродовж 70 років (1986 - 2056 рр.), складатимуть до 160 мЗв. У період 1996 - 2056 рр. очікувані дози опромінення більшості населення, яке мешкає в районах зі щільністю забруднення 185-555 кБк/м2, складуть близько 5-20 мЗв. Разом з тим, у місцевостях, де коефіцієнти переходу радіонуклідів із грунтів у рослинність особливо високі (головним чином на території зони гарантованого добровільного відселення), тільки; внутрішнє опромінення людей за70 років може перевищити 50 мЗв. Для значної частини населення, яке проживає на радіоактивно забрудненій території, за весь після аварійний період уже реалізовано близько 80-90% дози за все життя (70 років проживання на забруднених територіях). Нині та впродовж наступних 10-20 років основним дозо утворюючим радіонуклідом залишатиметься цезій-137, який формує близько 90 % сумарної дози опромінення. У північних районах України 90-95% цієї дози складає внутрішнє опромінення, яке формується в основному за рахунок продуктів харчування. Сумарна колективна доза аварійного опромінення населення за 10 років після аварії (без урахування дози; опромінення щитовидної залози) оцінюється нарівні 50 тис. люд.-3в. Це відносно невеликий рівень з точки зору появи; можливих стохастичних наслідків опромінення. У той же час аварійне опромінення спричинило збільшення випадків виникнення раку щитовидної залози більше ніж у двох тисяч дітей і дорослих, які були дітьми на час аварії. Спостерігається залежність стану здоров'я людей від рівня опромінення - найгірший стан у ліквідаторів аварії.

За 18 років після катастрофи внаслідок природних процесів і застосованих протирадіаційних заходів радіаційна обстановка на забрудненій території поліпшилася. Проте у зв'язку з великими періодами напіврозпаду радіоактивні речовини зберігатимуться у навколишньому середовищі упродовж багатьох десятиліть. Тому ще кілька поколінь людей будуть піддаватися хронічному опроміненню іонізуючою радіацією у малих дозах.

Основними джерелами техногенно підвищеного радіаційного фону є також вплив відходів атомної енергетики, добування і переробка уранових руд, неконтрольоване використання мінеральної сировини та мінеральних добрив з підвищеним вмістсм радіоактивних елементів тощо. Ядерна енергія широко використовується в країні для отримання електричної енергії. Україна має шахти для видобування радіоактивних руд і проводить їх збагачення для отримання ядерного палива. Проте вона не має власного виробництва тепловиділяючих елементів, підприємств для переробки відпрацьованого палива, сховищ для постійного зберігання цього палива та продуктів його; переробки. Слід зазначити, що Україна має необхідні природні й інтелектуальні ресурси, щоб мати повний одерний паливний цикл.

Проте, якщо питання підвищення безпеки ядерно-енергетичної галузі  за  рахунок власних ресурсів і міжнародної технічної допомоги ще вирішуються, то протирадіаційний захист населення та навколишнього середовища на територіях зон радіоактивного забруднення і в регіонах з техногенно підсиленим внаслідок виробничої діяльності фоном в останні роки зведено фактично нанівець. Крім забруднення значної території країни радіоактивними викидами після Чорнобильської катастрофи до найголовніших проблем пов'язаних із ускладненням радіоекологічної ситуації відносяться: накопичення на території країни великої кількості радіоактивних відходів у міжобласних сховищах промислових радіоактивних відходів і тимчасових сховищах у межах З0-ти кілометрової, зони Чорнобильської АЕС; відсутність оптимального вирішення питання поводження з відходами переробки та збагачення уранових руд, неконтрольоване використання будівельних матеріалів і мінеральної сировини, міндобрив з підвищеними рівнями радіоактивних елементів у житловому будівництві та сільському господарстві, відповідно, та інші.

Невирішеність питань ліквідації наслідків аварії у тому числі безпосередньо на ЧАЕС, недієвість економічних важелів у підтримці належних рівнів радіаційної безпеки на ядерних підприємствах, недостатність фінансування протирадіаційних заходів, недосконалість ядерного законодавства в частині фінансового забезпечення національних програм поводження з радіоактивними відходами, відпрацьованим ядерним поливом, зняттям ядерних об’єктів з експлуатації посилюють негативне ставлення населення до радіації взагалі та атомної енергетики зокрема. В державі виникла нагальна потреба значних обсягів коштів та матеріальних ресурсів для приведення стану радіаційної безпеки і захисту персоналу населення й навколишнього середовища у відповідність до вимог національного законодавства.

ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

Зважаючи на те, що на території зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення (2-гої і 3-тьої) можна одержати підвищене додаткове опромінення, то необхідно виконувати певні протирадіаційні заходи відповідно до рекомендацій, які можна отримати у районних підрозділах з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, сільськогосподарського і лісового виробництва. Такі рекомендації друкуються врайонних, обласних або спеціальних газетах (виданнях), наприклад: (див, газету «Краєзнавство» Географія. Туризм. квітень, 2002 та Методичні рекомендації міжгалузевої науково-технічної програми «Граніт", яка розроблялась на виконання Указу Президента України від 17 січня 1995 р. № 53/95 "Про систему прогнозування генетичного ризику впровадження нових технологій та забруднення навколишнього середовища"). Деякі з них наведено нижче.

Для зменшення проникнення радіоактивних частинок в організм людини інгаляційним шляхом заготівлю лісу слід проводити неодмінно у вологу погоду, а в зимовий період - по сніговому покриву. Відходи заготівлі - суччя, кору, вершинні частини стовбурів дерев (насамперед хвойних порід) як найбільш забруднені необхідно спалювати на лісосіках, а попіл закопувати на глибину не менш ніж 50 см. Можна збирати порубані рештки в купи для перегнивання. На ділянках із щільністю забруднення грунтів цезієм-137 понад 555 кБк/ мварто здійснювати роботи, пов'язані зі збереженням насаджень і протипожежним захистом. Із значними обмеженнями дозволяється збирати лікарські рослини,  ягоди і гриби, березовий сік, займатися бджільництвом і мисливством. Так, заготівлю березового соку можна проводити при щільності забруднення ґрунту цезієм-137 до 370 кБк/м2. Концентрація радіонуклідів цезію у меді на Поліссі може перевищувати допустимі рівні при щільності забруднення лісових ділянок понад 74 кБк/ м2. Полювання на диких промислових тварин (лося, оленя, кабана), крім козулі, можливе в лісах із щільністю забруднення радіоцезієм до 185 кБк/ м2. Заготовлені продукти лісу і деревина обов'язково повинні пройти радіаційний контроль.

У сільськогосподарському виробництві для зменшення переходу радіонуклідів із фунту в урожай і тваринницьку продукцію вживаються агрохімічні заходи застосовуються агротехнічні й технологічні прийоми. Вони різні для кожної місцевості, тому рекомендації щодо їх проведення можна отримати в територіальних органах державної влади. Загалом технологічні прийоми включають обов'язкове промивання і початкове очищення зібраної продукції. Так, овочі й фрукти перед споживанням промивають у проточній воді, картоплю і овочі очищають від шкірки; голівки коренеплодів буряків, моркви, ріпи, покривні листки з капусти зрізують приблизно на один сантиметр тощо. Це знижує радіоактивне; забруднення продукції у 2-10 разів. Значний ефект досягається при переробці отриманої продукції. Наприклад, внаслідок переробки молока на вершки і сметану вміст радіоактивних речовин зменшується в 4-5 разів, на сир - у З, на масло - у 5-7 разів.

Головними джерелом надходження радіонуклідів у організм людини є молоко і м м'ясо. Тому в тваринництві проводять заходи з метою досягнення їх максимально чистого виробництва. Останні значною мірою залежать від кормової бази, особливо в літній період. Худобу слід випасати на поліпшених пасовищах, з висотою трави не менше ніж 10 см (на низькій траві тварини губами захоплюють ґрунт, що містить радіоактивні елементи). Не рекомендується випасати худобу на пасовищах з торф'яно-болотними ґрунтами і луках, що періодично затоплюються (наприклад, у заплавах річок). Щоб вивести радіоактивні елементи з організму тварин, їх за 1,5-2 місяці до забою переводять на чисті корми (зерно, концентрати, коренеплоди). Переробка м'яса на різні м'ясопродукти знижує його радіоактивне забруднення.

Згідно із дослідженнями вчених, вживання води для питних і господарчих цілей в радіоактивно забрудненій зоні є цілком безпечним. Проте криниці необхідно підтримувати в належному санітарному стані. Радіоактивний пил може потрапляти в легені людини під час виконання різноманітних сільськогосподарських механізованих робіт (у полі чи на присадибній ділянці) в суху вітряну погоду.

Тому краще використовувати відповідні засоби захисту органів дихання або займати позицію з невітряної сторони або дочекатися вологої погоди. Після закінчення роботи забруднений одяг і взуття витрушують й чистять, залишають поза житловими приміщеннями, щоб запобігти поширенню в житлі радіоактивних пилинок. Ризик від потрапляння радіоактивних частинок в легені з димом невеликий, проте любителям лісових прогулянок ліпше враховувати розу вітрів, ірозміщуючись на традиційний туристський відпочинок біля вогнища, вибравши ділянку листяного лісу. Взагалі спалювання на присадибних і дачних ділянках рослинних решток (сухих гілок, листя, бур'яну) можливе, але попіл від  того краще закопувати на глибину не менше як 0,5 метра у заздалегідь відведених місцях.

Відомо, що близько 95% радіоактивних елементів надходить до людського організму з їжею, тому важливо дотримуватися правил харчування. Головними джерелами радіоактивності, як уже зазначалось, є дари лісу (ягоди й гриби), молоко і м'ясо, тому їх в першу чергу потрібно перевіряти на вміст радіонуклідів. Найголовніше правило полягав: втому, що харчування має бути раціонально організованим (тобто достатньо поживним, різноманітним, із дотриманням режиму триразового споживання їжі, енергетично збалансованим). Учені рекомендують: їсти більше молочних продуктів, особливо сиру, для забезпечення організму кальцієм, при відсутності якого накопичується стронцій-90; більше вживати страв з баклажанами, помидорами, кавунами, картоплею, які багаті на калій - хімічний аналог цезію; до денного раціону обов'язково включати овочі, фрукти, що збагачують організм вітамінами і радіозахисними речовинами; вживати овочі й фрукти, багаті каротином (надає оранжевого забарвлення моркві, гарбузам, томатам тощо) і пектиновими речовинами (яблука, абрикоси, сливи, персики, соки з них); з м'ясних продуктів краще вживати свинину і птицю, причому у вареному, а не смаженому вигляді, перший бульйон краще злити. Слід обмежувати споживання: варених яєць, оскільки в шкаралупі накопичується стронцій, який при варці переходить у білок; холодцю, кісткового відвару; овочів і фруктів, що мають неприродно великі розміри; жовтуватого кольору моркву (розміри й колір свідчать про їх неприродність).

При вживанні рідких напоїв перевагу необхідно віддавати чаю, насамперед зеленому. Особливо ретельно слід виконувати вимоги фахівців при збиранні лікарських рослин, ягід, грибів, мисливстві, рибалці. Так, можна збирати: листя чорниці, брусниці, фіалки триколірної, кору крушини ламкої, листя мучниці, суцвіття конвалії звичайної, траву звіробою звичайного при забрудненні грунту до 37 кБк/м2; траву перстачу білого, конвалії звичайної, суцвіття кмину піщаного - відповідно до 74 кБк/ м2; траву деревію звичайного - до 185 кБк/ м2. На Поліссі України всюди забороняється збирати спори плазуна булавоподібного, траву чистотілу звичайного, пагони багна болотного, а також сушити ягоди чорниці для отримання лікарської сировини. Стосовно ягідних рослин, то максимальне накопичення цезію-137 спостерігається у свіжих ягодах чорниці. Далі в порядку зменшення йдуть: брусниця, буяхи, малина, суниці. Горобина звичайна і калина радіоцезій накопичують у малих концентраціях.

Збирати чорницю і брусницю дозволяється при максимальному забрудненні ґрунту цезієм-137 до 74 кБк/ м2, буяхи- до 222 кБк/ м2, горобину і калину - до 296,а  суницю і малину - до 814 кБк/ м2 (в умовах Київського Полісся). Ягоди чорниці - головний ягідний вид Полісся - не рекомендується використовувати в сушеному вигляді внаслідок значного підвищення (у 6-8 разів) вмісту радіоактивного цезію. Властивість накопичувати його у значній кількості мають практично всі види їстівних грибів. Збирати їх треба диференційовано, залежно від виду гриба і щільності забруднення грунту цезієм-137. Найбільше вбирають радіоцезій моховики зелені, підберезники, сироїжки, маслюки звичайні, які не рекомендується збирати. Щодо польських грибів і свинушок, то їх збір в Українському Поліссі взагалі заборонений у зв'язку з високою інтенсивністю накопичення цього радіонукліду. Заготівлю підосичників можна проводити в  зоні забруднення  до  37 кБк/ м,  білих грибів і лисичок - до 185, опеньок справжніх - до 370 кБк/ м2. Не слід сушити гриби, оскільки внаслідок висушування у 10-20 разів зростає концентрація в них радіоактивних речовин.

За даними досліджень, проведених у мисливських господарствах, максимальну кількість цезію-137 накопичують козулі, менше - олені європейські, дикі кабани й лосі. Стосовно риб, то хижі види - щука, окунь, судак (причому старі за віком) і такі, що живляться донними відкладами (линь, в'юн, карась), найбільше накопичують радіоактивні елементи.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що внаслідок дії природних фізичних, геохімічних і біохімічних процесів та реалізації загальнонаціональних державних протирадіаційних заходів радіоекологічна ситуація в країні має постійну тенденцію до поступового поліпшення, а радіаційні ризики для населення зменшуються.