Річка Горинь – права притока Прип’яті

Річка Горинь - права притока Прип’яті

Карта реки Горынь  от истока до границы с Республикой Беларусь

Річка Горинь - права притока Прип’ятіСкачать  карту «Участок реки Горынь №1: от истока до пгт Белогорье»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Фізико-географічна характеристика басейну річки Горинь - одної з найбільших правих приток Прип’яті (басейн Дніпра). Джерельний витік, який є початком р. Горинь, знаходиться біля с. Волиця Почаївського району в Тернопільській області на висоті 345 м над рівнем моря. Витік річки починається з Кременецьких висот, спочатку тече по північній окраїні Волино-Подільської височини, а потім - вздовж Поліської низовини. Наприкінці минулого століття деякі дослідники вказували трохи іншу адресу витоку - біля села Торинки, яке знаходиться недалеко. Струмок шириною в півметра збігає з гори в напрямку міста Вишнівець поміж руїнами Староолексенецького замку і селом Ридомль.

Не від гір ця назва — Горинь,
Не від горя, певне, теж...

Просторінь така,
Прозорінь
Вздовж веселих узбереж!
Недарма ж бо князь Острозький
Заснував тут свій Остріг,
Шлях геройський запорозький —
Острах шляхті —
Тут проліг
Недарма!
Ріка велична
Завше весело текла,
Животворна, історична
Спрадавен вона була,
Є і буде...
Річка Горинь
Ще надіями живе
На величність перетворень,
На оновлення нове.

(Іван Низовий «Блакитні вени України»)

Довжина р. Горинь становить 659 км, площа водозбору 27 650 км2, а загальне падіння - 220 м при середньому похилі водної поверхні 0,3 м/км. Протікає вона з південного заходу на північний схід і впадає в р. Прип’ять у Білорусі з правого берега за 412 км від її гирла, за 14 км нижче м. Давид-Городок, на висоті 127 м над рівнем моря. За 28 км від гирла річка розгалужується на два рукави, з яких основним є правий; лівий рукав Ветлиця завдовжки 26 км впадає в р. Прип'ять на 417 км.

В Україні річка протікає через Кременецький, Збаразький, Лановецький райони Тернопільскої області, Білогірський, Ізяславський, Славутський райони Хмельницької області та Острозький, Гощанський, Рівненський, Костопільський, Сарненський, Володимирецький, Дубровицький райони Рівненської області. Річка у верхів'ї використовується, як джерело гідроенергії (Ізяславська МГЕС - 0.200 мВт, Мислятинська МГЕС - 0.615 мВт) та для риборозведення, воду використовують для технічних, побутових та сільсько-господарських  потреб. На річці розташовані міста Ізяслав, Славута, Дубровиця. Річка зарегульована численними водосховищами (Мислятинське, Передмирське, Ізяславське) та численними ставками. Судноплавство від с. Злазне.

Колись притоками Прип’яті з Галичини до Київського Наддніпров’я возили сіль, цей шлях називали „Соляний”. Один з таких шляхів проходив по річці Случ - найбільшій притоці Горині.

У річці Горинь наявні 34 види риб і круглоротих, серед яких є вразливі та зникаючі занесені до Червоної книги України — мінога українська, бистрянка російська, марена дніпровська, йорж носар, ялець звичайний, карась звичайний, минь річковий. Переважна більшість цих видів трапляються вкрай рідко, лише марена дніпровська в окремих місцях водотоку трапляється часто.

З річкових риб найбільш поширеними є верховодка, щука, в’язь, лин, густера, лящ, судак, карась, сазан, окунь, чехоня. У водосховищах водяться цінні промислові риби - судак, лящ, сазан, білий амур, товстолобик.

Як вже було сказано, річка Горинь бере початок з Кременецької височини. Ріка у верхів’ї звивиста. Схили розсічені, круті, на окремих ділянках майже стрімкі і досягають висоти 60 м. Недалеко від витоку річка приймає перші притоки і перетинає Волино - Подільське плато вздовж західного краю Українського кристалічного щита. Далі ріка тече спокійніше серед густих соснових лісів аж до Острога.

Біля Тучина Горинь своєю течією входить у межі Поліської низовини і протікає по ній більше 300 км. Від Тучина до Підлужного ріка стрімко змінює течію на захід - це найбільший вигин русла, який обумовлений особливостями земної кори в середині виступу - виходами базальтів (Берестовець, Іванова Долина). Місцевість тут в цілому підвищена, висотою 20 - 25 метрів. Тут Горинь має високі круті береги, рельєф різноманітний: численні пагорби, гранітні поля.

Долина річки у районі Олександрії, Решуцька, Легеня, Хотиня, Деражного, Степаня вражає живописними куточками, які користуються особливою популярністю серед людей, отож були створені бази відпочинку підприємств, навчальних закладів.

У долині смт. Стенань трапляються старцев- заплавні болота. Нижче за течією річка входить у межі льодовикової зони.

Характерна ознака ландшафту біля Горині, як і на всіх межиріччях Полісся, - рівнинні низини, дюни і дюнні

комплекси. Наприклад, де Горинь і Случ зближаються до 13 кілометрів, весь простір між ріками до їх злиття покритий піщаними дюнами, схили яких утворюють досить круті береги обох рік.

Піщані вали з кучугурами та горбами, дрібні низькорослі сосонки, бідна трав’яниста рослинність - ось особливості дюнного краєвиду з його своєрідною однобарвистістю.

Тут виявляються давньольодовикові форми рельєфу - горби і рівнини, валуни. Особливо яскраво виділяються вони на південний захід від Дубровиці, біля Бережниці. Біля с. Велінь Горинь єднається із Случем і тече далі повноводною річкою.

У Прип’ять річка Горинь впадає нижче білоруського міста Давид - Городка.

У басейні річки Горинь налічується близько 360 ставків та водойм. Ставки створені на значній кількості приток р. Горинь, на струмках та тимчасових водотоках. Найбільш зарегульованою є центральна частина р. Горинь, а також притоки цієї частини (Устя, Стубелка, Вілія). Більшість ставків, розташованих на притоках р. Горинь та різних водотоках, заростають вищою водною рослинністю, внаслідок чого зменшується їх об’єм та площа водного дзеркала. Значна кількість ставків потребує реконструкції гідротехнічних споруд і розчищення від намулу та надмірного заростання.

Обстеження річок басейну р. Горинь з 1997 по 2001 рік показали, що в даний час вздовж майже всієї річки Горинь ширина нерозораної прибережної смуги становить в основному 10...25 м. Тільки в окремих місцях на заплавах, а також у північній частині басейну, прибережна смуга відповідає встановленим нормативам, приблизно 30-100 м. На притоках та ставках ширина прибережної смуги складає здебільшого 10 м. Тільки за межами населених пунктів на заплавах ця смуга набагато ширша – 25-60 м, рідко - 100 м. За останні 40-50 років під впливом природних і антропогенних факторів відбувається прискорена деградація річкової мережі, гідрологічної і гідроекологічної ситуації та екологічного стану басейну р. Горинь.

Встановлено, що за останні 40 років внаслідок викидів забруднюючих речовин з атмосферу (10-14 тис.тон/рік), скиду забруднених стічних вод у поверхнев води (41.6-92,9 млн.м3), скиду дренажних вод із осушувально-зволожувальних систем (282 меліоративні системи лише у Рівненській області) відбулися істотні зміни хімічного складу поверхневих вод. У порівнянні з ретроспективою 1947 р., збільшилась мінералізація поверхневих вод з 0,2...0,38 до 0,51...0,67 г/л.

Екологічна оцінка якості поверхневих вод басейну р. Горинь >>>>>>