Річка Рось на Черкащині

Річка Рось на ЧеркащиніСкачать  карту «Участок реки Рось №7: Москаленки (Киев.обл.) – Хлеровка (Черкас.обл.) – Стеблев – Яблоновка – Корсунь-Шевченковский – Карашина – Гарбузин - Набутов»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Залишивши територію Київської області  річка Рось перетинає межу Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та через сотню кілометрів її води прийме могутній Дніпро.

Найбільші річки, які протікають по території Черкащини: Дніпро довжиною 150 км, Гірський Тікич - 161, Тясмин -133, Рось - 101 км.

Територія району розташована на Придніпровській височині, в центральній частині так званого Українського кристалічного щита, має незначні підвищення, пересічені ярами і балками, невеликими річками та струмками. Рельєф поверхні пов'язаний з льодовиковим періодом і наступними ерозивними процесами.Найбільш розчленованими є південно-східна і південна частини території району, пересічні річками Рось і Фоса. Найменш розчленована-північна частина, де переважає плоско-рівнинний характер рельєфу.

На території Корсунь-Шевченківського району знаходиться два водосховища на річці Рось - Корсунь-Шевченківське та Стеблівське, повний об'єм води яких складає 19,45 млн.м3,

Одним з найбільших багатств району є річка Рось. По території району вона протікає упродовж 61,2 км, розмежовуючи його навпіл. На її берегах розташовано 11 населених пунктів. В економічному і соціальному житті району річка відіграє надзвичайно важливу роль.

На Корсунщині Рось починається біля хутора Хльорівки, по правому березі за 1,5 кілометри на північ від населеного пункту. Правий берег Росі пересічений вибалками та горбкуватою поверхнею, яка сягає висот 40-60 метрів і тягнеться до смт Стеблів, порослий очеретами. Саме тут, біля Хльорівки, знаходиться Бабина гора, заввишки до 70 метрів над рівнем річки. Ця гора є найвищою серед тутешніх, так званих, Ламаних гір. Як показують дослідження археологів та доводять дослідники на Бабиній горі, напевно, був військовий сторожовий пункт русів, збудований у зручному місці.

Лівий берег - широка низька тераса, берег піщаний, покритий мішаним і сосновим лісом, який подекуди близько підходить до річки. Перед Стеблевим - крутий, глинистий.

Це одне з найпривабливіших місць Корсунь-Шевченківщини. Великий лісовий масив, здебільшого дозрілого лісу, представлений широким спектром дерев, лісової рослинності, де-не-де: ліщинниками, малинниками, ягідниками, грибними місцями тощо. В лісі мешкають різні дикі тварини - козулі, дикі свині, борсуки, лисиці, ласки, куниці, зайці - русаки, білки та птахи.

Річка тут звивиста, має глибокі, зарослі очеретами, лататтям та іншою водною рослинністю затоки; і найширша в межах району, сягає 150 метрів і більше, тече спокійно поміж мальовничих берегів. На водних плесах гніздяться водоплавні птахи. У річці водяться різні риби : карась, лящ , густера, лин, короп, червоноперка, плітка, товстолоб, окунь, щука, судак, сом, верховод, дверка, йорж та деякі інші. А також - раки. В окремі роки їх популяція така, що раколови перетворили їх вилов у прибутковий бізнес.

Зваживши все це, київські підприємства в 70-х роках минулого століття облюбували цю місцину під свої бази відпочинку, на лівому березі Росі у лісі впродовж 1970-90-х років звели велику кількість будиночків та інших споруд, до баз лісом проклали асфальтовий шлях. Зрозумівши цінність цього місця, потім і деякі місцеві підприємства встановили свої будиночки у дубовому урочищі, давши базам назву “Дубки“. У 1986 р. поряд, у тихому сосновому куточку на березі Росі, було збудовано триповерхове приміщення піонерського табору.

Безумовно, згадана місцевість і нині має неабияку привабливість. Та через масовий наплив людей, особливо влітку, безконтрольну експлуатацію ними лісу, берегів та водойми, вона втрачає свою чистоту та красу. Різко зменшилась популяція диких птахів, риби та раків у Росі. Далі річка спокійно тече до Стеблева.

В Стеблеві народились письменник І.С.Нечуй-Левицький, у 1968 р. встановлено пам'ятник письменнику. Про те, де знаходиться Стеблів, краще за І.С. Нечуя Левицького висловити навряд чи можна : «Стеблів стоїть по обидва боки Росі в дуже гарному і оригінальному місці. Річка Рось тече з півночі і серед Стеблева круто повертає углом на схід сонця, вдарившись об високу, рівну, як стіна, скелю Спас. Над самою скелею стоїть церква Спас ( у 1923 р. церква згоріла), а коло самої скелі впадає в Рось невеличка річка Боровиця. Наша хата стояла за Россю проти самої церкви ...». Після спорудження гідроелектростанції русло та береги Росі в Стеблеві невпізнанно змінились: на багато метрів піднявся рівень води, затопивши кам'яні бар'єри та острови, і скелю, напроти якої стояла хата сім'ї Левицьких. Уже нема таких високих круч, які колись нависали над річкою. Хоча в старому руслі та нижче греблі продовжуютьвисочіти обшліфовані водою та обвітрені століттями кам'яні береги та острівці .

Стеблів Селище Стеблів  з населенням  3 405 осіб (на 01.01.2019) розташований на крутих кам'янистих берегах річки Рось, де в неї впадають праві притоки - річки Хоробра і Боровиця. Віддаль до районного центру Корсуня-Шевченківського 16 км. Через селище проходить автодорога Черкаси - Корсунь-Шевченківський - Стеблів - Лисянка - Звенигородка - Умань.

Стеблів - стародавнє поселення з давньою історією. На його території виявлено поселення трипільської культури, збереглися також рештки двох поселень скіфського часу та ранньослов'янського черняхівської культури. Навколо Стеблева виявлено багато скіфських курганів та могил. Поблизу збереглося городище часів Київської Русі. Для захисту земель князь Ярослав Мудрий у 1032 р. спорудив тут твердині над Россю з метою захисту південних кордонів Київської Русі від нападів войовничих кочівників. Серед них - Боровий ( нині Стеблів ), де 1036р. за наказом князя зведено фортецю. Як припускають історики, вона і це літописне місто були знищені монголо-татарськими завойовниками Батия. Тепер встановлено меморіальну табличку з написом: “Академія наук Української РСР. Городище. Охороняється державою “.

Щодо походженя назви літописного міста Боровий є різні судження дослідників, в тому числі і місцевих. Чи то назва міста походила від імені Бор - колишнього родоначальника, чи назва Боровий має автохтонні корені - від назви річки Боровиці ? Згідно з переказами, які зібрав свого часу І.С.Нечуй-Левицький, назву річкам Боровиця та Хоробра дав Ярослав Мудрий на честь хороброї боротьби, яка увінчалась перемогою його воїнів над кочовими племенами. Тож автохтонність назви вирогідна.

“В стародавніх документах, зокрема, в Іпатіївському літописі від 1190 року, оповідається про нашестя агресивних половців на південний кордон Русі, що проходив по річці Росі. Серед поселень, які спустошували кочівники, згадується і наш легендарний Боров-град “.

Рось-Стеблів Про стеблівські краєвиди та кручі є багато розповдей та згадок. Ось одна з них до 50-х років минулого століття: “Біля Стеблева Рось знову перетинає кристалічні породи. Береги підходять аж до річки, утворюючи величезні виступи та стрімкі кручі. Гоанітні скелі величезними мурами нависають над Россю. Річечка Боровиця при впадінні її в Рось тече в такій глибині, що скелі та дерева, які нависли з обох берегів, цілком ховають під собою річечку. В одному місці береги Росі підходять дуже близько один до одного “.

Якраз у цьому зручному місці і стоїть Стеблівська ГЕС, яку будували упродовж 1948-1952 років у складних геологометричних умовах. Було виконано 105,8 тис.м3 земляних робіт, зірвано та переміщено 32,3 тис.мз скелястих порід. Введення в експлуатацію гідроелектростанції проводилось поетапно. Після завершення будівництва потужності ГЕС та її морфологічні характеристики такі: потужність гідроагрегатів склала 2 770 кВт, довжина греблі по гребеню 80 метрів, ширина 4,5 метри, висота 18,5 метри, напір 13,3 метри, 7 регулювальних щитів загальною пропускною спроможністю 1420 м3 /сек. Об'єм водосховища 15,7 млн.м3 , площа водного дзеркала 637,8 га.

Рось від Стеблевської ГЕС розпочинає свій дальший шлях поміж крутих кам'янистих скель , які на 20-35 метрів підіймаються над вируючим водопадом з гідростанції. Одна з них на правому березі, зразу ж нижче греблі, носить назву  “Сфінкс”, яку описував Нечуй Левицький. Це дійсно чудове місце, чи не одне з найцікавіших у Стеблеві.

Берегова смуга порізана вибалками. Річка тече до Корсуня-Шевченківського спокійно. В руслі де-не-де зустрічаються камені-валуни. Обабіч річки то тут, то там береги вкриті лісом.

В урочищі Горохова балка на лівому березі Росі проводяться збори дитячих і юнацьких організацій-скаутів, пластунів, волонтерів з назвою “Козацькими шляхами“. Не доходячи села Яблунівки, поміж кам'яних острівців річка робить зигзаг. Тут, на правому березі, поряд із сосновим лісом розмістилось дачне селище корсунців, яке почало розбудовуватись у 80-х роках минулого століття.

Село Яблунівка розташоване на правому зручному березі Росі - поряд річка, через село проходить асфальтова автодорога Корсунь-Шевченківський - смт Лисянка-Умань. За історичними джерелами поблизу села виявлено поселення трипільської культури, доби бронзи, черняхівської та ранньослов'янської культур. У 1754 р. власником села був Йосиф Яблоновський. Напевно, й назву село отримало від прізвища власника. По лівому березі, напроти села Яблунівки, де до 80-х років минулого століття був хутір Павлівка, по долині за 1,5 кілометри від річки знаходиться село Виграїв. Поблизу нього виявлено давнє поселення, а до середини XVІІст. тут знаходився хутір. Село відоме тим, що в цьому місці 26.05.1648 р. українське військо під проводом Богдана Хмельницького виграло знамениту битву над польською шляхтою. Відтоді село носить назву Виграїв.Тут встановлені пам'ятні знаки : на честь перемоги Богдана Хмельницького та на місці битви під Корсунем 1648 р.

Від Яблунівки річка тече поміж невисоких берегів, правий - вкритий гарним сосновим лісом з назвою “ Піски “, аж до міста Корсуня-Шевченківського. За 2 км від міста, на лівому березі Росі, на території ДП гранкар'єр “Сівач” знаходиться так звана скеля Козак - Камінь - гранітний тригранник у вигляді піраміди. Назва пов'язана з подіями Національно-визвольної війни середини XVII ст.

Нижче кар'єра річка робить коліно і в урочищі Лютовище (стар.) знову тече поміж крутих, скелястих, часто оголених кам'яних берегів. Ширина русла 60-70 метрів. Острови з кристалічних порід , вкриті очеретами, поділяють русло на рукави.Це одне з багатьох улюблених місць відпочинку і риболовлі корсунців. Хоча в останні роки у водосховищі риби зменшилося через різні природо-екологічні негаразди та браконьєрство, все ж тут рибалки-любителі можуть повудити карася, лина, густеру, ляща, червоноперку, окуня, сома, щуку , які ще не перевелись.

Тут, за 2,5 кілометра від центра Корсуня-Шевченківського, по лівому березі на пагорбі висотою до 40 метрів над рівнем води, на майданчику розміщена міська водонасосна станція 1-го підняття.

Нижче за течією, на лівому березі, - схили пагорбів, що прилягають до водосховища, зарослі акаціями та вільхами. В 0,7км від річки - приміщення колишньої птахофабрики, в цьому місці Рось робить ще один поворот  - у північно-східному напрямку, тече спокійно поміж високих берегів до греблі гідроелектростанції. Тут уже й місто Корсунь- Шевченківський.

Корсунь-ШевченківськийМісто Корсунь-Шевченківський ( до 1944 р. – Корсунь)  з населенням 17 763 мешканців (на 01.01.2019) є центром однойменного району, розташоване на скелястих берегах річки Росі. Переважна частина поселення знаходиться на лівому березі. Через місто проходить залізниця зі станцією Корсунь та автодорога (Н-01) республіканського значення Київ-Дніпропетровськ. Віддаль до Києва – 142 км, до обласного центру Черкаси – 76 км.

До заснування міста на надросянських берегах проживали давні народності. Про це свідчать виявлені на території сучасного міста поселення трипільської культури, доби бронзи та скіфських часів, кілька поселень черняхівської культури. При впадінні річечки Корсунки в Рось, в урочищі Замчище, височить городище - залишки фортеці, збудованої князем київським Ярославом Мудрим. У цей час, очевидно, в 1032 р. було й засноване ним місто-фортеця. Про це свідчить те, що в Корсуні та поряд, у селі Гарбузині, виявлені два древньоруські поселення, а також залишки оборонних укріплень -,” змійових валів” поблизу міста.

Ісорія стародавнього прикордонного укріпфорпосту Київської Русі – Корсуня, це відзеркалля різних історичних епох нашої країни і довгий та нелегкий шлях до набуття Незалежності:  в кінці XI ст. – центр удільного князівства, у 1240 р. руйнування монголо-татарами, потім відродження, з 1320 р. під литовським пануванням, з 1569 р.  під польським пануванням, 1584 р. – здобуття магдебурзького права, XVII ст. – один з центрів українського козацтва (в 20-х роках XVII ст. Корсунь був значним містом середньої Наддніпрянщини і за кількістю населення випереджав Черкаси, Білу Церкву та інші міста, поступаючись лише перед Чигирином. У 1651 р.на сестрі сотника Корсунської сотні Івана Золотаренка Ганні одружився Богдан Хмельницький. У Корсуні гетьман проводив ради, приймав іноземних послів. У зв'язку з розбратом у верхівці козацтва, корсунський полк підтримував то Польщу, то Росію, то Туреччину, багато міст і містечок Правобережжя були зруйновані. В 1674 р. польське військо, а в 1678 р. турецьке піддали вогню і запустінню Корсунь. 1711 р. з підписанням Прутського трактату, за яким російський уряд зобов'язався не втручатись у справи Правобережної України, польські магнати знову повернулись у свої володіння, знову розпочався утиск місцевих жителів, особливо козаків. З часом із значного козацького міста Корсунь перетворився в невеличке містечко. В цей час по Україні розпочинається нова хвиля повстань. Коли вибухнуло всенародне повстання - Коліївщина, корсунська біднота стала її активним учасником),  ......  у січні-лютому 1944 р. в районі Корсуня відбулась одна з визначних операцій з оточення і розгрому німецьких окупантів, яка отримала назву Корсунь-Шевченківська битва .....

Спорудження гідроелектростанції було великою гордістю для корсунців. Після її введення у 1934 р. в експлуатацію невпізнано на краще почали змінюватись економіка і життя як у Корсунському районі, так і в сусідніх районах. Утворене греблею водосховище дало можливість більш ефективно використовувати річку Рось для транспортних перевезень. Тільки у 1938р. по річці було доставлено майже 78 тисяч тонн вантажів. У районі діяло відділення водного транспорту, до складу якого входило 5 пристаней, 8 катерів, 33 баржі вантажопідйомністю від 6 до 18 тонн кожна. Працювала річкова пасажирська лінія Корсунь - Стеблів. У ті роки до Набутівського цукрового заводу баржами доставляли буряки.

У передвоєнні роки загальна довжина повітряних ліній електропередач ГЕС становила близько 670 км, було введено в експлуатацію 138 трансформаторних підстанцій, до яких під'єднались споживачі Корсунського, Городищенського, Лисянського, Богуславського, Канівского районів. Електричний струм отримали 110 колгоспів, 4 МТС, 4 цукрозаводи, 3 текстильні фабрики, 42 млини. В будинках жителів засвітилися тисячі електролампочок.... У лютому 1944 р. під час відступу фашисти зруйнували греблю і турбінний зал електростанції. Уже в березні 1947 р. практично були завершені роботи з відбудови ГЕС.

В основному на стан прозорості води раніше впливали грунтові наноси з полів. За своїм гранулометричним складом наноси в Росі в районі водозабору “Сівач“ різноманітні: це пилеподібні частинки, мул (77-95%), а також піщинки та інші частки порід. Нині “ Крім землі, знесеної з полів , у воду потрапляє величезна кількість різних хімікатів, органічних і мінеральних добрив. Ось чому вода в річках непридатна не лише для побутових, а часто й для технічних потреб. В останнє дисятиліття якість води і в Росі значно погіршилася з вищезгаданих причин. Одним із основних показників, який це засвідчує, є насиченість води киснем. У Корсунь-Шевченківському водосховищі часто вона знижується до 30%, а значить зупиняється процес її самоочищення. Розчинний кисень до 1984 р. в середньому становив 5,1-11,6 мг/л або 40-108% насиченості. У 1998 р. - 6.08-10.72 мг/л. За хімічним складом вода річки Рось відноситься до гідрокарбонатного класу, групи кальцію. Величини мінералізації води в річці біля Корсуня-Шевченківського коливаються в межах 3,5 - 6,3 мг.-екв/л.

Живлення річки Рось в основному снігове із помітною участю дощового і грунтового. В річному русі рівня виявляються: високий весняний паводок, низька літньо - осіння межень, яка майже щорічно порушується дощовими повенями і з малостійкими рівнями взимку внаслідок відлиг. Весняний паводок на Росі в межах району починається в середньому 3-5 березня, інколи раніше - 6-10 лютого чи з запізненням - 31 березня. Середня інтенсивність підвищення рівня води - 0,3-0,6 м/добу, найбільша - 2,2 м/добу. Максимальний річний рівень за період спостережень (з 1929 р.) на Росі біля водпоста у Корсуні - Шевченківському зафіксований 24 березня 1947 р. - 760 см ( 93,17 м БС, при базовому рівні 85,57 м БС), який близький до 2% забезпеченості. Також високі рівні були 5 квітня 1956 р. - 723 см, 8 квітня 1980 р. - 688 см. Найменший рівень зафіксований 12 квітня 1975 р. - 274 см.

Річка Рось не використовується для промислового рибництва. Колись був задум, щоб якийсь із колгоспів цим займався. Та на малих річках,напевне,така діяльність недоцільна. Риби різної в Росі раніше було стільки, що законним способом - на вудочки рибалка міг скільки виловоти за день, що не потрібно було застосовувати сіті. Електровудок не було в помині. В період нересту з Дніпра до Корсуня- Шевченківського підходила маса риби. В Корсунь-Шевченківському та Стеблівському водосховищах було багато риби, особливо щуки, окуня, ляща, коропа, судака, плітки, а також раків. Рибалки - любителі насолоджувались гарною риболовлею в своєму районі, не їдучи до далекого Дніпра. Та це було не так давно, до 1999 р., коли Рось отруїли, коли мертву рибу з Корсунь-Шевченківського водосховища виловлювали. Надросяни очам свом не вірили, як багато і які великі екземпляри риби водилися в річці: метрові щуки, соми, велетні сазани та товстолобики. А мертвим окунем дно річки було вкрите мов білим килимом, так його було багато. На Росі в межах району риба ще водиться. Найбільша популяція карася, окуня, підлящика, ляща, лина, червоноперки, йоржа, верховода. Менша - плітки, сома, судака, коропа, товстолоба, щуки, головня, бабки, дверки. Рідко зустрічаються сазан,білий амур, в'язь, синець, білизна. Практично уже відсут-ні піскар, носар, чехонь, миньок (хіба що останні на весні підійдуть з Дніпра).

На західній околиці Корсуня-Шевченківського річку перетинає залізобетонний міст, збудований у 1982 р. для обхідної дороги навколо міста. В цьому місці ширина річка сягає 100-120 метрів.

Головну красу Корсуня-Шевченківського все ж становлять річка Рось та замок Лопухіних, що височить над Россю. Нижче греблі гідростанції Рось тече в крутих берегах із корсунських гранітів - ріпаків, між невеликими природньо - красиво розташованими 7-ми островами, утворюючи до десятка рукавів.

Корсунь-ШевченківськийНа островах та прилеглій території нині знаходиться палацово-парковий ансамбль з кількох стародавніх споруд та Корсунського парку, започаткованого 1782 р. корсунським старостою кн.С.Понятовським як літня позаміська резиденція. Головним об'єктом, який поряд з іншими розташований на острові Коцюбинського, є палац, збудований у 1787-89 роках..…  Сьогодні в палаці працює історичний музей та музей історії Корсунь-Шевченківської битви.

Нижче острова Коцюбинського знаходиться острів Дені, на західному боці якого - крута гора зі скелею над річкою. З цим островом, зарослим різнокольоровим бузком, пов'язано чимало подій та розповідей. До наших днів дійшла цікава легенда про трагічну любов молодої пари Яна і Наталки. Мешканці міста острів по - іншому не називають, як Янталка. На ньому встановлено скульптурну композицію “Ян і Наталка“ ( “Янталка“).

За островом Янталкою - Корсунський парк. Поруч з неповторними видами, містками, пляжами та шумками поміж островів Росі, створеними природою, нашими предками і сучасниками, це одне з давніх місць відпочинку корсунців. У парку - чисельна різноманітність видів дерев і рослинності, облаштоване джерело цілющої питної води. Разом з тим парк потребує реконструкції та поновлення лісо-рослинного ландшафту.