Річка Рось – від міста Корсунь-Шевченківський до гирла

Річка Рось - від міста Корсунь-Шевченківський до гирлаСкачать  карту «Участок реки Рось №8: Набутов – Деренковец – Драбовка – Нетеребка – Сахновка – Гута-Межреченская – Лука – Межирич – Михайловка – устье Роси»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Залишивши околиці м.Корсунь-Шевченківський, далі Рось, долаючи кристалічні породи, які простягаються вздовж течії, звивисто тече аж до села Деренківця. Праве узбережжя за парком та селом Карашиною корсунці в останні два десятиліття все активніше використовують для дачно-городніх потреб і любительського рибальства.

В приміському селі Гарбузині, яке розташоване на лівому березі, в 1859 р. бував Т.Г.Шевченко. Тут народився письменник П.В.Жур. Неподалік річки, в долині за селом, знаходиться аграрний ліцей, де у ХVI-першій половині ХХ ст. був Корсунський Свято-Онуфрієвський монастир. Зразу ж за аграрним ліцеєм розпочинається село Набутів. Поблизу нього виявлено поселення скіфскої культури (VІІ-ІV ст. до н.е.), поселення черняхівської культури, давньоруське городище XI - XIII ст. На південній околиці села на лівому крутому брезі Росі знаходиться урочище Очаков. Дослідники вважають, що тут була фортеця - велике укріпення у нижньому Пороссі. Місцеві краєзнавці висловлюють припущення, що на місці сучасного села знаходилось літописне місто Дверен (Дерновий). У 1850 р. найясн.кн.П.П. Лопухіним тут, на лівому березі Росі, засновано цукроварню (цукровий завод діє і нині). В 30-х роках минулого століття з ініціативи заводу по річці почалося перевезення цукрових буряків. Передбачалося, що після спорудження водосховищ на Росі вище Корсуня (Стеблів, Богуслав) вирівняється збіг річки, чим буде забезпечене регулярне судноплавство на Росі до містечка Межиріч, а після прочищення обмілин - і до Дніпра, для сполучення з Черкасами.

На правому березі проти Набутова – село Деренківець, яке ніби успадкувало свою назву від літописного Дернового. Від нього до села Михайлівки (Канівського району) Рось тече серед низинних берегів. Тут річка вступає в дніпровську долину, яка здебільшого по весні затоплюється паводком, утворюючи значні болотисті та наносні мулисті території. Русло річки в середньому становить 30-40 метрів, долина сягає 1-2 км.

РосьЗа селі Набутів, біля села Драбівки, Рось круто повертає на північ. По обох пологих боках долини, майже до самого Дніпра, нині ростуть зрілі ліси, здебільшого на правому піщаному березі - соснові. Колись ліси підходили аж до самих берегів річки. Та, як свідчать історичні матеріали: ” Особливо інтенсивно почала утворюватись стояча вода після того, як тут вирубали ліси. Тепер яри вільно зносять у річку пісок та мул, засмічуючи річище. Ось чому вода почала розливатися по низинних берегах й затоплювати прибережні землі. Наскільки інтенсивно йшов цей процес, можна бачити хоча б із таких фактів: площа затоплених земель у 1868 р. становила тут 55 га, в 1904 р. досягала 2200, у 1906-1907 рр. цю площу висушили, відвоювали у води і зробили родючою. Починаючи від села Хрещатика до гирла Росі, ще тоді прорили по річищу канал шириною 25-30 метрів та глибиною 2-2,3 метра.

Крім того, з цією меліоративною метою ще у 40-х роках ХІХ-го століття проклали “Дежів канал“ (потім назви “Діжева“,“Фоса“), який з'єднав Рось біля села Набутова з річкою Вільшанкою біля села Байбузи.” Також був проритий канал “Імшан“ від річки Рось в районі села Нетеребки і сполучувався він із сучасною Фосою напроти села Старосілля. Тепер згадані канали пересохли, влітку здебільшого являють собою мілкі канави.

Далі на лівому пологому березі - села Нетеребка, Сахнівка. Поблизу села Сахнівки виявлено кургани, поселення трипільської культури та ранньослов'янські, городище ХІ-ХІІІ ст. На північ за селом тягнеться низка утворених природою гористих курганів, один з яких має назву гора Дівиця. На її вершині знаходилася фортеця, збудована за часів Київської Русі, про що свідчать залишки старого городища. І село, вірогідно, засновано в ті часи і мало назву Осетрів. Пізніше стало називатись Сахнів Міст. Його назва, напевно, походила від прізвища власника мосту. Є згадка, що в 1651 р. тут розміщувався Сахнівський полк. 1792 р. селу був наданий привілей про підтвердження магдебурзького права і герб, на якому - зображення двох осетрів та відділена срібна голова.

Село нині відоме в країні Авторською О.А.Захаренка загальноосвітньою школою. Завдяки діяльності цього педагога-академіка в навчальному закладі створена зразкова матеріально-технічна база та набутий передовий досвід методів шкільного виховання і навчання, який поширюється в Україні.

Нижче по течії за 2 км від Сахнівки, на межі Корсунь-Шевченківського і Канівського районів, річку Рось перетинає газопровід Уренгой - Ужгород, який через Таганчанський ліс іде до села Мельники Канівського району.

Рось у Канівському районі розпочинає свій шлях за 1 кілометр від Корсунь-Шевченківського району південніше села Луки, через яке йде дорога з Корсуня-Шевченківського на Канів. В цьому місці ширина Росі становить 17-25 метрів, глибина 1-1,5 метра. Ширина долини сягає 1,5-2 кілометри. Швидкість течії річки при закритому шлюзі Корсунь-Шевченківської ГЕС дорівнює 0,36-0,43 м/сек. Тут цікава природа та вигідні умови для проживання: річка, лугова заплава з наносними та супіщаними грунтами, по обидва боки долини - ліс, надзвичайно різноманітний рельєф.

На лівому боці долини місцевість гориста, вкрита мішаним лісом, інколи лісками. Висоти сягають 195-208 метрів біля села Горобіївки, яке розташоване в стороні на захід за 2,5 кілометри від річки. Землі сіро-лісові, місцями суглинкові.

На правому боці долини широка полога рівнина з невеликими підвищеннями. Грунти піщані та лісові сірі. Тут вся берегова смуга шириною 4-8 кілометри зайнята під дозрілим лісом, в основному сосновим, який місцями близько підступає до річки.

По лівобережжю Росі від межі району впродовж 4-х кілометрів попід горами простяглося село Лука. Тут на правий берег перекинутий дерев'яний місток, який при великих повенях зноситься водою. Колись це було маленьке поселеня (в першій половині ХVІІст. згадується як село з 10 дворами). Зараз тут мешкає приблизно 400 жителів.

Зразу ж за Лукою - село Межиріч, розташоване в надзвичайно зручному місці на берегах між двома річками - Росавою і Россю. Тож у давнину тут проживали в основному мисливці, виявлено поселення доби пізнього палеоліту. Вабили ці землі і за княжих часів.Так, на одному із пагорбів, що височить над теперішнім селом, в урочищі Городок, було засноване літописне місто Товарів, яке під 1190 р. згадується іпатіївським літописцем: “Половці же бежачі от города (Товарова) обломишася (тобто зупинилися) на Росі...”

Село простяглось по узрізу луга майже впродовж 5 кілометрів. Долина місцями сягає 2,5 кілометра, помережена струмками та канавами, які часто затоплюються водою від підняття Дніпра або скиду води з Корсунь-Шевченківської ГЕС.

В районі села Межиріч через Рось та Росаву прокладені мости, якими проходить асфальтова дорога Черкаси - Канів. До Канева краще добиратись дорогою Р-10 (віддаль 15 км), яка йде в бік села Малий Ржавець. Але, щоб відвідати Канівський природний заповідник, чи найбільший в Європі “Хмільнянський яр,“ помилуватись надросянськими і дніпровськими берегами, порибалити чи просто відпочити біля води, можна поїхати від села Гамарні через населені пункти Конончу, Хмельну, Пекарі і добратися до могили Т.Г.Шевченка, а там уже й Канів. Правда, сюди відстань довша і дорога не скрізь асфальтова, але добратись можна без особливих проблем.

За Межирічем в Рось впадає ліва притока (одна з її найбільших приток) - річка Росава (бере початок за селом Расавка Кагарлицького району;  Росава приймає кілька приток, найбільші з них - це річки Росавка (40 км), Поточка (30 км), Козарка (24), Шевелиха. Протікає через багато населених пунктів, у тому числі через міста Кагарлик, Миронівку. На ній безліч ставків, зокрема чималі водойми в Кагарлику, Миронівці, біля села Маслівки.Та доля річки незавидна: на її берегах і притоках чимало підприємств та різних об'єктів, які забруднюють воду).

За селом Михайлівкою на лівий берег Росі і до Дніпра можна дістатись через місток, що прокладений через Рось на хуторі Михайлівка. На правому березі прекрасні місця, заповідні. Густий сосновий бір з пахощами живиці та влітку - з прохолодою підступає з боку Михайлівки аж до води. Далі його змінюють просторі долина та луки, що тягнуться вздовж Росі аж до Дніпра.

Русло річки в цих місцях нешироке-20-30 метрів, береги круті, але не високі. В своїй нижчій частині приблизно в 1913-1914 роках Рось пробила нове русло справа, а старе русло залишилось як канал і називається Стара Рось. Якраз тут і прокладений газопровід через Дніпро.

В пониззі Росі та придніпровських плавнях природа завжди була надзвичайно чудовою: затоки, озерця, заплави, піщані коси, острови, покриті лісками та очеретами. На островах цілі плантації ожини. В 70-80-х роках минулого століття тут водились зграї водоплавної дичини, тож полювання було дуже вдалим. В Рось та затоки заходило безліч риби, риболовля приносила велике задоволення. Тож природа цих місць вабила насамперед мисливців і рибалок. З часом зростає наплив любителів полювання та риболовлі, зменшується тваринний світ цієї заповідної території. Аби зберегти унікальність Росі та її природний світ, у першу чергу рибні запаси, за пропозиції природоохоронних органів у 1984 р. Рось (площею 120 га від Дніпра до моста в с.Межиріч) оголошена заказником місцевого значення з назвою “Роський“. Тут заборонялось рибальство. Спочатку це принесло певні результати. Та часи змінюються. Сюди все частіше приїздять жителі міст, зокрема Черкас, Києва. Побачивши привабливість цієї місцини, поступово на берегах Росі почали споруджувати маленькі дачні будиночки, потім дачі, вілли, скуповувати в місцевих жителів житлові будинки під дачні потреби. Перші дачні споруди з'явились за Старою Россю, на Росі біля села Хрещатика, озера Об'яштин. А тепер так обсіли річку дачники та міщани від самого Межиріча до Дніпра, що навіть до води не скрізь можна підійти. Про який там заказник можна говорити?.. Зараз ніби дозволяється риболовля в заказнику на одну вудочку, але не в період нересту. А як ще.., інакше навіщо дачникам будуть ті дачі без риби? Деякі навіть прихопили в оренду затоки та озера.

РосьПри всіх негараздах ця місцевість залишається неповторно красивою і багатою на цікаві культурно-заповідні території та водні ресурси. Щоб більш раціонально їх використати, зокрема Дніпро та Рось, регіон був би ще привабливішим як для вітчизняних так і для закордонних туристів, давав би чималий зиск.

Настільки змінилась Рось не в кращий бік та скільки проблем, пов'язаних з нею, накопичилось у кожному районі, що обминути цього не можна аж ніяк ! А всі вони залежать від багатьох факторів: людського, перш за все; природного; наявності виробничого потенціалу, який впливає на використання водних ресурсів; забезпеченості того чи іншого району фінансовими резервами, щоб можна було краще вирішувати проблеми Надросся. А санітарноекологічна обстановка вразила найбільше і те, як наші любі надросяни “дбають” про природу та річки.

Річка - це великий наш скарб, і ми повинні його цінити. В багатьох регіонах країни, де відсутня річка, люди обділені не просто водним дзеркалом, а багато чим : станом атмосферного повітря, щедрою рослинністю, питною водою, вологою та водними ресурсами для життєдіяльності виробничих галузей, рибою, нарешті - здоровим відпочинком і багатьма компонентами для зміцнення здоров'я . Люди з цих місць їдуть за тридев'ять земель, аби дістатись річки, будують там дачі тощо. Чи всі ми цінуємо таке наше багатство? Що робимо, аби зберегти Рось і її притоки повноводними, чистими та придатними для себе і прийдешніх поколінь?

*** Використано матеріали «Все про річку Рось і Надросся», П.Г. Адамович, Художньо-природниче, інформаційно-енциклопедичне видання