Тернопільська область – карта автошляхів

Тернопільська область - карта автошляхівСкачать «Тернопільська область - карта автошляхів»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Тернопільська область. Невелика за площею область Західної України утворена 1939 p., піс­ля приєднання цих земель до Української PCP. Значна частина те­риторії цього сільськогосподарського краю розташована у межах Подільської височини, на півдні обрізаної долиною Дністра, і тільки крайня північно-західна частина — на рівнині Малого Полісся.

Це один із наймальовничіших і різноманітних за природними умо­вами рівнинний регіон України. Тут безліч природничих пам’яток, серед яких невисоке романтичне Товтрове пасмо, величні Кременецькі гори, глибоко і хитромудро врізані річкові долини Дністра та його лівих приток, численні печери, водоспади, вигадливі скелі тощо.

Перші поселення на Тернопільщині з’явилися в середньому палеоліті (близько 50 тис. років тому) на дністровських берегах. Наприкінці XI ст. виникають удільні володіння, що 1199 р. об’єдналися у Галицько-Волинське князівство. З 1246 р. воно понад сторіччя пе­ребувало під владою Золотої Орди, 1349 р. північну частину Терно­пільщини захоплюють литовці, а південну — поляки. З 1772 р. майже весь край (крім північних районів, 1793 р. приєднаних до Російської імперії) стає східною околицею Австрії.

Після розпаду Австро-Угорської імперії Тернопільщина (1918) входить до складу Західноукраїнської Народної Республіки, що про­існувала менше року і була захоплена відродженою Польщею. Після початку Другої світової війни й окупації Польщі Тернопільщина увійшла до складу Української PCP.

Край зберігає значну середньовічну архітектурну спадщину, що складається з багатьох фортечних і замкових оборонних споруд. Фортифікаційний вигляд властивий і безлічі культових споруд різних конфесій — костелам, церквам і синагогам, з архітектурного облич­чя яких оборонні риси зникають лише в XVIII—XIX ст. Зразки світ­ської архітектури краю — це міські ратуші, палаци, маєтки та інші історичні пам’ятки.

Тернопіль — найбільше місто і центр області на берегах річки Серет, засноване 1540 р. коронним гетьманом воєводою краківським Яном Тарновським. Оборонна споруда на березі загаченої річки по­стала 1548 р., і Тернопіль здобув магдебурзьке право. У XIX ст. на місці руїн фортеці зводиться палац, у якому за радянських часів міс­тилася спортивна школа.

Наприкінці XVI ст. неподалік фортеці постала невигадлива Воздвиженська церква, яку через її положення часто називають церквою над ставом. Нинішній Тернопіль — це затишне провінційне місто зі старими дореволюційними будинками у центральній його частині, що надають регіональній столиці особливого шарму й привітності.

Місто Кременець розкинулося на крутих мальовничих схилах величезної балки, оточеної Кременецькими горами, що ділять води між річками Іква і Вілія. Уперше Кременець згадується в Іпатіївському літописі за 1226 рік у зв’язку з невдалою облогою міста угорським королевичем Андрієм. Марно штурмував Замкову гору хан Батий (1240), а за п’ятнадцять років — татарський воєвода Куремса. Лише 1261 р. Бурундай, захопивши Галицько-Волинське князівство, зму­сив руських князів знищити укріплення деяких міст, у тому числі й Кременець.

1539 р. власницею Кременця стає дружина польського короля Сигізмунда І Бона Сфорца, на честь якої Замкова гора дістає другу назву — гора Бона. 1636 р. біля її підніжжя постає костел францисканського монастиря, згодом перебудований (1832) у Миколаївський собор. 1633 р. у Кременці засновується православний Богоявленський монастир з лікарнею і школою. Нинішній Богоявленський монастир займає костел і келії заснованого С. Потоцьким монастиря Рефор­маторів (1750).

1648 р. повстанці спалили замкові архіви і зруйнували фортецю, на сторіччя залишивши над містом мальовничі руїни двох веж і мурів кременецької твердині. 1701 р. єзуїти прибрали до рук Богоявленський монастир і згодом (1743) створили комплекс величних споруд орде­ну. Його склали костел, келійні та навчальні корпуси, де відкрився єзуїтський колегіум. Потім у будівлях колегіуму розмістилися вища Волинська гімназія, ліцей, духовна семінарія, жіноча школа і педагогічне училище.

Давнє місто Бучач на стрімких схилах вузької долини річки Стрипа відоме з 1397 р., а 1515 р. йому було надане магдебурзьке право. Над містом нависають руїни найстарішої споруди Бучача — замку, зведеного ще в XIV ст. Згодом його перебудували (XVI ст.) і частково розібрали на будівельні матеріали (XIX ст.). У створен­ні розмаїтого архітектурного вигляду Бучача є великий внесок М. Потоцького, завдяки якому міський центр прикрасила вражаю­че ефектна 35-метрова ратуша (1751) зі скульптурами незрівнянно­го І. Пінзеля.

Місто Збараж на крутих схилах долини річки Гнізна вперше згаду­ється 1211 р. В 1620—1630-ті роки брати Христофор і Юрій Збаразькі зводять замок, що являв собою потужну фортецю, побудовану з урахуванням тенденцій тогочасного європейського фортифікацій­ного мистецтва. Замковий палац із 60-метровим колодязем, обне­сений багатометровими валами з бастіонами і казематами, оточений широким ровом із проточною водою, був практично неприступним і здатним витримати тривалу облогу. Підземний хід з’єднав замок з монастирем бернардинів у нижній частині міста, для якого побу­дували величний костел Святого Антонія.

Місто Почаїв на межиріччі Ікви і Слоновки відоме з 1450 р. і на­було популярності завдяки Свято-Успенській Почаївській лаврі. Це друга в ієрархії (після Києво-Печерської лаври) православна святи­ня України. Лаврські будівлі розташовані на самотньому високому 75-метровому кам’янистому пагорбі. Вважається, що першими на Почаївському пагорбі після розгрому Києва ханом Батиєм 1240 р. оселилися біглі з наддніпрянських печер ченці.

1721 р. Почаївський монастир захопили ченці греко-католицького ордену Василя Великого. За більш ніж столітню присутність на По­чаївському пагорбі уніати встигли побудувати келії (1780), Успенський собор (1783) та архієрейський будинок (1825), назавжди залишивши католицький архітектурний спадок у майбутній православній святині України. Після повернення монастиря в лоно православної церкви (1831) тут зведено надбрамний корпус (1835), 64-метрову дзвіницю (1871), Троїцький собор (1912) та багато інших допоміжних споруд.

Місто Чортків, що лежить на положистому правому і стрімкому лівому схилах долини річки Серет, відоме з 1522 р., коли отримало самоврядування за магдебурзьким правом. У Чорткові збереглися два храми, що є зразком подільської народної дерев’яної архітекту­ри, — Успенська (1635) і Вознесенська (1738) церкви.

Кам’яний замок у селі Кудринці на стрімкій скелі над долиною річки Збруч, чи не найефектніша за місцем розташування оборонна споруда Галичини, постав на межі XVI—XVII ст. Він розташований на виступі корінного берега, завдяки чому Кудринецьку фортецю із трьох боків надійно захищали стрімкі урвища. Згодом замок пере­будували під житло, а в середині XIX ст. місцеві мешканці почали розбирати фортецю на будівельні матеріали.

Село Кривче на стрімких схилах долини річки Циганка відоме з 1650 р., коли на високому лівому березі постав замок. 1672 р. його зруйнував турецький султан Магомет IV; донині збереглися дві зам­кові вежі й арсенал.

Неподалік від замку на схилі долини знаходиться вхід у печеру Кришталеву (Кривченську). Загальна довжина її лабіринтів у товщі гіпсів понад 22 км, стінки галерей вкриті різнобарвними кристалами гіпсу, що дали назву порожнині. Це одна з найбільш досліджених печер регіону, основні галереї якої електрифіковані та підготовлені для відвідування.

Ternopil Oblast

The Ternopil Oblast, or Ternopilschyna, was estab­lished in 1939 when the province was attached to the lands of the Ukrainian SSR. Cut by the Dnistro (Dniester) River valley in the south, the Podillia Upland forms most of the territory of this agricultural region.

The oblast is characterized by the diversity of its natural conditions. It is abundant in natural monuments, notably the rolling Tovtry Range, the imposing Kremenets Hills, the fancifully carved-in deep valleys of the Dnistro River, numerous caves, waterfalls, whimsical rocks and so on.

Early settlements appeared in Ternopilschyna in the Middle Paleolithic era (ca 50 thousand years ago) on the Dnistro River banks. The late 11th c. witnessed some appanage principalities merged in 1199 into the Principality of Halych-Vblyn. Since 1246 the Principality of Halych-Volyn had accepted the Golden Horde suzerainty. In 1349, the northern part of the region was subjugated by the Grand Duchy of Lithuania while the remainder lands fell under Poland. Since 1772, most of the region had been under the power of the Habsburgs (except the region’s northern part incorporated into the Russian Empire in 1793). With the collapse of the Austro-Hun­garian Empire in 1918, the province was proclaimed a part of the West Ukrainian People’s Republic that lasted for less than a year and in 1920 was seized by the restored Poland. When WW II broke out, the lands of Ternopilschyna were annexed by the Soviet Union and attached to the Ukrainian SSR.

Ternopilschyna can boast of a wide range of medi­eval architectural legacy comprising numerous castles and fortresses. Fortification appearance is characteristic even of a diverse array of religious edifices; defensive features vanished from their exterior only in the 18th c.

Founded in 1540 by Crown Hetman Jan Tamowski on the Seret River, Temopil (formerly Tamopol) is the largest city of the oblast. In 1548, the Tamopol castle was constructed on the bank of the dammed river. In the 19th c., the fortress was rebuilt into a palace. Not far from the castle is a simple church — the late 16th-c. Church of the Exaltation of the Cross, frequently re­ferred to as the ‘Church on the Pond’ due to its position near the water’s edge. The present-day Temopil is a pleasant provincial city with old prewar buildings in the city centre that impart the regional head city its charms and affability.

Kremenets, located beside a picturesque and narrow wooded valley encircled with the Kremenets Hills di­viding basins between the Ikva River and the Viliya River, is a city with a lot of history. The first reference in the Hypatian Chronicles is dated by year 1226 when the city ruler smashed the Hungarian army. During the 1240—41 Mongol invasion Kremenets was one of the few cities that Batu Khan failed to capture. Only in 1261, Burunday Khan, who by that time had seized the Principality of Halych-Yolyn, forced the Ruthenian princes to pull down some of their fortifications, Kreme­nets including. In 1539, Bona Sforza, the Italian wife of Polish King Zygmunt I, became the owner of Kre­menets and the Castle Hill received a new name in her honour — the Bona Hill. Just downhill (in 1636) was built the Franciscan Monastery Chapel, rebuilt into St. Nicholas Cathedral in 1832. In 1633, an Orthodox Bohoyavlenskyy Convent with a hospital and a school was set up in Kremenets. The present-day Orthdox Bohoyavlenskyy Convent occupies the 1750 Roman Catholic Church and the Monk Cells of the former Reformers’ Monastery founded by S. Potocki.

In 1648, the Cossacks demolished the Kremenets fortress never rebuilt. In 1701, the Jesuits laid their hands on the Bohoyavlenskyy Monastery and later (in 1743) they created a group of grand edifices there, including the former Jesuit Cathedral, Monks’ Cells and Jesuit Collegium complex converted into the Yolyn Lyceum later on.

Strung out along a narrow wooded valley straddling the Strypa River, the ancient town of Buchach dates from 1397. In 1515, the town was given Magdeburg Law privileges. The ruins of the 14th-c. castle, the larg­est ancient building of Buchach, overlook the town and the river below. The centre of the town is a small square around the 18th-c. town hall with a 35-m tower, a joint work of Bernard Meretyn (architect) and Jan Jerzy Pinzel (sculptor), owing its existence to Count Mikolaj Bazyli Potocki.

Zbarazh, a city on the steep slopes of the Hnizna River valley, was first mentioned in 1211. In the 1620— 30s, the Zbarazhsky brothers, Krzysztof and Jerzy, put up a mighty fortress, with all the trends of European for­tification art of that day having been taken into consid­eration. Walled with multi-metre ramparts with bastions and casemates and encircled with a running-water moat, the castle palace, having a 60-m deep well, was practi­cally impregnable enabling to withstand a long term of siege. Secret underground passages connected the castles with Bernardine Monastery (1627) and the St. Anthony Chapel within its walls in the lower part of the city.

Pochayiv, a town between the Ikva and the Slonivka Rivers, has been far and wide known thanks to Pochayiv Lavra of the Assumption of the Theotokos whose build­ings top a single 75-m stony hill in the town. The Lavra is the second largest Orthodox pilgrimage monastery complex in Ukraine after the Caves Monastery in Kyiv. It was supposedly initiated by monks who escaped the Caves in Kyiv after the 1240 Mongol raid led by Batu.

In 1721, control of the monastery switched to the Greek-Catholic Basylian Fathers. The Ukrainian Catho­lics erected the 1783 Dormition Cathedral, conceived by Mikolaj Bazyli Potocki as the largest of the Greek- Catholic churches, the 1780 Monk Dormitories, and the 1825 Bishop’s Palace.

After the 1831 restitution of the cloister to the Russian Orthodox Church, Pochayiv Lavra enriched itself with a 64-m Bell Tower (1871), the 1912 Holy Trinity Cathedral, and numerous subsidiary structures.

Located on the Seret River, Chortkiv dates from 1522. Two churches, samples of Podillia folk wooden architecture, have survived in the city: the 1738 Ascension Church and the Church of the Dormition rebuilt in the likeness of a former 1635 church previously on the site.

Nearly one of the most scenic outposts of Halychyna, the stone castle on the precipitous rock over the Zbruch River valley by the village of Kudryntsi, was put up in the 16th c. Built on the rocky bank prominence, the Kudryntsi Castle was defended by precipices on three sides. Then, the castle was reconstructed into the fam­ily nest for the local landowners.

Located on the steep slopes of the Tsyhanka River valley, Kryvche is a village known since 1650, when a tophill sandstone castle was put up on the left bank. In 1672, the Turkish Sultan Mehmed IV razed the castle, from which only two castle towers and an armoury have survived.