Топографічні карти НАТО. Визначення азимутів та дирекційних кутів

Скачать учебник «Військова топографія», 2015Посібник з використання топографічних карт НАТО

Скачать «Довідник з військової топографії», 2016 бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Азимути та дирекційні кути

Геодезичний (географічний) азимут (О) - кут, який вимірюється за рухом годинникової стрілки від 0 до 360° між північним напрямом географічного меридіану та напрямом на точку, яка визначається.

Магнітний азимут (М) - горизонтальний кут, який відраховують від північного напрямку магнітного меридіану та напрямку на точку за рухом годинникової стрілки.

Дирекційний кут (Т) - це кут між прохідними через дану точку напрямком на задану точку та лінією, паралельною осі абсцис, який відраховують від північного напрямку осі абсцис за рухом годинникової стрілки.

Усі вищеперераховані кути мають значення від 0 до 360°.

Напрямки, які приймають за початкові

Напрямки, які приймають за початкові

Напрямки, які приймають за початкові

Вимірювання на карті дирекційних кутів та геодезичних азимутів виконують транспортиром.

Транспортиром дирекційні кути вимірюють у такому порядку. Вихідну точку та місцевий предмет (ціль) з'єднують прямою лінією, довжина якої від точки її перетину з вертикальною лінією координатної сітки повинна бути більша радіуса транспортира. Потім суміщують транспортир з вертикальною лінією координатної сітки. Відлік за шкалою транспортира проти накресленої лінії відповідатиме величині вимірюваного дирекційного кута. Середня похибка вимірювання кута транспортиром офіцерської лінійки складає 0,5°.

Щоб провести на карті напрям, заданий дирекційним кутом в градусному вимірі, потрібно через головну точку умовного знака вихідного пункта провести лінію, паралельну вертикальній лінії координатної сітки. До лінії прикласти транспортир і проти відповідної поділки шкали транспортира (відліку), який дорівнює дирекційному куту, поставити точку. Після цього через дві точки провести пряму лінію, яка й буде напрямом даного дирекційного кута.

Зближення меридіанів. Перехід від геодезичного азимута до дирекційного кута

Зближення меридіанів (ϒ)- це кут в даній точці між її меридіаном та лінією, паралельною осі абсцис або осьовому меридіану.

Напряму геодезичного меридіану на топографічній карті відповідають бокові сторони її рамки, а також прямі лінії, які можна провести між однойменними хвилинними поділками довгот.

Рахунок зближенням меридіанів ведеться від геодезичного меридіану. Зближення меридіанів вважається додатнім, якщо північний напрям осі абсцис відхилений на захід від геодезичного меридіану, та від'ємним, якщо цей напрям відхилений на схід.

Величина зближення меридіанів, яка вказана на топографічній карті, відноситься до центру аркуша карти.

Геодезичний азимут (G) напрямку відрізняється від дирекційного кута на величину зближення меридіанів. Залежність між ними може бути виражена формулою G=T+(ϒ ).

Залежність між геодезичним азимутом, дирекційним кутом та зближенням меридіанів

Залежність між геодезичним азимутом, дирекційним кутом та зближенням меридіанів

З формули легко знайти вираз для визначення дирекційного кута за відомими значеннями геодезичного азимута та зближенням меридіанів Т=G - ( ϒ).

Магнітне схилення. Перехід від азимутів магнітного до геодезичного. Здатність магнітної стрілки займати визначене положення в даній точці простору зумовлено взаємодією її магнітного поля з магнітним полем Землі.

Напрям сталої магнітної стрілки в горизонтальній площині відповідає напряму магнітного меридіана в даній точці. Магнітний меридіан в загальному випадку не співпадає з геодезичним меридіаном.

Кут між геодезичним меридіаном даної точки та її магнітним меридіаном, направленим на північ, називається схиленням магнітної стрілки або магнітним схиленням (8).

Магнітне схилення вважається додатнім, якщо північний кінець стрілки відхилений на схід від геодезичного меридіану (східний напрям), та від'ємним, якщо він відхилений на захід (західне схилення).

Залежність між геодезичним азимутом, магнітним азимутом та магнітним схиленням може бути виражена формулою G=M+(±δ ).
Магнітне схилення змінюється протягомчасу та зі зміною місця.

Перехід від магнітного азимута до дирекційного кута

Кут, утворений вертикальною лінією вертикальної сітки та магнітним меридіаном, який становить суму зближення меридіанів та магнітного схилення, називається відхиленням магнітної стрілки або похибкою напрямку (Δ). Він відраховується від північного напрямку вертикальної лінії координатної сітки і вважається додатнім, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від цієї лінії, та від'ємним при західному схиленні магнітної стрілки. На малюнку поправка напрямку дорівнює 2°16'+5°16' = +7°32'.

Залежність між геодезичним азимутом, магнітним азимутом та магнітним схиленням

Залежність між геодезичним азимутом, магнітним азимутом та магнітним схиленням

Поправку напрямку та складові поправки - зближення меридіанів та магнітне схилення наводять на карті під південним боком рамки у вигляді схеми з пояснювальним текстом.

Поправку напрямку в загальному випадку можна виразити формулою Δ = (±δ)-(±ϒ).

Якщо на карті виміряно дирекційний кут напрямку, то магнітний азимут цього напрямку на місцевості М = Т-(±Δ).

Виміряний на місцевості магнітний азимут будь-якого напрямку переводиться в дирекційний кут цього напрямку за формулою Т = М+(±Δ).

Щоб уникнути помилок при визначенні величини знака поправки напряму потрібно користуватися розміщеною на карті схемою напрямів геодезичного меридіану, магнітного меридіану та вертикальною лінією координатної сітки.

При точних вимірюваннях перехід від дирекційних кутів до магнітних азимутів та назад виконується з урахуванням річного магнітного схилення. Спочатку визначають схилення магнітної стрілки на даний час (вказану на карті річну зміну схилення магнітної стрілки множать на число років, які пройшли після видання карти), потім отриману величину алгебраїчно підсумовують з величиною схилення магнітної стрілки, указаною на карті. Після цього переходять від виміряного дирекційного кута до магнітного азимута за наведеними вище формулами.