Збаразький район Тернопільської області

Збаразький район Тернопільської областіСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №91 - Вишневец и №109 - Тернополь»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Збаразький район розміщений на північному сході Тернопільської області, межує із Зборівським (заході), Тернопільським (південому заході), Підволочиським (південому сході), Лановецьким (сході), Кременецьким і Шумським (півночі) районами області.

Район займає площу  863 кв. км (6,5 % від території області), на якій розташовано 1 місто районного значення, 1 селище міського типу, 74 села.

Адміністративний центр району – місто Збараж. Відповідно до постанови Ради Міністрів від 04.11.1976 року оголошено містом-заповідником яке засноване у 1211 році, розкопки свідчать про ІІ-ІУ ст.н.е. Славиться місто Збараж старовинним замком, спорудженим в 1631 році. Це кам’яна перлина, овіяна легендами. Визначними історичними пам’ятками є костел і монастир Антонія (ордену Бернардинів)1627 року, Церква преображення господньго (ХУІст.), руїни Старозбаразького замку ХІІ-ХХУ ст. Тут є мальовничі куточки Товтрового кряжу (гори Бабина, Замкова, Чернеча), пам’ятками природи – печери Довбуша і Холодний грот.

Відстань від райцентру до Тернополя 24 км, залізницею – 22 км. Через район у напрямку Києва проходить автомагістраль та залізнична колія загальнодержавного значення.

На території району знаходиться селище Вишнівець – батьківщина засновника Запорізької січі, оборонця південних кордонів України Байди Вишнівецького. У Вишнівці розташований відомий далеко за межами України палацовий ансамбль князів Вишневецьких 1620 року, замкова Вознесенська церква 1530 року, залишки валів, бастіонів та підпірних стін, монастир Кармелітів. Історичною цінністю є ландшафтний парк ХУІІ століття, в якому є біля 120 видів дерев, в тому числі і екзотичні. Тут росте біля 1000 дерев на площі 8 гектарів. При в’їзді у селище є памонтологічна пам’ятка природи – цвинтар мамонтів.

Населення (на 01.01.2018 р.) – 57 180 осіб (5,4 % населення області), у тому числі в міських поселеннях 17,3 тис.осіб, з них у м.Збаражі -14 тис. та смт.Вишнівець – 3,8 тис. У сільській місцевості району проживає 40,0 тис. мешканців. У процентному відношенні у міських поселеннях проживає 30,3%, а у сільській місцевості 69,7% жителів. За статтю – 45 % чоловіки та 55 % жінки. На території району проживає біля 13 тис. дитей або 22,4 % від загальної кількості населення. Із загального числа жителів 16,3 тис. або 28,1% пенсіонери. Чисельність осіб працездатного віку складає 31,4 тис. осіб, що становить 58,7 % до загальної чисельності.

Район відноситься до північної частини центрального агрокліматичного району області, або до “Холодного Поділля”. По побудові поверхні територія району є хвилястою рівниною, значно піднятою над рівнем моря. Більша частина території має абсолютні висоти 350-400 метрів. В арфографії району найбільш помітним елементом є Товтровий кряж і Авратинська висота, що являють собою вододіл річок басейну Дністра та басейну Прип’яті. Найвища точка – Зубова гора біля с. Доброводи – 432 м, Княжа гора – 406 м, Замкова гора – 388 м.

Головні річки: Гнізна, Гніздечна (притоки Серету), Жирак (притока Горині), Горинь (притока Прип’яті). Головна річка Збаражчини Гнізна – 73 км довжини. До басейну Прип’яті відноситься річка Горинь, до Дністра річка Гнізна. Гідрологічний режим річок зв’язаний з джерелами живлення в залежності пори року, атмосферних опадів і підземних вод. Загальна площа земель 86,3 тис.га, з них 71,5 тис.га або 82% відносяться до сільськогосподарських угідь. Із загальної земельної площі рілля займає 71,7%, багаторічні насадження 1,8%, сіножаті 1,8% та пасовища 7,6%. На шляхи, вулиці, будови, води, болота, ліси, чагарники і інші землі припадає 9,4 тис. га або 11,0 % від території району.

Площа осушених земель становить близько 4 тис.га або 4,6% від загальної площі. На 1,3 тис. га земель впроваджено грунтозахисну систему землеробства. Грунти в основному опідзолений чорнозем з високою родючістю. В окремих частинах району зустрічаються ясно-сірі та деградовані грунти.

Корисні копалини: вапняки, глини, крейда, кварцові піски, торф, буре вугілля; є джерела сульфатних, гідрокарбонатних та хлоридних мінеральних вод. Серед корисних копалин на території району найбільш поширеними є природні будівельні матеріали – карбонатні породи пісковиків та лісовидні суглинки. Особливої уваги заслуговують вапняки Товтрової гряди, складеної відкладами рифової фракції органогенними вапняками. Потужність вапняків іноді досягає 60 метрів. У північній частині району зустрічаються родовища сарматських вапняків, які дальше на північ переходять в крейду. На землях Черниховецької, Зарубинської, Новиківської та Іванчанської сільських рад є родовища мілкозернистих кварцевих пісків, а Добривідської та Коханівської сільських рад є поклади каменю будівельного. Для виробництва цегли використовуються родовища четвертинних лісовидних суглинків жовтого кольору з різними відтінками. Висока родючість грунтів та сприятливі кліматичні умови призвели до високого рівня розораності земель.

Загальна площа земель єдиного державного лісового фонду району становить 7855,4 га. Тип лісового покрову листяний та хвойний. Переважають дуб, граб, ясен, трапляється бук; із хвойних – сосна, ялина, модрина; росте також береза, осика, тополя, липа. У ґрунтовому покриві переважають опідзолені чорноземи і темно-сірі опідзолені (35% площі) та ясно-сірі лісові (10%) ґрунти.

Економічний потенціал району характеризується тим, що більше 86,2 відсотки у структурі виробництва господарського комплексу відноситься до промисловості та сільського господарства.

Особливе місце у господарському комплексі займає промисловий комплекс району який представлений 13 підприємствами різних галузей. Найбільшими промисловими підприємствами є ТОВ “Радехівський цукор”, ПАТ “Тернопільський кар’єр”, Збаразька установа ВК-63, ПП “Графіт”, ДП “Зарубинський спиртзавод”, ТОВ “Збаразький горілчаний завод”.

В аграрному секторі економіки району здійснюють діяльність 36 товариств з обмеженою відповідальністю та 44 фермерських (селянських) господарства. В сільськогосподарській галузі особлива увага приділяється вирощуванню озимих і ярих зернових , зернобобових та технічних культур.

На початку ХХ століття Збаражчина, як і вся Україна, зазнала впливу тоталітарної комуністичної системи. Нищилися храми, руйнувалися пам’ятки історії і культури, замовчувалися прізвища багатьох знаменитих діячів науки і культури. І тільки сьогодні історія повертає імена земляків: фізика Олександри Смакули; винахідника Володимира Джуса; хіміка-аналітика Івана Горбачевського; фольклориста Івана Гнатюка; композитора Мирослава Січинського; єпископів Микиту Будку і Івана Прашка; чудового прозаїка Бориса Харчука, Володимира Жилу, автора двотомника „Збаражчина”; поетеси Оксани Лятуринської.

Туричні об’єкти району: комплекс споруд монастиря Бернардинців і замок у Збаражі, палац і парк (пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення) у Вишнівці, церква Преображення Господнього у с. Залужжя та ін. Діє національний заповідник «Замки Тернопілля». Вишнівецький парк пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Пам’ятники архітектури у Збаражі

У 1994 р. замок князів Збаразьких оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. На базі історико-архітектурного заповідника у 2005 р. створено Національний заповідник “Замки Тернопілля”. Основне завдання заповідника – збереження та реставрація пам’яток культурної спадщини і налагодження музейної роботи. Працюють реставраційна майстерня, науково-методична рада, фондова і закупівельна комісії. У запасниках Національного заповідника “Замки Тернопілля” – понад 50 тис. експонатів: колекції ікон, нумізматики, боністики, геральдики, вишивки, керамічних люльок, годинників, музичних інструментів, антикварних меблів, килимів, скульптур А. Осінського, Й.Г. Пінзеля, археологічних. знахідок різних історичних періодів тощо. Пам’ятки Національного заповідника “Замки Тернопілля” увійшли до туристичного маршруту “Золота підкова України”.

Основний об’єкт заповідника – замок князів Збаразьких, у сорока залах якого впродовж 10-ти років експонували понад 100 художніх виставок; тут відкрито органний зал. У казематах палацу – ресторан “Леґенда”. У палаці працює краєзнавчий музей. Навколо замку Потоцькі розбили парк (1840-ві рр.). Замок оточують широкі (до 23 м) вали і чотири п’ятигранні бастіони. Підземні комунікації вели до бернардинського монастиря. На території замку зберіглася криниця (18 ст.).

Інші пам’ятники архітектури міста: синагога (1537 р., у 17 ст. реконструйована, нині переобладнана у виробничі приміщення ТОВ ЛГЗ “Калганов”), Спасо-Преображенська церква (1600 р., збудована на місці монастиря св. Онуфрія; нині – парафіяльна церква с. Залужжя), костьол і монастир Бернардинців (1627–1637 рр., складається з: тринефного костелу св. Антонія (1723 р.), двоповерхового корпусу келій і двоярусної надбрамної дзвіниці (1746–1755 рр., бароко, архітектор Й. Ганц); храм із двома високими вежами та увігнутим усередину фасадом був перебудований у 1755 р. у ренесансно-барокових формах, в інтер’єрах зберігся ілюзорний живопис (2-а половина 18 ст.), стінопис 19 ст. та кілька вівтарів (скульптор А. Осинський); у підвалах монастиря збереглося багато стародавніх поховань), Успенська (1755–1758 рр., барокко; та Воскресенська (1760–1764 р., українське бароко, кам’яна; її фундатори – міщанин-швець Г. Гимонюк і ґраф М. Потоцький; реставрована 1897, 1907, 1933, 1990 рр.) церкви.

У 1887 р. під час великої пожежі храми були пошкоджені; невдовзі відреставровані. Комплекс монастиря тринітаріїв (18 ст.), млин (17 ст., неодноразово перебудований).